 |
|
Бібліографічний список
Основна література:1, 18-20, 21.
Додаткова література:4, 16-18, 34, 36-37, 39-41, 43-45.
Тема 14. Міжнародне право
Мета:засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:
- систему міжнародного права;
- сферу дії міжнародного права;
- міжнародне і національне право.
План вивчення теми
1. Поняття і предмет міжнародного права.
2. Норми міжнародного права.
3. Співвідношення міжнародного і внутрішнього права.
4. Суб’єкти міжнародного права.
5. Основні принципи міжнародного права.
6. Відповідальність у міжнародному праві.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
При вивченні першого питання студентам треба засвоїти, що міжнародне право - це особлива система права. Вона відрізняється від інших правових систем за методами правового регулювання, об’єктом і суб’єктами права, за способами нормоутворення і забезпечення юридичної сили.
Особливості міжнародного права випливають з характеру його суб’єктів, якими є лише суверенні й повністю незалежні держави. Суб’єктами міжнародного права є також міжнародні (міжурядові) організації, але оскільки вони створюються державами, то є похідними (іноді кажуть вторинними) суб’єктами міжнародного права.
Студенти повинні знати, що оскільки держави є основними суб’єктами міжнародного права, необхідно дослідити ознаки і особливості їхньої міжнародної правосуб’єктності.
1. Держави мають суверенітет. У міжнародному праві це слід розуміти як незалежність однієї державної влади від будь-якої іншої. Суверенітет знаходить своє відбиття у праві держави здійснювати виключну юрисдикцію щодо фізичних і юридичних осіб на всій території, звідси його називають також територіальним суверенітетом.
Ст.2 Конституції України встановлює, що суверенітет України поширюється на всю її територію. Територіальний суверенітет означає також, що держава не може здійснювати будь-які виявлення своєї влади на території іншої держави, крім як на підставі дозволеної норми, яка випливає з загального міжнародного права або договору. Студенти повинні запам’ятати, що суверенітет однієї держави завжди обмежений суверенітетом іншої.
2. Держави мають міжнародну дієздатність і правоздатність. Міжнародне право сприйняло цивілістичну доктрину, з тим лише застереженням, що, як правило, держави не можуть позбавлятись дієздатності.
3. Як суб’єкти міжнародного права держави, беруть участь у міжнародній правотворчості, тобто створюють норми міжнародного права як безпосередньо, так й у міжнародних організаціях, і несуть відповідальність за їхні порушення. Можливість відповідати за порушення міжнародних норм - одна з головних ознак міжнародної правосуб’єктності.
4. Наявність міжнародної правосуб’єктності визначається можливістю вступати у зносини з іншими державами, у тому числі шляхом здійснення дипломатичних і консульських зносини захищати свою правосуб’єктність, а також застосовувати санкції до порушників міжнародного права. Застосування збройної сили проти агресії - одна з суттєвих ознак міжнародної правосуб’єктності.
Необхідно підкреслити ще одну особливість держави як суб’єкта міжнародного права - властиву їй неперервність.
Студенти повинні знати також, що об’єктом міжнародного права –(міжнародно-правового регулювання) є міжнародні відносини. Точніше - відносини між державами. Серед об’єктів правового регулювання сучасним міжнародним правом все більшого значення набувають загальнолюдські або глобальні проблеми.
Студентам необхідно запам’ятати, що міжнародне право - це сукупність правил поведінки учасників міжнародного спілкування, обов’язковість яких визнається ними добровільно, з метою запобігання міжнародним конфліктам, забезпечення всебічного міжнародного співробітництва і дружніх відносин між ними.
При підготовці до другого питання студентам треба знати, що основою міжнародного права є його норма. Норми міжнародного права розпадаються на дві групи:
- норми звичаєвого права;
- норми, що виникли із узгодженої волі держав.
Студентам треба звернути увагу на особливість міжнародно-правової норми - у ній відсутня санкція.
При підготовці до третього питання студенти повинні знати, що в Україні визнається пріоритет загальновизнаних (основних) норм (принципів) міжнародного права, а також пріоритет норм міжнародного договору, якщо цей договір укладений у формі закону.
При підготовці до наступного питання студентам треба знати, що основними суб’єктами міжнародного права є держави. При цьому, у федеративній державі суб’єктом міжнародного права є федерація у цілому. Конфедерація - це союз держав. Конфедерація, як правило,- тимчасове об’єднання, яке припиняє своє існування з досягненням поставленої мети або перетворюється в більш тісний союз - найчастіше у федеративну державу. Конфедерація утворюється міжнародним договором з певними умовами об’єднання та існування. Унії - розрізняють особисті й реальні. Особисті унії це дві або більше держави, котрі об’єднані під егідою одного монарха. При цьому члени унії залишаються самостійними суверенними державами.
Реальна унія відрізняється від особистої тим, що крім спільного монарха тут має місце реальне об’єднання держав у результаті чого виникає один суб’єкт міжнародного права. Члени реальної унії можуть укладати окремі міжнародні договори, але, як правило, договори укладає унія в цілому. Якщо члени особистої унії теоретично можуть навіть воювати один з одним, то в реальній - це виключено.
При підготовці до п’ятого питання студентам треба знати, що основні принципи займають важливе місце в системі норм міжнародного права. До основних принципів міжнародного права відносяться:
1. Принцип незастосування сили або загрози силою.
2. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів.
3. Принцип невтручання у внутрішню компетенцію будь-якої держави.
4. Принцип співробітництва держав.
5. Принцип рівноправності й самовизначення народів.
6. Принцип суверенної рівності держав.
7. Принцип сумлінного виконання зобов’язань, прийнятих відповідно до Статуту ООН.
8. Нерушимість кордонів.
9. Повага прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконання.
10. Принцип територіальної цілісності держав.
При підготовці до останнього питання студенти повинні знати, що відсутність санкції в нормі міжнародного права не означає відсутності відповідальності за його порушення. Міжнародно-правова відповідальність визнається одним з принципів міжнародного права, тобто є основою загального міжнародного права. Суб’єктом відповідальності може бути лише держава. При цьому держава розглядається як єдине ціле незалежно від того, який орган держави скоїв діяння, котре кваліфікується як правопорушення. Держава відповідає за всі свої органи, так само як і за діяння посадових та інших уповноважених осіб.
Студенти повинні запам’ятати, що відповідальність розділяють на матеріальну і політичну (нематеріальну).
Прийнятий поділ відповідальності на політичну і матеріальну не виключає прийняття зарубіжних критеріїв стосовно видів відповідальності.
Сатисфакція - це форма політичної відповідальності, яка виражається шляхом вибачення, співчуття, віддання почесті державі, котра постраждала, покарання винуватих, прийняття організаційних або законодавчих заходів для запобігання подібним випадкам у майбутньому, уплати компенсації за моральну шкоду особам, котрі постраждали тощо.
Реторсії - це правомірні індивідуальні дії у відповідь на недружній акт іншої держави. Реторсії, як правило, носять характер відповідних адекватних дій і переслідують мету відновити принцип взаємності у взаємовідносинах між державами. Реторсії застосовуються, наприклад, під час висилки дипломатів за дії, несумісні с їхнім статусом.
Репресалії - це правомірні примусові дії, які застосовуються до держави-порушника міжнародного права як засіб примусити її відмовитись від своїх незаконних акцій. Репресалії не передбачають застосування збройного впливу на порушника, але можуть бути пов’язані з демонстрацією збройної сили чи мирною блокадою.
Матеріальна відповідальність покладає на винувату державу обов’язок загладити заподіяну правопорушником шкоду (збитки). Відшкодування збитків включено в загальне поняття репарації. Репараціям історично передували контрибуції, які були інститутом старого міжнародного права.
Контрибуції - це грошові суми, які виплачувались переможцю переможеною державою і не пов’язувались із заподіяною шкодою. Такої шкоди могло й не бути. Був лише факт воєнної поразки.
Реституція - спосіб відшкодування збитків, однак не шляхом компенсації, а повернення у натурі вилученої противником власності.
Ключові поняття
Міжнародне право - це сукупність правил поведінки учасників міжнародного спілкування, обов’язковість яких визнається ними добровільно, з метою запобігання міжнародним конфліктам, забезпечення всебічного міжнародного співробітництва і дружніх відносин між ними.
Васалітет - це один з видів міжнародного опікування.
Протекторат - це відносини між державами, котрі визначаються договором, яким слабка держава віддає себе під захист сильної.
Міжнародний делікт - це неправомірна поведінка (агресивна війна, порушення миру чи загроза порушення миру, посягання на свободу народів тощо.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте систему міжнародного права.
2. Визначте сферу дії міжнародного права.
3. Надайте поняття міжнародного і національного права.
4. Розгляньте основні принципи міжнародного права.