Главная | Обратная связь

Тема 23. Культура Росії (1861-1917 р.р.)

Зміни в соціально-економічному та політичному розвитку Росії після скасування кріпосного права та буржуазних реформ 60-70-х років ХІХ ст. мали суттєвий вплив на розвиток культури. Нові умови, перш за все, були пов’язані з капіталістичною модернізацією економіки та суспільства, зростаючою потребою наявності кваліфікованих фахівців. Крім того, на розвиток культури впливали активізація суспільно-політичной думки та ідейної боротьби, формування нового соціального прошарка, який отримав назву інтелігенція. Для російськой інтелігенції завжди характерним було не тільки заняття розумовою працею, але стурбованість долею країни, бажання покращити умови існування російського народу.

У державній політиці цього часу можна простежити дві основних риси. По-перше, мова йде про забезпечення соціокультурних потреб країни, про це свідчить те, що 10% державного бюджету витрачалося на розвиток культури. По-друге, значна увага приділялася формуванню суспільної свідомості на основі поновленої теорії «офіційній народності», що підкріплювалося обмеженням демократизації освіти, посиленням цензури та впливу церкви на освіту та суспільне життя.

Культура Росії ІІ половини ХІХ – початку ХХ ст. базувалася на традиціях та ідеалах попереднього часу, так званого «золотого часу». Але на початку ХХ ст. мав місце активний пошук нових форм та засобів, цей час в Росії отримав назву «срібляного віку» в розвитку культури, що, перш за все, відобразилося на тенденціях розвитку образотворчого мистецтва та літератури, а також історико-філософських пошуках сенсу життя та розвитку.

Характерною рисою стану освіти в Російській державі пореформеного часу була відсутність закону про загальну обов’язкову початкову освіту. Але умови економічного розвитку вимагали наявності кваліфікованих кадрів, тому уряд йшов на поширення освіти, що призвело до зросту освіченості населення з 6% у 60-ті роки ХІХ ст. до 30% на початку ХХ ст. Початкову освіту давали державні, земські та церковно-приходські школи протягом 2-3 років. До системи середньої освити входили гімназії і реальні училища. Позитивні зміни мали місце в системі вищої освіти: засновані нові університети в Одесі, Томську, Саратові. Розвивалася мережа спеціальних вищих закладів, наприклад, Гірний, Лісний інститути, Сільськгосподарська академія тощо. Напередодні І Світовій війни в Росії було 120 вищих навчальних закладів, у яких навчалося 130 тис. студентів. З 60-х років ХІХ ст. почали розвиватися безкоштовні недільні курси, з 90-х років – робочі курси. Знання поширювалися через систему музеїв, бібліотек, наукових товариств тощо.

У ІІ половині ХІХ - початку ХХ ст. посилилася диференціація наук, їхній розподіл на фундаментальні та прикладні. У зв’язку з видатними відкриттями 60-70-ті роки ХІХ ст. прийнято вважати «золотим століттям» розвитку хімії. Також значні досягнення мали місце у сфері фізики, математики, механіки, біології, медицини. Продовжувалися географічні та етнологічні дослідження, що мали прикладне призначення. На розвиток гуманітарних наук мали суттевий вплив суспільно-політичні зміни, загострення соціально-політичних конфліктів, зріст самосвідомості. Особлива увага приділялась філософським та історичним знанням. Серед видатних істориків розглянутого часу необхідно відзначити С.М. Соловйова, В.Й. Ключевського, П.М. Мілюкова, М.М. Покровського.

Літературні традиції критичного реалізму у ІІ половині ХІХ ст. розвивали І.С. Тургенєв, М.О. Некрасов, Ф.М. Достоєвський, А.П. Чехов, І.О. Бунін, Л.М. Толстой та інші. На межі ХІХ-ХХ століть появилися нові форми, перш за все, мова йде про модернізм, що відобразився у різних течіях у літературі та мистецтві. Принцип символізму були сформовані завдяки творчості Д.С. Мережковського, О.О.Блока, К.Д.Бальмонта, В.Я.Брюсова; поетами-акмеїстами були М.С.Гумільов, Г.А.Ахматова, Й.Е.Мандельштам; футуристами були В.В.Хлебніков, В.В.Маяковський, Саша Чорний (О.М.Гликберг). Цей період отримав назву «срібного століття».

У ІІ половині ХІХ ст. активно розвивася театр, видатними діячами якого були М.М.Єрмолова, Г.М.Федотова, К.С.Станиславський, В.І.Немирович-Данченко, В.І.Качалов, О.Л.Кніппер-Чехова, В.Ф.Коміссаржевська, В.Е. Мейерхольд. На межі ХІХ–ХХ століть виникло кіномистецтво. Перший показ кінофільма в Росії відбувся у травні 1896 року у Петербурзі у розважальному парку «Акваріум», в Москві в саду «Ермітаж». З 1903 р. стали відкриватися стаціонарні «ілюзіони», яких у 1916 р. вже налічувалося майже 4 тис. Спочатку виникли документальні фільми, перший російський ігровий фільм («Стенька Разин и княжна») було зн`ято у 1908 р., у 1911 р. – перший повнометражний фільм «Оборона Севастополя». У 1911-13 роках у Росії був зроблений перший у світі об'ємний ляльковий фільм.

У ІІ половині ХІХ ст. остаточно сформувалася російська національна музикальна школа, видатними представниками якої були композитори, так званої «Могучей кучки» (М.П. Мусоргський, О.П. Бородін, М.А. Римський -Корсаков), а також П.І. Чайковський, С.В. Рахманінов, О.М. Скрябін, Ф.І.Шаляпін, Л.В.Собінов, Г.В.Нежданова тощо. Для популяризації театрально-музичного мистецтва Росії С.П.Дягілєв организовав у 1907-1913 роках у Європі «Русские сезоны». У образотворчому мистецтві з середини ХІХ ст. ствердився реалізм, що змінив академізм І половини ХІХ ст. У 1870 р. випускники Академії мистецтв створили «Общество передвижных художественных выставок». Видатними передвижниками були І.М.Крамськой, Г.Г.М`ясоєдов, В.Г.Перов, М.М. Ге, І.Ю. Репін, В.І.Суриков, В.М.Васнецов. Наприкінці ХІХ ст. формуються нові напрямки. В.В. Верещагін був мастером батального мистецтва, портрети В.О. Серова та пейзажи І.І. Левітана належать до імпрессионизму, М.А. Врубель, Б.М. Кустодієв – автори нових форм. На межі ХІХ – ХХ ст. навколо журнала «Мир искусства» об’єднюються художники О.М. Бенуа, М.К.Реріх, Л.С.Бакст, І.Е.Грабарь. На початку ХХ ст. виник російський авангард, яскравими представниками якого були К.С.Малевич, Р.Р.Фальк, М.З.Шагал. Видатними скульпторами розглянутого часу були М.М.Антокольський, М.О. Мікешін, С.Т. Коненков., архітекторами О.І. Рязанов, Д.М. Чічагов, В.О. Шервуд, В.Ф. Валькот, О.В. Щусев.

Досягнення російськой культури цього часу здобули світового визнання, багато російських представників культури були членами зарубіжних товариств та академій, призвища російських мандрівників залишилися на географічній мапі світу, в літературі та мистецтві зародилися нові форми, напрямки, засоби виразу, що надали значного впливу на подальший розвиток російської, європейської та й у цілому світової культури.

Питання, яким перш за все треба приділіти увагу при роботі над темою:

1. Вплив суспільно-політичного життя, буржуазних реформ ІІ пол. ХІХ ст. на розвиток культури.

2. Розвиток науки та техніки, географічні та етнографічні експедиції.

3. Основні напрямки розвитку історичної думки ІІ пол. ХІХ – поч.у ХХ ст.

4. „Срібляне століття” російської літератури: видатні досягнення, соціальна спрямованість, модерністські тенденції.

5. Розвиток театру, кіномистецтва, музики, образотворчого мистецтва, скульптури, архітектури ІІ пол. ХІХ – початку ХХ ст.