Главная | Обратная связь

Демократія як загальнолюдська цінність

Демократії як суспільно-політичному явищу прита­манні власна, інструментальна і особиста цінності. Власна цінність виявляється в наявності якостей, що здатні приноси­ти користь особі, суспільству, державі. Інструментальною цінністю демократії є її здатність бути інструментом у руках людей для вирішення їх загальних справ, задоволення їх по­треб та інтересів. Особиста цінність демократії полягає в її спрямованості на забезпечення і гарантування економічної, політичної, особистої свободи громадянина і людини.

У цілому демократія як загальнолюдська цінність ви­являється багато гранно:

— сприяє залученню до політичного життя населення країни, навчаючи його азам політичного мистецтва і тим са­мим уможливлює реалізацію кожним громадянином свого конституційного права на участь в управлінні державними і громадськими справами;

— дозволяє різним політичним силам, соціальним гру­пам, класам в умовах громадянської згоди боротися за досяг­нення своїх політичних цілей. Саме в можливості використо­вувати демократичні принципи, норми, процедури для пере­борення конфліктних ситуацій і досягнення консенсусу (зго­ди) в суспільстві наочно виявляється її соціальна цінність. Для досягнення консенсусу важливими є як наявність демок­ратичного механізму пошуку загальної згоди, так і розуміння суспільної корисності демократичних норм і принципів, ро­зумне та терпеливе ставлення членів суспільства до відмінно­стей в їх поглядах і концепціях. Якщо ж якась частина суспі­льства, політичні партії, автономні утворення людей будуть розглядати демократію не як самостійну цінність, а лише як

81засіб досягнення своїх честолюбивих планів шляхом обме­ження прав і ущемлення інтересів інших суб'єктів суспільних відносин, то це призведе до порушення громадянського миру і підриву демократичних засад суспільства. Загроза виникає й у випадку, якщо органи держави для досягнення своїх цілей під будь-яким приводом здійснюють тиск на певні групи на­селення, класи, меншості, зневажаючи права і свободи люди­ни. За таких умов демократії загрожує не тільки підрив, але й знищення. Тому кожний суб'єкт демократії зобов'язаний у своїх діях спиратися на її принципи і норми;

- гарантує кожній людині її основні права і свободи бо головне її призначення - служити людині, формувати такі ме­ханізми владарювання, які створювали б умови для всебічно­го розвитку особистості, охороняли б її від будь-яких пору­шень особистих прав і свобод, захищали її;

- сприяє розвитку людської особистості, становленню вільної людини. Водночас свобода особистості як основа де­мократії не може бути необмеженою. Щоб забезпечити поєд­нання свободи одного зі свободою всіх, необхідні як самооб­меження особи, так і чітке визначення правом міри і меж її свободи;

- одночасно передбачає невторгнення у сферу особис­тої свободи інших громадян, тобто наявність дисципліни, ор­ганізованості, суспільного порядку і високий ступінь відпові­дальності кожної особи, громадських утворень громадян;

- передбачає панування права в громадському і дер­жавному житті, високий рівень законності в суспільстві;

- сприяє проведенню демократичних реформ у полі­тичній, економічній, соціальній, культурній сферах життя су­спільства;

- дає можливість втілити в життя ідею правової дер­жави.

Україна стала на шлях розширення демократичних прав і свобод особи, приведення їх змісту у відповідність до міжнародно-правових стандартів. Ураховуючи конституційні положення, особливо важливо забезпечити на демократичній основі переборення конфліктів, захист прав меншин, досяг-

нення компромісів і консенсусу між різними політичними си­лами, гілками влади, посилення взаємної відповідальності держави та особи.

На сьогодні в Україні ще не створено розвиненої сис­теми демократії. Зафіксоване в ст.1 Конституції України по­ложення про те, що Україна є демократичною, правовою дер­жавою, вказує на цілі, які стоять перед нею. Рух для їх досяг­нення вже розпочато. Значного розвитку за останні роки на­була гласність, скасовано цензуру, припиняються спроби дис­кримінації національних меншин. Зроблено чимало для забез­печення економічної і політичної свободи, конституційно за­кріплено принцип поділу влади, багато форм, інститутів, принципів і норм демократії.

У процесі подальшого розвитку демократії необхідно перебороти спрощене розуміння її як необмеженої свободи, створити розгорнуту політичну систему, завершити процес фо­рмування багатопартійності, значно підвищити рівень правової і політичної культури тощо. Складовою частиною демократії має стати усвідомлення влади закону як неминущої цінності, як ін­струмента, що може і повинен захищати особистість.

Чималі труднощі чекають демократію на шляху пере­борення політичної апатії населення. Тільки його політична активність здатна перешкодити поверненню до авторитариз­му. Гарантіями цього є Конституція України, конституційні та інші закони, підвищення професійності державних і політич­них діячів, які мають очолити рух народних мас на шляху де­мократичного перетворення суспільства.

4.7. Співвідношення демократії і законності

Демократія і законність виникають у різний історич­ний час. Якщо законність - ровесниця права і держави, то де­мократія - дітище Нової історії. Однак у силу економічних, політичних й ідеологічних, правових і культурних передумов це не перешкодило їм стати (нарівні з такими фундаменталь­ними принципами, як верховенство права і закону) основопо­ложними устоями громадянського суспільства і правової дер-

83жави. Більше того, саме завдяки становленню демократії від­буваються докорінні перетворення у співвідношенні держави і права: утверджується панування особистості і суспільства, сили права над силою держави. Паралельно з розвитком де­мократії законність стає невід"ємним її елементом, гарантом її функціонування і розвитку.

Більш конкретно взаємозв'язок і взаємодія законності і демократії виявляються в такому: 1) дійсна правова закон­ність передбачає як видання, так і додержання, виконання тільки демократичних за змістом законів; 2) законність у пра­вовій державі повинна спиратися на дійсно демократичну рі­вність громадян перед законом, рівність їх основних прав і свобод, рівність правової охорони і захисту; 3) законність пе­редбачає існування демократичного порядку підконтрольнос-ті державного апарату народу; 4) додержання законності є не­обхідною умовою охорони демократичних прав і свобод гро­мадян; 5) для найбільш повного і адекватного відображення у правових нормах інтересів і волі різних верств населення і на­роду в цілому необхідно діяти в межах законності, тобто су­воро додержуватися встановленої законом демократичної процедури прийняття законів; 6) законність покликана охоро­няти інститути демократії від виявів свавілля з боку посадо­вих осіб, державних органів, а також громадян і таким чином забезпечувати демократизм у діяльності державного механіз­му, політичної системи, плюралізм в усіх сферах суспільного і державного життя; 7) законність сприяє діяльності всіх суб'єктів політичного життя в межах конституційно-правового порядку, будучи гарантом захисту від монополіза­ції права на здійснення політичної влади будь-якою структур­ною частиною державної влади.

РОЗДІЛ II