Здавалка
Главная | Обратная связь

Якісні показники злочинності.



Якісним показником злочинності є опис її структури як співвідношення між групами та видами злочинів, які вчинені різними категоріями правопорушників. Структура завжди відображає співвідношення між частинами цілого. Таким чином, структура злочинностіце якісна характеристика, що характеризує її внутрішню будову як співвідношення між групами (видами) злочинів, які можна аналізувати за кримінально-правовими, соціально-демографічними або кримінологічними критеріями.

В основу кримінально-правової структури покладені такі ознаки, що характеризують злочини, як ступінь тяжкості, спрямованість, форма вини, домінуюча мотиваційна спрямованість.

– за ступенем тяжкості всі вчинені злочини згідно Кримінального кодексу України можна поділити на злочини невеликої тяжкості (у 2009 році – 17%), середньої тяжкості (41%), тяжкі(38%)та особливо тяжкі (4%).

– за спрямованістю виділяють види злочинів за їх класифікацією, передбаченою в Особливій частині КК (проти основ національної безпеки, проти життя та здоров’я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти власності, у сфері господарської діяльності тощо).

– за формою вини – злочини умисні та необережні.

– за домінуючою мотиваційною спрямованістю – насильницькі (агресивні), корисливі, корисливо-насильницькі, хуліганські, з помсти, ревнощів, побутових причин, міжнаціональних, релігійних відносин і т.д.

Соціально-демографічна структура розкриває співвідношення між кількістю злочинців за:

– статтю – жінки (13%) та чоловіки;

– віком – неповнолітні: 14-15 та 16-17 років (відповідно 2 та 5,9%), молодь: 18-24, 25-28 років (27 та 14,5%), середнього віку: 29-39 років (26%), зрілого віку: 40-49 років (14,9%), старшого віку: 50-59 років (7%), похилого віку: 60 років і старше (2,7%);

– освітою на час вчинення злочину – повна вища і базова вища (8,9%), професійно технічна (22,8%), повна загальна середня та базова загальна середня (55,4%), початкова загальна та без освіти (12,9%);

– зайнятістю на час вчинення злочину – працюючі по найму (9%), робітники сільського господарства (0,6%), підприємці без утворення юридичної особи (1,5%), власники, співвласники підприємств (0,3%), військовослужбовці (0,02%), працівники правоохоронних органів (0,2%), працівники органів державної влади та управління громадських об'єднань (0,4%), працівники фінансово-кредитної та банківської системи (0,04%), працездатні, які не працюють і не навчаються (66%), безробітні (9,4%), учні та студенти вищих навчальних закладів (3,4%), інші (9,14%);

– громадянством і місцем проживання на час вчинення злочину – громадяни України (99%), іноземні громадяни (0,8%), у т.ч. громадяни СНД (0,6%), особи без громадянства (0,15%), мігранти (0,03%), біженці (0,02%).

Кримінологічна структура будується як розподіл злочинів та осіб, що їх вчинили, за сферами економіки (наприклад, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в сфері банківської діяльності, на об'єктах паливно-енергетичного комплексу, агропромисловому комплексі, в області високих технологій тощо), окремими регіонами (АР Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська обл. і т.д.), характеристиками особи злочинця (групова та організована злочинність, рецидивна злочинність, злочинність неповнолітніх, жіноча злочинність і т.д.) і т.д.

Заслуговує на увагу кримінологічна класифікація злочинності, яка надається О.М. Литваком. Він виділяє чотири відносно однорідних блока злочинності:

1) загальнокримінальна корислива злочинність;

2) агресивно некорислива злочинність;

3) економічна злочинність;

4) неагресивна і некорислива злочинність, яка відображає правовий нігілізм та громадську неслухняність правопорушників.

Підставою для такої класифікації виступає комплексний кримінологічний показник, який включає особистість злочинця, особливості мотивації злочинів та способи вчинення суспільно небезпечних діянь. Перший блок включає в себе крадіжки, шахрайство, грабежі, розбої, вимагательство, бандитизм та т.і. Це найбільш поширені злочини, які реєструються статистикою злочинності. У другий блок входять умисне вбивство, тілесні ушкодження, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, катування, мордування тощо. Третя категорія – це економічні злочини: злочини в сфері господарської діяльності, контрабанда, наркобізнес, привласнення чи розтрата майна тощо. В четвертий блок входять всі інші некорисливі та ненасильницькі злочини, в тому числі і такі, що вчинені з необережності.

Традиційно в кримінології виділяються та вивчаються такі групи злочинів як загальнокримінальна корислива злочинність, організована злочинність, злочинність неповнолітніх, професійна та рецидивна злочинність тощо.

Характер злочинностівизначається загальною кількістю тяжких і особливо тяжких злочинів в структурі злочинності та тим, якою є характеристика особистості тих, хто вчиняє злочини. Можна сказати, що характер злочинності – це один з проявів її структури; з’ясування характеру злочинності – результат аналізу її структури.

Географія злочинностізаймається проблемами просторового та часового розподілу злочинності (місця злочину, місця проживання злочинця) в світі, країні, регіонах, та типах населених пунктів. Крім того, вона з’ясовує вплив соціального середовища того чи іншого регіону на рівень та характер злочинності, встановлює межі та напрямки переміщень злочинців, а також вивчає регіональні відмінності в реакціях на злочинність. Інтенсивність злочинності є неоднорідною по всій території країни. На такий стан справ впливають конкретні соціальні та історичні умови того чи іншого регіону, його економічні особливості, національний склад, структура населення, рівень культурного виховання, традиції та інші чинники. Тому аналіз географії злочинності дає змогу встановити, в якому регіоні потрібно докласти найбільших зусиль та зосередити більше засобів впливу на неї.

Для України характерна тенденція зниження рівня злочинності зі сходу на захід. Найбільш високий рівень злочинності спостерігається в Дніпропетровській, Луганській, Харківській областях в Автономній Республіці Крим. Він значно нижчий в західних областях: Тернопільській, Закарпатській та Чернівецькій областях. Дві третини зареєстрованих злочинів вчиняються в містах та селищах міського типу. Половина всіх злочинів, які реєструються в областях вчиняються в обласних центрах.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.