Главная | Обратная связь

Основні терміни і поняття

Автаркія– економічна політика, спрямована на господарсь­ке відособлення, створення економіки в межах окремої країни або групи країн, максимальне обмеження імпорту при одночасному стимулюванні експорту товарів і капіталів.

Господарська економічна система – це своєрідно впорядкована система зв’язку матеріальних і нематеріальних благ та пос­луг із споживачами.

Змішана економіка–форма економічної демократії, за якої наявність противаг великому капіталу забезпечується завдяки багатоваріантності шляхів розвитку ринкової економіки на основі конкуренції різних форм власності на засоби виробництва – приватної, державної, громадських організацій, кооперативів та ін.

Ієрархія – система, коли з одного центру спрямовується ряд наказів і доручень.

Комунітаризм– принцип альтернативної школи, за яким загальносуспільний інтерес є пріоритетним щодо приватного, індивідуального інтересу, а економічна спроможність суб’єкта господарювання залежить від успіхів національної економіки.

Конверсія– перепрофілювання промисловості з випуску військової продукції на виробництво товарів широкого вжитку і навпаки.

Ленд-ліз – система надання у довгострокову оренду матеріаль­них ресурсів із відстрочкою сплати орендної плати.

Лібералізм– це зовнішньоекономічна політика, за якою мит­ні органи виконують тільки реєстраційні функції, не збирають ім­портного та експортного мита, не визначають ніяких кількісних або інших обмежень.

Лобі– організовані групи тиску на уряд та законодавчі установи, щоб домогтися ухвалення законів чи постанов в інтересах певних політичних партій чи соціальних груп.

Монетаризм – економічна теорія, що ґрунтується на тезі про визначальну роль грошової маси, яка перебуває в обігу, у реа­лізації державної політики стабілізації економіки, функціонуванні та розвитку останньої.

Молоді азійські тигри – Південна Корея, Малайзія, Тайвань, Гонконг та Сінгапур.

Неолібералізм – течія в некласичній теорії, яка визнає пот­ребу у регулювальному втручанні держави в соціально-економіч­ні процеси, але обмежує його свідомим створенням інституціональ­них умов, що забезпечуватимуть моделювання бажаного економічного та соціального ладу на основі вільного, конкурентного ринку, що саморегулюється.

Ноу-хау– технічні знання, досвід, секрети виробництва, документально оформлені, передача яких зумовлюється при укладанні ліцензійних договорів та інших угод, оскільки ноу-хау охороняється законодавством.

Неоконсерватизм, або тетчеризм – радикальна економічна програма уряду консерваторів М. Тетчер, ідеологічною основою якої були такі елементи: сприяння вільному підприємництву; розвиток особистої ініціативи; проповідування крайнього індивідуалізму; повернення суспільства до “вікторіанських цінностей” (повага до закону, порядку, релігії, сім’ї; бережливість, трудолюбство тощо).

Олігополія–панування невеликої кількості фірм, компаній у виробництві та на ринку.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист вітчизняних виробників від конкуренції з боку іноземних фірм.

План Маршалла – план післявоєнного економічного впоряд­кування Європи, метою якого був розвиток економіки на “прин­ципах індивідуальної свободи, вільних інститутів і справжньої не­залежності”, Європа розглядалася як єдиний економічний прос­тір, на що вказував міжнародно-правовий договір між країнами (Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Данія, Нідерланди, Нор­вегія, Ірландія, Іспанія, Швеція, Люксембург, Австрія, Швейца­рія, Португалія, Греція, Туреччина та ФРН).

План Доджа-Макартура – це план повоєнного устрою Японії, що передбачав соціально-економічні реформи з ме­тою по­вернення японського суспільства до буржуазних лібе­ра­льних цінностей.

Промислова переорієнтація – план, що реалізовувався в 1976–1980 рр. у Франції, спрямований на підтримку конкурентос­проможних галузей промисловості та ТНК, розвиток зовнішньої торгівлі, реалізацію галузевих програм.

Реконверсія–переведення економіки країни після закінчення війни на виробництво продукції мирного часу.

Рейганоміка – економічна політика президента Р. Рейгана, в основу якої покладено лібералізацію економічних процесів, зокрема, зменшувалися корпоративні та особисті податки з громадян, бюд­жетні витрати, згорталися соціальні програми, відбувалося дерегулювання підприємництва.

Розподільний соціалізм– шведська теоретична модель демократичного суспільства, яка грунтується на визнанні справедливого розподілу, соціальної рівності як основних ознак соціаліз­му; спирається на приватну власність і перерозподіл суспільних доходів у напрямі їхнього вирівнювання на засадах солідаризму.

Спонтанний економічний порядок – це ринок, інформацію про стан якого розпорошено, а її пошук потребує значних витрат.

Сірий ринок – система товарообмінних угод між окремими підприємствами в повоєнній Німеччині та натуральна оплата праці.

Світові ціни – це ціни, що відображають інтернаціональну вартість товару, яка визначається головними продавцями і покуп­цями певних видів продукції та формується в ході здійснення великих і регулярних операцій з товаром у вільноконвертованій ва-люті на світовому ринку.

Соціально-ринкове господарство – політика Людвіга Ерхар­да у повоєнній Німеччині, спрямована на формування приватної ініціативи і конкуренції в поєднанні з активною роллю держави в господарському житті.

Сформоване суспільство–за визначенням Людвіга Ерхарда, стан німецького суспільства на етапі завершення побудови со­ціально-ринкового господарства.

Самокерований соціалізм–французька теоретична модель демократичного суспільства, що грунтується на господарській ав-тономії як виробничих, так і територіально-адміністративних оди­ниць; основними її структурними ознаками є децентралізована групова власність, демократичні форми планування, системність.

Соціальна демократія – категорія соціал-реформістської моделі демократичного соціалізму; означає наявність у суспільст­ві розвиненої соціальної інфраструктури і передбачає свободу ви­бору робочого місця, міграції в межах країни тощо.

Торговельна війна– це прийняття урядами країн-партнерів заходів для обмеження доступу на їхні внутрішні ринки експортних товарів.

Торговельний баланс– співвідношення коштів, одержаних протягом року за експорт, і коштів, сплачених за імпорт товарів і послуг. Структурно - торговельний баланс складається з двох час­тин – з надходжень і платежів. Їхнє зіставлення утворює експортно-імпортне сальдо.

Холдинг-компанія–корпорація чи акціонерна компанія, що використовує свій капітал для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю над ними та управління значно більшим капіталом, ніж початковий.