Главная | Обратная связь

ПАМФЛЕТ ЯК ЗАСІБ САТИРИЧНОГО ВИСВІТЛЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО УСТРОЮ

(на прикладі твору „Равнєніє на трибуну” Ліни Костенко)

 

ХХІ століття – час модернізації, прогресу і новітніх технологій. Наука впевнено просувається вперед, відкриваючи перед собою нові кордони. Однак, не дивлячись на технологічні зміни, людина залишається такою ж: емоції, хвилювання, почуття – внутрішнє наповнення аніскільки не змінилось. Пам’ятаєте слова Воланда з видатного роману М. Булгакова „Майстер і Маргарита”: „Люди как люди…”. Ця цитата напрочуд вигідно переноситься на українських громадян. Люди не міняються, їхні недоліки були й залишаються плодовитим підґрунтям для іронічного зображення в літературі і журналістиці.

Негативні явища і суспільні вади виграшно викриває художньо-публіцистичний жанр памфлет. Високий рівень впливу робить його дієвим засобом для формування громадської думки, тим самим виконуючи головне завдання будь-якого мас-медіа.

На жаль, сьогодні можна говорити про дуже низький рівень використання памфлету на сторінках української преси. Однією з головних причин подібної тенденції є відсутність журналістів з необхідними знаннями канонів жанру та навичками писати в подібній манері. Ні для кого не секрет, що художньо-публіцистичні жанри є вищою сходинкою в ієрархії журналістських жанрів. Якісно писати публіцистику може тільки або дуже талановитий, або дуже досвідчений працівник ЗМІ. Для гарного памфлету цього все одно буде мало. Необхідно володіти образністю, гострим словом і алегоричним мисленням, прагнути розкрити очі громадськості, не боятись осудження або навіть покарання, оскільки зазвичай героями цього жанру стають „сильные мира сего”.

Метанашої розвідки окреслити жанрові особливості й прагматичний потенціал памфлету на шпальтах всеукраїнської газети „День” – реалізується в таких завданнях:

1) Узагальнити сучасні тенденції розвитку жанру памфлету на сторінках видання „День”;

2) Виокремити на прикладі памфлету Л. Костенко „Равнєніє на трибуну” характерні риси письменницької публіцистики;

Об’єктдослідження – памфлети, опубліковані на шпальтах всеукраїнської газети „День”, Л. Костенко „Равнєніє на трибуну” та „Куди доведе „язык” Ігоря Лосєва)

Предметдослідження – специфічні особливості сучасного памфлету як жанру сатиричної публіцистики.

Були використані такі методи дослідження: добір і систематизація матеріалу, описовий, метод зіставно-стилістичний аналіз.

Вивченням жанрових канонів памфлету займались В. Здоровега [2], О. Тертичний [4], І. Михайлин [3] та інші.

На думку О. Галича, памфлет – це художньо-публіцистичний твір, що в гостросатиричній формі викриває злободенні явища суспільного життя [1]. Зазвичай памфлет, спрямований проти політичного устрою в цілому чи окремої його частини тої чи іншої соціальної групи.

В. Здоровега у своєму підручнику „Теорія і методика журналістської творчості” подає таке визначення жанру: „Памфлет – переважно безсюжетний сатирично-публіцис­тичний твір, в якому автор, вдаючись до гострої іронії та сарказму, гнівно таврує суспільно-небезпечні, на його думку, насамперед політич­ні явища і вади” [2]. За І. Михайлиним памфлет – це „сатиричний жанр публіцистики різко викривального характеру, у якому сатира переростає в сарказм, цілковите заперечення предмета відображення” [3].

Підсумовуючи вище зазначене, спираючись на думки авторитетних науковців, можемо з впевненістю говорити, що памфлет ґрунтується на саркастичному, викривальному зображенні суспільних вад, переважно політичного змісту – це і є його визначальні риси.

На жаль, на сторінках газети „День”, як, до речі, і в інших виданнях, памфлет зустрічається дуже рідко, журналісти не поспішають братись за цей жанр. Людині, що звикла оперувати чистою інформацією, нелегко перелаштуватись і писати гіперболічно й завуальовано, при цьому, звичайно, якісно й змістовно. Наприклад, памфлет „Куди доведе „язык” Ігоря Лосєва не цілком відповідає критеріям жанру. Не вистачає художнього висвітлення, іронічної манери викладу. Звичайно, журналіст робить спробу додати образності до свого матеріалу, звертаючись до гротескних метафор, оксюморонів тощо: „політика мукання теляти…”, „вкрали не по-чесному…” [5]. Однак, певною мірою створити памфлет автору все-таки не вдалось.

За О. Тертичним: „Качества, позволяющие памфлету быть острым сатирическим оружием в руках журналиста, выковываются им с помощью разных методов художественно-публицистического осмысления тех фактов, которые становятся его достоянием. К таким методам исследователи данного жанра относят прежде всего гротеск, гиперболу, иронию, сарказм. Владение этими методами на уровне, достаточном для написания хорошего памфлета, требует не только довольно основательной практической работы в журналистике, но и литературного таланта, а также хорошего знания той сферы деятельности, которая отображается в памфлете” [4]. Саме тому авторами якісних памфлетів зазвичай стають письменники, адже їм значно легше скорегувати потік своєї думки і втілити його у відповідні образи. Спостерігається тенденція поєднання письменницьких і публіцистичних засобів зображення дійсності.

Памфлет Л. Костенко „Равнєніє на трибуну” присвячено святкуванню 20-ї незалежності України, точніше, параду на честь цього свята. Здавалось би, де в подібній темі місце спрямованості проти політичного устрою? Однак, письменницький талант Л. Костенко дозволяє описати картину „свята” в незвичному кольорі… В більшій мірі це зумовлюється рішенням письменниці продемонструвати читачам ситуацію через памфлет.

Памфлет, як журналістський жанр, призначений для прямого впливу на громадську думку, крім того йому притаманна яскрава афористичність, експресивність, іронія, згущена до сарказму. Л. Костенко дійсно вправно володіє цими засобами, саме тому її матеріал навіює відповідний іронічний настрій. Уже з перших речень, письменниця цілком прозоро говорить про власне відношення до штучності святкування Незалежності, у цій фальшивій пишності вона бачить лише циркову виставу і не більше: „І все-таки парад потрібен. Державне свято, 20-ліття Незалежності, як же без параду? Це ж фактично перша така урочиста дата – повноліття молодої держави. Люди повинні побачити її честь і славу, її оборонну міць, її провідників і достойників, відчути ритм карбованих кроків у самому серці столиці. Досі ж так і було, а на ювілей не буде?!” [2]. Обравши таку тему Л. Костенко підтвердила твердження І. Михайлина стосовно особливостей памфлету, як жанру: „Для памфлету характерні такі риси, як злободенність, документалізм, обрання для викриття значного суспільного явища (важливої соціальної події, видатного державного або громадського діяча)” [3].

Далі Л. Костенко з підвищеною експресивністю й яскраво вираженим сарказмом говорить про політиків, що начебто „зміцнили” нашу країну: „Стрункими рядами мають пройти депутати всіх скликань на чолі зі спікерами, помічниками й заступниками, зі всім штатом й апаратом Верховної Ради, фракціями й комітетами, тушками й перебіжчиками. Секретаріати й Адміністрації всіх президентів із відділами й колегіями, нацрадами й консультантами, речниками, радниками й референтами. Міністри всіх урядів на чолі з прем’єр-міністрами, судимими й несудимими, тут сущими й деінде. Усі розлогі гілки влади, на яких рясно повсідалися керівники й управлінці всіх рангів і спеціалізацій. Словом, усе те воїнство, завдяки якому Україна тріумфально здобулася на четверте місце серед найгірших економік світу й за різними показниками доганяє як не Гвінею, то Гондурас” [5].

Порівнюючи владні структури з „воїнством”, Ліна Костенко ніби наголошує на їхній бездіяльності, через яку країна й посіла місце поряд з Гвінеєю! Не плутайте, словоформу „воїнство” і „воїни”, адже перша має яскраво-виражений негативний окрас. Крім того, саркастичний вислів щодо „тріумфального місця України” взагалі робить дане речення напрочуд сильним серед висвітлення інших памфлетних рис матеріалу.

Письменниця, за усіма правилами написання памфлету, втілює своє критичне відношення до дій влади через їх сатиричне зображення. „Конституційний Суд у червоних мантіях мав би нести перекинуту догори дриґом Конституцію, інтерпретовану в різний спосіб залежно від поточних потреб влади” [5].

Своїм публіцистичним твором сатиричного жанру Ліна Костенко прагнула надихнути суспільство звернути увагу на ситуацію, що історично склалась у нашій країні: „І над усім цим у київському небі пролітають яскраві повітряні кулі – оранжеві, біло-сині, біло-червоні, синьо-жовті й зовсім червоні. Із них приязно виглядають олігархи і з батьківською усмішкою махають народові рукою” [5]. Така прямота письменниці справді заслуговую поваги, адже вона дійсно пише правду, якою б вона не була.

Мета Л. Костенко – не спричинити загальну народну депресію, а нарешті вже приступити до активних дій. Ліна Костенко засуджує бездіяльність, фальшиву „зайнятість” і низький культурний рівень. Небайдужа до майбутнього своєї країни, прагне звернути увагу громадськості на певну безглуздість вчинків владних структур.

На сьогодні, тенденція використання жанру памфлету на сторінках газети „День” досить невтішна. Відсутність досвіду й відповідних навичок зупиняють журналістів перед „дверима” цього жанру. Звичайно, виявлені спроби синтезу елементів памфлету в інших жанрових формах, проте про чистий жанр говорити поки що марно. Проаналізувавши зміст памфлету Ліни Костенко „Равнєніє на трибуну”, можна виправдано говорити, що він цілком відповідає канонам цього жанру. Актуальність теми підтверджує доцільність її обрання. Крім того, твір „Равнєніє на трибуну”, підтвердив теорію, що зазвичай письменники пишуть памфлети краще, ніж просто журналісти, завдяки засобам поєднання письменницького й публіцистичного хисту з художньо-публіцистичними засобами зображення реальності.

Література

1. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник/ За наук.ред. Олександра Галича. – К. : Либідь, 2001. – 488 с. 2. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 3-тє вид. – Львів : ПАІС, 2008. – 276 с. 3. Михайлин І. Основи журналістики: підручник. Вид.3-е доп. і поліпш. – К. : ЦУЛ, 2003. – 284 с. 4. Тертычный А.Жанры периодической печати: Учебное пособие. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 320 с. 5. Всеукраїнська газета „День”. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/214296

 

Шевченко І. В. Памфлет, як засіб сатиричного висвітлення політичного устрою (на прикладі твору„ равнєніє на трибуну” Ліни Костенко)

У статті досліджено специфічні особливості памфлету як жанру сатиричної публіцистики. Розглянуто сучасні тенденції розвитку жанру памфлету на сторінках видання „День” на прикладі твору Ліни Костенко "Равненіє на трибуну". Проаналізовано засоби іронії, сарказму, методи впливу на громадську думку. Підкреслено прагматичний потенціал жанру.

Ключові слова: памфлет, сатирична публіцистика, жанр, тенденція.

Шевченко И. В. Памфлет, как средство сатирического освещения политического устройства (на примере произведения „Равнение на трибуну” Лины Костенко)

В статье исследованы специфические особенности памфлета как жанра сатирической публицистики. Рассмотрены современные тенденции развития жанра памфлета на страницах издания „День” на примере произведения Лиины Костенко "Равнение на трибуну". Проанализированы средства иронии, сарказма, методы влияния на общественное мнение. Подчеркнут прагматический потенциал жанра.

Ключевые слова: памфлет, сатирическая публицистика, жанр, тенденция.

Shevchenko I. Pamphlet as a means of satirical description of political structure (on the example of Lina Kostenko's work "Eyes on the tribune")"

In this article the specific features of a pamphlet as a genre of satirical publicistics are studied. The modern tendencies of development of pamphlet genre on the pages of "The Day" edition ("Den'") are traced out on the example of Lina Kostenko"s text "Eyes to the tribune!". The items of irony and sarcasm and methods of influence to the public opinion are analyzed. The pragmatic potential of this genre is emphasized.

Keywords: pamphlet, satirical publicistics, a genre, tendency.

Науковий керівник:Галич В. М.,доктор філологічних наук, професор кафедри журналістики ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”.

 

 

УДК 070-027.233

 

К. А. Яковенко