 |
|
Ми часто використовуємо терміни «логістичний канал» та «логістичний ланцюг постачань». А чим відрізняються канали від ланцюгів?
По-перше,
· Канал зосереджений на одному або на ряді подібних товарів (наприклад, пшениця та злаки рухаються від ферми до виробника сухих сніданків; або упаковка сухих сніданків із злаків доставляється від виробника до споживача).
· Ланцюг постачань охоплює весь шлях від ферми до споживача, що купує упаковку сухого сніданку. В дійсності можна піти ще далі та включити в цю схему купівлю фермером насіння та добрив. При такому підході менеджер-логіст розглядає ситуацію в обох напрямках (від точки відліку, котрим є його підприємство), в сторону постачальників і в сторону споживачів, та намагається забезпечити рівномірний та неперервний рух матеріалів та продуктів, починаючи від джерел та закінчуючи споживачами.
По-друге,
· Канал зосереджується лише на існуючій продукції.
· Ланцюг постачань має можливість перепроектовувати продукції та процеси таким чином, щоб рух вздовж всього ланцюга проходив більш рівно та гладенько.
По-третє,
· Канал при управлінні запасами товару відображає лише відносини „постачальник-споживач”, тобто споживач замовив товар, постачальник його поставив. Але в таких відносинах існує небезпека „товарного голоду”.
· Ланцюг постачань краще управляє запасами товару, наслідком якого є їх скорочення. В процесі управління ланцюгом постачань наголос робиться на управління залишками товарів та на перехід від „старт-стопових” до неперервних процесів поповнення запасів. Такий перехід потребує зміни часу виконання замовлень, що є предметом переговорів. Якщо цей час зменшити, то покупець може зберігати менші товарні запаси.
По-четверте,
· Канал, щоб уникнути дефіциту товару змушений використовувати виштовхуючу систему.
· Ланцюг постачань допомагає легко переходити від виштовхуючої до витягуючої систем. Під час використання виштовхуючої системи виробники виробляють стільки продукції, скільки вони хочуть продати. Хоча не завжди бажання виробника співпадає з можливістю ринку. А при використанні витягуючої системи варто „прислухатися” до потреб ринку через роздрібного продавця. Останній передає інформацію виробникам про потреби споживачів. Виробник швидко реагує на попит. Це дозволяє зменшити запаси товару вздовж всього ланцюга постачань.
По-п’яте,
· При управлінні каналом інформаційний потік стосується лише певного товару. В більшості випадків ці потоки різнорідні та лише перетинаються на вищих щаблях управління підприємством.
· При управлінні ланцюгом постачань покращується організація інформаційних зв’язків загального управління з потоками продукції на всіх рівнях управління підприємством. Функціонування ланцюга постачань залежить від великих об’ємів інформації, що передається в реальному масштабі часу.
По-шосте,
· Управління каналом передбачає тримання в полі зору певний матеріальний потік від постачальника до споживача в розрізі структурних підрозділів підприємства.
· Управління ланцюгом постачань передбачає тримання в полі зору весь спектр неперервного матеріального потоку від постачальника постачальника до споживача споживача, що створений для задоволення потреб кінцевих споживачів. Тут не розглядається окремо кожен підрозділ.
По-сьоме,
· Канал функціонує на основі щорічних договорів, які періодично поновлюються.
· Ланцюг постачань з’єднується воєдино з допомогою довготривалих угод між її учасниками.
Підсумовуючи вищевикладене, можна сміливо стверджувати, що:
Управління каналом розглядають як здатність підприємств та людей працювати спільно, починаючи з придбання сировини, проходячи стадії обробки та виробництва і закінчуючи доставкою товару кінцевим споживачам.
Управління ж ланцюгом постачань по змісту співпадає з управлінням каналу в тому розумінні, що воно також має справу з загальним потоком товару, але тільки в більш широкому масштабі, від постачальників постачальників до споживачів споживачів.
Слід зазначити, що зазвичай підприємство входить в де-кілька ланцюгів постачань. І тут важко визначити що потрібно зробити – згрупувати чи роз’єднати їх. Окремо взяте підприємство саме вибирає, якою частиною ланцюга постачань воно має бажання володіти, а також визначає (зазвичай, на договірній основі), в якій степені воно хоче контролювати інші ланки ланцюга або її учасників. Проте, деякі підприємства віддають частину своїх логістичних операцій на сторону (так званий аутсорсінг). На сьогодні відомі наступні схеми їх передачі:
1. Партнерство – це відношення між двома суб’єктами логістичного каналу, котрі тягнуть за собою розподіл прибутків та розповсюджуються на де-який визначений в угоді період часу. Однією з переваг партнерства є використання активів кожного партнера. Якщо правильно об’єднати та використати капітали, то вони можуть принести великий прибуток, ніж сума прибутку, зароблені партнерами окремо.
2. Стратегічний союз – це договірні відносини між двома незалежними суб’єктами логістичного каналу, що переслідують досягнення певних цілей та отримання прибутку;
3. Стороння логістика – це наявність агента логістичного каналу, котрий вступає в часові або довготривалі відносини з де-яким іншим суб’єктом логістичного каналу;
4. Контрактна логістика – це відносини, при яких вантажовідправник та третя сторона (сторони) укладають угоду про надання певних послуг (постачання, транспортування, управління залишками, складування та комплектування, інформація) по зазначеній ціні протягом де-якого періоду часу.
Слід зазначити, що сторонні підприємства не мають статус власників продукції. Проте, як тільки підприємство стає учасником ланцюга постачань, мова вже йде не просто про пропозицію конкурентоздатних цін, а про те, щоб відчути свого поживача з середини, стати його частиною.
Щоб переконати окреме підприємство підтримати цю ідею, учасники ланцюга постачань приходять до системи «участі в прибутках», суть якої можна сформувати наступним чином: «ми змінюємо ваш внутрішній світ та хочемо поділитися з вами прибутком, отриманого у випадку успіху цього починання». Така система відкриває необмежений доступ до стратегічної, внутрішньої інформації кожної з організацій партнерів, тому воно повинно бути цілковитою довірою. Ці взаємовідносини існують вздовж всього ланцюга постачань і не обмежуються лише логістичними операціями.
Система «участі в прибутках» передбачає використання концепції «сукупності затрат», яка базується на тому, що всі необхідні операції переміщення та сортування матеріалів і продукції повинні розглядатися не окремо (локально), а як єдине ціле (системно, інтеграційно).
Ефективне функціонування ланцюга постачань залежить від обраної логістичної стратегії та відповідної логістичної координації. Воно обумовлюється синергічними зв’язками, і цей ефект набуває форми логістичної синергії.