Главная | Обратная связь

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС ТА ПОВНОВАЖЕННЯ

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Президент України є главою держави.Статус Президента, його повноваження та місце, яке він посідає в системі державних органів, визначаються, насамперед, нормами Конституції України. Як глава держави Президент виступає гарантом державного суверенітету, те­риторіальної цілісності держави, додержання Конституції, прав і сво­бод людини і громадянина.

Основні внутрідержавні повноваження Президента:

— призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України;

— призначає позачергові вибори до Верховної Ради;

— призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр—міністра України;

— припиняє повноваження Прем'єр—міністра та приймає рішен­ня про його відставку;

— призначає за поданням Прем'єр—міністра членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої вла­ди, голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їх по­вноваження на цих посадах;

— призначає за згодою Верховної Ради на посаду Генерального прокурора та звільняє його з посади;

— призначає половину складу Ради Національного банку Украї­ни та половину складу Національної Ради України з питань те­лебачення і радіомовлення;

— утворює, реорганізовує та ліквідує за поданням Прем'єр—міністра міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

— призначає третину складу Конституційного Суду;

— утворює суди у встановленому законом порядку;

— є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил, інших військових формувань;

— здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави, очолює Раду національної безпеки та оборо­ни, присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання та класні чини;

— підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

— приймає рішення про прийняття до громадянства України та втрату громадянства, про надання притулку;

— нагороджує державними нагородами, встановлює прези­дентські відзнаки та нагороджує ними;

— здійснює помилування.

Основні зовнішньополітичні повноваження Президента:

— представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює ке­рівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде пе­реговори та укладає міжнародні договори України;

— приймає рішення про визнання іноземних держав, призна­чає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах та при міжнародних організаціях;

— приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представ­ників іноземних держав і т. д.

Президент має певні можливості впливати на інші органи дер­жавної влади:

— припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо про­тягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

— скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

— має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з наступним поверенням їх на повторний розгляд до ВРУ.

Здійснюючи свої повноваження, Президент видає укази та розпо­рядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України. Окремі акти Президента скріплюються підписами Прем'єр—міністра та міністра, що відповідає за підготовку акта та його виконання.

За посягання на життя, честь, гідність Президента встановлена окрема відповідальність.

Президент не може мати будь-якого іншого представницького ман­дата та не має права обіймати посаду в органах державної влади або об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною чи підприємницькою діяльністю. Звання Президента зберігається за ним довічно, якщо тільки він не був усунутий з поста в порядку ім­пічменту.

Президент не може передавати свої повноваження іншим осо­бам або органам.

Для здійснення своїх повноважень Президент України утворює консультативні, дорадчі та інші органи і служби, які називаються Адмі­ністрацією Президента.

 

 

52. ДОСТРОКОВЕ ПРИПИНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА. ІМПІЧМЕНТ

 

Повноваження Президента України можуть припинятися до­строковоу таких випадках:

— якщо задоволене його прохання про відставку. Президент повинен особисто проголосити заяву про відставку на засі­данні Верховної Ради;

— при неможливості виконання своїх повноважень за станом здоров'я. Таке рішення приймає конституційна більшість Вер­ховної Ради на підставі письмового подання Верховного Суду України і на основі медичного висновку;

— усунення з поста в порядку імпічменту;

— у випадку смерті.

Імпічмент — це особлива процедура обвинувачення вищих по­садових осіб держави у вчиненні злочинів та службових порушень.

За Конституцією України підставою для порушення питання про імпічмент Президента і для його усунення з поста є вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Конституція передбачає такі стадії, якімає пройти процедура імпічменту Президента:

— питання про усунення Президента в порядку імпічменту іні­ціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради, тобто 226 народними депутатами;

— для проведення розслідування Верховна Рада створює спеці­альну тимчасову слідчу комісію, до складу якої входять спеці­альний прокурор і спеціальні слідчі;

— висновки і пропозиції даної комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради. За наявності підстав Верховна Рада не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України;

— справу перевіряє Конституційний Суд на предмет дотриман­ня конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент;

— Верховний Суд України розглядає справу про імпічмент і дає висновок про те, що діяння, у яких обвинувачено Президента, містять ознаки державної зради або іншого злочину;

— після цього Верховна Рада приймає рішення про усунення Президента з поста в порядку імпічменту. Рішення прий­мається, якщо за нього проголосувало 3/4 народних депу­татів від конституційного складу Верховної Ради (338 народ­них депутатів).

У разі дострокового припинення повноважень Президента ви­конання його обов'язків на період до обрання і вступу на пост нового Президента покладається на Прем'єр—міністра. Ці обов'язки Прем'єр—міністр може виконувати до 90 днів. Але при цьому Прем'єр—міністр не може виконувати ряд повноважень, які є ви­нятковою компетенцією Президента, в т. ч. призначати всеукраї­нський референдум, припиняти повноваження Верховної Ради, здійснювати помилування і т. д.

 

До складу Кабінету Міністрів України входятьПрем'єр—міністр України, Перший віце—прем'єр—міністр, три віце—прем'єр—міністри, міністри.

Прем'єр—міністр України призначаєтьсяПрезидентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України признача­ється Президентом України за поданням Прем'єр—міністра України.

Прем'єр—міністр України керує роботою Кабінету Міністрів Укра­їни, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр—міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реоргані­зацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.

Конституцією України визначається коло функцій і повноважень Кабінету Міністрів.

Кабінет Міністрів України:

— забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держа­ви, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

— вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

— забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості на­селення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охоро­ни природи, екологічної безпеки і природокористування;

— розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково—технічного, соціального і культурного розвитку України;

— забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до за­кону;

— розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою Ук­раїни Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання (Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік);

— здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і на­ціональної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

— організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

— спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів вико­навчої влади;

— виконує інші функції, визначені Конституцією та законами Ук­раїни, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає поста­нови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Ка­бінету Міністрів України підписує Прем'єр—міністр України. Конституцією регулюються питання припинення повноважень Ка­бінету Міністрів.

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новооб­раним Президентом України. Прем'єр—міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові Украї­ни про свою відставку. Відставка Прем'єр—міністра України має на­слідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Прийнят­тя Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повнова­ження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів Ук­раїни, але не довше ніж шістдесят днів.

Прем'єр—міністр України зобов'язаний подати Президентові Ук­раїни заяву про відставку Кабінету Міністрів України за рішенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям ВРУ резолюції недо­віри.

До системи центральних органів виконавчої влади України вхо­дять:

— міністерства;

— державні комітети (державні служби);

— центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади для забезпечення реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію держав­ної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відання.

Державний комітет (державна служба) є центральним орга­ном виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр—міністр України або один із віце—прем'єр—міністрів чи міністрів. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяль­ності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву коорди­націю та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Державний комітет (державну службу) очолює його голова.

Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом має визначені Конституцією та законодавством України особ­ливі завдання та повноваження, щодо нього може встановлюватись

спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконт—рольності, підзвітності, а також призначення і звільнення керів­ників та вирішення інших питань. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом очолює його голова. Для забезпе­чення реалізації державної політики в особливо важливих сферах діяльності та державного управління ними у складі окремих цент­ральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом у межах коштів, передбачених на їх утримання, можуть бути утворені відповідні департаменти (служби).

Статус керівників центральних органів виконавчої влади та їх за­ступників встановлюється положеннями про ці органи. Не допус­кається прирівняння будь-яких посад в органах виконавчої влади за статусом до членів Кабінету Міністрів України.

Керівника центрального органу виконавчої влади та його заступ­ників призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр—міністра України. Повноваження керівника та його заступників на цих посадах припиняє Президент України.

Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених на утри­мання органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного центрального органу вико­навчої влади.

Члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробо—чий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

 

55. МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

 

Важливу роль у системі органів виконавчої влади відіграють міс­цеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої вла­ди, їх діяльність регулюється Конституцією України та Законом «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р.

Місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу в об­ластях і районах, містах Києві та Севастополі.

Місцеві державні адміністрації забезпечують вмежах відпо­відної адміністративно—територіальної одиниці:

— виконання Конституції, законів України, актів Президента Ук­раїни, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої вла­ди вищого рівня; — законність і правопорядок, додержання прав і свобод гро­мадян;

— виконання державних і регіональних програм соціально—еко­номічного та культурного розвитку, програм охорони довкіл­ля, а в місцях компактного проживання корінних народів і на­ціональних меншин — також програм їх національно—культур­ного розвитку;

— підготовку та виконання відповідних бюджетів;

— звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

— взаємодію з органами місцевого самоврядування;

— реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Місцеві державні адміністрації очолюютьголови відповідних місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адмі­ністрацій призначаються на посаду Президентом України за подан­ням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Ка­бінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам вико­навчої влади вищого рівня. Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. На посади в місцеві державні адміністрації призначаються громадяни України.

Голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керів­ники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих дер­жавних адміністрацій не можуть бути народними депутатами Украї­ни, суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на гро­мадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи іншої організації, що має на меті одержання прибутку.

Не можуть бути призначені на посади в місцеві державні адмі ністрації особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята в установленому зако­ном порядку.

Місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України. Місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повнова­жень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України та підзвітні і підконтрольні йому.

На виконання Конституції України, законів України, актів Прези­дента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших цент­ральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повнова­жень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повно­важень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів — накази.

Голови місцевих державних адміністрацій видають розпоряд­ження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із зако­нодавством. Акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Кон­ституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здій­снюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів об­ласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підкон­трольні органам виконавчої влади вищого рівня. Обласна чи район­на рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої дер­жавної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.