 |
|
Розділ 1 Становлення та розвиток екологічної науки
Історія екології
Людина цікавилася екологією з практичної точки зору з самих ранніх періодів своєї історії. В примітивному суспільстві кожний індивідуум для того, щоб вижити, повинен був мати певні знання про навколишнє середовище, про сили природи, про рослини та тварини, що його оточували. Фактично цивілізація виникла тоді, коли людина навчилася використовувати вогонь та інші засоби, які дозволяли їй змінити середовище існування.
В первісному суспільстві господарювала ідея єдності людини та природи. Історично екологія розвивалася спочатку як охорона середовища у вигляді системи обмежуючих заходів, які спрямовані на охорону природи навколо місць мешкання людини, місць будівництва житла.
Вже в первісному суспільстві відходи життєдіяльності людини концентрувалися на невеликих відстанях від житла. Перші досліди утилізації відходів полягали у використанні їх як будівельних матеріалів для елементів житла. В цей період людина для проживання використовувала створені природою печери, які були природні для ландшафту, потім виникли перші штучні будівлі. Матеріалом для них було дерево та каміння. При невеликій висоті ці будівлі були подібні до природного оточення, їх матеріал не наносив збитків навколишньому середовищу.
Початок практичної екології, мабуть, належить до періоду виникнення на Землі штучних, створених людиною споруд – систем розселення та праці людини. Ці забудови засновувалися на природних ландшафтах – найважливіших факторах розселення людей. Ландшафт був у першу чергу просторовим базисом господарського та соціального розвитку, але водночас людина використовувала й усі природні ресурси ландшафту – воду, рослинність, ґрунт та інші ресурси.
Будівельники здавна розуміли особливу роль ландшафту при будівництві об’єктів різного призначення – для розміщення міських фортець та для захисту населення використовували природні підвищення, селища будували поблизу джерел води. Отже, вже в давні роки будівельники турбувалися про будову ландшафту та наявність ресурсів, проте підхід при цьому був чисто утилітарним, він враховував тільки потреби будівництва та експлуатації споруд і не розглядав проблему збереження навколишнього середовища.
Будівельники забруднювали навколишнє середовище твердими, рідкими та газоподібними відходами та використовували кращі території під будівництво. Внаслідок споживчого відношення будівельників до природного середовища сформувалося типове сучасне місто: багатоповерхові будівлі без будь-якого озеленіння; пригнічена забрудненнями рослинність в парках, на вулицях; забруднені водоймища всередині міста; звалища поблизу міст; великі, вкриті шаром асфальту площі; заводи з димовими трубами; хмари смогу над містами при відсутності вітру.
Подібно до усіх інших галузей знання екологія розвивалася безперервно, але нерівномірно. Звичайно екологіювизначають як науку про взаємовідношення між живими організмами і середовищем їх існування.
Поняття “екологія” змінюється з часом, еволюціонує. Перше, чисто біологічне значення екології (приблизно до середини 20 сторіччя), поступилося місцем більш утилітарному прикладному визначенню екології як “охорони навколишнього середовища”. Проте, як би не змінювалося поняття екології, в той же час основними елементами будь якого визначення екології є живі істоти, середовище, взаємний вплив живих істот, відношення живих істот і середовища їх існування. Тобто, можна сказати, що:
Предметом вивчення екології є відношення живих істот до їх середовища, їх взаємовідношення в середовищі і вплив середовища на живі істоти.
Отже, підводячи підсумок, можна зробити висновок:
Екологія– це фундаментальна дисципліна, яка досліджує сукупність живих організмів, що взаємодіють один з одним і утворюють з навколишнім середовищем єдність (систему), в рамках якої здійснюється трансформація енергії та органічної речовини. Ця єдність називається екологічною системою або екосистемою.