 |
|
ФОРМУВАННЯ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УКРАЇНІ
1. Поняття і склад ринкової інфраструктури.
2. Підсистем ринкової інфраструктури.
3. Організаційні форми ринкової інфраструктури.
1. Поняття і склад ринкової інфраструктури
Ринкова інфраструктура – це система інституцій, суб’єктів та державного втручання в економіку, що забезпечує формування ринкового середовища і функціонування ринкового механізму в країні. Формування ринкової інфраструктури є складним і довготривалим процесом, який в Україні ще не завершено. Якщо розглядати ринкову інфраструктуру як цілісну систему, то в ній можна виділити:
1. підсистеми державного втручання: фіскальна, податкова, митна;
2. забезпечуючи підсистеми: банківська, страхова та моніторингова (аудиторські та консалтингові компанії);
3. організаційна підсистема, її елементами є біржі, аукціони, торгові доми, інвестиційні фонди і т.д.
Стан розвитку ринкової інфраструктури в Україні на сьогоднішній день хоча і можна визнати задовільним, але він значно відстає від темпів розбудови ринкових відносин. Ринкове середовище в Україні було в основному сформовано в процесі приватизації, хоча цей процес оцінюється неоднозначно, і в ході його не були досягнуті цілі, які ставилися. Тим не менше процес роздержавлення і приватизації державних підприємств забезпечив формування потужного корпоративного сектору національної економіки, який і став основою ринкового середовища.
2. Підсистем ринкової інфраструктури
Найважливішою складовою ринкової інфраструктури є банківська система. Сучасна дворівнева банківська система сформувалася в Україні після 1991 року, фактично з нуля.
Перший рівень – Національний банк України (НБУ), який є не просто центральним банком країни, але й органом центральної державної виконавчої влади. НБУ здійснює емісію грошових знаків України, грошово-кредитну політику, регулювання валютного ринку і забезпечення його функціонування, забезпечення функціонування банківсько-кредитної системи в цілому. НБУ незалежний від уряду, підзвітний Верховній Раді України.
Другий рівень - комерційні банки, здійснюють весь спектр банківської діяльності, ліцензії на яку надає НБУ. До видів діяльності комерційних банків відноситься:
- зберігання цінностей;
- надання кредитів та позик;
- кредитне обслуговування поточної діяльності;
- операції з валютою і цінними паперами і т.д.
Банківська система України знаходиться у стані формування, про це свідчать наступні обставини:
1. досить мала кількість вузько спеціалізованих банків (іпотечних, інвестиційних та інших);
2. більшість комерційних банків мають незначний у порівнянні зі світовою практикою статутний капітал;
3. у більшості українських банків погано збалансований портфель активів і пасивів;
4. більшість українських банків працюють на «коротких грошах», тобто не займаються довгостроковим кредитуванням інвестиційних проектів.
Фінансова економічна криза, що розпочалась в 2008 році, показала слабкі місця вітчизняної банківської системи. Штучне роздування споживчого кредиту, значні суми позик на зовнішньому ринку підірвали стійкість банківської системи. Непрофесійні дії Національного банку з одного боку і рейдерські атаки крупних фінансово-промислових груп із-за кордону, які вирішили скористатися ситуацією, з другого боку, призвели до глибокої кризи банківської системи країни. Враховуючи, що банківська система – основна ланка ринкової інфраструктури, уряд прийняв рішення про рекапіталізацію ряду державних банків, аж до повернення їх у державну власність. Всі ці події свідчать про необхідність подальших системних заходів по укріпленню і розвитку банківської системи України, найважливішими з них є:
1. збільшення статутного фонду і власного капіталу банків;
2. диверсифікація діяльності комерційних банків;
3. розвиток спеціалізованих банків (іпотечних та інвестиційних);
4. посилення ролі регулятора, тобто НБУ.
Іншою важливою складовою ринкової інфраструктури є система страхування, хоча в Україні вона ще не набула такого рівня розвитку, щоб реально забезпечити цей статус. Страховий бізнес знаходиться у стадії активного формування, інституціалізації і фактично розширює діяльність в ринковому секторі (страхування оборудок, інвестиційних та інноваційних ризиків, нерухомості).
Моніторинг ринкових процесів здійснюють аудиторські компанії. Їх організовують з метою незалежної оцінки фінансового стану та фінансово-господарської діяльності господарюючих суб’єктів. Такі оцінки є результатами відповідних перевірок, які виконуються аудиторськими фірмами на замовлення господарчих суб’єктів. Рівень активності аудиторських компаній в країні є показником прозорості і публічності фінансової діяльності ринкового сектору та характеризує процес детінізації економіки. На ці процеси суттєвий вплив здійснюють консалтингові компанії. Основне їх призначення - це здійснення консультативної допомоги господарчим суб’єктам з питань управління, обліку, фінансів. Розвиток консалтингового бізнесу в Україні характеризується потужною експансією крупних іноземних та транснаціональних консалтингових компаній. Важливу роль в рамках ринкової інфраструктури відіграють фінансові посередники, зокрема, інвестиційні фонди та довірчі товариства.
Інвестиційні фонди та довірчі товариства - це спеціалізовані форми ринкової інфраструктури, призначені для акумуляції коштів і управління ними з метою ефективного використання для отримання прибутку. Розвиток ІФ в Україні пройшов складний шлях, який важко оцінювати однозначно. В період масової приватизації мали місце формування фінансових пірамід під виглядом інвестиційних фондів. Це призвело до втрати довіри населення і господарських суб’єктів до цієї форми організації інфраструктури, але останнім часом відбувається процес динамічного розвитку ІФ і посилення їх ролі в забезпеченні ринкових процесів. Через специфічні інвестиційні умови, зокрема, недовіру населення до банківської та інших підсистем ринкової інфраструктури, остання сьогодні не виконує значний обсяг своїх функцій, тому її розбудова залишається важливим полем для економічної політики держави.
3. Організаційні форми ринкової інфраструктури
Найбільш поширеними організаційними формами ринкової інфраструктури є біржі, аукціони, тендери.
Біржі - це спеціалізовані установи, завданням яких є організаційна підтримка оптової торгівлі товарами, коштами та факторами виробництвом.
Розрізняють:
- універсальні;
- спеціалізовані біржі.
На універсальних біржах відбуваються торги широким спектром товарів.
Спеціалізованими є:
1. товарні біржі, які, як правило, здійснюють торги стандартною чи однотипною продукцією. Наприклад, сільськогосподарською, продовольчою, енергоносіями;
2. фондова біржа, на якій здійснюються торги цінними паперами;
3. валютна біржа, на якій здійснюються торги валютою та валютними цінностями, а також валютними зобов’язаннями;
4. біржа праці, основною функцією якої є збалансування попиту і пропозиції робочої сили.
Операції на біржах здійснюються не безпосередньо господарськими суб’єктами, а їх представниками - брокерами. Брокери укладають угоди від імені і за рахунок своїх клієнтів за винагороду у вигляді комісійних.
Види біржових оборудок:
1. оборудки Spot, передбачають операції з реальними цінностями (товарами) з їх поставкою не пізніше, ніж на протязі 15 днів після укладення угоди;
2. форвардні оборудки, передбачають укладення угоди на поточний момент з фіксованою ціною з відстрочкою поставки цінностей на термін до півроку;
3. ф’ючерсні оборудки, передбачають оплату на поточний момент в обсязі певної частки від ціни товарів чи інших цінностей за отримання права придбання цих цінностей в майбутньому за фіксованою ціною;
4. хедж оборудки – це страхування основних оборудок.
Розрізняють біржі:
- місцеві;
- регіональні;
- національні;
- міжнародні.
Вони збалансовують попит і пропозицію на відповідному рівні. В Україні діє мережа універсальних товарних бірж, фондові біржі, українська міжбанківська валютна біржа.
Аукціони – це публічні торги, метою яких є збалансування попиту і пропозиції за допомогою цінового механізму.
На сучасному етапі через аукціони реалізовуються переважно унікальні товари, твори мистецтва, артефакти, ювелірні вироби і т.д. в ряді країн, в т.ч. і в Україні. Широкого розвитку набули приватизаційні аукціони та аукціони на право довгострокової оренди землі.
Загалом розрізняють аукціони:
- на підвищення ціни;
- на зниження ціни.
Тендери - це торги за право на поставку цінностей або виконання підрядних робіт і послуг, що проводяться в режимі конкурсного відбору. Як правило, тендери оголошуються з метою визначення виконавців для реалізації інвестиційних проектів. Власник проекту оголошує тендер, і в ньому можуть прийняти участь або всі бажаючі суб’єкти, або тільки спеціально запрошені суб’єкти. Власник проекту призначає тендерний комітет з фахівців у даній галузі. Учасники тендеру формують оферту, тобто свої пропозиції по виконанню робіт чи послуг або поставках. Основними параметрами оферти є: ціни, терміни і спеціальні умови виконання робіт і поставок. Після закінчення строку падання оферти тендерний комітет розглядає їх і приймає рішення про обрання виконавців.
ТЕМА 7