 |
|
Система адміністративного права складається із загальної та особливої частин.
Загальна частина охоплює:
• норми адміністративного права, що мають регулятивне значення для всіх галузей права та різних сфер державного управління;
• систему і джерела адміністративного права;
• суб’єктів адміністративного права;
• принципи державного управління, систему його органів, форм і методи управлінської діяльності тощо.
До особливої частини належать норми адміністративного права, що регулюють суспільні відносини в окремих галузях і різних сферах управління.
2. Державне управління – це підзаконна виконавча і розпорядча діяльність органів державного управління, спрямована на практичне виконання законів у процесі повсякденного і безпосереднього керівництва господарським, соціально – культурним та адміністративно – політичним будівництвом.
З метою поліпшення організації та ефективності державного управління, практичного вирішення управлінських проблем застосовуються різні методи впливу, зокрема методи переконання та примусу.
Переконанняполягає у застосуванні виховних, організаційних, заохочувальних та інших форм впливу на волю підлеглих, вироблення в них свідомого, сумлінного та творчого ставлення до виконання своїх обов’язків.
Адміністративний примус – це застосування компетентними органами передбачених законом засобів впливу для спонукання громадян або посадових осіб до виконання юридичних обов’язків з метою забезпечення встановленого порядку управління, громадської безпеки, боротьби з правопорушеннями.
Переконання і примус мають однакову кінцеву мету: попереджувальну і виховну.
Видами адміністративного примусу є:
а) попереджувальні заходи (перевірка документів, обмеження проходу пішоходів або проїзду машин тощо);
б) заходи адміністративного припинення фізичного впливу (затримання правопорушника і примусове доставлення його до відділу міліції, огляд і вилучення предметів та ін.);
в) адміністративне стягнення (штраф, конфіскація, адміністративний арешт тощо).
Адміністративний примус – один із видів державного примусу. Характеризується певними специфічними ознаками:
1) застосовується в державному управлінні для охорони суспільних відносин, які складаються у сфері державного управління і регулюються нормами адміністративного права;
2) механізм правового регулювання адміністративного права включає норми адміністративного законодавства або адміністративно – правові норми актів центральної виконавчої влади, яким делеговано здійснення цих повноважень;
3) змушує до виконання громадянами або посадовими особами встановлених правовими нормами юридичних обов’язків;
4) застосовується для припинення протиправної діяльності; покарання порушників в адміністративному порядку; забезпечення громадської безпеки;
5) здійснюється в рамках адміністративно – процесуальних норм.
Отже, адміністративне право – це вжиття органами державного управління, судами (суддями) встановлених законом заходів, що містять спонукання до виконання громадянами або посадовими особами юридичних обов’язків з метою припинення протиправних діянь, притягнення до відповідальності за адміністративні проступки або забезпечення громадської безпеки.
3. Структуру адміністративних правовідносин складають - суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин.
Суб’єктами адміністративних правовідносин називають державні органи, фізичних та юридичних осіб, які наділяються адміністративно – правовими нормами, певним обсягом повноважень у сфері державного управління.
Необхідно розрізняти поняття «суб’єкт адміністративного права» і «суб’єкт адміністративних правовідносин», які близькі, але не тотожні. Суб’єкт адміністративного права в конкретному випадку може не бути учасником адміністративних правовідносин, у той час як суб’єкт адміністративних правовідносин є фактичним учасником правових зв’язків у сфері управління, тобто він обов’язково в них бере участь. Для того щоб суб’єкт адміністративного права став суб’єктом адміністративних правовідносин, необхідні такі три умови:
1) наявність адміністративно – правової норми, що передбачає адміністративні права та обов’язки;
2) наявність адміністративної правосуб’єктності, тобто володіння адміністративною правоздатністю та адміністративною дієздатністю. Адміністративна правоздатність – це здатність суб’єкта мати права і обов’язки в сфері державного управління. Адміністративна правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження і припиняється її смертю, юридичної особи – з моменту державної реєстрації і припиняється з моменту її ліквідації. Адміністративна дієздатність – це здатність суб’єкта своїми діями реалізувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов’язки в сфері державного управління. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб’єкта нести за порушення адміністративно – правових норм юридичну відповідальність. Адміністративна деліктоздатність фізичної особи виникає з 16 років.
3) наявність адміністративного юридичного факту.
До суб’єктів адміністративних правовідносин слід віднести:
1) Президента України, який згідно ст.102 Конституції України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина;
2) органи виконавчої влади, які є основними функціонально – галузевими носіями виконавчої влади в державі та поділяються на вищі, центральні та місцеві;
3) державних службовців, які будучи співробітниками державного органу, перебувають на службі у держави й виконують її завдання та функції.
Саме вони є останньою ланкою державного управлінського механізму, через яку реалізується виконавча влада, втілюються в життя державні вимоги та управлінські рішення. Загальні положення діяльності й статус державного службовця, передбачені Законом України «Про державну службу»;
4) громадян України, які виступають як приватні особи, тобто реалізують свої особисті, загальногромадянські права та обов’язки у сфері державного управління;
5) іноземців та осіб без громадянства, за якими, згідно ст..26 Конституції, закріплюються ті самі права і свободи, що й за громадянами України, за винятками, встановленими Конституцією, законами України чи міжнародними договорами;
6) об’єднання громадян.Діяльність політичних партій та об’єднань громадян регламентується Законами України «Про об’єднання громадян», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про політичні партії в Україні». Адміністративно-правовий статус цих формувань відрізняється від адміністративно-правового статусу державних структур тим, що у відносинах з іншими суб’єктами права і між собою вони виступають виключно від власного імені , не маючи державно-владних повноважень.
7) Органи самоорганізації громадян, які входять до системи місцевого самоврядування. До них належать:
- громадські селищні, сільські, вуличні, квартальні комітети;
- батьківські комітети в школі;
- різноманітні громадські ради при установах культури і охорони здоров’я;
- ради громадськості мікрорайонів;
- ради громадськості пунктів охорони порядку;
- товариські суди;
- народні дружини тощо.
Основні поняття та терміни: адміністративне право, державне управління, переконання, адміністративний примус, суб’єкти адміністративних правовідносин.
Питання для самостійної перевірки знань
1. Які суспільні відносини регулюються нормами адміністративного права?
2. Хто є суб’єктами адміністративного права?
3. Що таке державне управління?
4. Які методи впливу застосовуються для практичного вирішення управлінських проблем;
5. Назвіть види адміністративного впливу.
Тести для самоконтролю знань
1. Термін «адміністрація» з латинської мови перекладається як:
а) служба;
б) управління;
в) рішення.
2. Для практичного вирішення управлінських проблем застосовуються такі методи впливу:
а) примусу;
б) переконання;
в) примусу і переконання.
3. До суб’єктів адміністративних правовідносин, які виконують функції державного управління відносяться;
а) Президент України, державні службовці;
б) органи виконавчої влади, державні службовці;
в) Президент України, органи виконавчої влади, державні службовці.
4. Чи володіють об’єднання громадян, як суб’єкти адміністративно-правових відносин , владними повноваженнями?
а) так;
б) ні;
в) у певних, визначених законом випадках.
5. Адміністративна деліктоздатність фізичної особи виникає з:
а) 14 років;
б) 16 років;
в) 18 років.
Теми рефератів
1. Поняття, сутність, принципи і функції державного управління.
2. Заходи адміністративного примусу.
3. Переконання як метод впливу з метою вирішення управлінських проблем.