Главная | Обратная связь

Предмет і метод конституційного права України

Конституційне право України в сис­темі національного права є провідною галуззю. Воно являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулю­ють суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної сис­теми, засади конституційного ладу України, права і свободи людини та громадянина, територіальний устрій держави, фо­рми безпосередньої демократії, систему органів державної влади і місцевого самоврядування, які єпредметом пра­вового регулювання конституційного права. Залежно від характеру суспільні відносини можна поєднати в окремі групи.

1. Відносини, що розкривають основоположні засади конституційного ладу. У них передусім втілюється суверені­тет народу як його носія і єдиного джерела влади в Україні. Це відносини, які стосуються головних об'єктів права власності Українського народу, статусу державної мови, принципів сус­пільного життя в Україні, засад зовнішньополітичної діяльнос­ті, принципів правового порядку, а також відносини, які вини­кають у зв'язку з використанням державних символів України.

2. Відносини, які визначають характер основних зв'язків між державою і конкретною особою у питаннях: громадянства, фундаментальних прав, свобод і обов'язків лю­дини та громадянина в Україні, реалізації гарантії правового статусу людини та громадянина.

853. Відносини, які розкривають головні форми здійс­нення народовладдя шляхом безпосередньої участі громадян у вирішенні державних та суспільних питань, а також через органи державної влади і місцевого самоврядування.

4. Відносини, що визначають систему, структуру, основи функціонування державних органів. Вони регулюють статус Верховної Ради, Президента, органів виконавчої влади, правосуддя та прокуратури.

5. Відносини, які визначають територіальний устрій України, його систему, принципи, а також статус Автономної Республіки Крим.

6. Відносини, які пов'язані з організацією та функціонуванням місцевого самоврядування в Україні.

Особливість методу правового регулювання консти­туційного права виявляється в системі прийомів і засобів, за допомогою яких конституційні норми впливають на найголо­вніші принципи і положення, що визначають зміст і основні напрямки функціонування держави та правовий статус люди­ни і громадянина.

У конституційному праві застосовується владно-імперативний метод, який базується на владі й підкоренні, а також диспозитивний, при якому суб'єкти правовідносин є рівноправними. Саме з допомогою вказаних методів правово­го регулювання гарантуються основні права і свободи людини та громадянина, демократичний розвиток держави і грома­дянського суспільства.

5.2. Конституція України -Основний Закон суспільства і держави

У перекладі з англійської мови слово "конституція" означає "устрій", з латинської - "затверджую, установлюю". Цей термін відомий ще з часів Римської імперії. Акти, які де­що були схожі на конституцію, існували і в часи феодалізму (наприклад, Павійська Конституція 1037 р. Священної Рим­ської імперії (німецької нації) та інші), однак у власному ро­зумінні цього слова вони такими не були і не могли бути.

Конституція-це закон, який має найвищу юри­дичну силу порівняно з іншими законами. Від існуючих у державі численних законів конституція відрізняється тим, що вона є головним джерелом конституційного права, в якому в систематизованій формі закріплені найважливіші правові но­рми держави. Вона підноситься над всіма іншими законами через значення норм, правил, що в ній містяться, і особливі гарантії їх реалізації. На відміну від інших галузевих законів конституція регулює надзвичайно широке коло суспільних відносин, які охоплюються поняттям "державний устрій".

Конституція України -це єдиний нормати­вно-правовий акт, який має особливий юридичний характер і з допомогою якого Український народ виражає свою суверен­ну волю, утверджує основні засади устрою суспільства і дер­жави, визначає систему і структуру державної влади, місцево­го самоврядування, засади правового статусу людини і громадянина, територіального устрою держави.

Конституція має низку юридичних властивостей, які відрізняють її від інших правових актів. Найважливіші з них такі:

- Конституція наділена вищою юридичною силою, верховенством у правовій системі держави, що означає її пріоритетне становище в системі законодавства країни. Усі акти, що видаються в державі, повинні відповідати Конститу­ції і не суперечити їй;

- Конституція має властивості установчого характеру. Це означає, що в її функції входить заснування головних ін­ститутів держави та суспільства. Своїми нормами вона закрі­плює систему органів державної влади, місцевого самовряду­вання, основні права і свободи людини і громадянина, тощо;

- Конституція - юридична база поточного законодав­ства, її головні положення конкретизуються, деталізуються і розвиваються у чинному галузевому законодавстві;

- для Конституції характерною є особлива процедура прийняття і внесення змін. Конституція 1996 р. запровадила ускладнений порядок змін її норм і неможливість прийняття нової Конституції України парламентом;

87- важливою властивістю Конституції є її підвищена стабільність. Це передбачає значну тривалість дії норм Кон­ституції без внесення в неї суттєвих змін, коли для цього не­має об'єктивних політичних та соціальних чинників;

- Конституції властива якість програмного документа. Вона закріплює не тільки досягнуте в суспільстві, але й відо­бражає цілі, завдання і перспективи розвитку основних інсти­тутів суспільства, держави та права.

Дуже важливою для її ефективності, підвищення авто­ритету є властивість Конституції як безпосередньо діючого права, що означає пряму дію її норм. Уперше в історії консти­туційного законодавства гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина навіть без наявності інших нормативних актів.

Конституція як особливий нормативний акт має свою внутрішню структуру, а також форму організації вміщеного в ній матеріалу. Форма Конституції показує, з яких елементів вона складається. Чіткість внутрішньої структури Конституції має велике значення для послідовного сприйняття матеріалу за ступенем його важливості, а також правильного застосу­вання на практиці її положень. Чинна Конституція України містить преамбулу, 15 розділів і 161 статтю.