Главная | Обратная связь

СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Ми живемо у світі, який постійно і надто швидко змінюється. Тe, що було актуальне навіть кілька років тому, не завжди підходить до сучасних реалій. Раніше, в умовах традиційного суспільства, основні сили людей ішли на ручну працю, згодом відбулося широке застосування механізмів і технологій у виробництві. В постіндустріальному (інформаційному) суспільстві основним чинником виробництва є знання. Відбувається масова і повна автоматизація виробництва, а також комп'ютеризація суспільства, глобалізація на всіх рівнях, особливу роль посідає освіта та наука, відповідно змінюється свідомість у людей, їх світосприйняття. У часи таких змін потрібен інструмент для соціалізації суспільства. Таким інструментом може служити соціальна реклама. Соціальна реклама – механізм управління та самоврядування соціуму, вона адресована великій масі людей і має на меті стимулювання їх громадянської, соціально схваленої активності в руслі традиційних для даного суспільства моральних цінностей, чим забезпечується його здатність до саморегуляції, обумовленої вимогами розвитку соціуму [1]. Таким чином, постала необхідність у новій, оновленій концепції соціальної реклами, де мають бути враховані зміни у суспільстві, запропонувати зразки що будуть впроваджені у життя людей. Тому, ця тема знаходиться на піку актуальності та вимагає ґрунтовного дослідження.

Метою статті є дослідження специфіки соціальної реклами, зважаючи на особливості та проблеми сучасного інформаційного суспільства в цілому і українських реалій зокрема. У зв’язку із зазначеною метою ставимо перед собою такі завдання:

1)визначити в цілому проблеми інформаційного суспільства;

2)звернути увагу на специфіку соціальної реклами в Україні;

3)дослідити проблеми функціонування соціальної реклами в сучасних умовах;

Об'єктом дослідження виступає сучасна соціальна реклама в сучасному інформаційному суспільстві.

Предметом дослідження є форми подачі соціальної реклами та її можливості в інформаційному суспільстві, а також її тематика соціальної реклами в інформаційному суспільстві.

Темою соціальної реклами в інформаційному суспільстві займалися такі вітчизняні дослідники як: В. Бугрим, М. Закусило, Н. Лисиця, Р. Колядюк, Б. Обритько та інші.

Термін „інформаційне суспільство” виник на початку 60-х років XX ст. майже одночасно ввели у науковий обіг: Ф. Махлуп у США і Т. Умесао в Японії. Серед теоретиків, які доклали багато зусиль для розуміння проблем інформаційного суспільства, інформаційної нерівності, інформатизації, ролі інформатизації у зміні бачення світу, відомі імена Йонея Масуди, Олвіна Тофлера, Мануеля Кастельса, Френка Вебстера, Даніе ля Белла, Ентоні Гідденса, Зигмунда Баумана, Жана Бодрійяра, Джона Гелбрейта та ін. [3]. У працях Д. Куа, Р. Кроуфорда, Г. Сакайї, Дж. Ходжсона та ін. виокремлені основні ознаки нового суспільного устрою, які пов’язані з сучасним соціально-економічним розвитком, що характеризується зростанням ролі та значення факторів, пов’язаних з інтелектуалізацією та інформатизацією господарського життя суспільства [6].

"Інформаційне суспільство" – це цивілізація, в основі існування та розвитку якої лежить особлива нематеріальна субстанція, умовно іменована "інформацією", що володіє властивістю взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини [9].

Як вважає професор У. Мартін, під інформаційним суспільством розуміється „розвинуте постіндустріальне суспільство”. Найбільш детально модель інформаційного суспільства спрогнозував О. Тофлер у своїй книзі „Третя хвиля”. Він пропонує порівняльні характеристики у яких порівнює „три хвилі”(традиційне суспільство, індустріальне суспільство та постіндустріальне). У таблиці подані характеристики техносфери, соціосфери та інфосфери. Наприклад: у соціосфері освіта третьої хвилі (постіндустріального суспільства) має більш індивідуальний характер, збільшується роль домашньої освіти, але під час індустріального суспільства характерним була масова освіта [2]. Згідно з його баченням у світі починається етап, у якому домінантну роль відіграватимуть демасифіковані інформаційні засоби зв’язку, та демасифікація у різних сферах життя [3]. Необхідно відзначити, що ряд західних і вітчизняних політологів та політекономістів схиляються до того, щоб провести чітку межу, що відокремлює концепцію інформаційного суспільства від постіндустріалізму.

Основними ознаками інформаційного суспільства слід назвати наступні: 1) перетворення інформації на найважливіший економічний ресурс, що має глобальний характер і забезпечує підвищення ефективності, зростання конкурентоспроможності та інноваційний розвиток суб’єктів господарювання; 2) зростаючий вплив інформації на всі сфери людської життєдіяльності, перетворення її на предмет загальнодоступного споживання населення; 3) інтенсивне формування інформаційного сектора економіки, який займає домінантні позиції в новому суспільстві; 4) перетворення інформаційної сфери на фундамент, основу всіх видів економічної діяльності. В інформаційному суспільстві змінюється статус інформації: ця „головна цінність земної цивілізації” стає важливим ресурсом соціально-економічного технологічного та культурного розвитку, реальним соціальним ресурсом, тому, що тільки вона здатна допомогти людині адаптуватися в житті в умовах невизначеності, пристосуватися до постійних змін, виробити нові стереотипи поведінки, що відповідають новим обставинам, і все це робиться засобами соціальної реклами [4].

Ще не має ясності в тому, чи інформаційне суспільство виникло в усіх своїх вимірах та подобах. Питання демократичного доступу до джерел інформації з’являється не відразу. Також, існує проблема обмеженого доступу або його відсутність у деяких громадян, інформаційний елітаризм, як не дивно, за даними Київського міжнародного інституту соціології в лютому 2012 року Інтернет аудиторія в Україні склала 43% дорослого населення, що значно менше ніж, наприклад, у Польщі [5]. Ще одна проблема на цьому підґрунті – інформаційний імперіалізм, коли ту ж проблему доступу до інформації та управління нею великі країни використовують проти малих. Наступна проблема, це проблема електронного поширення персональних даних, які стають доступні широкому загалу, стираються межі особистого життя, звідси виникає багато проблем та дискусій щодо використання персональних даних. Активно з’являються проблема дотримання авторських прав та прав виробників електронної інформації. Особливу проблему представляє питання про інформаційно бідні країни. В інформаційному суспільстві виникають принципово нові інформаційні загрози для особистості, суспільства і держави. Звідси - життєво важливе значення міждисциплінарних і, в першу чергу, соціально-політичних досліджень проблем інформаційної безпеки, кіберзлочинів, інформаційного протиборства та інформаційних воєн[6].

Таким чином виникає велика кількість проблем і тут на допомогу має прийти соціальна реклама. За твердженнями багатьох науковців, з допомогою соціальної реклами можна досягти різноманітних цілей: по-перше, створити у кожного відповідне особисте ставлення до проблеми, по-друге, донести достовірну інформацію про проблему і, по третє, сформувати навички і моделі позитивно спрямованої поведінки. В соціальній рекламі використовується ряд емоційних мотивів, а саме: мотиви страху, любові, патріотизму, свободи, самореалізації, гумору, відкритості [7]. Але, на жаль, більша кількість реклами побудована на мотивах страху, цю тенденцію потрібно розбавити більш позитивною рекламою. У наукових колах є спірним питання про те, якою ж “жорсткою” чи “м’якою” повинна бути соціальна реклама. На питання: чи доцільно в соціальній рекламі застосовувати технології залякування чи приваблення, переважна більшість респондентів опитувань (68 % осіб) відповіли, що вибір відповідних технологій має здійснюватися залежно від піднятої проблеми [8].

У процесі досліджень визначено сім найактуальніших тем соціальної реклами на даному етапі інформаційного суспільства, які можна назвати пріоритетними напрямками її розвитку: здоровий спосіб життя, розвиток почуття патріотизму, дитяча безпритульність і соціальне сирітство, інформування про послуги, що надаються органами влади, висвітлення та роз’яснення державної політики з найгостріших соціальних питань; безробіття та працевлаштування за спеціальністю, насилля в сім’ї над жінками та дітьми, захист навколишнього середовища [8].

Cлід зазначити, також, що нові форми життя, породжені інформаційним суспільством, формують виклики сучасної соціальної теорії. Соціальна теорія сьогодні – це акцентований аналіз наявних форм суспільного життя, об'ємна феноменологія повсякденності, понятійне схоплювання, нових реалій життєвого світу. Вироблення нового образу соціального, змушує звертатися до методологічним категоріям і поняттям інформаційного суспільства, до числа яких можуть бути віднесені:

1. Соціальні відносини в інформаційному суспільстві (інтернетний спосіб життя, інформаційне поведінку, інформаційна грамотність і культура, інформаційне спілкування, комп’ютерофобію);

2. Соціальні спільності, що виникають в інформаційно-комунікаційному суспільстві, або в інфосфері (екологічні, конгнітивні, гендерні);

3. Соціальні процеси в інформаційному суспільстві) глобалізація соціальних процесів і їх зіткнення з приватним життєвим світом, зомбування суспільства, цифровий розкол, інформаційні війни, комп'ютерна злочинність, антиглобалізм) [9].

Ще одне питання, яке має розкривати соціальна реклама інформаційного суспільства, – це її комерціалізація. Все більше брендів і просто фірм, організацій та торгівельних марок використовують рекламу за для просування власного товару чи послуг. Це неминуча тенденція. Наприклад: тютюнові вироби та алкогольні напої об’єднуються та заявляють: „Не продаємо особам, яким ще не виповнилося 18 років”, що викликає образ відповідального виробника. Або реклама презервативів з конкретним виробником „Ми проти СНІДу”. Також дуже активно використовує цей „соціально-комерційний” напрямок Макдоналдс з постійними акціями для дітей (збір коштів для дітей-сиріт, футбол тощо).

Відповідно до Закону „Про рекламу”, „соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар або його виробника, на рекламодавця, на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами” [10]. Тобто поки-що згідно з Законом не можна віднести рекламу, наприклад, „Споживай відповідально (Оболонь)!” до соціальної, але громадяни „споживають” її саме як соціальну.

В умовах глобалізації нашого суспільства кожен соціальний інститут повинен бути зорієнтований у своїй діяльності на фундаментальні цінності в контексті „нового гуманізму”. З’являється запитання: як використовувати потенціал реклами не тільки в інтересах замовників, виробників та розповсюджувачів реклами, але і для блага суспільства і держави.

І якщо злиття соціальної реклами з комерційною буде неминуче, то потрібно виокремити такі напрямки співпраці:

1. Реклама – для Суспільства. Створення соціальних фондів з чітким контролем витрат, та реальною допомогою. „Реклама – для Суспільства” є актуальною. Звичайно, у тому випадку, якщо вироблені товари гідної якості, а їх виробництво завдає мінімальної шкоди навколишньому середовищу і людині (в ідеалі – пройшли відповідну екологічну сертифікацію, що стала обов'язковою в багатьох країнах);

2. Реклама - для Міста. На зовнішню рекламу, на листівки кожен день витрачаються тисячі гривень, створюються постійно нові незвичайні засоби для розміщення реклами, але можливо кошти витрати можна з більшою користю для міста? Створити незвичайні стилізовані клумби, перемонтувати дорогу, стилізовано прикрасити та покращити парк, виготовити незвичайну статую, що буде слугувати як рекламою для бренду, так і прикрасою для міста. Залучати мешканців міста, робити проекти, реалізувати їх у життя.

Підводячи підсумок, потрібно зазначити, що дуже важко передбачити в якому руслі буде далі розвиватися інформаційне суспільство, але дуже важливо досліджувати зміни та за допомогою соціальної реклами корегувати та проводити соціалізацію суспільства. Зараз вже існує безліч невирішених суспільних проблем, які чекають свого часу і обов`язково повинні бути зазначеними та візуалізованими.

 

Література

1. Белянин А. Б.Социальная реклама как коммуникативный ресурс управления / А. Б. Белянин. – [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://e-journal.spa.msu.ru/images/File/Avtor/Belianin.pdf 2. Тофлер Є. Средства дальней связи // Третья волна. – М. : АСТ, 2004. — 781 с. 3. Цимбаленко Є. C. Інформаційне суспільство: стан розбудови і проблеми / Є. С. Цимбаленко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/is/2011_14/Tsymbale.pdf 4. Кравченко О. Н. Реклама в информационном обществе: социально-экономический потенциал / инвестиционный потенциал / О. Н. Кравченко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// emag.iis.ru/arc/ infosoc/emag.nsf/BPA/26ace69c2c347371c32577e4005021a5 5. Интернет на Украине. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// ru.wikipedia.org/wiki/ Интернет_на_Украине 6. Пожуєв В. І. Формування інформаційного суспільства в умовах глобалізації / В. І. Пожуєв. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/znpgvzdia/2009_36/pdf_36/VISNIK_36_1.pdf 7. Терещенко І. І. Резнікова Н. С. Ренеза та аналіз ефективності соціальної реклами в Україні / І. І. Терещенко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://visnyk-psp.kpi.ua/uk/ 2010-3/10%20-%203(7)%20-%2016.pdf 8. Ревенко Т. В. Сутність і перспективи розвитку технологій соціальної реклами органів влади / Т. В. Ревенко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal /Soc_Gum /Tpdu /2010_4/doc/1/12.pdf 9. Меликян Р. С. Концептуальные основания информационного общества: проблемы и перспективы / Р. С. Меликян [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// rau.am/downloads/Vestnik/2_07/melikyan.pdf 10. Закон України „Про рекламу”. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua 11. Кравченко О. Н. Реклама в информационном обществе: социально-экономический потенциал/инвестиционный потенциал / О. Н. Кравченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/BPA/26ace69c2c347371c32577e4005021a5