 |
|
Об'єкт і предмет порівняльного правознавства
Об'єктом порівняльного правознавства в широкому розумінні є правова реальність чи дійсність. При цьому, на сучасному етапі розвитку порівняльного правознавства в сферу її інтересів входять усе нові й нові об'єкти.
Як об'єкт порівняльного правознавства варто розглядати всю юридичну структуру суспільства, що включає в себе усі без винятку правові явища, у тому числі правові норми, правову культуру й ідеологію, правосвідомість, правові відносини, правову практику, правову психологію і т.д.
Предмет науки відіграє визначальну роль у складі будь-якої науки, що зв'язує її різні частини в щось цілісне, завершене. Порівняльне правознавство, що одержало повсюдне визнання як самостійна галузь науки і навчальної дисципліни, має свій предмет дослідження, що забезпечує його наукову і навчальну автономію.
В даний час формується новий інтеграційний підхід до предмета порівняльного правознавства, що поєднує пізнавальні можливості різних областей знання на основі методології комплексного аналізу.[17]
Теорія порівняльного правознавства, так само як і теорія права, досліджує головним чином комплекс правових явищ як органічне ціле, геоправовий простір, тобто в наявності домінування тенденції розгляду і порівняння комплексів правових явищ не фрагментарного порівняння, а системного порівняння, так званого макропорівняння, у яке неминуче включаються політологічні, культурологічні, психологічні аспекти функціонування права і правової системи в об'єктивно існуючому соціальному і національному контексті. І класики науки порівняльного правознавства (Р. Паунд, М. Ангелом), і сучасні дослідники (П. Де Круз) відзначали і відзначають важливість взаємин між правом, з одного боку, і історією, філософією і культурою - з іншої. Саме так можна перевести на сучасну наукову мову вимогу глибокого розуміння й обліку особливостей сучасного правового середовища.
М. Н. Марченко виділяє метою порівняльного правознавства одержання і застосування міжсистемних, міжнаціональних знань.[18] Таким чином, відзначимо, що найбільш важливою частиною змісту порівняльного правознавства є знання, що мають функціонально мультиваріантну природу, виходять за вузьконаціональні рамки існування "своєї" системи права і мають універсальну теоретичну і практичну цінність.
На думку С. Нерсесянца "предмет порівняльного правознавства — понятійно-правові властивості і значення порівнюваних державно-правових явищ, їхня подібність і розходження як форм вираження принципу формальної рівності".
Порівняльне правознавство дає характеристику основних правових систем, визначає їхнє місце і значення на правовій карті світу, вивчає шлях вирішення загальної соціальної проблеми в різних правових системах. Воно постійно оперує іноземним правовим матеріалом, вивчаючи взаємини правових систем.
Предмет порівняльного правознавства включає різні онтологічні рівні проведення порівняльно-правових досліджень, у першу чергу — це мікрорівень, що асоціюється з вивченням і вирішенням окремих частин правової системи, і макрорівень, що припускає вирішення тієї чи іншої проблеми на рівні правової системи в цілому.
Предметом аналізу та зіставлення є: норми, закони й інші правові акти, правові інститути, підгалузі законодавства, галузі законодавства, правові масиви, системи законодавства, предмет і методи правового регулювання, правові концепції, юридичні поняття і терміни, прийоми юридичної техніки. Тут можна відзначити, що зіставлення нормативних масивів різних правових сімей давно є предметом аналізу компаративістів усього світу.
Таким чином, предметом порівняльного правознавства виступають загальні принципи і закономірності функціонування різних правових систем і їхнє місце на правовій карті світу.