 |
|
ЕМОЦІЙНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ НОВИН НА СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ТЕЛЕБАЧЕННІ
(НА МАТЕРІАЛІ ВИПУСКІВ ТСН)
Сучасна людина не уявляє свого життя без телебачення, яке виконує різні функції – інформаційну, пізнавальну, освітню, розважальну, рекреаційну. При цьому стираються межі між телевізійними жанрами, і новини вже не можна віднести до суто інформаційних. На характер новин впливають багато чинників: конкуренція серед видань та агентств; наявність новин з інших каналів інформації; загальна лінія видання; вимушене або навмисне комбінування новин місцевих і зарубіжних, важливих і цікавих.
Завдання дослідження:
1) вивчити інформаційні потреби сучасного телеглядача, вплив телебачення на формування громадської думки;
2) познайомитися з історією, специфікою новин на каналі 1+1;
3) простежити тенденції розвитку інформаційного телебачення (на прикладі ТСН).
Вирішення цих завдань дозволить узагальнити знання про процес випуску телевізійних новин і допоможе в майбутній практиці роботи в засобах масової інформації.
Звернення до цієї теми є доволі актуальним і своєчасним. Втім, українське журналістикознавство знає не багато прикладів ґрунтовного осмислення цієї важливої складової. Що ж до найвідоміших праць, які стосуються саме пріоритетності телевізійної подачі новин, то цю тему найповніше досліджено в книзі А. Яковця „Телевізійна журналістика”. Серед сучасних досліджень можна виокремити працю М. Недопитанського „Технологія теленовин”. Однак досі залишаються невідомими чимало важливих аспектів. Автор цієї публікації здійснив спробу виявити, що є пріоритетним у подачі сюжетів та за якими принципами розташовуються та подаються новини.
Ідеологія сучасних новин ґрунтується на двох аспектах: суспільно-політичному та комерційному. Для вітчизняного телебачення комерційна ознака новинної програми вже не є дивною: здобуття високого рейтингу випуску заради рекламного зиску – визнана практика провідних телеканалів. Комерційність істотно впливає на тематичну стратегію: тема для сюжету визначається не лише з точки зору соціально-політичної ситуації, а й комерційної доцільності – чи буде та або інша тема цікавою для широкого загалу глядачів? Чи зацікавить вона рекламодавця?
Щодо суспільно-політичного аспекту новин, то крім відомих принципів (оперативність інформації, точність, повнота подачі новин, баланс думок, відокремлення фактів від коментарів, достовірність інформації), важливою є також репрезентативність громадської [1].
Так, у середовищі медіа-фахівців вважається, що Інтер здебільшого презентує аудиторію старшого (зокрема пенсійного) віку. 1+1 презентує соціально активну верству населення середнього віку (25-50 років). Обидва провідні телеканали намагаються охопити своїм впливом насамперед населення малих і великих міст. Ця категорія аудиторії вважається найбільш платоспроможною, тому й привабливою з точки зору реклами. Відтак теми сюжетів новинних програм моделюються відповідно до запитів цієї частки аудиторії: проблеми працевлаштування, житлового кредитування, функціонування малого бізнесу, прагнення до сучасних стандартів життя, зразки громадської активності тощо [1].
Не слід забувати також, що значну частку телеаудиторії складають жінки. Тому емоційно насичені сюжети про людські долі, соціальну проблематику, побутові аспекти життя могли бути гідними вкрапленнями в програму інформаційного дня.
Інформаційні програми – це регулярні повідомлення подій, які складаються з 10 – 17 епізодів. Набор новин універсален – від політики до погоди. Новинні програми висвітлюють щось нове, актуальне та достовірне. Новини, які дотримуються світових стандартів є якісними та професійними.
Новинні програми – своєрідний інформаційний епіцентр телебачення. Їхнє виробництво постійно вдосконалюється, ціль новинного процесу – залучення якомога ширшої аудиторії. Досягнення такої мети можливе завдяки вдосконаленню технологій інформаційного виробництва [2, с. 254].
Наймасовішу аудиторію серед ЗМІ має телебачення, водночас можна говорити і про високу ефективність його впливу на людину. Журналіст повинен відчувати відповідальність, адже кожна висловлена в ефірі думка, кожне слово мають свої наслідки. Журналістам слід пам’ятати, що на них покладено велику відповідальність у державотворенні та формуванні громадянського суспільства. І яким буде це громадянське суспільство, залежатиме і від професійної майстерності телевізійного журналіста.
Українській телеаудиторії сьогодні необхідна „культурна” інформація, яка б формувала нову генерацію особистостей у незалежній державі. Необхідне відновлення самосвідомості народу, повернення йому гідності, активізація його діяльності у житті інших, а не відокремлення себе від людства. Засоби масової інформації мусять сприяти цьому, і слово журналіста, як і митця – найпотрібніше для взаємної злагоди суспільства [3, с. 154].
Сучасні новини загальнонаціональних телеканалів є здебільшого яскравим і насиченим продуктом. Проте телебачення часто нав’язує глядачам викривлені пропорції світу: катастрофи, вибухи, смерті та дуже мало позитиву. Новини у багатьох випадках не інформують, а залякують або розважають глядачів. І саме ця тенденція простежується на каналі 1+1 у випусках Телевізійної служби новин.
ТСН або Телевізійна служба новин – програма новин телеканалу 1+1; виходить з 1 січня 1997року. Друга за популярністю програма новин в Україні (частка аудиторії – близько 29%). Головний випуск ТСН виходить з понеділка по суботу в незмінний час – о 19:30. Є також денні та нічні випуски. Щонеділі ТСН виходить у форматі підсумкової програми тижня – ТСН. Тиждень.
Першим головним редактором ТСН був Олександр Ткаченко. Після нього цю посаду обіймали Микола Вересень, Андрій Куликов, Олександр Кривенко (його часи в ТСН вважаються українським ренесансом, коли, балансуючи між політичними впливами, вдавалося подавати новини через призму суверенного українського інтересу). Потім були Данило Яневський, В'ячеслав Піховшек. Наприкінці квітня 2008 р. ТСН очолила Наталія Катеринчук. Саме під час Катеринчук ТСН сатирично прозвали „новинами для Барбоса” через їхню приземленість, сенсаційність, занадто розважальний зміст і форму [4].
З 2008 року ТСН вирізняється легкістю та доступністю викладення інформації, простою мовою, орієнтацією на розважальний характер, перехід на схему „шість „С” і одне „Г”: „скандали, сенсації, страх, секс, смерть, сміх та гроші”. За текстом сторінки ТСН на 1+1 зміна формату новин позиціонувалась як „креативна революція”:
Новини стають цікавішими. Ми розповідаємо про політику іронічно – так, як про неї говорять усюди, окрім телеекранів. Ми розповідаємо про соціум та економіку легко – так, щоб зрозумів кожен. Ми розповідаємо про страшне, смішне, злободенне і резонансне – так, щоби було цікаво [4].
Тоді Наталія Катеринчук поставила завдання: „Зробити новини каналу 1+1 рейтинговішими”. Пройшло вже немало років, але зміст і ціль програми не змінилися.
„Щоразу, вмикаючи о 19.30 ТСН і спостерігаючи повішених дітей, виловлені з озера трупи чи родичів зґвалтованої трирічної дитини, ставиш собі риторичне запитання: „На-ві-що?”. Це соціально важлива інформація? Резонансні, важливі для суспільства теми? Розкриття серйозних проблем? Для чого ця банальна, примітивна і пласка гра на емоціях глядачів, які колись вважали ТСН головними новинами?!”,- запитує у своїй публікації на телекритиці Наталія Данькова [4]. А це пояснюється тим, що у всьому світі бажання стати першими в країні змушує журналістів шукати крові і трупів. Що можна зробити, коли аудиторія бажає дивитися шокуючі історії з життя, найголовніше, інших: сусідів, друзів чи перехожих? Звісно, лише виконувати забаганки глядачів, що вже давно вдається (і навіть успішно) ТСН.
„Шлях, який обрала ТСН, універсальний і по ідеї мав би привести на п’єдестал рейтингового успіху. Адже схема „шість „С“ і одне „Г“” створена, щоб викликати емоційний відгук у глядача, змусити його співпереживати, хвилюватися, жахатися і ні на мить не відривати свого стурбованого погляду від екрану. Та наслідком цих „спецефектів” стає те, що увага глядача розсіюється, йому важко виокремити головне в отриманій інформації і побачити новинну картину дня. Натомість у пам’яті лишаються уривки страшних історій про смерть у дантиста, дитячі вбивства, повішення, зґвалтування, інцести; мерехтіння картинок із кореспондентом, який шукає на паркеті залишки крові після бійки”, - зазначає Наталія Данькова [5].
Майже кожен випуск починається якоюсь трагічною новиною, яка негативно вражає телеглядача. Наведемо декілька таких прикладів, чим люблять починати випуски о 19:30 журналісти ТСН:
„Чоловік та жінка ледве не загорілися у ліфті” (21.09.2011р.);
„У школі хлопчик випав з вікна та розбився” (22.09.2011р.);
„На Запоріжжі 5-річного хлопчика обстріляв сусід” (27.09.2011р.);
„На Луганщині знайшли зґвалтовану та вбиту 8-річну дівчинку” (04.10.2011р.);
„На Хмельниччині троє дітей згоріли у власному будинку” (06.10.2011р.);
„П`ятеро людей загинули на Донеччині. Слідчі припускають, що люди отруїлися газом” (17.01.2012р.);
„На Донеччині мати вбила себе та своїх двох дочок” (18.01.2012р.);
„Семеро людей загинуло в аварії у Рівному” (19.01.2012р.);
„Жінка, залізши у люк погрітися, зварилася там в окропі” (03.02.2012р.);
„У Києві придавило зварювальника на будівництві” (06.02.2012р.);
„Через маленький недопалок двоє людей згоріли в пожежі, 6-річна дитина в реанімації” (02.11.2012р.);
„Трирічна дівчинка впала з 3-го поверху в одному із торгових центрів Херсона” (13.11.2012р.).
Часто новини, які йдуть далі, також негативно забарвлені, що посилює ефект страху:
„На Запоріжжі потяг протаранив молоковоз” (21.09.2011р.);
„У стані алкогольного сп’яніння 20-річний хлопець у Дніпропетровську вкоротив собі віку” (22.09.2011р.);
„Односелець прив`язав 16-річного хлопця на ланцюг, подумавши, що хлопчина вкрав у нього щось цінне” (28.09.2011р.);
„Учні звинувачують місцевого депутата у побитті свого однокласника” (04.10.2011р.);
„На шкільному подвір`ї підірвався кілер” (06.10.2011р.);
„Родичі звинувачують правоохоронців у смерті свідка” (18.01.2012р.);
„У Києві вночі обстріляли чотири магазини, кафе та зупинку” (02.11.2012р.);
„У Криму маршрутний автобус переїхав літню жінку” (02.11.2012р.);
„У Полтавській лікарні від поранення у голову помер 38-річний бізнесмен” (13.11.2012р.);
„На Чернігівщині чоловік намагався розстріляти всю родину” (13.11.2012р.);
„Одна людина загинула і четверо травмувалися в ДТП у Львові” (13.11.2012р.).
Особливої уваги потребує випуск ТСН за 23 листопада 2012 року. Там сюжети йдуть у такій послідовності:
1) „Вночі у столиці згорів ресторан, розташований під аркою „Дружби народів”. Загинули дві жінки”;
2) „На Луганщині впав у кювет автобус з гірниками. Загинуло двоє людей”;
3) „Трагічне ДТП сталося на трасі поблизу Кривого Рогу: четверо загиблих та дев’ятеро в лікарні”;
4) „У Запоріжжі стався вибух у шкільній роздягальні. Постраждали троє людей, які зараз у лікарні”;
5) „У жахливому ДТП у столиці, в якому загинула людина, за словами свідків, винен працівник прокуратури”;
6) „В Одеському медуніверситеті побились іракські та українські студенти”;
7) „Жителька села Северинівка після пожежі втратила все, і опинилася на вулиці”;
8) „Троє бангладешців побили кийками українця на ринку в Києві”;
9) „Чоловік розстріляв сусіда з мисливської рушниці через гучну музику”.
На жаль, нейтральні та позитивні сюжети зустрічаються вкрай рідко. Їх глядач може побачити, коли йдуть якісь свята, або відома особа (неважливо, українська чи закордонна) одружується, святкує день народження чи приїздить з концертом до українського міста. А звідси виникає запитання: „Навіщо тоді створювати ТСН. Особливе - новини про шоу-біз, де Соломія Вітвітська розповість вам плітки про зірок, якщо в звичайних випусках ТСН вам все одно про це повідомлять?”.
За європейськими стандартами у серйозних новинних програмах не можна подавати сюжети на кшталт:
„Анастасію Волочкову в Донецьку зустріли на БТР” (01.10.2011р.);
„Андрій Шевченко – ювіляр. Йому вже виповнилось 35 років” (29.09.2011р.);
„За допомогою чого або кого українські зірки стають щасливими. Формула щастя знаменитостей” (04.10.2011р.);
„Чи насправді одружується син Ахметова?” (07.10.2011р.);
„Богдан Ступка святкує ювілей” (07.10.2011р.);
„Арнольд Шварценегер відкрив собі пам`ятник” (07.10.2011р.);
„Тимошенко і Шон Кар розлучаються?” (02.11.2011р.);
„Найдовша коса в Україні” (16.11.2012р.);
„Де збираються святкувати новий рік вітчизняні зірки” (16.11.2012р.);
„Скільки коштують ідеальні сідниці як у Дженіфер Лопес” (13.11.2012р.);
„Кого з популярних телегероїв наслідують українські менеджери” (23.11.2012р.);
„У Києві презентують новий фільм „Джунглі” (23.11.2012р.).
Дещо неетично в новинах, які дивляться не лише дорослі, але і діти, повідомлять про таке:
„Сьогодні відзначають день сексу” (06.10.2011р.);
„Чому українки все частіше звинувачують чоловіків у зґвалтуваннях” (27.01.2012р.);
„У російської горілки День Народження” (31.01.2012р.);
„Чи підвищує потенцію мороз?” (02.02.2012р.);
„У Таїланді визначали найкращих транссексуалів” (03.11.2012р.).
Як бачимо, змістове наповнення ТСН присвячено пікантним та шокуючим темам, що стовідсотково відповідає лозунгам телевізійної служби: „Новини, які шокують, вражають, але не лишають байдужими” або „Вразимо подробицями далі”.
Є новини, які дійсно „вражають” своєю безглуздістю. Складається таке враження, що журналістам вкрай необхідно чимось заповнити час, і саме такими сюжетами вони намагаються це зробити:
„Кішка, яка залізла на дерево, вже п`ять днів заважає працювати робітникам моргу” (27.09.2011р.);
„Повідомили нову дату апокаліпсису – 2020 рік” (29.09.2011р.);
„Як люди піклуються про пам`ятник дерев`яному їжачку” (13.01.2011р.);
„У деяких містах України люди бачать НЛО” (16.01.2012р.);
„У Києві спиляли голову дерев’яному ідолу Перуну” (03.11.2012р.);
„Вчені з американського університету стверджують, що щасливими можуть бути лише егоїсти” (03.11.2012р.);
„Кіт на дереві заважає навчатись школярам” (13.11.2012р.);
„На околицях столиці та великих міст можуть з'явитися величезні язики, які вказуватимуть напрямок до Києва. Проект поки що в розробці” (23.11.2012р.);
„Криза середнього віку. Чи страждають мавпи від депресії” (23.11.2012р.).
Журналісти програми не втрачають можливості шокувати глядачів натуралізмом зображення, рідко закривають обличчя жертв та винуватців злочину, частіше за інших порушують принципи журналістської етики. Наприклад, у сюжеті про затримання вчителя на Харківщині, якого підозрюють у педофілізмі, було сказано, що вина чоловіка ще не підтверджена, досі триває слідство, але все ж це не завадило журналістам іменувати підозрюваного чоловіка педофілом-вчителем, демонструючи його портрет, називаючи населений пункт та номер школи, де вчителює чоловік (26.09.2011р.).
Дійсно, у більшості своїх матеріалів журналістам ТСН вдається відповісти на класичні запитання: „Що? Хто? Де? Коли? Як? Чому?”. Зрозуміло, що насамперед подається новина, далі аналіз і коментарі. Але вони забувають основне – для чого подається новина, яку мету вона несе (застереження, попередження…)? І саме тут порушується одна з функцій журналістики – подання соціально значущої та перспективної інформації. Новини, які подаються лише для враження та шокування глядача, не мають право на існування. Новини повинні бути інформативними, виваженими, соціально значущими та емоційно нейтральними.
Та якщо працівники ТСН бажають реагувати на дрібниці життя, думати та говорити про це, то можна і інші, позитивні „історії життя звичайних людей” транслювати. У такому разі, якщо новиною є смерть, чому нею не може бути народження?! Лише тому, що людину завжди лякала та приваблювала смерть, а страх сильніший за радість?! Мабуть, тому в ТСН рідко згадують останню складову формули шістьох „С”. Сміху в сюжетах чомусь значно менше, аніж страху та смерті. Ніхто, звісно, не говорить про штучний „баланс позитиву та негативу” в новинах, як це роблять на Першому каналі. Але чому за відсутності гарячих новин, коли їм на зміну приходять звичайні людські історії, це не можуть бути прості та життєствердні чи навіть комічні історії, які надихають, а не лякають? У країні щодня відбуваються тисячі подій не лише негативних, про які можна і варто повідомляти аудиторію. А в ТСН складається штучний дисбаланс негативу.
Проаналізувавши інформаційну програму на 1+1, можна зробити деякі висновки:
1) Тематичне наповнення ТСН насичене, включає у себе світові та загальнонаціональні новини.
2) У ТСН емоційний фон новин є здебільшого негативним. Дуже часто в них простежується гедоністична спрямованість.
3) ТСН не зберігає нейтралітет стосовно того чи іншого питання. Новини спрямовані на маніпулювання своїм глядачем. Тобто ми бачимо, що новини можуть не лише інформувати суспільство, а й контролювати та подавати інформацію так, як необхідно саме керівництву.
Те, що робить ТСН, зачіпає за живе. Але це „чіпляння” безплідне. Це лише гра на емоціях, яка не може тривати вічно, бо вона спустошує і відштовхує глядачів, роблячи з них збайдужілих реціпієнтів.
Література
1. Недопитанський М. І. Технологія теленовин / М. І. Недопитанський [Електронний ресурс] / Режим доступу: (http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1459). 2. Кондратьев Э. В. Связи с общественностью : учеб.пособие для высшей школы / Э. В. Кондратьев. – М. : Академический Проект, 2004. – 432 с. 3. Яковець А. В. Телевізійна журналістика: теорія і практика : навч. пос. / А.В. Яковець. – К. : КМА, 2007. – 239 с.
Джерела
4. ТСН [Електронний ресурс] / Режим доступу: uk.wikipedia.org/wiki/ТСН
5. www.telekritika.ua