 |
|
Управлінський облік в Україні у пропорціях вчених і практиків.
Традиційним для країн колишнього СРСР була система управління витратами, яка включала планування, прогнозування собівартості, нормування витрат, облік їх фактичної величини, калькулювання фактичної собівартості продукції та її ретроспективний аналіз, контроль і аналіз відділень. Але створювана економістами інформація не завжди використовувалась з метою підвищення ефективності господарювання за останнє десятиріччя.
Собівартості продукції у практичній діяльності і вітчизняній економічній літературі взагалі не приділялось належної уваги. Це обумовило зворотні процеси у пошуку найкращих методів планування, обліку і калькулювання собівартості. Нині втрачені методи обліково-аналітичної роботи, які були науково обгрунтованими і перевіреними практикою попередніх років.
Між тим економічні, законодавчі, теоретичні передумови розвитку управлінського обліку в Україні посилюють необхідність теоретичних обгрунтувань і практичних розробок проблем формування собівартості.
Проблеми управлінського обліку у сучасних умовах набувають актуальності і це обумовлює необхідність поглибленого аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду, пошуку напрямків удосконалення калькуляційної справи. Перед бухгалтером-практиком нині постають дві проблеми: чи залишатися простим рахівником, що накопичує інформацію про понесені підприємством витрати, чи приєднатися до менеджерів, створюючи інформацію для прийняття ефективних рішень. Якщо він обере другу позицію, то необхідно змінити методи своєї роботи, зосередитися на питанні, які не зациклені на реєстрації даних.
За останні 5-7 років з’явились навчальні і практичні посібники з управлінського обліку спочатку зарубіжних, а потім і вітчизняних фахівців. При цьому існують суперечливі підходи щодо його визначення як поняття та адаптації в Україні. Зауважимо, що на державному рівні право на існування управлінський облік одержував дуже поступово. Так, у першому проекті Закону України “Про бухгалтерський облік” передбачалось виділення у системі єдиного бухгалтерського обліку двох його видів: фінансового та управлінського. У другому законопроекті самостійне існування управлінського обліку вже не передбачалось. І нарешті у Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, що набрав чинності з 01.01.2000 р. дається визначення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та передбачається можливість підприємства самостійно розробляти його системи та форми, визначати зміст внутрішньої звітності та методи контролю.
Українські читачі вперше познайомилися з методологією управлінського обліку по монографії польського проф. А.Ягурової. [4] У ній підкреслено, що на перший план в діяльності бухгалтера висуваються управлінські задачі, що потребують сучасного математичного апарату і відповідної техніки. Проф. Соколов Я.В. також підтримує ідею впровадження управлінського обліку у практику діяльності постсоціалістичних країн.
Проф. Чумаченко М.Г. виділяє три підходи до проблеми управлінського обліку в спеціальній літературі в Україні та Росії. [12]
Перший – це підтримка ідеї формування управлінського обліку у межах єдиного бухгалтерського обліку (професори Ф.П.Васін, М.С.Пушкар, В.Ф.Палій, Р.В.Віл). [1, 11, 10, 12]
Прихильники другого підходу вважають, що необхідно лише традиційний облік виробничих витрат і калькулювання розширити у відповідності до потреб управління. Так, проф. С.А. Стуков вбачає позитивне в застосуванні технічного нормування, планування, елементами економічного аналізу та прогнозування між тим на його думку облік повинен залишатися “виробничим”.
Прибічники третього підходу на думку Чумаченко М.Г. є консерваторами, так як не хочуть помічати позитивне у світовому та вітчизняному досвіді, не можуть своєчасно реагувати на вимоги часу.
У певному розумінні проти запровадження управлінського обліку в Україні виступають деякі провідні вчені, а практики не погоджуються з можливістю його автономного існування.
Існують думки, що поділ обліку на фінансовий і управлінський є надуманим (Б.І.Валуєв, А.С.Бородкін). [2] Зауважимо, що саме Чумаченко М.Г., один з досвідченіших теоретиків, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, який досліджував проблеми формування витрат ще у 70-ті роки, сміливо суперечить зі своїми опонентами напередодні 1999 р., стверджуючи необхідність і можливість запровадження управлінського обліку в Україні. До його думки можна приєднатися, враховуючи багатий досвід цього фахівця. Він спостерігав за трансформацією виробничого обліку в управлінський (в США) ще у 60 роки ХХ сторіччя, розкриваючи своїм співвітчизникам сутність понять систем стандарт-кост, директ-костинг, системне групування витрат не змінні та постійні, застосування гнучких бюджетів, обліку витрат за центрами відповідальності, визначення критичного обсягу виробництва.
Вивчення досвіду інформаційної підтримки менеджерів у одному з структурних підрозділів La societe Generale d’Entreprises (створено у Франції в 1908, посідає І місце в Європі за обсягами будівельного виробництва, має 500 спеціалізованих філій) Campenon Bernard SGE (з валютою балансу понад 8 млн. франків і чисельністю робітників близько 10000 чол.) під час стажування у Франції свідчать про реальні переваги в управлінні витратами при наявності двох бухгалтерій. Одну (фінансову) французи називають – comptabilite generale, а іншу (управлінську) – comptabilite analitique. Функції управлінської бухгалтерії виконують найдосвідченіші аналітики фірми.
Вважаємо, що мова має йти не про поділ обліку на фінансовий та управлінський, а про доповнення обліку витрат і калькулювання собівартості продукції функціями планування, нормування, аналізу собівартості продукції, підготовки проектів управлінських рішень, тобто проблему формування витрат розглядати системно.
Тому навіть опоненти впровадження управлінського обліку не заперечують потреби надати системі обліку необхідної управлінської спрямованості.
Управлінський облік поступово адаптується в Україні, а його дієвість і результативність залежатимуть від якості знань, набутих Вами.
Література.
1. Васин Ф.П. Управленческий учёт – Москва: Финансовая академия при Правительстве Российской Федерации, 1997. – С.3
2. Валуев Б.И. Проблемы управленческой ориентации бухгалтерского учёта // Світ бухгалтерського обліку. – 1998. - № 1. – С. 5.
3. Голов С.В., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінській облік. – Київ: ТОВ “Автоінтерсервіс”, 1996. – 544с.
4. Учёт затрат методом стандарт-кост. Перев. с англ. – Москва: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 224с.
5. Карпова Т.П. Основы управленческого учёта: Учебное пособие. – Москва: ИНФРАМ, 1977. – 392с.
6. Карпенко О.В. Основи управлінського обліку. Методичні рекомендації для слухачів МІПК та перепідготовки спеціалістів споживчої кооперації при ПКІ. – Полтава: ПКІ, 1998. – 29с.
7. Карпенко О.В. Методи обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції. Текст лекції з дисципліни “Управлінський облік” для студентів спец. 7.0501.06. “Облік і аудит” всіх форм навчання. – Полтава: ПКІ, 1999, 43с.
8. Карпенко О.В., Корєєва О.Ю. Підходи до розподілу накладних витрат: трагедії та новизна.// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми удосконалення бухгалтерського обліку в умовах ринкової економіки”.(22 січня 1999 р.) – Полтава: ПКІ, 1999, 252-256с.
9. Карпенко О.В., Ноговна Ю.О. Основні передумови розвитку управлінського обліку в Україні.// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми удосконалення бухгалтерського обліку в умовах ринкової економіки”.(22 січня 1999 р.) – Полтава: ПКІ, 1999, 108-112с.
10. Управленческий учет (с элементами финансового учёта)./ Под ред. В.Палия и Р.Вандер Вила. – Москва: ИНФРАМ, 1997. – 480с.
11. Пушкар М.С. Управлінський облік. Навч. Посібник. 2-е вид. Перер. і доп. – Тернопіль, 1997. – С. 160.
12. Чумаченко Н.Г. Развитие управленческого учёта в Украине. // Світ бухгалтерського обліку. – 1998. - № 10 – С. 2-10.
13. Фостер Дж., Хорнгрен Ч. Бухгалтерський облік: управлінський аспект. – М. – Фінанси і статистика, 1995, 416с.
14. Ягурова Я. Управленческий учет: опыт экономики развитих стран. Пер. с польск. – М.: Финансы и статистика, 1998, 450с.