 |
|
Схема 3. Економічний зміст методу однорідних секцій.
Цей метод характеризується такими етапами:
1. Віднесення на собівартість виробів прямих витрат.
2. Накопичення та розподіл непрямих витрат за однорідними секціями:
а) допоміжними (ремонтні, транспортні підрозділи тощо),
б) основними (у розрізі основних виробничих процесів на підприємстві – відділ матеріально-технічного постачання, склад; виробничі цехи (центри відповідальності); склад готової продукції, відділ маркетингу тощо),
в) адміністративними і фінансовими.
3. Розподіл витрат допоміжних секцій між основними.
4. Визначення по кожній основній секції таких показників:
а) кількість одиниць роботи,
б) собівартість одиниці роботи,
в) кількість одиниць роботи, яка відноситься до реалізованої продукції кожного типу;
г) сума непрямих витрат, яка відноситься до конкретної готової продукції ( база розподілу – кількість одиниць роботи та собівартість одиниці роботи).
Характерним для цього методу є використання широкого кола баз розподілу непрямих витрат.
Наприклад, податки розподіляють відповідно до критерію, за яким їх розраховували; витрати на опалення та освітлення – пропорційно до площі приміщень; витрати на електроенергію – за показниками лічильників, адміністративні витрати – у відповідності до коефіцієнтів, за допомогою яких обліковується чисельність персоналу основних і допоміжних секцій; витрати основної секції “склад” по придбанню сировини і матеріалів – пропорційно кількості запасів, яка використана на виробництво.
Отже, цей метод передбачає попередній розподіл непрямих витрат між однорідними секціями, визначення собівартості одиниці роботи у кожній секції, послідуюче віднесення цих витрат до собівартості виробів у відповідності до обсягу спожитих (використаних) одиниць роботи.
Практичне застосування методу однорідних секцій обумовило організацію обліку та аналізу витрат за центрами відповідальності.
Розподіл витрат між секціями здійснюють поетапно.
1 етап – пряме віднесення витрат за секціями.
2 етап – розподіл загальних для декількох секцій витрат пропорційно до обраної бази за принципом “кожному виду витрат своя база”.
Позитивні сторони методу однорідних секцій:
1. Загальні витрати зведені до мінімуму і включені до собівартості за прямою ознакою.
2. Для непрямих витрат обирають базу, яка залежить від характеру витрат чи секції.
3. Аналіз витрат проводиться з використанням відповідних одиниць роботи секції, що обумовлює спрямованість обліку на кінцевий фінансовий результат.
Недоліками методу є такі:
- умовність однорідних секцій, неможливість абсолютно точного визначення одиниць роботи,
- однорідні секції не завжди можна ототожнити з центром відповідальності,
- трудоємкість розрахунків,
- відсутність можливості контролювати змінні та постійні витрати.
Останній недолік обумовив використання цього методу лише у країнах з жорстким регулюванням цін, наприклад, у Франції. У США, де більш вільне ціноутворення, його не застосовують.