 |
|
ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ
1. Загальна характеристика економічного зростання.
2. Фактори економічного зростання.
3. Інструменти економічної політики, спрямовані на економічне зростання.
1. Загальна характеристика економічного зростання
Економічне зростання – це форма економічного розвитку, що призводить до збільшення обсягу випуску продукції економікою за певний період. Існують різні підходи до розуміння економічного зростання. Економічне зростання вимірюється за допомогою дослідження динаміки ряду економічних показників, в першу чергу ВВП і національного доходу. Основними є:
- індекс економічного зростання: 
;
- темп економічного зростання: 
;
- темп економічного зростання з розрахунку на душу населення.
З цих показників видно, що існує два підходи до визначення економічного зростання:
- перший базується на визначенні абсолютних величин;
- другий базується на визначенні питомих величин, з розрахунку на душу населення.
Економічне зростання є ефективним способом вирішення ряду національних проблем, зокрема:
1. проблеми зростання реального виробництва;
2. проблеми підвищення рівня життя народу;
3. проблеми задоволення нових потреб суспільства та індивідуумів;
4. проблеми зміцнення зовнішньоекономічних позицій держави;
5. проблеми зміцнення науково-технічної виробничої і фінансової бази національної економіки.
Існує два підходи до визначення перспектив економічного зростання:
- перший базується на теорії нульового зростання. Його прибічники вважають, що досягнутий рівень виробничої динаміки уже задовольняє основні потреби суспільства, а її нарощування матиме наслідком прискорення процесу деградації навколишнього середовища, отже нарощування виробництва є недоцільним;
- другий базується на бажанні більшості країн і народів світу підвищити рівень свого добробуту і закласти підвалини майбутнього зростання.
Основні параметри економічного зростання:
1. причини економічного зростання – це зростання населення і його потреб;
2. значення економічного зростання – це одна з основних макроекономічних цілей;
3. спосіб досягнення економічного зростання – через зростання обсягів виробництва національного продукту на душу населення;
4. вимірювання економічного зростання - через ВНП, ВВП, національний дохід, обсяги виробництва по галузям та їх динаміку (індекси і темпи зростання).
Типи та способи економічного зростання:
- екстенсивний;
- інтенсивний;
- змішаний.
Екстенсивний тип економічного зростання має місце у випадку кількісного зростання залучених у виробництво факторів виробництва, тобто, зростання кількості земель в обробітку, капіталу (виробничих потужностей), трудових ресурсів. За екстенсивного типу економічного зростання кількісне співвідношення між витратами факторів виробництва і отриманими результатами (продуктивність) залишається незмінним.
Інтенсивний тип економічного зростання має місце у випадку якісного поліпшення факторів виробництва, а саме застосування нових технологій та інших інновацій (поліпшення землі і капіталу), а також підвищення рівня кваліфікації та освіти працівників і вдосконалення організації та управління виробництвом (поліпшення людських факторів). Екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання в реальності в чистому вигляді практично не зустрічаються. В абсолютній більшості випадків маємо економічне зростання змішаного типу, тобто одночасно за рахунок інтенсивних та екстенсивних чинників.
Розглянемо типи економічного зростання на макроекономічній моделі «сукупний попит – сукупна пропозиція». Якщо в країні існують вільні ресурси, то тоді можливе економічне зростання за рахунок екстенсивних чинників. На нашій моделі таке зростання відбудеться за рахунок зміщення кривої сукупного попиту вправо. Якщо в результаті такого зростання буде досягнуто потенційного обсягу національного виробництва, то подальше економічне зростання за рахунок екстенсивних чинників стає неможливим, тому що всі ресурси національної економіки вже залучені у виробництво. В цьому випадку можливим є лише економічне зростання за рахунок інтенсивних чинників. Воно призведе до збільшення потенційних можливостей національної економіки, тобто за такого ж самого обсягу ресурсів економіка зможе виробляти більше продукту. Графічно це матиме вигляд зміщення кривої сукупної пропозиції вправо.
Реальне зростання має змішаний тип, на нашій моделі змішаний тип економічного зростання матиме вигляд зміщення обох кривих вправо.
2. Фактори економічного зростання
Всю сукупність факторів економічного зростання можна поділити на такі групи.
1. Базисні фактори або фактори пропозиції.
2. Фактори попиту.
3. Фактори розподілу.
4. Фактори інституційні.
Групу факторів пропозиції становлять наступні:
- кількість і якість природних ресурсів;
- кількість і якість трудових ресурсів;
- обсяг капіталу;
- технології;
- інновації;
- менеджмент.
Фактори попиту фокусуються на процесі споживання, тому ключовим елементом сукупності цих факторів є споживач з високим потенціалом споживання (тобто з високими доходами) і високими вимогами до споживчих товарів.
Фактори розподілу стосуються розподілу національного доходу – чим він рівномірніший, тим вищий потенціал споживання в економіці.
До інституційних факторів відносяться:
- правова система;
- психологічна налаштованість суспільства до економічної активності;
- рівень підприємницької ініціативи;
- умови ведення господарства, створені системою державного управління і регулювання;
- соціальні, культурні, релігійні фактори та інші.
3. Інструменти економічної політики, спрямовані на економічне зростання
Розробка нової моделі економічного політики в Україні, яка має стати важливим чинником зростання рівня економіки, формування на цій основі якісно нового суспільства, адекватного сучасним досягненням науки, техніки, культури, є першочерговим завданням для вирішення проблеми економічного зростання.
Метою економічної політики є відтворення економічного і науково-технічного потенціалу, поліпшення якості життя населення та оптимізація середовища його проживання, досягнення реального суверенітету країни, створення умов для динамічного розвитку структурно оновленого і збалансованого народногосподарського комплексу.
Зрозуміло, що реалізувати зазначені завдання одночасно не вдасться. Спочатку необхідно забезпечити зростання економіки. Це завдання, вирішення якого дасть змогу створити ефективне ринкове господарство.
Соціально орієнтована модель ринку як основа стратегічного розвитку економіки нашої країни потребує стратегії економічного зростання яка б враховувала радикальні зміни, що відбуваються в усіх її напрямках.
В основі такої стратегії має лежати комплекс взаємопов’язаних, чітко узгоджених заходів та програм, які б включали:
- нову концепцію державного регулювання економіки. Передусім ідеться про масштаби інвестиційної діяльності держави, а також її зобов’язання із соціального захисту громадян;
- раціональну структуру державних витрат на всіх рівнях влади, вироблену на основі вищеназваної концепції, яка має стати базою для побудови у нинішніх умовах моделі перерозподілу ВВП через бюджет, а також прийняття рівня податкового навантаження на народне господарство і побудови відповідної моделі податкової системи;
- програми галузевого, інноваційного та інвестиційного розвитку, структурної перебудови економіки.
Україна може претендувати на відповідне місце серед розвинених країн світу лише у тому випадку, якщо їй вдається досягти певного рівня інноваційного-соціального розвитку, який би сприяв відродженню економіки на рівні постіндустріальної епохи. Для цього необхідно обґрунтувати та запровадити :
а) систему довготривалих пріоритетів економічного розвитку сучасних галузей машинобудування, енергозберігаючих технологій, спрямованих на відродження вітчизняного виробництва;
б) програму інвестицій з чітко визначеними фінансовими джерелами.
В Україні, незважаючи на величезні втрати, існують об’єктивні передумови для розвитку високотехнологічних виробництв, залучення в цю сферу значних інвестицій, у тому числі закордонних. Ідеться передусім про літакобудування, ракетно-космічну галузь, суднобудування, технології з розробки нових матеріалів, біотехнологію, електрозварювання та деякі інші. Україні доцільно розвивати галузі зі швидким оборотом капіталу, зокрема харчову та переробну промисловості.
ТЕМА 12: