 |
|
Тема 20. Основи кримінального права.
Поняття і система кримінального права України.
План
1. Поняття, характерні риси та принципи кримінального права.
2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України.
1. Кримінальне право має такі характерні риси:
1) являє собою систему (сукупність) правових норм, встановлених у суспільстві. Норми кримінального права – це узагальнені правила поведінки, які є загальнообов’язковими до виконання. Ці норми здебільшого виступають як норми-заборони. Вони забороняють певні вчинки людей, а саме злочинні дії або злочинну бездіяльність, під загрозою застосування за їх вчинення особливих примусових заходів – кримінального покарання;
2) його норми встановлюються лише вищим органом законодавчої влади – Верховною Радою України і закріплюються у відповідних законах. Ніякі інші державні органи або посадові особи (навіть Президент України) не правомочні видавати норми кримінального права. Тим самим це право відрізняється від інших галузей права.
3) має свій предмет і метод правового регулювання. Ч.2 ст.1 Кримінального кодексу України (КК України) визначає , які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Злочин і покарання – дві головні інституції, що визначаються нормами кримінального права. Саме ці відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину і застосуванням за це певних покарань, і становлять предмет кримінального права. Застосування покарання до конкретної особи, яка вчинила злочин, є методом правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням цього злочину.
Кримінальне право – це галузь права, сукупність правових норм, прийнятих Верховною Радою України, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочини та які види та межі покарань застосовуються до осіб , що їх вчинили.
Кримінальному праву притаманні такі принципи:
1) принцип законності означає, що немає злочину – немає покарання без вказівки на це закону. Зміст цього принципу розкривається у ч.2 ст.4 КК України: «Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння»;
2) принцип рівності громадян перед законом означає, що особи, які вчинили злочин, рівні перед законом і підлягають кримінальній відповідальності незалежно від статті, національності, походження, майнового стану, займаної посади, віросповідання, переконання тощо;
3) принцип особистої відповідальності за наявності вини особи означає, що «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (ч.2 ст.61 Конституції України) і можлива лише при встановленні в діянні конкретної особи вини в формі умислу чи необережності (ст..ст.23-25 КК України);
4) принцип невідворотності кримінальної відповідальностіозначає, що кожна особа повинна нести кримінальну відповідальність, і вона не може бути покарана за один і той же злочин двічі (ч.3 ст.2 КК України);
5) принцип гуманізмуозначає, що кримінальний закон заперечує жорстокі, болісні та тілесні покарання, не має на меті помститися особі, яка вчинила злочин, заподіяти їй фізичні страждання. Гуманізм кримінального права полягає і в тому, що особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки (ч.1 ст.47 КК України);
6) принцип справедливості (індивідуалізації) відповідальності означає, що покарання, яке застосовує суд до особи злочинця, має бути у межах закону, конкретним та індивідуальним з урахуванням тяжкості вчиненого злочину;
7) принцип економії кримінальної репресіїозначає, що законодавець із загальної маси протиправних діянь до сфери кримінально караних відносить лиш ті з них, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, грубо порушують публічні або приватні права та інтереси, завдають таким правам та інтересам істотної шкоди або створюють реальну можливість заподіяння такої шкоди.
2.Кримінальне право знаходить своє відображення в законодавстві України про кримінальну відповідальність, що являє собою єдину нормативну систему – Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України, який складається із кримінальних законів, що викладені у вигляді норм.
Кримінальний кодекс України був прийнятий 5 квітня 2001 року, що набрав чинності 1 вересня 2001 року і складається з двох частин – Загальної та Особливої, які поділяються на розділи і статті. Багато статей КК України поділяються на частини, які виділені в окремий абзац. У деяких випадках статті або частини статей КК України поділяються на пункти, що мають цифрове позначення (наприклад, ч.2. ст.115 «Умисне вбивство» містить 13 пунктів).
Загальна і Особлива частини КК України пов’язані між собою і утворюють нерозривну системну єдність, яка найбільш помітна при застосуванні окремих статей. Не можна застосувати кримінально – правову норму, що містить в Особливій частині КК України, не звернувшись при цьому до Загальної частини.
Загальна частина Кримінального кодексу складається з 15 розділів, у яких зосереджені норми, що встановлюють принципи і загальні положення кримінального права, відображають завдання КК та межі його дії, чинність закону у часі й просторі, підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину і покарання, види кримінальних покарань, загальні засади призначення покарань і звільнення від них, особливості кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх й таке інше.
Особлива частина Кримінального кодексу складається з 20 розділів, у яких зосереджені норми, що вказують, які конкретно суспільно небезпечні діяння є злочинами і які заходи кримінального покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили. Кожен розділ Особливої частини присвячений певній групі злочинів. Критерієм такого поділу є родовий об’єкт, тобто однорідні соціальні блага, цінності, суспільні відносини, на які посягає злочин. Наприклад, розділ ІІ містить склад злочинів проти життя та здоров’я особи.
У зв’язку з тим, що абсолютна більшість норм Особливої частини встановлює кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, їх структура характеризується однорідністю і складається, як правило, із двох елементів – диспозиції і санкції.