 |
|
МІСЦЕ ТА РОЛЬ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ В ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Система дошкільних закладів призначена для первинної соціалізації дитини, забезпечення умов комплексного виховання, соціальної адаптації, яка вирішує визначені завдання на основі комунікаційного підходу. Комунікація виступає важливим аспектом реалізації навчання дітей основам виховного процесу. Серед її засобів можна виокремити соціальну рекламу, яка відіграє помітну роль в плані освітнього процесу, сприйняття навколишньої дійсності та орієнтирів поведінки у малій соціальній групі. Сьогодні соціальна реклама в дитячих садочках явище масового характеру, але не достатньо висвітлене в працях та дослідженнях науковців. Проблема заключається в тому, що зазвичай рекламна продукція в дитячих садочках має вигляд матеріалу соціального інформування, формат, в якому побутує реклама даного виду має суттєві відмінності від звичного формату реклами, що розрахований на дорослу аудиторію. Окрім цього не має чітко розроблених законодавчих преференцій та норм, на які б можна було посилатися, для того, щоб повною мірою відстежували основні месиджі соціальної реклами та слідкувати за її поширенням. Також недостатньо визначені реальні тенденції практики, щодо розміщення, замовлення, розгляду основних факторів-стимулів розвитку соціальної реклами, дослідження та аналіз яких у статті буде інноваційним.
Наукова база дослідницької роботи складається з розгляду інтернет –ресурсів та публікацій в соціальній мережі з даної теми.
Цілі та завдання наукового дослідження полягають у тому, щоб:
• виокремити поняття „дошкільного закладу” як типової інституції, і з’ясувати основні завдання щодо діяльності дошкільного закладу в системі дошкільної освіти з точки зору інституціонального підходу;
• охарактеризувати вплив громади, органів місцевої влади, батьків та вихователів на розвиток та соціальне виховання дитини;
• визначити роль та місце соціальної реклами в дитячому садочку;
• сформулювати цілі, функції та висвітлити формат подання реклами;
• відзначити цінності, принципи та правила щодо дій, які стосуються тематики соціального поінформування;
• окреслити фактори ризики та групи факторів-стимулів розвитку соціальної реклами;
• прослідкувати та проаналізувати тенденцію практичного досвіду;
• зробити висновки та підсумки із даного дослідження;
Дошкільний навчальний заклад - це типова дошкільна установа, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний, розумовий і духовний розвиток, соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту. В рамках інституціонального підходу, відповідно до Закону України „Про дошкільну освіту” головними завданнями дитячого закладу є:
• задоволення потреб громадян відповідної території в здобутті дошкільної освіти;
• забезпечення відповідності рівня дошкільної освіти вимогам Базового компонента дошкільної освіти;
• створення безпечних та нешкідливих умов розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечення їх дотримання;
• формування у дітей гігієнічних навичок та основ здорового способу життя, норм безпечної поведінки;
• сприяння збереженню та зміцненню здоров'я, розумовому, психологічному і фізичному розвитку дітей;
Також ДНЗ здійснює соціально-педагогічний патронат, взаємодію з сім'єю;
• є осередком поширення серед батьків психолого-педагогічних та фізіологіч-них знань про дітей дошкільного віку;
• додержується фінансової дисципліни, зберігає матеріально-технічну базу;
• здійснює інші повноваження відповідно до статуту дошкільного навчального закладу [1].
У системі дошкільної освіти виділяють дошкільні навчальні заклади різних форм власності. Вони можуть бути державні, комунальні та приватні, в залежності від цієї диференційної ознаки, існують певні особливості та розбіжності в плані здійснення виховного процесу, у ставленні персоналу до своєї праці, фінансового забезпечення.
Окрім цього важливим є територіальний аспект, відповідно до якого дитячі заклади поділяють на такі види, як приватні, спеціалізовані, сільські, міські. За цією ознакою виокремлюються певні особливості, що стосуються географічного розташування ДНЗ та поближньої інфраструктури, рівня професійної підготовки вихователів, ступеня обізнаності та зацікавленості батьків щодо соціального виховання дитини та інше, які мають значний вплив щодо формування свідомості дитини та бажаних мотивів поведінки.
Впливовою є діяльність громади, органів місцевої влади, які на функціональному рівні враховують соціально-економічні, національні, культурно-освітні та мовні потреб дітей відповідного віку, займаються виготовленням та забезпеченням для дошкільних закладів необхідної навчально-методичної та матеріально-технічної бази, дотримуючись норм, правил і стандартів. Органи місцевої влади намагаються допомогти створити безпечне, дружнє, щасливе оточення для дитини, в якому б дитина почувалася комфортно, виконуючи при цьому низку завдань. Як приклад, позитивного можна навести методику роботи Бродівської районної ради Львівської області, яка неабиякими стараннями реалізувала 303 мікро-проектів, зокрема з енергозбереження в школах та дитячих садочках [2].
Значний вплив на соціальне виховання дитини здійснюють опосередковано керівники ДНЗ та місцева влада, а безпосередньо батьки та вихователі, які забезпечують розвиток дитини у малій соціальній групі, реалізують подальше залучення її до соціального життя суспільства.
Батьки віддаючи дитину в дитячий садочок, найчастіше керуються власними інтересами (роботою, сімейними обставинами), а не віковими чи індивідуальними особливостями дитини. Внаслідок цього, типова помилка батьків полягає в занадто ранньому і різкому відривові дитини від сімї, коли психологічна готовність до цього ще не сформувалася [3]. Як показує досвід часто батьки не виявляють зацікавленість щодо соціально виховання дитини, цьому сприяють як самі умови життя, так і цінності та пріоритети сімейного виховання, тому вони свідомо перекладають цю нішу на дошкільний заклад, мотивуючи це тим, що в дитячому садочку дитина здобуде всі необхідні елементи адаптації, в тому числі можливість налагоджувати комунікаційні зв’язки між однолітками, а також це випробування на психологічну „зрілість”, на готовність до накопичення досвіду самостійного життя.
Ще менш зацікавлені у здійсненні виховного процесу в соціальному дусі вихователі, у формуванні соціальної свідомості дітей, оскільки вони відносяться до даної справи як виключно до своєї роботи. Тому в більшості випадків, в соціальному аспекті не відбувається діалог між вихователями та батьками, не має чітко налагодженого механізму співпраці, адже ці два суб’єкти займають різну позицію: батьки через низку суб’єктивних причин (умови праці, брак часу та інше) не мають єдиної стратегії виховання, а вихователі ставляться до цього процесу як суто до своїх службових обов’язків (вберегти від небезпеки, нагодувати, доглянути), тому в даному контексті мова про спільну діяльність не йде, натомість визначена закономірність в підсумку дає негативний результат [4].
Щодо контакту між владою і керівниками ДНЗ, то взаємодія є досить формалізованою. Місцева влада, дотримуючись чинного законодавства, намагається в повній мірі реалізувати право кожної дитини на соціальні блага, контролюючи при цьому весь процес виховання та дій персоналу, за допомогою регулярних перевірок. Натомість керівники ДНЗ мають звітувати про свою роботу, поточний стан справ у дошкільному закладі, шляхом проведення відкритих семінарів, атестацій.
Таким чином, дошкільний заклад – це відкрите дитяче соціальне середовище. Це та територія, в межах якої відбувається розвиток дитини, первинний етап її соціалізації, ознайомлення дитини із факторами проблемного, залучення її до діалогу із суспільством. Це відкрита установа, в системі якої, дитина – це суб’єкт, який має доступ до благ, реалізації своїх прав та обов’язків, закріплених в Конвенції ООН, водночас є учасником виховного процесу та дій дорослих.
Унікальність реклами спрямованої на дитячу аудиторію, полягає в тому, що така реклама має бути адаптована під дитячу свідомість, особливості їхньої психіки, оскільки діти не так образно мислять як дорослі, по іншому сприймають світ, при тому, що діти-це соціально вразлива категорія населення, яка потребує задоволення своїх інтересів. Враховуючи своєрідність дитячого світосприйняття, реклама має використовувати примітивні, легко запам’ятовуванні образи, яскраві кольори, ілюстрації цікавих персонажів. Таке рекламне повідомлення має бути подане простою, зрозумілою мовою, без зайвих нагромаджених мовних конструкцій, довгих фраз, а навпаки використовувати короткі слова, в римованій, віршованій формі. Оскільки дитячі садочки відкриті для інклюзії, через що виховання дитини здійснюється за допомогою практичних розробок, ігрових методик, матеріалів соціального поінформування, як наслідок реклама в цих жанрах знаходить своє відображення.
Як показує практика, єдиної законодавчої норми, яка б регулювала соціальну рекламу в дошкільних закладах не має, також відсутні й заборони. Тому створюючи рекламну продукцію на соціальну тему потрібно наслідувати ту імплементацію, яку пропонує діючий „Закон про рекламу”, розрахований щодо категорії „діти”. Реклама такого характеру не повинна впливати на фізичне та психічне здоров'я дитини, її інтелектуальний розвиток, чинити психологічний та моральний тиск на дитину, вміщувати твердження, які є анти- дискримінаційними, за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду та характеру занять, місця проживання [1]. Таким чином реклама в дитячих садочках має орієнтуватися на дитину як на особистість, що перебуває на стадії всебічного розвитку та соціалізації в суспільстві.
Соціальна реклама в дошкільних закладах є комплексним комунікаційним засобом. Її цільове призначення – це поінформування, попередження, переконання, підтримка. Функція такої реклами є спонтанною, оскільки, як показує практика не має чіткого поділу в ДНЗ щодо того, хто є суб’єктом: батьки, діти чи персонал. Зазвичай реклама такого роду має на меті масове поінформування, і швидше за все пропагує стимули поведінки дитини, своєрідні орієнтири поводження дитини в певній ситуації, зосереджуючи при цьому значну увагу на загальнолюдських цінностях, таких як добробут, щаслива родина, здоровий спосіб життя. Окремо відведеного місця для розміщення соціальної реклами в ДНЗ не має. Даний вид продукції займає стенди, куточки, вивішується при вході, в форматі плакатів, малюнків, інформаційних листків, тому таке розміщення є недоступним для дитини, через те, що висота положення рекламних матеріалів не відповідає росту дитини. Прикладом можуть послугувати рекламні доробки дитячого садочку Києва №29 [5]. Зазвичай виготовленням рекламної продукції даного виду займаються громадські та благодійні організації, за проханням керівників ДНЗ, батьківські комітети, неабияка заслуга в цьому органів місцевої влади, які в рамках своїх можливостей надають методичну літературу. Замовником такої реклами є частіше за все батьківський комітет, міська державна адміністрація, Міністерство освіти і науки України, численні соціальні служби.
Окремо, слід відзначити, основні цінності, принципи та правила щодо дій, в контексті імовірних тем соціальної реклами:
Ціннісними орієнтаціями з погляду проблемного є:
• пропаганда здорового способу життя;
• формування у дитини норм загальнолюдської моралі;
• розрізнення добра і зла, чутливості до справедливості;
• почуття індивідуальної відповідальності, патріотизму;
• розумовий, фізичний, психологічний розвиток дитини;
• теми толерантності, терпимості, расизму, дискримінації, етнічної приналежності, інклюзія;
• утвердження дружніх взаємин та допомоги;
• почуттів любові, співчуття, милосердя та інших чеснот.
Принципи, що пропагує соціальна реклама в дошкільних закладах:
• благополучна, щаслива родина;
• повага до старших;
• права дитини;
• гуманне ставлення до оточуючої дійсності;
• сприйняття культурних та духовних цінностей;
Правила щодо дій:
• безпечна поведінка та безпечне середовище;
• особиста гігієна;
• обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками;
• попередження дитячого травматизму;
• поводження з домашніми тваринами;
Здебільшого перелічені теми – це основні концепти, що окреслюють проблемне середовище соціальної реклами направленої на дитину, які стосуються пріоритетних напрямків виховання, ознайомлення з якими передує попередженню та уникненню проблемної ситуації у майбутньому, учасником якої потенційно може стати дитина.
Соціальна реклама є ризикованим середовищем щодо розвитку. Цьому сприяє ряд факторів:
• недостатнє фінансування;
• необізнаність працівників дошкільних закладів щодо предмету соціальної реклами;
• незацікавленість батьків у розробці такої реклами;
• відсутність наукових та методичних розробок з даної теми;
• слабка висвітленість аспектів соціальної реклами в дитячих закладах;
Натомість для нейтралізації проблемного в соціальному аспекті є фактори-стимули розвитку, які є коригую чим інструментом та водночас засобом для покращення ситуації, пов’язаної з функціонуванням соціальної реклами, це:
• підвищення рівня компетентності працівників дошкільних закладів;
• покращення матеріальних умов;
• залучення до процесу виховання нових форматів соціального інформування (соціальні ігротеки, ігри соціального спрямування);
• взаємодія та ведення діалогу з Міністерством освіти і науки України, органами місцевої влади;
• безпосереднє інформування батьків щодо питань соцреклами;
Сьогодні соціальна реклама- це та основна норма, яка впливає на процес виховання дитини, пріоритетними завданнями якої є надання елементарних знань соціального поінформування для залучення дитини до соціуму. Тому доречно було б переглянути стан та умови функціонування рекламної продукції даного виду в дошкільних закладах.
Як показують реальні тенденції практики:
• в переважній більшості соціальна реклама в дитсадках побутує у форматі соціального інформування (замальовки, ребуси), або ж взагалі відсутня;
• низький рівень компетентності; працівники дитячого закладу не мають чіткого уявлення щодо соціальної реклами, а звідси небажання давати коментарі з даної теми. Соціальна реклама не набула уявлення як певна інституція, і сприймається як щось „вороже”.
• такого роду реклама більше націлена на батьків, оскільки розміщується в недоступних для дитини місцях (стенди, плакати), які вона не може побачити (наприклад, занадто високо);
• соціальна реклама в дитячих закладах залежна від географічного показника. Тому важко сьогодні запропонувати стандарти соціальної реклами, адже вона не авторська, а більш цільова;
• батьки займають пасивну позицію у питаннях, які стосуються виробництва, поширення соціальної реклами у дитячих садках;
Таким чином, щоб результати були втішним варто вжити першочергових пропозицій щодо змін:
• позбутися стереотипу більшості, про те, що „соціальна реклама” і „діти” як не поєднані категорії;
• розміщення соціальної інформації в доступній для дитини формі;
• зміна формату реклами; (на мозаїку, ребуси, ігротеки);
• вироблення необхідних методів та правил інформування працівників дитячих закладів та батьків щодо предмету соціальної реклами;
• проведення та ініціювання різних заходів, семінарів, круглих столів для підвищення обізнаності працівників дитячих закладів з даною темою; щорічних державних атестацій, на яких дошкільні заклади могли б обмінюватися досвідом, матеріалами.
Отже, дитячий садочок – це сфера соціально-педагогічної діяльності та соціальної культури, в межах якої дитина виступає як суб’єкт, який є учасником виховного процесу, що має право на доступ до благ, захист своїх інтересів.
У зв’язку з тим, що дошкільна установа - відкрите середовище, на функціонування якого значною мірою мають вплив громада, сім'я, керівники та обслуговуючий персонал ДНЗ, відповідно до цієї тенденції, у дослідженні проаналізовано основні напрямки роботи органів місцевої влади, багатозначність функцій, стратегії виховання батьків та вихователів. Як показують результати, в підсумку ситуація невтішна, оскільки батьки справляють помітний вплив на соціальний розвиток дитини, але зазвичай у тому ракурсі, який для них є непріоритетним, не прислуховуючись до інтересів дитини. Іншою є поведінка вихователів, для яких процес виховання – це швидше за все професійний обов’язок.
Також у роботі вдалося визначити місце та роль соціальної реклами в ДНЗ, виокремити функціонально-цільове призначення рекламного наповнення матеріалів, цінності, принципи та правила щодо дій.
Окрім зазначеного, у науковій статті запропоновано основні групи фактори ризику та стимулів-розвитку як систему концептуальних чинників соціальної реклами.
З огляду на очевидне, соціальна реклама – це та комунікаційна складова, яка займає значне місце в функціонуванні та процесі виховання дітей в дошкільних закладах. На законодавчому рівні її урегульованість є занадто слабкою, оскільки відсутня нормативна база, і ступінь жорсткості контролю незначний. Тому реклама соціального інформування виступає зазвичай як засіб візуального сприйняття для дітей.
Зокрема, проаналізувавши тенденції практики, можна відзначити, що в суспільстві побутує такий стереотип, що діти і соціальна реклама сприймаються, як щось незрозуміле, не поєднане. Неоднозначну позицію з приводу цього займають батьки, які дотримуються тієї думки, що дитині не потрібно знати про соціальну рекламу в дитячому садочку, цим самим вони заважають розвитку дитини в соціальному плані, а з іншого боку, вони таким чином виражають своє негативне ставлення до реклами.
Подібною є поведінка вихователів, які через нерозуміння поняття „соціальна реклама”, сприймають її як щось „вороже”, ухиляючись від відповідей та коментарів. Але ж знову ж таки ця закономірність не стосується усіх дошкільних закладів країни.
У цілому, соціальна реклама у системі дошкільних закладів не реалізована як комунікаційна складова розвитку, як необхідний інструмент виховного процесу, і її роль є неоднозначною.
Література
1. Закон України „Про дошкільну освіту” // Відомості Верховної Ради. ̶ 2001, ̶ N 49. ̶ ст.259 . 2. Бродівська районна рада [Електронний ресурс] // Місцевий розвиток орієнтований на громаду: [сайт] / Режим доступу : http:// brodyrada.com.ua/ index.php?option=com_ content&view=article&id=425&Itemid=138 3. Чи потрібен дитячий садочок дитині? // МАМАТАТО. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mama-tato.com.ua/article/a-821.html) 4. Дошкільний навчальний заклад №43 „Яструбок” // Дитина і соціум. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dnz43.edu.vn.ua/rozdil1.html 5. Комунальний дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №29 "Білий лелека" // Навчальний процес. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://leleka.dnepredu.com/uk/site/education-process.html
Ясюк Т. О. Місце та роль соціальної реклами в дошкільних закладах
У даній статті розглянуто роль та місце соціальної реклами в дошкільних закладах, з урахуванням основних законодавчих преференцій та практичного досвіду. Виокремлено цілі, функції та формат подання реклами, цінності, принципи та правила щодо дій, які стосуються тематики соціального інформування. Виявлена група факторів ризику та група факторів-стимулів розвитку соціальної реклами, а також проаналізовано реальні тенденції функціонування реклами дослідженого виду.
Ключові слова: дошкільний заклад, соціальна реклама, комунікація, соціальне виховання, учасники виховного процесу.