Ефект засновника і ефект пляшкового горлишка

Ефект «бутилки» називається різке зниження чисельності популяції на даній території за даних умов. Фактори які діють на зміну численності популяції могуть бути різні. Наприклад сезонна елюмінація, або за рахунок взаємодії хижак-жертва. При збільшенні популяції вовків із-за трофічних взаємодій знижується популяція зайців. Період зниження популяції і знаходження її в «ямі» і називається ефект «пляшки».В цьому процесі відбуваються негативні процеси для популяції, підвищується ймовірність інбридингу, в результаті високий рівень гомозиготності. Відбувається виродженість геному популяції. Наприклад При зменшенні популяції сніжного барсу знизилась родючість і виживання в екстремальних умовах ( зниження гетерозису )з12 зачатих виживає 1

Ефект «засновника» - це ефект який спостерігається при переміщенні на іншу територію з благими умовами певну часину вихідних особин, які розвиваються і схрещуються тілки в межах популяції.Ці особини несуть лише частину ген. изм.батьківської популяції, Вона буде гено- и фенотипически однородна до тих пір доки не відбудеться утворення генофонду за рахунок мутацій або поповнення за рахунок міграцій.

49. Дрейф генів

Дрейф генів- це випадкові зміни концентрації алелів в генофонді популяції, викликані не вибірковою елімінацією і обмеженням комбінацій в нечисленних групах. Впливає на рецисивні алелі і нейтральні ознаки, але не впливає істотно на адаптивну еволюцію. Може впливати на матеріал еволюції, але не її напрям .Вплив дрейфа генів на частоту алелей в даній популяції визначається:1)Розміром популяції(N);2)селективна цінність даної алелі(s);3)тиск мутацій(u);4)величина потоку генів(m).Взаємодію цих факторів вивчав С.Райт Рис1.Частота даної алелі в серії популяцій які відносяться по розмірах до двох класів.І-невеликі популяції(N),ІІ-більші популяції(4N),s=0.

Крива показує теоретичний розподіл частот алелів в ряду поліморфних генів одної популяції. Більшість поліморфних генів в малій популяції(І) мають крайні частоти, а в великій(ІІ) –середні частоти.

50. Пенентрантність

Пенентрантність- частота появи алелі визначаєма по проценту особин популяції із числа несучих дану алель

Експресивність- вираженість ступеня розвитку, визначаємої цим геном ознаки в залежності від умов в які він попадає. Експресивність і пенентрантність обумовлені взаємодією генів в генотипі і різною реакцією кожного генотипа на зовнішні умови

51. Хвилі життя

С.С.Четверіков називав «хвилями життя» коливання чисельності особин в популяції. Класифікація:1)Періодичне коливання чисельності короткоживучих організмів(комахи, однор. Рослини, гриби, мікроорганізми). 2)Неперіодичне коливання чисельності.3)Спалахи чисельності видів в нових районах, де відсутні природні вороги.4)Різні неперіодичні коливання чисельності, пов’язані з природніми «катастрофами».Еволюційне значення полягає в тому що падіння кількості особин популяції може бути викликано як результат боротьби за існування найпристосованіших особин або випадково виживши в результаті «катастрофи».Генотипічний склад цієї групи оприділяє нову структуру цілої популяції. В цілому відбувається випадкове коливання концентрації різних генотипів і мутацій в популяції.

52.Сезонна мінливість

Сезонна мінливість- це фенотипічний тип мінливості що пов'язаний з часовими періодами(сезонами).Наприклад:зміна кольору шерсті в зайців зима-літо, сезонна линька, коливання розмірів тіла і ваги протягом року.

53.Чим зумовлені мутації

Мутації- дискретні зміни спадкової інформації особин. Можуть бути генні, хромосомні, геномні, позаядерні. Мутації виникають або під дією факторів довкілля, до яких форми не встигли пристосуватися, або з причини складності організації спадкового апарату. Частота виникнення окремих спонтанних мутацій виражається числом гамет одного покоління, несучих певну мутацію відносно загального числа гамет. Для багатьох організмів частота мутацій відома:від кількох процентів в бактерій, нижчих грибів, до 25% у дрозофіли. Під дією певних чинників(опромінення,темп.,хім. реч) можна сильно збільшувати кількість мутацій.

54. Зчеплене успадкування

Зчепленим успадкуванням називають явище, коли два гени знаходяться в одній групі зчеплення(в локусах однієї хромосоми).Під час мейозу утворюються дві гомологічні хромосоми, відповідно ці дві ознаки які кодують ці гени успадковуються двома організмами.

55. Що таке алельні та неалельні співвідношення генів

Прикладом алель них співвідношень генів може служити домінантність і рецесивність, а прикладом неалельних співвідношень генів є епістаз- пригнічення прояву мутації шляхом взаємодії генів

56. Зміни фенотипового виразу мутацій

Наприклад мутація bar яка викликає редукцію передніх і задніх фасеток ока у дрозофіли, в результаті чого око представляє собою вертикальну полоску фасеток. Ступінь появи цієї мутації строго залежить від температури: чим нижча температ. При якій розвивались личинки мутантних дрозофіл, тим більше число фасеток залишиться в оці57.

57. Що таке гени модифікатори?

Одинична макромутація не обовязково діє одна. Її дія може регулюватися серією генів-модифікаторів, кажен з яких сам по собі володіє незначним ефектом. В таких випадках ми маємо справу з сумісною дією макромутацій і малих мутацій в эволюційному процесі.

Прямі дані про типи генних змін, які мають эволюційне значення, отримані при генетичних дослідженнях міжрасових гібридів. Як показують ці дані, диференціювання кожної з близьких рас обумовлюють різні генні системи. Міжрасові відмінності у рослин і тварин зазвичай контролюються системами багатьох генів, що підтверджує гіпотезу про эволюційне значення малих мутацій. Однак в групах дивергуючих природніх популяцях спостерігається також вімінності по проявам, які контролюються одиничними генами, хоча такі випадки досить рідки. Зазвичай генна система,яка визначає відмінності між расами у вищих організмів, складаєтьсяс з одного головного гена та декількох генів-модифікаторів. Існування подібного роду генної системи дозволяє предполагать эволюційні зміни, основані на видимій мутації, яка сопроводжується різними малими мутаціями.

Є три групи факторів,які впливають на виявлення ознак:

1 стан самого гену;

2 генне середовище;

3 звичайне середовище.

58.Що таке онтогенетична мінливість.

Для гарного розуміння всього спектру ознак і властивостей живих організмів, які зачіпають мутації необхідно згадати одну дуже важливу річ, котру часто випускають при різного роду біологічних, і в часності еволюційних роздумах, - це наявність природніх онтогенетичних меж мінливості.

Наявні ті складні морфологічні, фізіологічні та біохімічні структури і властивості проявляються не відразу, за до допомогою однієї мутації, а являються більш менш тривалими і «полігенними» філогенетичними процесами. В результаті цього в кожного виду або більш високої систематичної групи в онтогенезі є закладки ті біохімічні системи, здатні в результаті мітацій давати певні зміни ознак і властивостей організму. В цей же час у тих же видів і груп видів може взагалі не бути певних структурних закладок або біохімічних сисем, необхідних для появи тих або інших ознак або властивостей. Наприклад, спеціалістами генетиками на сьогодні досліджено два мільярди особин мушок дрозофіл різних видів, при цьому жодного разу не були знайдені дрозофіли з синіми чи зеленими очима: в онтогенезі всієї родини Drosophilidae немає біохімічних предпосилок для створення відповідних очних пігментів.

59.Генетична характеристика популяції

Основними генетичними характеристиками попуцяції є постійна спадкова гетерогенність, внутрішня генетична єдність та динамічна рівновага окремих генотипів (алелей). Ці особливості визначають організацію популяції як елементарної еволюційної одиниці.

Але, незважаючи на гетерогенність особин популяції (а можливо якнаслідок цієї гетерогенності), люба популяція представляє собою складну генетичну систему, яказнаходиться в динамічній рівновазі. Популяція - мінімальна по чисельності система - самостійна, з генетичної точки зору, і може продовжити своє існування протягом необмеженого числа поколінь. При схрещуванні особин всередині популяції відбувається вищеплення в потомстві багатьох мутацій, в тому числі зазвичай понижуючих життєздатність через гомозиготизацію особин. Тільки в справжній природній популяції, при достатньому числі генетично різноманітних партнерів по спарюванню, можлива підтримка на необхідному рівні генетичної різноякості всієї системи в цілому. Цією властивістю не володіють ні особина, ні окрема родина або група родин (дем).

Оскільки усередині виду популяції можуть обмінюватися особинами (а отже, і схрещуватися), то первинно популяція від популяції відрізняється не специфічними морфофизиологическими ознаками, властивим всім особинам даної популяції на відміну від сусідніх, а частотами різних генів (кількісним співвідношенням різних аллелей і частотами фенотипів).

60.Екологічна характеристика популяції

Основними екологічними характеристиками популяції є величина (по займаному простору та чисельності особин), вікова та статева структура, а також популяційна динаміка.

Особистий простір (ареал) виявляється одним і важливих критеріїв популяції. Без сумніву, як частина виду популяція займає певний ареал. Особини поза цього ареалу виходять зі складу популяції. Звичайно ареал може збільшуватися, но для цього популяція повинна освоїти цей новий простір. Величина ареалу популяції значною мірою залежить від ступеня рухливості особин - "радіусів індивідуальної активності". Якщо радіус індивідуальної активності невеликий, величина популяційного ареалу звичайно також невелика.

Розміри популяції постійно змінюються. Причинами динаміки популяції в просторі і часі надзвичайно різні і взагалом зводяться до впливу біотичних та абіотичних факторів.

Популяція складається із різних по віку та статі особин. Для кожного виду, а іноді для кожної популяції характерні свої співвідношення вікових груп та статі(в силу неоднакової життездатності особин співвідношення між особинами різної статі помітно змінюється). На вік впливає загальна тривалість життя, час досягнення статевої зрілості, , інтенсивність розмножження – особливості, що виробляються в процесі еволюціїї як пристосування до певних умов життя.

Знання екологічної структури – обов’язкова умова глибокого вивчення популяцій як одиниць в природі.

61.Що таке мінімальна чисельність популяції? Чим вона обумовлена?

У зв'язку з розмірами ареалу популяцій може значно змінюватися й чисельність особин у популяціях. З питанням про чисельність популяцій зв'язана проблема мінімальних численностей. Мінімальна чисельність – це така чисельність, нижче якої популяціянезворотньо зникає по різним еколого-генетичним причинам. Чисельність популяції, як й інші популяционные характеристики, варіює. Угрупування малої чисельності мають високий ступінь ймовірності припинення існування. Тому чисельність популяції, як довгостроково існуючої автономної системи, не може бути нижче деяких меж. У кожному конкретному випадку мінімальна чисельність популяції є специфічною для різних видів. Навряд чи можливо эволюційно тривале існування популяції з чисельністю менше декількох сотень особин. Про це варто нагадати у зв'язку з виникнутою в наш час проблемою скорочення чисельності багатьох видів. Людина часто скорочує чисельність популяції до розмірів, при яких неминуче автоматичне вимирання.

62.Що таке ареал популяції? Чим він визначається?

Простір (ареал), що займаэ популяція, може бути різним як для різних видів, так і у межах одного виду. Наприклад одна популяція ящірки прудкої (Lacerta agіlіs) може займати від 0,1 до декількох гектар; окремі популяції водяної полівки (Arvіcola terrestrіs) - від одного до декількох десятків гектар і т.д..

Величина ареалу популяції значною мірою залежить від ступеня рухливості особин - "радіусів індивідуальної активності". Якщо радіус індивідуальної активності невеликий, величина популяційного ареалу звичайно також невелика. У рослин радіус індивідуальної активності визначається відстанню, на яке можуть поширюватися пилок, насіння або вегетативні частини, здатні дати початок новій рослині.

У багатьох інших випадках трофічний ареал не збігається з репродукційним (з еволюційно-генетичної точки зору нас насамперед цікавить саме репродукційний ареал). Незважаючи на величезний трофічний ареал білого лелеки (Cіconіa alba), що живе в Європі, а взимку - в Африці, кожна пара птахів повертається звичайно в район свого старого гнізда й популяції лелек, хоча й змішуються на місцях зимівель, але під час розмноження, займають порівняно невелику територію.

63. Чим зумовлена генетична гетерогенність популяції?

Генетична гетерогеннність природних популяці, як показали багаточисленні експерименти – найголовніша їх особливість. Вона підтримується за рахунок мутацій, процеса рекомбінації (тільки у форм з безстатевим розмноженням вся спадкова мінливість залежить від мутацій). Комбінаторика спадкових ознак, що відбувається при статевому дозріванні дає безмежні можливості для створення генетичного різноманіття в популяції. Розрахунки показують, що в потомстві від схрещення двух особин, що відрізняються лише по 10 локусам, кожний з яких представлений 4 можливими алелями, виявиться близько 10 млрд. особин с різними генотипами. При схрещенні особин, що відрізняються по 1000 локусам, кожний з яких представлений 10 алелями, число можливих спадкових варіантів (генотипів) в спадковості складе 10¹⁰⁰⁰.

Ці потенційні можливості ніколи не реалізуються навіть в надзвичайно малій степені хочаб тільки через обмеженість любої популяції.

Генетична гетерогенність, що підтримується мутаційним процесом і схрещенням, дозволяє популяції (та виду в цілому) використовувати для пристосування не тільки вновь виникаючі спадкові зміни, але і ті що виникли дуже давно та існують в популяції в прихованому вигляді.

64. Що таке генофонд? Чим зумовлене різноманіття у генофонді?

Генофонд-генотипний склад популяції. Важливо підкреслити, що, оскільки генотипи різних особин одного виду складаються з гомологічних генів і одні і ті ж алелі, хоча і в різних комбінаціях, широко розсіяні в популяціях, неизбежным результатом являеться неоднократне виникнення мутацій в нащадках різних особин даного виду. Кожна конкретна мутація характеризуеться певноюд частотою свого виявлення в даній популяціі організмів. Сукупність всіх реально можливих мутацій складає спектр мінливості різноманіття даного генотипу і генофонду даної популяції як системи із всіх складаючих його генотипів.

В генофондах споріднених видів зберігаються гомологічні гени (їх кількість в цілому пропорційна ступеню спорідненості).Тому в популяціях споріднених видів можуть появлятися і гомологічні мутації,які призводять до схожих фенотипічних результатів.

Поява в генофонді нового алеля означає тільки виникненняз нового варіанту якогось фенотипічного прояву, який зазвичайо рецесивний і лиш час від часу буде проявлятися в гомозиготному стані.

Завдяки дії природного відбору генофонд виду являє собою не випадковий набір алелей,а збалансовану систему, в якій віносна кількість тих чи інших алелей визначаються пристосованою цінністю контролючих ними фенотипічних особливостей в даних випадках.

65. Геометрична прогресія розмноження видів – це необхідна передтеча природного відбору, яка забезпечує вихідну ,завжди наднормову чисельність кожного виду, оскільки на світ з’являється набагато більше особин , ніж їх доживає до дорослого віку. Раніше на це явище звертали увагу Бюффон, Лінней, Мальту, Белетов. Але вони дивились на це питання з точки зору того, що при реалізації всіх потенцій до розмноження певний вид за короткі сроки заселив би всю планету. Але з часів Дарвіна вчені по-іншому стали дивитись на геометричну прогресію розмноження видів. Вона дає умови для боротьби за існування з одного боку, а з іншого надає більший спектр різноманіття спадкових особливостей, а отже й матеріалу для природного добору.

66.Внутрішньовидова боротьба за існування – це приклад прямої боротьби за існування. Вона є найбільш гострою та призводить до виникнення різновидів та видоутворення. Внутрішньовидова боротьба за існування охоплює всі форми активності ,які існують між особинами одного виду наприклад , особини одного виду змагаються між собою в стійкості протидій зов. Факторів таких як голоду ,холоду, засухи, засоленості. Внутрішньо видова боротьба полягає в конкуренції особин одного виду за кращу їжу, самок, кращої території для існування. Чим більш конкурентно спроможна осбина тим більше в неї шансів залишити потомство іпе6редати свій генотим майбутнім поколінняим, у цьому іполягає еволюційне значення внутрішньо видової боротьби, оскільки воно призводить до виникнення різновидностей і видоутворення.

67.Міжвидова боротьба за існування – це всі форми активності особини, що направленні на підримання життя і розмноження, а саме особиниа втупає в певні відносини з організмами іншого виду фактично змагаючись в добуванні їжі та захисту від воргів. Міжвидова боротьба за існування призводить до витіснення одного виду іншим і це витіснення проходить тим швидше чим блище спорідненість виду.

68.Бородьба за існування – це будь які відносини з навколишніми біотичними та абіотичними факторами існує дві форми боротьби за існування. Перша форма – пряма боротьба до неї відносять зв’язки в ланцюгах живлення , вплив абіотичних факторів що призводить до елімінації. Друга форма – опосередкована боротьба, вона включає такі зв’язки : як змагання конкуренція та інші. Опосередкована боротьба веде до виснаження, це конкурентні відношення на одному трофічному рівні, вище згадана класифікація подана за Сєверов. За Шмальгаузеном пряма боротьба за існування і є елімінація, його концепція включає форми елімніції та змагань.

69.Конкуренція виявляється в двох фромах: активній ти пасивній.

Пасивна конкуренція – це всі випадки диференційної загибелі. Які не пов’язані з трофічними зв’язками вона пов’язана з уникненням небезпеки боротьбою з несприятливими умовами зов. сер. Активна конкуренція до морфологічної диференціація, до харчової спеціалізації певної групи (при сильній конкуренції), пов’язана з бортьбою за їжу, самицю, гніздову ділянку, Пристосуванням до активної конкуренції сплячка періодичне виключення з боротьби. Пристосування до пасивної конкуренції – утворення шипів, панцирів, усі випадки вікової елімінації пов’язані з добором плодючості. Активна конкуренція за самицю призводить до статевого добору виникнення диморфізму за вторинними статевими ознаками складних комплексів шлюбної поведінки, захисту території.

70. Конституційна боротьба

Конституційна боротьба за існування – це форма змагань особин одного виду в стійкості проти дій несприятливих факторів середовища. До таких як голод, температурний чинник, засоленість, несприятливий водний режим. Вона є найбільш гострою та призводить до виникнення різновидів та видоутворення.

71. Пряма та опосередкована боротьба

Перша форма – пряма боротьба до неї відносять зв’язки в ланцюгах живлення , вплив абіотичних факторів що призводить до елімінації. Друга форма – опосередкована боротьба, вона включає такі зв’язки : як змагання конкуренція та інші. Опосередкована боротьба веде до виснаження, це конкурентні відношення на одному трофічному рівні. За Шмальгаузеном пряма боротьба за існування і є елімінація, його концепція включає форми елімніції та змагань. Опосередкована ↓ → елімінація → природний добір

Пряма боротьба за існування

Прикладом прямої боротьби може служити зв'язок хижак жертва, коли рівень пристосованості прямопропорійно відноситься з шансами на елімінацію

Прикладом опосередкованої боротьби може служити конкуренція між двома видами хижаків у межах одного біоценозу.

72. Уявлення про причини боротьби за існування

Ч. Дарвін розглядав боротьбу за існування , швидше, як предпосилку дії природного добору. Єдиним обєктивним мірилом боротьби за існування служить відношення між числом народжених особин і особин , що досягли статевої зрілості. Але це ніщо інше , як природний добір. Правильніше вважати боротьбу за існування не самостійним фактором еволюції в перед течією природного добору . У рамках сучасного еволюційного вчення детальний аналіз боротьби за існування набуває сенсу з точки дії механізму природного добору. У рамках екології спеціальне вивчення ролі боротьби за існування та її інтенсивності може мати і самостійне значення. Пріоритет вевроліційно екологічних дослідженнях належить Северцову, Гаузе, Сукачев.

73 Чим відрізняються біль пристосовані та менш пристосовані особини

По- перше, більш пристосовані особини мають еволюційне значення так як можуть залишити життєздатних нащадків, а також піддати елімінації своїх конкурентів . По-друге у них проявилися позитивні мутації , що свідчить про більшу пристосованість даних особин до умов НС. По-третє особини з більшою пристосувальною здатністю мають більшу тривалість життя, що може привести до опосередкованої боротьби за існування . Такої як піклування про нащадків , що забезпечить їх більший процент виживання . Дані особини є більш мутаційно здатними, вони мають допустимі мутації а особини менш пристосовані мають заборонені мутації з домінантною алеллю , що може призвести до елімінації виду.

74. Що таке конгруенції

Для позначення ряду спеціальних внутрішньовидових адаптацій інує термін конгруенція. Конгруенції – це взємо пристосування особин, які виникають у результаті внутрішньовидових відносин. Вони виражаються у відповідності будови і фунцій органів матері і дитини апаратів розмноження самців і самок і наявності пристосуван для відшукування особин протилежної статі системи сигналізації і поділу праці між особинами. Класичним прикладом конгруенції є різниця в розмірах репродуктивних органів близьких видів роду тушканчик, щоб запобігти міжвидовим схрещуванням, атакож розподіл праці у мурах і бджіл.

75. Які особини гинуть частіше

Частіше гинуть молоді особини, через те що вони менш пристосовані до умов НС Так наприклад рослини мають менш розвинену кореневу систему, меншу товщину кутикули, що робить їх вразливим до посухи ,перепадів температури , інфекційних ураженью. Тварини мають меншу рухливість меншу здатність до знаходження їжі ,менші пристосування до захисту і нападу.

76. Відмінності у кількості нащадків

Це зумовлено тим що різні види користуються Р і К стратегіями. Ті види Що користуються Р стратегіями. Більшу частин енергетичних затрат, витрачають на появу відносно багато численого потомства в надії, що хтось з великої кількості виживе. Види що використовують К стратегію більшу частину енергії витрачають на виживання потомства, тобто про турботу про нього. Обидві стратегії служать до виживання виду.

77.Активна та пасивна конкуренція

Конкуренція виявляється в двох фромах: активній ти пасивній.

78.До яких наслідків приводить індивідуальна активна конкуренція

Пристосуванням до активної конкуренції сплячка періодичне виключення з боротьби.

Активна конкуренція за самицю призводить до статевого добору виникнення диморфізму за вторинними статевими ознаками складних комплексів шлюбної поведінки, захисту території.

79.До яких наслідків приводить індивідуальна пасивна конкуренція

Активна конкуренція до морфологічної диференціація, до харчової спеціалізації певної групи (при сильній конкуренції), пов’язана з бортьбою за їжу, самицю, гніздову ділянку, Пасивна конкуренція – це всі випадки диференційної загибелі. Які не пов’язані з трофічними зв’язками вона пов’язана з уникненням небезпеки боротьбою з несприятливими умовами зов. сер.

Пристосування до пасивної конкуренції – утворення шипів, панцирів, усі випадки вікової елімінації пов’язані з добором плодючості.

80.До чого призводить умовна конкуренція

Умовна конкуренція призводить до того що поведінкові механізми регуляції чисельності і щільності популяції що діють через народжуваність і усунення від розмноження, змінює у хордових тварин конкурентність за їжу, сховище, та інші прояви екологічних факторів.

81.До яких наслідків призводить міжсімейна конкуренція? Приклади?

Поняття між сімейної конкуренції можна розглядати як первинний етап внутрішньовидової конкуренції. Пов`язане це з найменшим, у соціальному відношенні, статусом сім`ї. Усі процеси починаються з неї. Але тільки якщо вона присутня як структурна одиниця у певного виду. Причому про стан сімей можна судити за особливим чинником – постійністю. І розрізняються, відповідно, постійні сімейні утворення( зграї, прайди) та непостійні( стада, косяки, колонії). Якщо брати загальну еколого-еволюційну суть міжсімейної конкуренції, то вона однозначна - визначення курсу розвитку популяції на певній точці її ареалу( лімітуючись лише певними негараздами цієї сім`ї на індивідуальному рівні, або зграї в цілому – хвороби, фізичне знищення…тощо ). Також така конкуренція найсуттєвіше визначає індивідуальний відбір.

Але наслідки, до яких призводить міжсімейна конкуренція у постійних та непостійних формуваннях різна. У популяціях з постійними сім`ями чинить більший вплив, так як у таких формуваннях зв`язки особин між собою є «залізним», зміни у віковому, статевому та індивідуальному складі несуттєві, та відбуваються протягом дуже довгого часу. Тому, при таких тісних контактах членів зграї, чи прайду, сім`я діє як єдиний злагоджений механізм, і це забезпечує збільшення відсотку успіху конкуренції такого роду сім`ї із іншими такого ж типу в середині популяції. Через це в таких сім`ях індивідуальний відбір майже зникає за непотрібністю. А конкуренція між сім`ями має чіткий, суворо регламентований, в певній мірі толерантний характер. Непостійні ж сім`ї, через спорадичність свого особового складу, більшу конкуренцію всередині угрупування( через неузгодженість у усіх екологічних аспектів, що «нарощується» роками шляхом проб і помилок та ієрархічної системи), мають слабку «сімейність» у повній значущості цього слова. Окрім індивідуального добору, між такими сім`ями відчутна між сімейна конкуренція, але виключно за певні екологічні аспекти, які існують тільки на своєму рівні, не втручаючись при цьому у існування виду ( трофічна, територіальна… ).

Приклад. Зграя вовків. Прайд левів. Стадо копитних.

82. До яких наслідків призводить міжгрупова( міжпопуляційна) конкуренція? Приклади?

Міжгрупова конкуренція визначається антагоністичними відносинами між популяціями( на основі їх групових відмінностей), що призводить до витіснення 1-х популяцій іншими, а також до накопичення відмінностей між різними популяціями , що сприяє утворенню нових підвидів, а потім видів. Характерною особливістю цього явища є той факт, що часто, у популяціях різних видів( особливо колоніальних) спостерігаються явища альтруїзму та внутрішньо групової кооперації. Можна чітко спостерігати, що при намаганні особинами вхопити шмат «егоїстичного пирога», різко зростає внутрішньовидова конкуренція. Відповідно особини витрачають зайву енергію на це, замість вкладання її у «загальну справу». Популяція потехеньку сиає неконкурентноспроможною. Після цього особини зупиняються і переходять на кооперацію між собою, аби завадити внутрішньовидовій конкуренції. Розвиток популяції кількісно сповільняється, але збалансовується. Стає більш конкурентноспроможною. Така модель недоцільна для маленьких популяцій, бо в них іде жорстока боротьба за статевих партнерів( залишання потомства). Приклади: соціальні комахи, примати,хижаки…

83.Наведіть приклади прямої внутрішньовидової боротьби за існування?

1) Paramecium aurelia – інфузорія, що ділиться на 2 лінії – вбивць та жертв. Перші виділяють антибіотик парамецин, що токсично діє на лінії жертв. Самі ж вони резистентні. Приклад прямої внутрішньовидової боротьби за існування з використанням біогенних інгібіторів. 2) Приклад прямої внутрішньовидової репродуктивної боротьби за існування - риба Betta splendens. Самці безжально калічать один одного за самку.3) Приклад прямої внутрішньовидової трофічної боротьби за існування є відносини великих хижаків-одинаків під час становлення молодих особин( ведмеді, тигри).

84.Порівняйте еволюційні наслідки внутрішньовидової та міжвидової боротьби за існування.

Внутрішньовидова боротьба за існування є більш складною для особин популяцій певного виду. Це пов`язане із тим, що усі особини розташовані у 1 екологічній ніші, і нікуди дітися від боротьби зі своїми «родичами» не можуть. Тому основною її рисою є пригнічення певних, менш пристосованих особин, іншими або навіть індивідуальна елімінація. Тому в. б. за і. нерідко призводить до відокремлення частини особин, які засновують нові популяції у яких генотип вже буде відрізнятися від материнського виду( ефект засновника, принцип гомозиготності, принцип засновника). Надалі можливе під видоутворення, а згодом і видоутворення. Отже, при в. б. за і. спостерігається як індивідуальна елімінація з 1 сторони, так і видоутворення з іншої( найчастіше аллопатричне).

При міжвидовій боротьбі за існування події у відносинах між видами розвиваються по принципу коеволюції. І чим старіша система коеволюціянтів, тим не помітнішим є прояв м. б. за і.( система паразит – хазяїн; хижак – жертва). Тому при міжвидовій боротьбі за існування існує повний баланс у конкуренції між видами. За нормальних умов функціонування біоценозу усі процеси видання чи інвазії регулюються екологічними явищами ( екологічні хвилі, сезонні явища, стан імунітету…). Тому основною еволюційною рисою м. б. за і. є дуже повільне видоутворення і групова ( видова) елімінація ( при порушеннях існуючих систем наприклад людиною), а також прямою дією природного добору для кожної окремої особини (…«той заєць, якого вовк не з`їсть передасть свої гени для і візьме, таким чином, участь у творенні долі майбутнього популяції»…). Іноді в процесі м. б. за і. відбувається й видоутворення: у разі вимирання 1 з 2 видів, що знаходяться на схожому рівні і за екологічними вподобаннями і за схожою нішею - можна казати про утворення виду по принципу займання звільненої схожим видом ніші.

85.Чому боротьбу за існування називають спрямованим фактором еволюції?

Тому що вона визначає головний вектор еволюції – природній добір. По суті, боротьба за існування є перевіркою на практиці дії природного добору. Вона сприяє генетичному усвідомленню видом корисності чи шкідливості тієї чи іншої ознаки, мутації, адаптації. До того ж, боротьба за існування стимулює видоутворення, яке діючи по системі заборон, сприяє освоєнню новими видами найекстримальніших біотопів Землі, забезпечуючи цим самим ріст вершини біорізноманіття біосфери.

86. Вікова елімінація, пристосування, що захищають різні стадії розвитку організмів.

Вікова елімінація – це вид е., при якому особини 1 виду на певній стадії розвитку стають більш вразливими ( а тому і ілюмінують ) відносно інших особин, що знаходяться на іншій стадії розвитку. Пристосування у молодих особин – ембріоадаптації( ценогенез) – зовнішні зябра пуголовків забезпечують їх О2 під час водної фази розвитку; редукція гамет офіту вищих рослин. Якщо елімінація інтенсивніша на дефінітивній стадії онтогенезу, то статева зрілість зсувається на провізорні стадії; аксолотль – неотенічна форма амбістоми. Навпаки, яскравий колір пір`я у дорослих птахів з вираженим диморфізмом.

87.Значення сімейної та групової елімінації.

Сімейна е-я – це усунення з генофонду популяції і еволюції генетичних особливостей, властивих усім нащадкам даної особини точніше даного генетичного комплексу. Призводить до 2 наслідків – призводить до турботи до нащадків; визначае прискорене перетворення популяції по адаптаційним ознакам.

Групова е-я -- не призводить до прогресивної еволюції, однак веде до виникнення хіатусів, а тому сприяє дивергентній еволюції.

88.Що таке сезонна елімінація? Яке вона має значення для еволюції виду?

Сезонна елімінація – це така …, що веде до вироблення пристосувань, що знижують загибель особин у несприятливі сезони. Механізм – нейрогуморальні адаптації. Виникають не під дією зов. сер. , а визначається самим організмом? І в кінцевому рахунку, наявністю у даний момент часу певної мінливості.

89. Різниця у еволюційному значенні вибіркової та масової невибіркової елімінації.

Масова невибіркова елімінація призводить до вимирання ( через вплив абіотичних факторів та антропогенний вплив). Антр. фактор викликає швидку незворотню зміну ценозів. Через це складаючі його види не встигають пристосовуватися. Відбувається не вибіркова елімінація на будь-якій стадії добору. І веде до добору на збільшення продукції.

Вибіркова е…я призводить до індивідуального добору. Загибель особини проходить на загальному для всіх компонентів тлі, але під дією біотичних факторів.

90.Форми елімінації. Їх визначення.

Розрізняють наступні форми елімінації:

1)Сезонна - це така …, що веде до вироблення пристосувань, що знижують загибель особин у несприятливі сезони.

2)Вікова - це вид е., при якому особини 1 виду на певній стадії розвитку стають більш вразливими ( а тому і ілюмінують ) відносно інших особин, що знаходяться на іншій стадії розвитку.

3)Сімейна - це усунення з генофонду популяції і еволюції генетичних особливостей, властивих усім нащадкам даної особини точніше даного генетичного комплексу.

4)Групова – це така, що не призводить до прогресивної еволюції, однак веде до виникнення хіатусів, а тому сприяє дивергентній еволюції.

91.Чи можлива елімінація особини без її дострокової загибелі? Відповідь поясніть.

Так. Бо елімінація визначається неспроможністю особини брати участь у розмноженні та, відповідно, передачі генів. Виникають такі випадки при фізичних пошкодженнях копулятивних органів; інших органів, що знижує життєздатність і «примушує забути» тварину про розмноження; при природному катаклізмі – коли тварина приречено доживає вік.

92.Що таке ембріоадаптації(ценогенези)? Навести приклади.

Ембріоадаптації - пристосування у молодих особин, що не зберігається у дорослому стані. Приклади: 1) плацента ссавців, що забезпечує дих. та хар. у плода; 2) яєчний зуб у птахів, що служить для пробивання скорлупи ; 3) органи прикріплення личинок асцидій; 4) плавальний хвіст личинок трематоди.

93.Що таке неотенія? Яке її значення для боротьби за існування? Приклади.

Неотенія – досягнення статевої зрілості й закінчення життєвого циклу на личинковій стадії розвитку. У контексті боротьби за існування – це пом`якшуючий фактор, який сприяє розрізненню 1 виду в 2 середовища у різні періоди, а отже і збільшення шансів до виживання. Приклади-1) аксолотль; 2) гіпотеза походження хордових з личинок напівхордових; 3) деякі мохоподібні; 4) людина відносно мавпи.

94.Що таке хіатус? Які види елімінації можуть призвсти до хіатусу?

Хіатус – це перервні поступовості в зміні ознак на межі близьких таксонів. Виникають при груповій, масовій не вибірковій елімінаціях. Наприклад, людина і шимпанзе.

95.Визначення природного добору.

Природній добір – це виживання та залишання потомства більш пристосованими в даних умовах особинами; вибіркове збереження та передача наступному поколінню певних генотипів.

96.Роль статевого добору на поведінку самців і самок.

Статевий добір – випадок із внутрішньовидового природного добору. При цьому переважно у самців з`являється певна кількість психологічних прийомів приваблювання самок. Це – зброя турнірних поєдинків( роги, шпори…); це і демонстраційна пов-ка( спів, бій…); певна територія спарювання, на яку реагують самки; і звичайно яскраве забарвлення.

97.Дизруптивный добір у природі

Ефективність дизруптивного добору в експериментальних умовах установлена досить добре. Одна з можливих у природі ситуацій, у якій, імовірно, вступає в дію дизруптивный добір, виникає в тих випадках, коли добре диференційовані поліморфні типи мають явну селективну перевагу в порівнянні зі слабко диференційованими поліморфними типами. Прикладом служить підлоговий диморфізм: самки й самці з добре диференційованими вторинними половими ознаками спаровуються й розмножуються більш успішно, ніж різні проміжні типи

Друга можлива ситуація виникає в тих випадках, коли поліморфна популяція займає неоднорідне місцеперебування. Вважається, що в такому місцеперебуванні поліморфні типи пристосовуються до різних ніш або субнишам і відповідно живуть в основному в цих особливих нішах. Так, морфа А може мати більше високу пристосованість у субнише А, але більше низкою - у субниші В', тоді як морфа В процвітає в субнише В', але не в А', Ця передбачувана відповідність між різними морфами поліморфної популяції й набором субниш у гетерогенному місцеперебуванні могло виникнути в результаті дизруптивного добору.

Прикладом, що, очевидно, підтверджує описану вище модель, служить желтушка. Самки цього метелика поліморфны по фарбуванню крил: зустрічаються самки з жовтогарячими й самки з білими крильми. Цей поліморфізм обумовлений одиничним геном. Піки активності в білої й жовтогарячої форм спостерігаються в різний час дня: біла форма більше активна рано ранком й у пізніше послеполуденное час, а жовтогаряча форма — опівдні; очевидно, ці два морфи розрізняються по відношенню до температури і вологості. Крім того, спостерігається й сезонна мінливість частоти двох кольорових морф у каліфорнійських популяціях: восени, зі зниженням температури, частота білої морфи зростає. Як показують фізіологічні дослідження, пігментація крил відіграє важливу роль у регуляції температури в Таким чином, створюється враження, що поліморфізм фарбування в цього виду сприяє розширенню діапазону температур і тривалості сезону, у межах яких його популяції зберігають активність.

Третя ситуація, у якій проявляється дія дизруптивного добору в природі, спостерігається в рослин при деяких особливих умовах. Уявимо собі популяцію рослин, що, будучи прикріплена до певного місця, вільно схрещується й займає ділянку із двома зонами, що розрізняються екологічно, наприклад, по типі ґрунту або по рельєфі місцевості. У таких випадках у двох частин даної популяції рослин нерідко розвиваються різні комплекси пристосувальних при знаків. І така диференціація зберігається, незважаючи на схрещування між ними. Майже безсумнівно, що головним регулюючим фактором у подібній ситуації служить дизруптивный добір.

98Зняття стаб. добору

При знятті гомеостатичного тиску стаб.добору в дію запускається мобілізаційний резерв спадкової мінливості генофонду популяції:спостерігається різноманіття прояву рецесивних алелей,що накопичились під покривом домінантних,утв.велика різноманітність видів з широким спектром ознак,тобто утв.багатий матеріал для пристосування до змінених умов існування.Резерв дає змогу за короткий період пристосуватись і захопити ареал(вижити).

99Рушійний добір

Направленный отбор вызывает прогрессивное, или направленное в одну сторону, изменение генетического состава популяции . Он происходит в тех случаях, когда популяция находится в процессе приспособления к новой среде или же когда происходит постепенное изменение среды, а вслед за ней и постепенное изменение популяции.

100Стабілізуючий добір

Если популяция хорошо приспособлена к данной среде, которая остается стабильной, то главное действие отбора состоит в элиминации плохо приспособленных и крайних вариантов, возникающих в результате мутагенеза, потока генов, расщепления и рекомбинации. Таким образом, сохраняются несомненно приспособленные генотипы, тогда как плохо приспособленные формы «выпалываются». Это и есть стабилизирующий отбор.

Предполагается, что генетическая изменчивость популяции имеет нормальное распределение, т. е. по каждому изменчивому и измеримому признаку основная масса особей группируется вблизи среднего значения этого признака для данной популяции, а крайние значения наблюдаются лишь у немногих особей. Под действием стабилизирующего отбора эти особи, находящиеся на концах кривой нормального распределения, элиминируются из поколения в поколение. Преимущественное размножение особей, у которых значения признаков близки к среднему для данной популяции, приводит к постоянству модальных значений во времени

Стабилизирующий отбор происходит везде и всюду, хотя заметить его трудно; это наиболее обычный тип отбора в природе. Мы уже приводили в качестве яркого примера направленного отбора березовую пяденицу (Biston beiularia), однако при этом нечего не было оказано о комплементарной роли стабилизирующего отбора в популяциях этой бабочки. До развития промышленности редкие меланистические мутанты элиминировались из популяции стабилизирующим отбором, который, вероятно, продолжался много веков. В измененной индустриальной среде, в которой обитают новые популяции, состоящие главным образом из меланистов, снова действует стабилизирующий отбор, устраняя появляющиеся время от времени светлые варианты.

Статевий добір

Обычно половой отбор вытекает из борьбы между самцами в более редких случаях между самками за возможность всупить в размножение. В теории естественного отбора Дарвин столкнулся с трудностью объяснения полового диморфизма. Казалось бы что яркая окраска самцов многих птиц, зазывающая брачные крики и специфические запахи самцов действуют демаскирующее. Но они имеют смысл для розмножения, для успеха в половом отборе. Так как повышают возможность участия в воспроизведении потомства. У самцов сильно развито орудие для турнирного боя. Эти органы в начале возникли как средство защиты в ходе борьбы за существование, а затем подхватывались половым отбором. В половом отборе большую активность обычно проявляют самцы, что выражается в боях, пении, ухаживании. Демонстративном поведении. Наиболее активные самцы занимают чаще типичную для вида тереторию, и тем самым у них больше шансов найти самку для спаривания. Развитие яркой окраски, и привлечения внимания к самцам в период брачного сезона, для вида выгодно в целом, так как самки остаются в относительной безопасности, в трудный и ответственный период жизни, связанный с оставлением потомства. Половой отбор не самостоятельний фактор эволюции, а всего лишь частый случай внутревидового естественного отбора.

Статевий добір заснований на селективній нерівноцінності особин однієї статі в раздельнополых організмів. Це особлива форма індивідуального добору, у якій беруть участь представники тільки однієї статі даної популяції.

Статевий диморфізм у тварин нерідко виражається в розходженнях по двох групах ознак. Первинні полові ознаки - це ознаки, що безпосередньо відносяться до розмноження. Вторинні полові ознаки, наявні в самців, допомагають їм відшукувати шлюбних партнерів. Вторинні полові ознаки можна розділити на два великих класи: 1) ознаки, що ставляться до розмірів, сили й різному роду придаткам ; 2) прикраси й демонстраційне поводження

Возникновение всього великого спектра вторинних полових ознак - результат спільної дії різних селективних процесів, тому

Роль полового добору ясно виражена в розвитку ознак, пов'язаних з бійками між самцями й з явищем домінування. Для полового добору цього типу необхідна наявність трьох умов: 1) конкуренція між самцями за самок; 2) генотипические розходження між самцями, що визначають їхня конкурентноздатність у боротьбі за самок; 3) репродуктивна перевага самців, що домоглися успіху, над іншими самцями.

Перша умова є в ссавців і птахів з полигинной (полігамної) системою розмноження. У полигинных видів найдужчі самці збирають навколо себе гареми із самок й охороняють самих самок або територію, на якій вони перебувають» відганяючи більше слабких самців, так що на частку останніх залишається мало самок або не залишається зовсім.

Полігінія часто зустрічається в ссавців й іноді в птахів. Серед ссавців вона спостерігається в оленів, великої рогатої худоби, овець, у більшості антилоп, у слонів, тюленів, морських левів, моржів і павіанів; серед птахів - у курей, фазанів і павичів. У самців цих тварин добре розвинені вторинні полові ознаки на відміну від самців родинних неполигинных груп. Так, у полигинных курей, фазанів і павичів самці набагато крупніше, драчливее, і оперення в них ошатніше, ніж у самок, а в моногинных- сіркою куріпки, грауса й тундряной куріпки - розходження між особинами різної підлоги відносно невеликі

Оскільки ознаки, пов'язані з бійками між самцями, спостерігаються переважно в полигинных групах, можна вважати, що вони виникли в результаті полового добору. Кореляція між диморфізмом по загальних розмірах і системою спарювання виражена менш ясно, не говорячи вже про численні виключення й ускладнення.

102 Співвідношення між б. за існ. Елімінацією та добором

Чарльз Дарвін розглядав боротьбу за існування як передумову дії природного добору. Єдиним визначенням боротьби за існування є співвідношення між числом особин що народились та числом особин що досягли статевої зрілості, залишили нащадків. Виділяють внутрішньо-групову, (активна і пасивна), між сімейна, між групова. Це є природнім добором(диференціація розмноження), тобто вважають що боротьба за існування не є самостійним фактором еволюції, а є екологічною передумовою природнього добору. Боротьба за існування зв’язується з елімінацією особин.Елімінація – загибель особин внаслідок впливів різних біотичних та абіотичних факторів зовнішнього середовища. Елімінація визначається величиною зворотної виживає мості.

103У самців сильно розвиненізнаряддя для турнірного бою, більш активні за самиць, займають типову для вида територію, мають яскраве забарвлення. Самки залишаються в безпеці і вибирають. Результат – спарювання більш сильних особин. Статевий добір витікає з боротьби між самцями(рідко самок).

Результат – виникає статевий диморфізм

104Творча роль природнього добору

Саме добір,а не мінливість створює нові адаптації.Один і той же матеріал в залежності від умов і направлення добору може призвести к різним адаптаціям.Кожний ген відбирається і накопичується не сам по собі,а в системі з іншими генами в цілісному генотипі.Відбір формує ознаки і властивості шляхом інтегрування окремих випадкових відхилень з незначною адаптивною цінністю.

105 Трактування добору як диференційне виж. Або диф. розмн

Диференціальне розмноження являє собою кінцевий результат дії різних факторів. Пристосованість можна розбити на наступні компоненти:

1) диференціальна смертність у ранньому, і молодому віці;

2) диференціальна смертність на стадії полової зрілості;

3) диференціальна виживаність;

4) диференціальне прагнення до спарювання й успещность останнього;

5 диференціальна фертильность;

6) диференціальна плідність.

У первісному варіанті своєї теорії природного добору Дарвін підкреслював значення перших трьох компонентів. Пізніше Дарвін виділив четвертий компонент в окрему категорію - статевий що він відрізняв від природного добору. Популяційно-генетична теорія відбору, навпроти, чітко визначає природний добір у термінах його кінцевого результату - диференціального розмноження; а на практиці вона часто підкреслює важливість трьох останніх компонентів, тобто самих участвующих у цьому репродуктивних процесів.

Як уже вказувалося, між трьома першими з перерахованих вище компонентів пристосованості й трьома іншими є важливе розходження. Три перші пускають у хід процес відбору, що підвищує пристосованість до критичних умов середовища, тоді як три останні необов'язково пов'язані з удосконалюванням уже існуючої адаптації.

Оскільки термін пристосованість сам по собі не містить вказівок на причину розходжень у репродуктивному успіху, він корисний для розмежування двох широких типів пристосованості, що відповідають двом групам її компонент у наведеному вище переліку: 1) адаптированность, або ступінь адаптації особини або популяції до умов навколишнього середовища, і обумовлена цим здатність залишити більше нащадків; 2) репродуктивний успіх як такий.

Коефіцієнт добору

Селективна перевага одного аллеля перед альтернативним аллелем (або аллелями) можна виразити у відсотках або у вигляді коефіцієнта добору (s), величина якого змінюється в діапазоні від 0 до 1.

Кількісне значення коефіцієнта добору виводиться з відносних темпів репродукції альтернативних аллелей. Допустимо, що в якійсь великій популяції а - предпочитает аллель, а А - аллель, якому добір не благоприятствует. У цій популяції на кожні 100 аллелей а, переданих наступному поколінню, буде передаватися також деяке число аллелей А (від 100 до 0). Коефіцієнт добору є функція цього відношення. Величину s можна визначити по формулі

s == 1 –

Швидкість репродукції аллеля, якому не благоприятствует добір Швидкість репродукції аллеля, якому благоприятствует добір

Розглянемо наступні чисельні приклади:

1) Відносна частота репродукції аллелей а й А в одному поколінні становить 100 а : 99 А. Звідси s=l—99/₁₀₀ = 0.01, тобто аллель а володіє 1%-м селективною перевагою.

2) Внески альтернативних аллелей у наступне покоління становлять 1000 а : 999 А. Звідси s = 0.001, а селективна перевага аллеля а дорівнює 0.1%.

107.По-перше, в основі селективної переваги, очевидно, лежить розходження по якомусь фенотипическому ознаці, контрольованій геном А. По-друге, такий фенотипический ознака повинен мати деяке значення для виживання й розмноження. Носії аллеля а повинні перевершувати носіїв аллеля А по якомусь життєво важливому властивості, що впливає на успіх розмноження.

Питання про селективну перевагу або селективний дефект будь-якого даного аллеля спричиняє, таким чином, важливі питання про дію гена, генетично контрольованому розвитку, взаємодії між генами й між генотипом і середовищем., що носії аллеля а мають відому перевагу в порівнянні з носіями аллеля А в відношенні виживання або плідності.

Це підводить нас до концепції пристосованості (відомої також за назвою адаптивної цінності або селективної цінності) у популяционной генетиці. Пристосованість генотипу - це середнє число нащадків, залишених цим генотипом, у порівнянні із середнім числом нащадків в інших конкуруючих з ним генотипів. Пристосованість, таким чином, являє собою чисто кількісну й операційну концепцію. Це кількісна міра успіху розмноження.

Пристосованість (позначувана символом ω є функція коефіцієнта добору (ω=1-s). Якщо відношення частот репродукції аллелей становить 99 А : 100 а, те, як ми вже відзначали, s = 0.01; тепер ми можемо додати до цього, що ωA = 0.99. Або ωA=99 А/100 а = 0.99.

Висока пристосованість у тому розумінні, у якому цей термін використається в популяционной генетиці, не обов'язково має на увазі «виживання найбільш пристосованих», а синонимичный йому термін «адаптивна цінність» не обов'язково означає, що генотип, що володіє високою адаптивною цінністю, особливо добре пристосований до свого середовища. Така ситуація можлива. Однак можливо також, що висока пристосованість, або висока адаптивна цінність, являє собою винятково результат високої плідності. Висока пристосованість означає детермінований генетично успіх розмноження; вона не вказує на якісь певні причини цього успіху, які можуть сильно варіювати в різних випадках.

108 Фактори швидкості добору

Фактори швидкості добору:

Коефіцієнт добору

Концентрація в даному поколінні алелі і ступінь її домінантності

Частота зміни поколінь

Характер коливання чисельності

Розмір популяції

Реальний темп еволюції(а отже і п.д.) визнач. шидкістю зміни с-ща.

109 Приклади стаб.добору

Приклади стаб.добору:середня довжина крил у птахів(найбільш життєздатні особини),чіткі розміри і форма квіток у комахозапильних рослин(коеволюція з комахами),новонароджені з нормальною вагою мають більше шансів на виживання.

110 Приклади розриваючого добору

Приклади розриваючого добору:колір і смуги на равликах в залежності від кольору підстилки в лісі(поліморфізм),різні раси погремка(ранньо і пізньолітній),проміжний зник під ціле направленим викошуванням,різні пристосування в межах однієї популяції в залежності від різних умов(мікроклімат,склад грунту тощо)

111 Приклади рушійного добору

Приклади рушійного добору-витіснення крабами з вузьким щитком крабів з широким(бухта Плімут)-вузькощиткові більш адаптовані до замулення;індустріальний меланізм у березового п‘ядунаBiston betularia(виживають переважно меланістичні форми на закоптілих деревах,фактор добору-птахи),виживання і поділ бактеріальних клітин стійких до антибіотиків.

112.Безумовна і умовна елімінація

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒