Здавалка
Главная | Обратная связь

Завдання до індивідуальної роботи студентів під керівництвом викладача (у вигляді розширеного конспекту)



 

1. Загальна характеристика праці Дж. М. Кейнса “Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” (Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М., 1993.).

 

Перелік запитань до самостійної роботи студентів
(самостійна робота у вигляді конспекту)

 

1. Соціальні ідеали Дж. М. Кейнса.

 

 

Економічна теорія монополістичної конкуренції
Едвара Хейстінгса Чемберліна

 

Економічна дійсність початку 20 століття, зокрема активний процес монополізації світового виробництва, зумовили розвиток теорії монополістичної і недосконалої конкуренції.

Основоположником монополістичної конкуренції став професор Гарвардського університету Едвар Чемберлін, який 1933 року опублікував працю “Теорія монополістичної конкуренції”.

Сутність нових теоретичних ідей, висловлених у даній праці Е. Чемберленом, полягає в тому, що основною умовою оволодіння ринком, або суттю монополії, є контроль над пропозицією, а отже, над ціною, який досягається взаємозаміною конкуруючих товарів, тобто “диференціацією продукції.” Про становище всіх продавців правомірно говорити як про конкуруючих монополістів в умовах “монополістичної конкуренції”.

“Разом з диференціацією з’являється монополія, і в міру посилення диференціації елементи монополії стають більш значущими. Скрізь, де певною мірою існує диференціація, кожний про­давець має абсолютну монополію на власний продукт, але разом з тим зазнає конкуренції з боку більш або менш недосконалих за­мінників”.

Основною ознакою диференційованого продукту є наявність у товарі (або послузі) одного з продавців істотної відмітної ознаки. Ця ознака для покупця може бути як реальною, так і уявною, основне, щоб вона приводила до віддання переваги саме його продукту.

“Там, де існує така диференціація, покупці будуть об’єдну­ватися з продавцями не з волі випадку і не безладно (як це від­бувається при чистій конкуренції), а відповідно до вибору на основі переваг певного товару”.

Розвиваючи ідеї про процес “диференціації продукту”, Е. Чем­берлін обґрунтовує зростаючий вплив на нього нецінових факторів конкуренції (якість товару, реклама, вигідне місцезнаходження продавця, репутація фірми, ділова спритність, ділові зв’язки з клієнтами тощо).

“Диференціація може ґрунтуватися на певних особливостях самого продукту, таких, як особливі властивості – фабричні марки, фірмові знаки, своєрідність упаковки або тари, або ж таких, як індивідуальні особливості, які належать до якості, форми, кольору або стилю”.

Аналізуючи категорії “чистої конкуренції” та “монополістичної конкуренції”, Е. Чемберлін пише: “При чистій конкуренції ринок кожного продавця зливається з ринками його суперників, за умов монополістичної конкуренції, доводиться рахуватися з тим, що цей ринок відокремлений від інших так, що в сукупності вони являють собою не єдиний ринок багатьох продавців, а мере­жу взаємоповязаних ринків, розподілених між продавцями по одному на кожного”. Отже, в умовах теоретичного існування чистої конкуренції будь-який продавець може продати стільки товарів, скільки захоче, але по ціні загальнодіючій, в умовах монополістичної конкуренції обсяг збуту товарів “лімітований” і визначається такими факторами:

– ціною;

– особливостями продукту;

– витратами на рекламу.

На думку Е. Чемберліна, замість нереальної категорії “чиста конкуренція”, яка є штучною абстракцією, правомірно ввести категорію “монополістична конкуренція”, за якої продавці завжди зберігають можливість конкурувати між собою, маніпулюючи ціною та контролюючи її рівень, і бути господарями “на своєму ринку”.

Чемберлін та прихильники теорії монополістичної конкуренції висунули положення про збереження конкуренції і при “груповій монополії“, яка передбачає розподіл сфер впливу на ринку між партнерами-конкурентами з метою реалізації неоднорідної (диференційованої) товарної продукції без зниження цін до рівня обмежених витрат.

Іншою характерною особливістю сучасної редакції теоретичних положень Е. Чемберліна є розгляд поряд із “диференціацією продукту“, тобто його виключною ознакою, таких додаткових не­цінових умов посилення монополістичної конкуренції, як техніч­не вдосконалення, досягнуте окремим виробником; особливе обслуговування покупців, які створюють фірмі респектабельну репутацію тощо.

 

2. Економічна теорія недосконалої
конкуренції Джоан Вайолет Робінсон

 

Найвизначнішою продовжувачкою вчення школи Маршалла була професор Кембриджського університету Дж. Робінсон, яка в 1933 році опублікувала працю “Економічна теорія недосконалої конкуренції“.

Її основна ідея ґрунтується на вивченні ринкових аспектів функціонування монополій, конкуренція між якими через порушення рівноваги в економіці є, на її думку, недосконалою (за терміноло­гією Е. Чемберліна, – монополістичною). Сутність монополії розглядається як фактор, що дестабілізує соціально-економічні відносини ринкового середовища. У праці “Економічна теорія недосконалої конкуренції“необхідно визначити такі основні положення:

– в умовах досконалої конкуренції підприємці менше зацікавлені в монополізації виробництва, ніж в умовах недосконалого ринку, у якому окремі фірми не можуть досягти оптимальних розмірів, функціонують неефективно, тому монополіст має змогу не тільки підвищити ціни на свою продукцію, обмежуючи її випуск, але й зменшити витрати виробництва через удосконалення організації виробництва в галузі;

– монополія вимагає відокремлення продукції від “товарів-субститутів“, інакше кажучи – диференціації, а тому необхідна і додаткова умова, відповідно до якої фірма-монополіст повинна характеризуватися розмірами, що перевищують оптимальні;

– на монополістичному ринку з його недосконалою конкурен­цією можлива ситуація, що вимагає пояснення, “якою буде кіль­кість купленої продукції, якщо розглядати ринок не як сукупність величезної кількості конкуруючих між собою покупців, а як об’є­д-нання покупців“. Така концентрація конкуренції попиту, коли на ринку діє маса дрібних продавців і один-єдиний покупець, називається монопсією, тобто монополією покупців;

– переважання у світі умов недосконалої конкуренції сприяє виникненню тенденції до експлуатації факторів виробництва та посилює її завдяки виникненню великих об’єднань, які поглинають багато конкуруючих фірм. Збільшення розмірів одиниці управління обов’язково спонукає до ще більшої несправедливості в розподілі багатств.

Едвар Чемберлін і Джоан Робінсон зуміли показати основне – відзначаючись великою життєвою силою, конкуренція і дос­конала, і недосконала потребує водночас створення механізму, який би забезпечив і гарантував її збереження. Цю теоретично-практичну проблему в подальшому вирішував Дж. М. Кейнс. Тим більше, що жорстока економічна криза спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забез­печувати рівновагу на ринках товарів, праці та капіталу.

У різному поєднанні кількості покупців та кількості продавців картину ринків можна відобразити таким чином (табл. 7.1).

 

Таблиця 7.1







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.