 |
|
Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства
Розкриваючи даний етап у першу чергу варто з'ясувати питання яке стосується часу виникнення сучасного порівняльного права, часу, з якого починається його сучасний відлік. Існують дві точки зору з цього приводу:
1. Одні автори схильні вважати датою його виникнення 1900 р. — рік проведення першого у світі Міжнародного конгресу порівняльного правознавства. Як відомо порівняльне правознавство зародилося в Парижі в 1900 р., у період проведення там Всесвітньої виставки. А це дало можливість французьким ученим Э. Ламберту і Р. Салею як організаторам успішно провести в цей же час провест Міжнародний конгрес порівняльного правознавства. Конгрес став серйозним стимулом для розвитку науки порівняльного правознавства і методу порівняльного правознавства. Дискусія, що розгорнулася на ньому, дала поштовх для сучасних продуктивних досліджень у цій новій сфері правознавства.
2. Інші автори виходять з того, що сучасне порівняльне правознавство веде свій відлік із другої половини XIX ст. Датою його народження вважається 1869 р. — рік виникнення органызації по вивченню порівняльного законодавства у Франції і появи перших у світі кафедр по вивченню та викладанню порівняльної юриспруденції у Кембриджі й Оксфорді — в Англії.
Зрозуміло, що для глибокого і різнобічного розуміння сучасного порівняльного правознавства, так само як і будь-якого іншого етапу його розвитку, встановлення точної дати його виникнення і завершення не має принципового значення. Більш того, далеко не завжди принципово важливим є також визначення абсолютно точних тимчасових меж існування тих чи інших стадій (у рамках окремих етапів) розвитку порівняльного правознавства.
Можна виділити чотири умовні стадії розвитку сучасного порівняльного правознавства:
- перша стадія розвитку порівняльного правознавства, хронологічно визначається приблизно другою половиною XIX — початком XX ст. Саме в цей час одержали широке поширення ідеї Ламберта і Салея про так називаний droit commun legislatif, що послужили своєрідним імпульсом для міжнародної уніфікації права;
- друга стадія розвитку сучасного порівняльного правознавства, що охоплює 20—40-і роки двадцятого сторіччя, характеризується як стадія розвитку і досить широкого поширення думки серед учених-компаративістів про те, що порівняльне правознавство — це не окрема наука, не самостійна галузь знань, а лише особливий порівняльно-правовий метод дослідження;
- характерною рисоютретьої стадії розвитку сучасного порівняльного правознавства, хронологічно обмеженої рамками кінця 40—50-х років, є те, що саме в цей час починаються посилені спроби дослідження його в практичному плані як інструменту вирішення повсякденних практичних задач і одночасно приділяється підвищена увага порівняльно-правовій освіті, особливо в Європі й Америці;
- четверта стадія розвитку сучасного порівняльного правознавства, що почалася в 60-х рр., відрізняється насамперед тим, що вона прямо асоціюється з цілеспрямованою розробкою компаративістами різних країн і в першу чергу відомим французьким вченим Рене Давидом доктрини "великих систем" — правових сімей[13].
Досліджуючи сучасний період розвитку порівняльного правознавства, слід звернути увагу, насамперед на наступні його основні особливості і риси:
1. Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства характеризуєтьсязавершенням процесу становлення порівняльного правознавства і державознавства як самостійної галузі знань і академічної дисципліни.
Це свідчить про те, що порівняльне право, незалежно від того, чи розглядається воно як реальна чи лише як потенційна академічна дисципліна, поступово набирає силу, перетворюється у відносно самостійний академічний феномен.
2. Характерною рисою сучасного етапу розвитку порівняльного правознавства єбезпрецедентне за всі роки його існування розширення сфери і географічного поширення його впливу.
Якщо раніше порівняльно-правові дослідження і практика застосування порівняльного правознавства обмежувалися головним чином сферою комерційних, торгових і інших по суті своєї цивільно-правових відносин, то на нинішньому етапі його розвитку порівняльне правознавство в тому чи іншому ступені поширює свій вплив фактично на всі сфери суспільних відносин, опосередковуваних нормами права.
Радикально розширилася і географія застосування порівняльного правознавства. В даний час уже неможливо стверджувати, як це було раніше, що основним регіоном і центром генерування ідей порівняльного права є континентальна Європа чи Англія. Що ж стосується сьогодення, то зараз у світі практично немає такої держави чи регіону, де б не розвивалися чи не використовувалися ідеї порівняльного правознавства[14].
3. Важливою особливістю сучасного етапу розвитку порівняльного правознавства єйого глобалізація, повсюдна інституціоналізація.
Це виявляється, зокрема, у тому, що саме на сучасному етапі створюються в ряді країн асоціації чи товариства по вивченню проблем порівняльного правознавства, відкриваються нові спеціалізовані кафедри й інститути. В університетських навчальних планах і програмах пропонуються численні спецкурси з порівняльного правознавства. У багатьох країнах випускаються спеціалізовані періодичні видання. Регулярно проводяться міжнародні конгреси, конференції і симпозіуми з порівняльного правознавства.
4. Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства відрізняється від колишніх етапів його еволюціїбільш глибокою і різнобічною розробкою проблем порівняльного правознавства і державознавства, яскраво вираженим прагненням до створення на основі раніше зібраного й узагальненого емпіричного матеріалу цільної концепції порівняльного правознавства.
В даний час, у силу ряду об'єктивних обставин і, зокрема, глобальних інтегративних процесів (Західна Європа, Північна Америка та ін.), що відбуваються у світі, як ніколи виникла гостра потреба в усвідомленні і глибокому розумінні всього того, що відбувається в сучасному політичному і державно-правовому житті світу, у прагненні не тільки глибоко і всебічно осмислити сьогодення, але і спробувати передбачити хід розвитку подій, а головне — їхні наслідки в майбутньому. Це неможливо зробити за допомогою колишніх емпіричних методів і підходів. Потрібна чітка, добре розроблена теорія. Потрібні нові, що відповідають запитам і потребам нового часу ідеї[15].
Виходячи з цього у вітчизняній і закордонній юридичній літературі за останні десятиліття починалися численні спроби створення "теоретичної структури" порівняльного правознавства, рішення проблем визначення статусу даної галузі знань і дисципліни, створення її понятійного апарату, установлення виконуваних нею функцій і вирішення задач, визначення його методології, установлення місця і ролі порівняльного правознавства серед інших юридичних і неюридичних наук та ін.
РОЗДІЛ 2