 |
|
Порядок розв’язання ситуаційних завдань
1. Установити кримінально-правовий зміст фактичних обставин ситуації, поданих в умовах фабули.
2. Визначити власну кримінально-правову оцінку наведеної ситуації у відповідній формі (у разі необхідності – у декількох формах).
3. Обґрунтувати власну кримінально-правову оцінки студентом із відповідними посиланнями на норми чинного законодавства.
4. Сформулювати остаточну відповідь на поставлені в задачі питання чи завдання.
1. Установлення кримінально-правового змісту фактичних обставин повинно відбуватися за такими правилами:
- якщо в умовах задачі конкретно не зазначено місце вчинення суб’єктом відповідних діянь (дій чи бездіяльності), не зазначено місце настання наслідків, необхідно дотримуватися позиції, що всі юридичні факти мали місце на території України;
- якщо в умовах задачі конкретно не зазначено дату або час вчинення суб’єктом відповідних діянь (дій чи бездіяльності), а також не зазначено дату або час настання інших юридичних фактів, необхідно керуватися тим, що всі зазначені події мали місце в межах чинності у часі останньої редакції відповідного закону про кримінальну відповідальність;
- у разі, якщо в умовах задачі не зазначено період або час, який пройшов між окремими діяннями суб’єкта, необхідно вважати, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за попереднє діяння на момент вчинення наступного ще не пройшов;
- у тих випадках, якщо в умовах фабули прямо не вказано на судимість суб’єкта, необхідно керуватися тим, що на момент вчинення ним відповідного діяння судимість не знято і не погашено;
- якщо в умовах задачі конкретно не зазначено вік суб’єкта або потерпілого чи не зазначено, що суб’єкт або потерпілий є неповнолітньою або малолітньою особою, належить вважати, що такий суб’єкт або потерпілий досяг 18 років. Термін «неповнолітній», що вживається в умовах задачі, означає, що особа досягла: 14 або 16 років, однак не досягла 18 років, при цьому термін «малолітній» означає не досягнення особою 14 років;
- у випадках, якщо в умовах задачі прямо не зазначено конкретний прояв медичного критерію неосудності суб’єкта або прямо не вказано на стан неосудності щодо вчиненого ним діяння, необхідно керуватися положенням, що суб’єкт вчинив діяння в стані осудності.
Уточнення специфічних фактичних обставин (на відміну від сформульованих вище загальноприйнятих презумпцій, тут здебільшого має діяти інша презумпція – «усі сумніви на користь суб’єкта»).
Необхідно підкреслити, що і при застосуванні наведених нижче правил, а також і при здійсненні окремих відступів від них, формулюються юридично значущі попередні висновки. Дані висновки, безумовно, мають безпосередній вплив на зміст остаточної кримінально-правової оцінки. У зв’язку з цим, якщо виникає необхідність у формулюванні попередніх висновків, вони повинні бути викладені як окремий елемент розв’язання задачі у письмовій формі.
У вигляді найбільш типових ситуацій презумпція «всі сумніви на користь суб’єкта» тлумачиться так:
- якщо в умовах задачі діяння (дія чи бездіяльність), що вчинене суб’єктом, описане не достатньо конкретно ( наприклад, «наніс тілесні ушкодження», «пригрозив побити» тощо) та у зв’язку із цим подальша кримінально-правова оцінка не можлива без більш детальної конкретизації, така конкретизація повинна бути здійснена за варіантом, що є найбільш сприятливим для суб’єкта;
- у випадку, якщо в умовах задачі прямо не зазначено, що суб’єкт вчинив певне діяння (дію чи бездіяльність), чи мали місце окремі юридично значущі ознаки такого діяння (наприклад, спосіб, мотив, мета тощо), дане діяння чи відповідні ознаки не повинні інкримінуватися суб’єктові;
- якщо фактичні обставини зазначені в умовах задачі таким чином, що виникають сумніви відносно можливості інкримінування їх суб’єктові (наприклад, певні юридично значущі ознаки могли не усвідомлюватися співучасником злочину чи особою, яка його приховує, тощо), такі обставини відповідному суб’єктові не повинні інкримінуватись;
- у разі, якщо певні умови зазначені в задачі таким чином, що не можливо точно визначити, в межах якого виду вини їх можна інкримінувати суб’єктові (наприклад, суб’єкт свідомо припускав їх настання чи легковажно розраховував на їх відвернення, бажав настання певних наслідків тощо) і ці обставині мають вплив на зміст відповідної кримінально-правової оцінки, вони мають інкримінуватися суб’єктові в межах «більш м’якого» виду вини;
- у випадку, якщо в умовах задачі описано лише відповідне діяння суб’єкта (наприклад, побив, наніс кілька ударів тощо) і прямо не зазначено наслідки такого діяння (наприклад, тілесне ушкодження того чи іншого ступеня тяжкості, втрата свідомості, смерть тощо), необхідно виходити з того, що наслідки як такі не мали місця;