 |
|
Поняття і принципи міжнародного екологічного права
Міжнародне право навколишнього середовища є галуззю міжнародного права, сукупністю
міжнародних принципів і норм, якими регулюються суспільні відносини між його суб'єктами щодо
охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної
безпеки в інтересах теперішнього і прийдешніх поколінь.
З цього визначення випливає, що предметом міжнародного права навколишнього середовища є
екологічні відносини, що складаються між відповідними суб'єктами у сфері їх взаємодії з навколишнім
середовищем та його елементами.
До об'єктів міжнародного права навколишнього середовища належать: а) навколишнє середовище як
цілісна природно-антропогенна система, з якою зв'язані саме життя на Землі, умови життя і добробут
людей у будь-якій країні світу; б) природні ресурси та об'єкти як складові навколишнього середовища.
Останні у свою чергу поділяють на: а) природні ресурси та об'єкти, що перебувають поза межами дії
національної юрисдикції (Світовий океан, Антарктика, навколоземний космічний простір тощо); б)
природні ресурси та об'єкти, що поділяються двома або більше державами (прикордонні ріки і озера,
популяції мігруючих видів тварин, риб, птахів тощо); в) природні ресурси та об'єкти, що перебувають
під національною юрисдикцією, використання яких зачіпає інтереси інших держав або світового
співтовариства в цілому.
Суб'єктами міжнародного права навколишнього середовища виступають безпосередньо держави,
міжурядові і неурядові організації, а у передбачених цим правом випадках - також юридичні й фізичні
особи, пов'язані з міжнародною екологічною діяльністю.
За своєю спрямованістю можна виділити кілька головних засад дії аналізованого права: а) запобігання
забрудненню та іншим формам деградації навколишнього середовища; б) встановлення на
міжнародному рівні режиму раціонального природокористування; в) забезпечення прав людини на
безпечні умови життя в оточуючому її навколишньому середовищі.
До цих засад також належить організація міжнародного екологічного співробітництва на
універсальному і регіональному рівнях. Міжнародне право навколишнього середовища, з одного боку, є
правовою основою такого співробітництва, а з іншого - відповідне співробітництво виступає
організаційною формою реалізації міжнародного права навколишнього середовища.
Ці та інші засади функціонування міжнародного права навколишнього середовища виявляються в його
принципах. Вони поділяються на загальновизнані принципи міжнародного права і спеціальні, галузеві
принципи міжнародного права навколишнього середовища.
Загальновизнані принципи міжнародного права стосуються всіх його підгалузей, у тому числі
міжнародного права навколишнього середовища. Основні з них закріплені у Статуті ООН. До них
належать принципи: суверенної рівності держави; добросовісного виконання міжнародних зобов'язань;
мирного вирішення спорів; незастосування сили або погрози силою; співробітництва держав;
невтручання у внутрішні справи держав; непорушності державних кордонів; територіальної цілісності;
поваги прав і свобод людини та деякі інші.
Спеціальні (галузеві) принципи міжнародного права навколишнього середовища найбільш повно
зафіксовані у Стокгольмській декларації з навколишнього середовища (26 принципів) і Декларації Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку (27 принципів). Вони також відображені у
Всесвітній хартії природи та інших актах міжнародного права навколишнього середовища.
До цих принципів, зокрема, належать:
-право людини на сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, її відповідальності за охорону
і поліпшення навколишнього середовища на благо теперішнього і майбутніх поколінь;
-суверенітет держав над власними природними ресурсами та їх раціональне використання;
-стабільний розвиток, що передбачає екологізацію економічного і соціального розвитку;
- екологічна безпека держав на засадах взаємного співробітництва;
-перестороги в екологічній діяльності;
-екологічне співробітництво держав на засадах рівноправності;
-скоординований підхід до планування й управління в галузі охорони навколишнього середовища;
-ефективна і динамічна роль міжнародних організацій у галузі охорони і поліпшення навколишнього
середовища;
-наукова обґрунтованість екологічних заходів;
-контроль за додержанням узгоджених між державами екологічних вимог;
-доступ громадськості до екологічної інформації й розв'язання екологічних проблем;
-поширення екологічної інформації та відповідних знань серед населення;
-відшкодування шкоди, завданої довкіллю, зокрема на засадах «забруднювач платить»;
-мирне врегулювання екологічних спорів між суб'єктами міжнародного права навколишнього
середовища;
-міжнародна відповідальність за екологічні правопорушення.