Главная | Обратная связь

ПОНЯТТЯ ШЛЮБУ, УМОБИ І ПОРЯДОК ЙОГО УКЛАДЕННЯ

 

Шлюбом в Україні визнається юридично оформлений добро­вільний союз чоловіка і жінки з метою утворення сім'ї. Шлюб укладаєть­ся у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Це ро­биться як в інтересах держави, так і майнових прав подружжя та дітей. Релігійний обряд вінчання, а також згода батьків юридичного значення не мають.

Укладення шлюбу відбувається по закінченні місячного строку після подачі бажаючими одружитися заяви в орган реєстрації актів громадянського стану (РАГС). На прохання осіб, які одружуються, цей строк при наявності поважних причин може бути скорочений орга­ном РАГСу.

Для укладення шлюбу необхідні такі умови:

— взаємна згода осіб, які одружуються;

— взаємна обізнаність про стан здоров'я один одного;

— досягнення ними шлюбного віку (в Україні — 18 років для чо­ловіків та 17 років для жінок). Виконавчі органи місцевих рад можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік.

Не допускається укладення шлюбу:

— між особами, з яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі;

— між родичами по прямій висхідній і нисхідній лінії, між повнорід—ними і неповнорідними братами й сестрами, між усиновителя­ми й усиновленими;

— між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або слабоумства.

Особи, що вступають у шлюб, мають право за власним бажанням укласти шлюбний контракт.

Шлюбний контракт — це угода, в якій передбачаються взаємні майнові права і обов'язки, зокрема питання, пов'язані з правом влас­ності на майно, утримання подружжя і т. д.

Шлюбний контракт укладається до реєстрації шлюбу і вступає в силу з моменту реєстрації шлюбу. Укладається контракт за місцем проживання однієї з сторін або за місцем реєстрації шлюбу у пись­мовій нотаріальній формі. Неповнолітні, яким шлюбний вік знижено у відповідності з законом, укладають шлюбний контракт зі згоди батьків або інших законних представників. Зміни у шлюбний контракт можуть бути внесені під час перебування у шлюбі договором, який укладаєть­ся у порядку, передбаченому для укладення шлюбного контракту.

Якщо шлюбний контракт укладений з порушенням закону або він погіршує становище одного з подружжя у порівнянні із законодав­ством про шлюб і сім'ю, такий контракт може бути визнаний судом недійсним.

Якщо особи, які подали заяву про одруження, не з'явилися до орга­ну РАГСу протягом місячного строку і не повідомили причину неявки,—заява втрачає силу. Укладення шлюбу без присутності осіб, що його укладають, не допускається.

У документах, що посвідчують особу тих, що одружилися, простав­ляється штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєст­рації шлюбу. Подружжю видається свідоцтво про одруження встанов­леного зразка.

 

3. ОСОБИСТІ І МАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

 

Взаємні права і обов'язки подружжя виникають з моменту реєст­рації шлюбу в органах РАГСу.

Особисті праване мають майнового змісту. До них належать:

— право вибрати прізвище одного з подружжя як спільне або за­лишити дошлюбне прізвище або об'єднати прізвища. Заборо­няється об'єднувати прізвища, якщо одне з них вже подвійне;

— право кожного з подружжя вільно вибирати спеціальність, про­фесію і місце проживання;

— право кожного з подружжя на рівноправне вирішення всіх пи­тань життя сім'ї, включаючи виховання дітей.

Крім особистих, подружжя має майнові права і обов'язки. Сімейне законодавство розрізняє два види майна.

1. Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною су­місною власністю. Речі професійних занять кожного з подруж­жя (музичні інструменти, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу, є також спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування спільним майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнь­ого господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. При укладенні угод од­ним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного май­на подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального зас­відчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

2. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане кожним з них під час шлюбу у дар або в по­рядку спадкування, є роздільним майном кожного з них. Сюди належать також речі індивідуального користуванння (одяг, взут­тя і т. д.), хоч вони й придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів (виняток становлять придбані таким чином предмети роз­коші і коштовності, які стають спільним майном). Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно змінилося у своїй цінності внаслідок затрат другого з подружжя або їх обох, суд може визнати таке майно спільною власністю подружжя. Закон визнає за кожним з подружжя право самостійно володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому роздільним майном.

До взаємних майнових обов'язків належить, зокрема, обов'язок матеріально підтримувами одне одного. У разі відмови в такій підтримці той з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, має право звер­нутися до суду з позовом про присудження на його користь аліментів.

 

4. ПОРЯДОК РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ

 

Шлюб припиняєтьсявнаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим. За життя подружжя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або за їх спільною заявою. Але чоловік не має права без згоди дружини по­рушувати справу про розірвання шлюбу під час її вагітності та протя­гом року після народження дитини.

Шлюб може бути розірванийу судовому порядку або органами РАГСу.

Органами РАГСу шлюб розривається у таких випадках:

— при взаємній згоді подружжя, яке не має неповнолітніх дітей;

— з особою, що визнана судом безвісно відсутньою;

— з особою, що визнана судом недієздатною;

— з особою, що засуджена за вчинення злочину на строк не мен­ше трьох років.

Судом шлюб розриваєтьсяза заявою подружжя або одного з них, якщо між подружжям, що розлучається, виник спір про майно, що є їхньою сумісною власністю, або про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним. Суд повинен вжити заходів до примирення сторін і розлучати подружжя лише тоді, коли встановить, що дальше спільне проживання подружжя і збереження сімї є неможливим.

Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Від розірвання шлюбу слід відрізняти визнання його недійсним.

Суд може визнати шлюб недійснимза наявності таких підстав:

— якщо він укладений при відсутності взаємної згоди осіб, що всту­пили до шлюбу;

— укладення шлюбу особою, що не досягла шлюбного віку, якщо він не знижений у встановленому законом порядку;

— наявності у хоча б одного з подружжя іншого, не розірваного шлюбу;

— укладення шлюбу між родичами по прямій висхідній чи нисхідній лінії, між повно— і неповнорідними братами і сестра­ми, між усиновителями і усиновленими;

— вступ до шлюбу з особою, визнаною недієздатною;

— реєстрація шлюбу без наміру створити сім'ю.

Позов про визнання шлюбу недійсним може порушити прокурор, один з подружжя та особи, права яких порушено. Шлюб, визнаний су­дом недійсним, вважається таким з часу його укладення, а подружні права та обов'язки анулюються з моменту їх виникнення.