Главная | Обратная связь

ВЕРХОВНА РАДА — ЄДИНИЙ ЗАКОНОДАВЧИЙ ОРГАН ДЕРЖАВИ

 

Законодавча влада в Україні представлена єдиним органом —Верховною Радою України.

Верховна Рада є загальнонаціональним постійнодіючим одно­палатним парламентом.

Верховна Рада України здійснює ряд функцій і наділена для цього відповідними повноваженнями.

Основними функціями Верховної Ради є:

— законодавча функція;

— установча, яка полягає у тому, що ВРУ бере участь у форму­ванні інших органів влади;

— функція парламентського контролю.

Повноваження Верховної Ради України визначаються Конститу­цією України, зокрема статтями 85, 87, 88, 89.

Основними повноваженнями Верховної Ради є:

— внесення змін до Конституції України в межах і порядку, пе­редбачених розділом XIII Конституції;

— призначення всеукраїнського референдуму з питань, визна­чених статтею 73 Конституції України;

— прийняття законів;

— затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету Ук­раїни, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

— визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

— затвердження загальнодержавних програм економічного, на­уково—технічного, соціального, національно—культурного роз­витку, охорони довкілля;

— призначення виборів Президента України у строки, передба­чені Конституцією України;

— заслуховування щорічних та позачергових послань Президен­та України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

— оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових фор­мувань у разі збройної агресії проти України;

— усунення Президента України з поста в порядку особливої про­цедури (імпічменту);

— розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяль­ності Кабінету Міністрів України;

— надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр—міністра України;

— призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

— призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваже­ного Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

— призначення на посаду та звільнення з посади Голови Націо­нального банку України за поданням Президента України;

— призначення та звільнення половини складу Ради Національ­ного банку України;

— призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

— призначення на посаду та припинення повноважень членів Цен­тральної виборчої комісії за поданням Президента України;

— затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових форму­вань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

— схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил Украї­ни до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

— надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного ко­мітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

— надання згоди на призначення Президентом України на по­саду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

— призначення третини складу Конституційного Суду України;

— обрання суддів безстрокове;

— дострокове припинення повноважень Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим за наявності висновку Конституційно­го Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим;

— утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж райо­нів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, най­менування і перейменування населених пунктів і районів;

— призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

— затвердження протягом двох днів з моменту звернення Пре­зидента України указів про введення воєнного чи надзвичай­ного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевос­тей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

— надання у встановлений законом строк згоди на обов'яз­ковість міжнародних договорів України та денонсація міжна­родних договорів України;

— затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності.

Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відпо­відно до Конституції України віднесені до її відання.

У повному (конституційному) складі Верховна Рада України має 450 народних депутатів. Зі свого складу Верховна Рада обирає Голо­ву, першого заступника та заступника Голови, комітети, тимчасові спеціальні комісії та тимчасові слідчі комісії.

Голова Верховної Ради:

— веде її засідання;

— організовує підготовку питань на розгляд Верховної Ради;

— керує діяльністю апарату Верховної Ради;

— представляє парламент у зовнішніх зносинах;

— підписує акти Верховної Ради.

Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради викону­ють за уповноваженням Голови окремі його функції і заміщають його в разі відсутності або неможливості здійснення ним своїх обов'язків.

Комітети Верховної Ради — це внутрішні підрозділи парламен­ту, які ведуть законопроектну роботу та здійснюють попередній роз­гляд і підготовку питань, які належать до повноважень Верховної Ради. Верховна Рада затверджує перелік парламентських комітетів та обирає їх голів.

Тимчасові спеціальні комісії'— підрозділи парламенту, що утво­рюються для підготовки і попереднього розгляду питань, що входять до повноважень Верховної Ради, але мають тимчасовий характер або не потрапляють в коло питань, що підлягають розгляду в уже існуючих комітетах.

Тимчасові слідчі комісії— підрозділи парламенту, що створюють­ся для проведення розслідування з питань, що становлять суспіль­ний інтерес. Рішення тимчасових слідчих комісій не є обов'язковими для судових та правоохоронних органів.

За рішення про створення тимчасової спеціальної або тимчасо­вої слідчої комісії повинні проголосувати 150 народних депутатів.

Секретаріат Верховної Ради — це апарат, робочий орган парламенту, який забезпечує організаційне, правове, технічне, інфор­маційне, методичне та інше обслуговування діяльності Верховної Ради та її органів, народних депутатів України.

 

41. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

 

Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, Регламентом Верховної Ради, законами «Про комітети Верховної Ради» від 4 квітня 1995 р. та «Про статус народного депутата» від 17 листопада 1992 р. в ре­дакції закону від 22 березня 2001 р.

Верховна Рада України є правомочною за умови обрання не мен­ше 2/3 від її конституційного складу, тобто 300 народних депутатів. На першу сесію новообрана Верховна Рада збирається не пізніше як на тридцятий день після офіційного оголошення резуль­татів виборів. Перше її засідання відкриває найстарший за віком на­родний депутат. Для ведення першої сесії Верховна Рада обирає Президію сесії, тимчасову лічильну і мандатну комісії.

Президія сесії визначає головуючого на кожне засідання Вер­ховної Ради, організовує роботу парламенту та підписує прийняті акти до обрання Голови Верховної Ради. З обранням Голови Верховної Ради Президія сесії припиняє свою діяльність.

Лічильна комісія організовує підведення підсумків голосування.

Мандатна комісія перевіряє законність повноважень народ­них депутатів. Повноваження народних депутатів визнаються шля­хом голосування.

Верховна Рада України працює сесійно, тобто основними орга­нізаційно—правовими формами діяльності Верховної Ради є сесії та засідання.

Сесії Верховної Ради можуть бути:

— чергові, які починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року;

— позачергові, які скликаються Головою Верховної Ради на ви­могу не менш як третини народних депутатів від конституцій­ного складу Верховної Ради або на вимогу Президента України;

— у разі введення воєнного або надзвичайного стану Верхов­на Рада збирається у дводенний строк без скликання.

Сесії проводяться у формі пленарних засідань Верховної Ради, за­сідань комітетів, тимчасових спеціальних та тимчасових слідчих комісій. Засідання Верховної Ради проводяться, як правило, відкрито. За рішенням більшості від конституційного складу Верховна Рада може проводити закриті засідання. Рішення Верховної Ради прий­маються виключно на її пленарних засіданнях шляхом особистого голосування народних депутатів у звичайному чи поіменному режимі.

 

42. ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ

 

Однією з найважливіших функцій парламенту є законодавча функ­ція, тобто прийняття, зміна та скасування законів.

Виключно законами України визначаються:

— права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

— громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

— права корінних народів і національних меншин;

— порядок застосування мов;

— засади використання природних ресурсів, виключної (морсь­кої) економічної зони, континентального шельфу, освоєння кос­мічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

— основи соціального захисту, форми і види пенсійного забез­печення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, ос­віти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

— правовий режим власності;

— правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

— засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

— засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

— засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єд­нань громадян, засобів масової інформації;

— організація і діяльність органів, виконавчої влади, основи держав­ної служби, організації державної статистики та інформатики;

— територіальний устрій України;

— судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експер­тизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; ос­нови організації та діяльності адвокатури;

— засади місцевого самоврядування;

— статус столиці України; спеціальний статус інших міст;

— основи національної безпеки, організації Збройних Сил Ук­раїни і забезпечення громадського порядку;

— правовий режим державного кордону;

— правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзви­чайної екологічної ситуації;

— організація і порядок проведення виборів і референдумів;

— організація і порядок діяльності Верховної Ради України, ста­тус народних депутатів України;

— засади цивільно—правової відповідальності; діяння, які є зло­чинами, адміністративними або дисциплінарними правопо­рушеннями, та відповідальність за них.

Виключно законами України встановлюються:

— Державний бюджет України і бюджетна система України; сис­тема оподаткування, податки і збори; засади створення і фун­кціонування фінансового, грошового, кредитного та інвести­ційного ринків; статус національної валюти, а також статус іно— земних валют на території України; порядок утворення і пога­шення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

— порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підроз­ділів збройних сил інших держав на території України;

— одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

— порядок використання і захисту державних символів;

— державні нагороди;

— військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

— державні свята;

— порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціаль­них зон, що мають економічний чи міграційний режим, від­мінний від загального.

Законом України оголошується амністія.

Законодавчий процес у Верховній Раді включає такі по­слідовні процедури:

— вияв законодавчої ініціативи;

— обговорення законопроектів;

— прийняття законів;

— опублікування законів.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України на­лежить:

— Президентові України;

— народним депутатам України;

— Кабінету Міністрів України;

— Національному банку України.

Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово.

Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних засідан­нях. Розгляд і прийняття законопроекту Верховною Радою включає: обговорення і схвалення основних положень переважно, обговорення і схвалення постатейно та в цілому (розгляд в трьох читаннях). Прий­няття рішення щодо законопроекту може бути відокремлено в часі від його розгляду. Кількість повторних читань законопроекту не об­межується.

При першому читаннізаконопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надход­ження, співдоповідь головного комітету, заслуховує відповіді на за­питання, обговорює основні положення законопроекту і його струк­туру (частини, розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народного обгово­рення.

За наслідками обговорення в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

— відхилення законопроекту;

— передачу законопроекту на доопрацювання із встановленням строку доопрацювання і повторне подання його на перше чи­тання;

— опублікування законопроекту для народного обговорення, до­опрацювання його з урахуванням наслідків обговорення і по­вторне подання на перше читання;

— прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацю­ванням) і доручення відповідним комітетам підготувати зако­нопроект на друге читання.

Основним у розгляді законопроекту є його друге читання.

Під час другого читаннязаконопроекту Верховна Рада прово­дить його постатейне обговорення та здійснює постатейне голосу­вання. У разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування частини статті, її підпункти або речення.

За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

— відхилення законопроекту;

— повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне друге читання;

— опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій на попередніх читаннях, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання;

— повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання;

— прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його і подання на третє читання.

Третє читання законопроектівпроводиться з метою внесення редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в дру­гому читанні законопроекту між собою, узгодження розглянутого за­конопроекту з іншими законами. Під час третього читання розгляда­ються і приймаються рішення щодо тих статей і поправок, розгляд яких за рішенням Верховної Ради виносився на третє читання.

За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

— відхилення законопроекту;

— повернення законопроекту на доопрацювання з наступним його поданням на повторне третє читання;

— відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень;

— схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум (за умови, що законопроект сто­сується питання про зміну території України);

— прийняття закону в цілому.

Закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно на­правляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі свої­ми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Таке право Президента на­зивається правом відкладального вето.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схва­леним Президентом України і має бути підписаний та офіційно оп­рилюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Підписані Президентом закони та інші акти, прийняті Верхов­ною Радою, публікуються в офіційних друкованих виданнях, якими є «Офіційний вісник України»; «Відомості Верховної Ради України»; газети «Голос України» та «Урядовий кур'єр».

 

 

Конституція України передбачає певні умови, яким має відпові­дати кандидат на пост Президента України.

Президентом України може бутигромадянин України, який відпо­відає таким вимогам:

— досяг тридцяти п'яти років на день виборів;

— має право голосу;

— проживає в Україні протягом останніх десяти років перед днем виборів;

— володіє державною мовою.

Одна й та ж сама особа не може бути Президентом більше ніж два строки підряд.

Не можуть бути висунуті претендентами на кандидатів у Прези­денти України громадяни, які перебувають у місцях позбавлення волі або мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Право висування претендента на кандидата у Президенти Ук­раїни належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також через збори виборців, в тому числі шляхом самовисування. Партія (блок), збори виборців можуть висунути лише одного претен­дента на кандидата в Президенти України.

Вибори Президента бувають:

— черговими;

— позачерговими;

— повторними.

Призначаються вибори Президента Верховною Радою України.

Чергові вибориПрезидента України проводяться в останню не­ділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Поста­нова Верховної Ради України про призначення чергових виборів прий­мається не пізніш як за 180 днів до дня виборів.

Позачергові вибориПрезидента України проводяться в разі до­строкового припинення повноважень Президента України в період 90 днів з дня припинення повноважень. Рішення про призначення позачергових виборів приймається не пізніш як на п'ятий день після припинення повноважень Президента України.

Повторні вибориПрезидента України призначаються Верхов­ною Радою України в місячний строк з дня одержання подання Цен­тральної виборчої комісії (далі — ЦВК).

Вибори Президента України проводяться по єдиному загально­державному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України.

 

45. ВИБОРЧІ ОКРУГИ ТА ДІЛЬНИЦІ

 

Для проведення виборів територія єдиного загальнодержавно­го одномандатного виборчого округу поділяється на 225 територі­альних виборчих округів. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст, районів у містах або їх частин. Рішення про утворення територіальних виборчих округів приймаєть­ся ЦВК не пізніш як за 160 днів до дня виборів за поданням відпо­відно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київсь­кої та Севастопольської міських рад. Територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістю виборців. Список терито­ріальних виборчих округів із зазначенням їх номерів, територіаль­них меж та центрів округів публікується ЦВК в пресі у триденний термін від дня прийняття нею відповідного рішення.

Для проведення голосування і підрахунку голосів по виборах Пре­зидента України територія сіл, селищ, міст, районів у містах, що вхо­дять до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці. Військовослужбовці голосують на загальних вибор­чих дільницях, розташованих за межами військових частин. Виборчі дільниці на територіях військових частин можуть утворюватися, як виняток, з дозволу ЦВК у військових частинах, розташованих за ме­жами населених пунктів. Виборчі дільниці утворюються з кількістю від 20 до 3000 виборців, а у виняткових випадках — з меншою або більшою кількістю виборців. Виборчі дільниці утворюються не пізніш як за 60 днів, а у виняткових випадках, які визначаються ЦВК,— не пізніш як за п'ять днів до дня виборів.

Вибори Президента України організовують і проводять:

— ЦВК;

— територіальні виборчі комісії;

— дільничні виборчі комісії.

Територіальні виборчі комісіїутворюються не пізніш як за 70 днів до дня проведення виборів Президента України рішенням відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад у складі голови, заступ­ника голови, секретаря та членів комісії. Подання про призначення членів комісій направляються до відповідної ради не пізніш як за 80 днів до дня виборів. Склад територіальної виборчої комісії фор­мується шляхом обов'язкового включення (за наявності відповідних подань) по два представники від кожної партії (блоку), від якої (якого) зареєстрований кандидат у Президенти України, та по два пред­ставники від кожного кандидата у Президенти України, якого зареє­стровано від зборів виборців. У разі, коли рада в установлений зако­ном строк не утворить територіальні виборчі комісії, ці комісії утво­рюються не пізніш як за 65 днів до дня виборів ЦВК.

Дільничні виборчікомісії утворюються сільськими, селищними, міськими (міст, де відсутні районні ради), районними в містах рада­ми не пізніш як за 45 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і членів комісії за поданнями партій (блоків), від яких зареєстровані кандидати у Президенти України, а також за по­даннями кандидатів у Президенти України, які зареєстровані ЦВК від зборів виборців. Зазначені подання направляються до відповід­ної ради не пізніш як за 60 днів до дня виборів. У виняткових випад­ках, визначених ЦВК, дільничні виборчі комісії утворюються за п'ять днів до дня виборів виконавчими комітетами відповідних рад. Склад дільничної виборчої комісії формується шляхом обов'язкового вклю­чення (за наявності відповідних подань) по два представники від кожної партії (блоку), від якої (якого) зареєстрований кандидат у Пре­зиденти України, та по два представники від кожного кандидата у Президенти України, якого зареєстровано від зборів виборців. На виборчих дільницях, де кількість виборців не перевищує 50 осіб, дільничні виборчі комісії можуть утворюватися у складі голови, сек­ретаря і 1—3 членів комісії з урахуванням подань партій (блоків), від яких зареєстровані кандидати, та подань кандидатів, зареєстрова­них від зборів виборців. У разі, коли рада в установлений Законом «Про вибори Президента України» строк не утворить дільничні ви­борчі комісії, ці комісії утворюються не пізніш як за 40 днів до дня виборів відповідною територіальною виборчою комісією за подан­нями, що вносилися на розгляд відповідної ради.

Територіальні та дільничні виборчі комісії у п'ятиденний термін від дня їх утворення інформують населення через засоби масової інформації або іншим шляхом про своє місцезнаходження, поштову адресу та режим роботи. Повноваження територіальних та дільнич­них виборчих комісій починаються з дня прийняття рішень про утво­рення комісій і закінчуються через десять днів після опублікування ЦВК повідомлення про результати виборів Президента України.

До складу територіальних та дільничних виборчих комісій по ви­борах Президента України можуть входити громадяни України, які мають право голосу і проживають або працюють в межах відповід­ного територіального виборчого округу. Для секретаря виборчої комісії обов'язковим є володіння державною мовою. Не можуть бути у складі виборчих комісій кандидати у Президенти України, їх близькі родичі (чоловік, дружина, їх діти, батьки, рідні брати і сестри), особи, які перебувають у прямому підпорядкуванні кандидатів по роботі (службі), довірені особи кандидатів, а також громадяни, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не пога­шена або не знята у встановленому законом'порядку. Одна і та ж особа може входити до складу лише однієї виборчої комісії.

Територіальна, дільнична виборча комісія може звернутися до органу, який її утворив, з мотивованою пропозицією про заміну голови, заступника голови, секретаря або члена комісії, якщо за це проголосує на засіданні комісії не менше двох третин її складу. За рішенням виборчої комісії, яке затверджується виборчою комі­сією вищого рівня, голова, заступник голови, секретар або інші чле­ни територіальної виборчої комісії (загальною кількістю не більше трьох осіб) або дільничної виборчої комісії (загальною кількістю не більше двох осіб) можуть бути на період виборчої кампанії звільнені від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи.

Основною формою роботи виборчих комісій є відкриті засі­дання, які скликаються головою комісії, в разі його відсутності —заступником голови, а у випадках, коли у складі комісії відсутній заступник голови,— секретарем комісії. У разі відсутності голови і заступника голови виборчої комісії, неможливості скликання ними засідання комісії або їх відмови скликати засідання воно може бути скликано на вимогу не менш як однієї третини членів комісії з обов'язковим повідомленням усіх осіб, що входять до складу комісії, про час і місце проведення засідання та питання, які про­понується розглянути.

Перше засідання виборчої комісії скликається не пізніш як на третій робочий день після її утворення, а наступні — за необхідністю. Засідання виборчої комісії є правомочним, якщо у ньому бере участь не менш як дві третини її складу. Рішення комісії приймається у формі постанови відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу комісії. За рівної кількості голосів, поданих під час голосуван­ня, прийнятим вважається те рішення, за яке проголосував головую­чий на засіданні комісії.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних чи дільничних ви­борчих комісій можуть бути оскарженіпротягом семи днів з дня прий­няття рішення, вчинення дії або бездіяльності до виборчої комісії вищого рівня або безпосередньо до місцевого суду за місцезнаход­женням дільничної виборчої комісії, а щодо територіальної вибор­чої комісії — відповідно до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя. Рішен­ня, дії або бездіяльність ЦВК можуть бути оскаржені до Верховного Суду України у порядку, передбаченому законом.

Скарги (заяви), що надійшли до відповідної виборчої комісії або суду, розглядаються протягом трьох днів, а в разі оскарження рішен­ня, дії або бездіяльності виборчих комісій менш як за три дні до виборів чи в день їх проведення — негайно. У випадках, що потребу­ють додаткової перевірки, скарги повинні бути розглянуті у десяти­денний строк, але не пізніше дня виборів. Не підлягають розгляду скарги (заяви) щодо порушень виборчого закону, які мали місце до дня голосування, але були подані до відповідної виборчої комісії эбо суду після 24 години дня, що передує дню голосування, а також скарги (заяви) щодо порушень закону, які мали місце в день голосування, але були подані до відповідної виборчої комісії пізніше 24 години дня голосування. Суди організовують свою роботу під час виборчої кампанії, в тому числі у вихідні дні, таким чином, щоб забезпечити своєчасний розгляд скарг усіх суб'єктів виборчого процесу. Суди за­безпечують розгляд скарг і в день виборів Президента України.