 |
|
Комунікаційні бар'єри і шляхи їх подолання
На шляху руху інформації від відправника до одержувача зустрічаються різні перешкоди, які можуть носити як психологічний особистісний характер так і організаційний. Найрозповсюдженіший перелік цих бар'єрів враховує такі основні категорії.
Змістовні бар'єри - проблеми в розумінні змісту і значення відправленого або одержаного повідомлення. Вони поділяються у свою чергу на:
фонетичні - використання елементів з інших мов і діалектів, дефекти мови і дикції, невиразність мови, порушення темпу мови, наявність значної кількості звуків і слів-паразитів;
семантичні - вкладання різного змісту, використання жаргонів і слешів;
стилістичні - неспівпадіння стилю мови комунікатора (відправника) зі змістом повідомлення;
логічні - різні логічні системи доказів.
Індивідуальні бар'єри - проблеми, пов'язані з індивідуальними особливостями мислення чи роботи, які можуть визначатися фізичними недоліками, хворобами, і проблеми, пов'язані з особистими комунікативними навичками в одержанні і передачі інформації, що можуть визначатися невмінням слухати та висловлювати свою думку, поганою увагою при читанні, психічним настроєм, очікуваним задоволенням або незадоволенням від повідомлення.
Соціально-культурні бар'єри - різний рівень розвитку соціального інтелекту. Вони поділяються на:
етичні - неспівпадіння норм поведінки керівника і підлеглого;
рольові - інтерпретація повідомлення з позиції "керівника" або "підлеглого";
бар 'єри неавторитетності - низка авторитетність комунікатора;
бар 'єри світосприйняття - різні погляди на життя.
Міжособистісні бар'єри - проблеми психологічного клімату, системи цінностей і негативних установок учасників спілкування, відсутність інтересу учасників комунікаційного процесу один до одного і до повідомлення.
Організаційні бар'єри - проблеми, пов'язані з віддаленістю учасників комунікаційного процесу один від одного; зі спеціалізацією завдань; з розходженнями в сфері влади, авторитету і статусу осіб, які спілкуються; із власністю на інформацію; неефективним зворотнім зв'язком; незадовільною структурою підприємства; інформаційним перекручуванням.
Економічні, географічні та часові бар'єри - проблеми часових і грошових ресурсів, різного місця розташування і впливу часу на одержання повідомлення.
Проблеми каналів і засобів поширення інформації - перевантаження каналів комунікацій, проблема конфлікту між способами передачі інформації: який з них краще, (Наприклад, що краще: передати повідомлення особисто чи в письмовій формі?)
Білет № 26
·Слово, термін, поняття
Сло́во — найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і вичленуваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова репрезентація цього елемента — його називання, вказування на нього або його вираження.
Термін — слово або словосполучення, що визначає чітко й однозначно окреслене поняття і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери.
Поня́ття — форма мислення, яка відображає істотні властивості, звHYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/Зв'язок"'HYPERLINK "https://uk.wikipedia.org/wiki/Зв'язок"язки і відношення предметів і явищ в їхній суперечності і розвитку; думка або система думок, щоузагальнює, виділяє предмети деякого класу за визначеними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками.
·Особливості укладяння інформаційно-довідкових документів.
Більшість документів, які використовуються в управлінні, но-сять довідковий або інформаційний характер. Вони містять інфор-мацію про стан справ в організації, описують події, що мали місце, інформують про певні події, які мають відбутися у майбутньому, тощо. Інформація, що міститься в них, може спонукати до дії або бути лише доведеною до відома.
Одним з найпоширеніших інформаційно-довідкових докумен-тів є акт.
Акт - документ, складений однією або кількома особами, що підтверджує якісь установлені факти, події.
У ряді випадків складання актів регламентується спеціальними правовими нормами.
Виділяють кілька видів актів.
Нормативні акти містять рішення вищих органів влади й управління, а також органів влади у межах наданої їм компетенції. Вони мають форми законів, указів, постанов, рішень, статутів, ін-струкцій, типових договорів.
Лдміністративні акти складають на підтвердження фактів, подій, вчинків, пов'язаних з діяльністю установ (організацій) та окремих осіб.
Лкти громадянського стану підтверджують факти, пов'язані з укладанням шлюбу, народженням та смертю людини.
Господарські акти відображають явища, факти події, пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
Акти - це також документи постійно діючих експертних комі-сій, спеціально уповноважених осіб або представників сторонніх організацій.
Такі акти складаються з різних причин, а саме: після ревізії, при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, після приймання завершених будівельних об'єктів, при про-
веденні випробовувань нових зразків машин, обладнання, при об-стеженні побоїв, тілесних ушкоджень. При необхідності акт затвер-джується вищестоящою організацією або першим керівником підп-риємства.
Склавши акт, комісія повинна під розписку ознайомити з його змістом осіб, про яких йшлося в акті.
Білет №23
1.Мова, мовлення , спілкування.
Мова – це єдина, цілісна, складна система знаків: фонем (звуків), морфем (частин слова), слів, речень, яка служить для називання предметів, явищ об'єктивної дійсності та понять, є засобом спілкування, обміну думками і формування думок.
Мова – явище фізичне, фізіологічне, антропологічне, суспільне. Умова його існування – людське суспільство. Мова – засіб спілкування, мислетворення, інтелектуального та естетичного освоєння світу, нагромадження і збереження людського досвіду, а також умова подальшого поступу усього людства.
Формою існування мови є мовлення – конкретний, практичний вияв мови, „мова в дії", реалізація мови у різних сферах життєдіяльності.
Мо́влення — це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.
Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом.