Главная | Обратная связь

Правові засади місцевого самоврядування

Усі системи місцевого самоврядування базуються на правових угодах, які надають вищому органу управління (національному або регіональному пар­ламенту) можливість визначати правила договору. В деяких містах США і Німеччини місцеве врядування має правовий захист, закріплений в хартіях муніципального права (home-rule).

Функціонування місцевого управління регулюється Конституцією, а та­кож законами, виданими представницькими органами центрального (в уні­тарних державах) або регіонального (у федеративних державах) рівнів уп­равління. У США правові засади місцевого управління визначають консти­туції суб'єктів федерації — штатів, у Канаді — провінцій, у Німеччині - зе­мель. Ступінь урегулюваності різний: деякі конституції містять невелику кількість норм, що стосуються діяльності місцевих органів влади, інші - містять докладні описи усього, що можуть або не можуть робити органи міс­цевого врядування, аж до включення норм, які регламентують внутрішню організацію муніципалітетів⁶⁸.

Обсяг конституційного регулювання місцевого самоврядування в унітар­них державах також неоднаковий. У конституціях таких країн, як Норвегія, Данія взагалі не йдеться про місцевий рівень управління. У французькій Конституції 1958 р. тільки вказується, що територіальними громадами Рес­публіки є комуни, департаменти, заморські території, які вільно управля­ються виборними радами. Інститут місцевого самоврядування в Україні ре­гулюється статтями 140-146 Конституції.

Конституційні положення конкретизуються поточним законодавством, яке насичує змістом норми конституційного й адміністративного права. За­кони про місцеве врядування можуть бути як загальні (наприклад, закон «Про місцеве самоврядування в Україні»), так і часткові, такі, що регулюють діяльність окремих місцевих органів або ланок системи територіального уп­равління (наприклад, закон про столицю). Є також закони, що регламенту­ють економічну та фінансову діяльність органів місцевого самоврядування (наприклад, закон «Про комунальну власність»). Окремими законодавчими актами може бути регламентована діяльність представників державної адмі­ністрації на місцях тощо.

Найважливішим джерелом права про місцеве самоврядування для країн Європи є Європейська хартія місцевого самоврядування, розроб­лена і прийнята Радою Європи з ініціативи Постійної конференції міс­цевих і регіональних органів влади в Європі (1985). Цей міжнародний акт запроваджує міжнародні стандарти для регулювання і гарантування прав органів місцевої влади, утверджує єдині принципи місцевого са­моврядування.

Європейська хартія визначає автономію місцевого самоврядування як на­явність права і змогимісцевих органів влади регулювати і впорядковувати власні (місцеві) справи органами, обраними на основі прямого, рівного і всезагального виборчого права. Основні положення статей Хартії містять та­кож вимоги:

- гарантування права на місцеве самоврядування конституцією та закона­ми держави;

- надання місцевим органам влади особливих повноважень поряд із деле­гованими з центру;

- здійснення адміністративного нагляду за місцевими органами врядування тільки у передбаченій законодавством формі;

- компенсації фінансових ресурсів на виконання делегованих згори повно­
важень, а також надання місцевим органам влади права збирати місцеві
податки і мати необхідні кошти на місцеві програми та послуги;

- наявності правового захисту місцевої влади для того, щоб її органи
могли вільно здійснювати свої повноваження та право на самовряду­вання.

Принципи місцевого самоврядування, задекларовані Хартією, застосову­ються до всіх рівнів і категорій місцевої влади в кожній країні, яка визнає й ратифікує її, а також mutatis mutandis — для територіальної влади на регіо­нальному рівні. Країни-члени Європейського Союзу зобов'язуються забез­печити взаємне інформування й відкритість системи місцевого самовряду­вання для загального нагляду.

Хартія є першим багатостороннім правовим інструментом визначення і гарантування принципів місцевої автономії. Вона наголошує на цінності місцевого самоврядування як необхідного елемента плюралістичної лібе­ральної демократії. Країни, що приєднуються до Європейської хартії, беруть на себе зобов'язання застосовувати основні правила, які гарантують полі­тичну, адміністративну і фінансову незалежність місцевої влади. Цей доку­мент втілює переконаність у тому, що ступінь самоуправління місцевої вла­ди є наріжним каменем справжньої демократії.