Главная | Обратная связь

Демократія і самоврядування

Самоврядування - це спосіб соціального управління загальними справами певної спільноти (утворення) людей, який грунтується на їх сумісній діяльності по прийняттю рі­шень та їх здійсненню. Основні ознаки самоврядування: 1) воно є різновидом соціального управління; 2) уся повнота влади належить певній спільності (колективу) людей, члени якої визнають владу тільки власного об'єднання, а тому тут можна говорити про єдність, збіг суб'єкта і об'єкта управлін­ня; 3) саморегуляція, яка виявляється в тому, що всі члени об'єднання спільно виробляють загальні рішення (правила поведінки) - положення, інструкції, статути тощо; 4) самоор­ганізація - проведення організаційних заходів з метою задо­волення і захисту спільних інтересів; 5) здійснення влади без­посередньо об'єднаними суб'єктами або через засновані ними органи: 6) сумісна діяльність по реалізації прийнятих рішень.

На відміну від демократії як державно-політичного явища самоврядування склалося в умовах первіснообщинного ладу. В роді публічна влада здійснювалася самим населенням через обрані ним органи на загальних зборах роду. Це зумо­вило фактичний збіг управління і самоврядування, які реалі­зовувалися на основі принципів рівної участі всіх членів роду в управлінні його справами, виборності його органів, їх підзвітності і підконтрольності.

Виникнення держави докорінно змінило характер пу­блічної влади. Державний апарат зосередив у своїх руках вла­ду, використовуючи її з метою управління справами суспіль­ства. Склалася ієрархія (супідрядність) органів держави і по­садових осіб від верху до низу. Самоврядування зберігалося лише на рівні селянських общин, середньовічних вільних міст, різних людських поселень (наприклад, Запорізька воль­ниця - Запорізька Січ в Україні).

Виникнення буржуазних держав, які проголосили джерелом державної влади народ, породило демократію, яка потім стала сприяти і відродженню самоврядування в загаль­нодержавному масштабі.

79Існують різні системи самоврядування: одні функціо­нують у масштабах суспільства; другі - у масштабах окремих регіонів і адміністративно-територіальних одиниць; треті - у сфері діяльності громадських утворень, організацій; четверті -у сфері діяльності об'єднань громадян за інтересами. Усі во­ни в тій чи іншій формі відображені у ст.ст. 5, 36, 130, 140 Конституції України. Особливо чітко самоврядування виявля­ється в діяльності громадських організацій і утворень, об'єднань громадян за інтересами (політичні партії, акціонер­ні, кооперативні товариства та ін.). Тією мірою, якою само­врядні спільності беруть участь у вирішенні державних справ, їх діяльність набуває політичного характеру. Однак це не за­перечує їх самоврядної природи.

Демократії і самоврядуванню властиві загальні та від­мітні риси. Загальне - це те, що вони є формами здійснення влади; досить часто вони мають загальну нормативну базу; функціонують на основі таких загальних принципів, як рів­ність учасників, вирішення питань за більшістю голосів тощо; реалізуються за допомогою виявлення загальної волі учасни­ків або через виборні органи.

Вони відрізняються: за часом виникнення (якщо само­врядування виникло в умовах родового ладу й існувало в ло­кальних межах в усіх державно-організованих суспільствах, то демократія виникає на певному етапі розвитку держави і суспільства); за кількісною ознакою (у суспільстві існує одна демократія, а видів самоврядування багато); тим, що демокра­тія як спосіб організації влади має політичний характер, а самоврядування може бути політичним і неполітичним.

Демократія і самоврядування взаємодіють між собою. Так, демократія є важливою умовою розвитку самоврядуван­ня, її норми і принципи повинні стати звичними як для тих, ким керують, так і для тих, хто керує. У свою чергу самовря­дування має знаходити шляхи все більшого проникнення в рі­зні форми організації і здійснення політичної влади. Приклад останнього - прийняття в Україні Закону "Про судоустрій України" від 07.02.2002 р., у ст. 102 якого вказано: "Для ви­рішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суд-

дівське самоврядування, тобто самостійне колективне вирі­шення зазначених питань професійними суддями". У більш узагальненій формі це положення закріплено в Конституції України: "Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування" (ст. 130).