 |
|
Частота коморбідної патології у людей похилого віку та особливості діагностики і перебігу захворювань
Розвиток багатьох захворювань у пацієнтів похилого віку пов’язано з закономірними віковими змінами. Прогресування їх у багатьох людей в продовж життя проходить без виражених хворобливих явищ. Однак, при певних умовах, під впливом різних зовнішніх причин вони можуть бути основою розвитку захворювань.
Медичному персоналу (не лише лікарю, але і медичній сестрі) необхідно добре засвоїти положення , що особливості організму людей похилого віку потребують особливого підходу до розпізнавання та лікування їх захворювань, організації і проведення медичного догляду за ними. Насамперед необхідно врахувати звичайну для людей похилого віку багатогранність патології. При ретельному обстеженні хворих цих вікових груп знаходять патологічні зміни в різних органах і системах. В середньому при об’єктивному обстеженні хворих похилого і старечого віку діагностується не менше 5 хвороб. Найбільш часто в різних комбінаціях і різного ступеня проявів клінічна симптоматика проявляється як: атеросклеротичне враження судин серця і мозку (ішемічна хвороба серця, атеросклеротична енцефалопатія), артеріальна симптоматична гіпертензія, гіпертонічна хвороба, емфізема легень, неопластичні процеси в легенях і органах ШКТ, шкіри, хронічний атрофічний гастрит (тип А) з секреторною недостатністю, хронічний пієлонефрит латентного перебігу, жовчно-кам´яна хвороба, аденома передміхурової залози, цукровий діабет ІІ тип, остеохондроз хребта, артрози, психічна (синільна) депресія, хвороби очей (катаракта, глаукома), глухота, тощо.
Діагностика і аналіз поєднаної патології потребує від лікаря широкого діапазону знань, як вікових змін органів і систем, так і особливостей симптоматики і перебігу деяких захворювань нервової системи, опорно – рухового апарату, сечостатевої сфери, онкопатології, тощо. Вікові особливості організму зумовлюють значні відхилення в перебігу цих хвороб. Найбільш характерні відхилення: атиповість, ареактивність, в’ялість і стертість клінічних проявів хвороби. Для пацієнтів похилого і старечого віку характерна тенденція до помірно зростаючих палогічних процесів. У старших вікових груп значно змінюється структура захворюваності за рахунок зменшення числа гострих захворювань і збільшення числа хвороб, пов’язаних з прогресуванням хронічних патологічних процесів. Клінічні особливості розвитку і перебігу хвороб у людей старших вікових груп свідчать про те, що давно встановлені схеми діагностики багатьох внутрішніх (і онкологічних) хвороб не можуть бути використані в геріатричній практиці.
Діагностика, як і лікування, у людей старших вікових груп вимагає іншого підходу, ніж у пацієнтів молодого віку. Це викликано низкою причин:
1) більш повільним і часто замаскованим перебігом неопластичних процесів
внутрішніх органів, такими захворюваннями, як пневмонія, інфаркт міокарда,
туберкульоз легень, цукровий діабет, тощо;
2) іншим генезом і перебігом виразки шлунку, що розвивається на тлі
атеросклерозу;
3) впливом клінічно виражених вікових змін в кістках і суглобах хребта,
зумовлюючих порушення кровообігу в магістральних судинах, провокуючи
симптоматику, часто для помилкової діагностики захворювань серця;
4) прихованим перебігом катастроф в черевній порожнині, які потребують
невідкладних хірургічних втручань;
5) гострі захворювання часто приймають субхронічний перебіг; ступінь тяжкості
ураження організму не відповідає мало вираженим проявом захворювання.