Здавалка
Главная | Обратная связь

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА



Галузь права- сукупність правових норм (приписів), інститутів права, що регулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета і методу правового регулювання з урахуванням принципів, завдань і цілей такого регулювання.

Джерела права – це:

1 - спосіб зовнішнього вияву правових норм, який засвідчує їх обов’язковість;

2 - спосіб юридичного виразу права, його організація в належну юридичну оболонку, розрізняють кілька видів джерел права.

Законність - правовий режим точного і неухильного виконання законів та інших нормативних актів всіма суб’єктами суспільних відносин як на стадії правотворчості, так і на стадії право реалізації.

Інкорпорація - вид систематизації нормативних актів, що полягає у зведенні їх у збірниках за певним критерієм без зміни змісту.

Інститут права - частина галузі права, яка складається із сукупності

правових норм, що регулюють якісно однорідні суспільні відносини певного виду чи роду.

Кодифікація - вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає у їх змістовній переробці шляхом усунення розбіжностей і суперечностей та створенні зведеного нормативного акта.

Норма права - загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки людей, що має загальний характер, встановлюється чи санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин.

Об’єкти правовідносин - матеріальні та духовні цінності, дії, наслідки людської діяльності, процеси, стани, для досягнення або захисту яких суб’єкти права вступають у правові відносини.

Об’єктивне юридичне право - система всіх правових приписів, що установлені, охороняються, захищаються державою, мають загальнообов’язковий характер і є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки, існують незалежно від індивідуальної свідомості суб’єкта права .

Позитивна юридична відповідальність - добросовісне виконання своїх обов’язків перед громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей і окремою особою.

Правовий статус - юридично закріплене положення людини і громадянина в суспільстві, яке визначає межі можливої та зобов’язальної поведінки.

Правовідносини - особливий вид суспільних відносин, що виникають на підставі права, а їх учасники є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Правопорушення - суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб’єкта, за яке передбачається чинним законом юридична відповідальність.

Правопорядок - стан суспільного порядку, що склався в результаті реалізації правових норм.

Правотворчість - діяльність компетентних державних органів, посадових осіб, уповноважених громадських організацій, або всього народу, що полягає у створенні, зміні або скасуванні нормативно-правових актів.

Принципи права- закріплені в праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його зміст, основи, закріплені в ньому закономірності суспільного життя.

Система законодавства - цілісна сукупність всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являє собою зовнішній вираз системи права.

Система права - об’єктивно зумовлена внутрішня організація певного суспільства, яка полягає у єдності і погодженості всіх юридичних норм та диференціації їх за галузями, підгалузями та інститутами.

Систематизація нормативно-правових актів - діяльність компетентних органів або осіб, що полягає у впорядкуванні та вдосконаленні нормативних актів, приведенні їх до певної внутрішньої узгодженості.

Соціальні норми - загальні правила поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об’єктивними закономірностями, є результатом свідомо-вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Структура права - внутрішня побудова, спосіб організації взаємообумовлених та взаємодіючих елементів.

Суб’єкти правовідносин - фізичні або юридичні особи, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правових відносин, виступати носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Сутність права - головна ідея права, яка виражає його соціальне призначення та цілеспрямованість, що зумовлюється об’єктивними умовами життя суспільства і знаходить своє відбиття у змісті права.

Функції права - основні напрями його впливу на суспільні відносини.

Юридичне право - свобода і обґрунтованість поведінки людей відповідно до чинних нормативно-правових актів та інших джерел права.

Юридичне суб’єктивне право - певні можливості, міра свободи, що належить суб’єктові, який сам вирішує, використовувати чи не використовувати йому своє право.

Юридичні факти - конкретні життєві обставини, умови суспільного життя, передбачені правом, з настанням яких норма права пов’язує можливі правові наслідки.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.