 |
|
ТЕМА ІІІ. СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
_________________________________________________________
1. Поняття мовного стилю.
2. Науковий стиль.
3. Публіцистичний стиль.
4. Розмовний стиль.
5. Стиль художньої літератури.
6. Конфесійний стиль.
7. Характеристика офіційно-ділового стилю.
_________________________________________________________
1.Використовуючи мову в повсякденному житті, люди, залежно від потреб, вдаються до різних мовних засобів. Вибір мовних засобів залежить від мети й завдань спілкування, суспільної сфери спілкування, його змісту та форми (усної, писемної, діалогічної, монологічної), умов спілкування.
Літературна мова поділяється на стилі: слово "стиль", що походить від лат. stilis – "палична для письма", тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму і Середньовіччя, – багатозначне і вживається як термін у літературі, мистецтві, архітектурі, соціології та в інших науках.
Функціональний стиль мови– це різновид літературної мови, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів: лексики, фразеології, граматики.
Кожен стиль має: а) сферу поширення (коло мовців), б) призна-чення, в) систему мовних засобів, г) стилістичні норми, д) підстилі,
е) жанри реалізації.
Виділяють п'ять функціональних стилів сучасної української літературної мови: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний. У мовній практиці набуває ваги також конфесійний стиль. У межах кожного стилю сформувалися підстилі, що сприяють доцільнішому й точнішому відображенню конкретних проявів мовної діяльності.
2. Науковий стиль – обслуговує ділянки наукових знань, сферу науки: його функція – вироблення й осмислення об'єктивних знань про дійсність. Мовні засоби творення спрямовані на виконання трьох основних завдань: інформування, пізнання, вплив. Для сфери наукового спілкування характерне найбільш точне, логічне однозначне вираження думки. Найголовнішою формою мислення в галузі науки є поняття, а мовне втілення динаміки мислення виражається в судженнях і висновках, що чергуються в строгій логічній послідовності. Думка строго аргументована, особливо акцентується хід логічних міркувань. Аналіз і синтез взаємозв’язані, оскільки перший є необхідною умовою існування другого, а основне призначення науки – виявляти закономірності.
Варто розрізняти, з одного боку, характер і хід мислення саме в процесі наукового пізнання і, з іншого, - втілення результатів мислення в наукових творах. У текстах з’являються додаткові, на відміну від дослідницького етапу, завдання “оформлення” думки (спосіб доведення, рівень полемічності, опис чи роздум, ступінь популяризації). У зв’язку з цим етапи внутрішнього й зовнішнього мовлення не тотожні за мовним втіленням. Тому варто пам’ятати, що остаточна кристалізація мислення (наукових положень) здійснюється саме в зовнішньому, а не у внутрішньому мовленні.
Найважливішими рисами наукового стилю, що випливають із абстрактності (понятійності) та строгої логічності мислення є узагальнений характер і підкреслена логічність викладу. Типовими для наукового мовлення є змістова точність (однозначність), відсутність образності, прихована емоційність, об’єктивність викладу, певна сухість і строгість, що не виключають своєрідної експресивності. Особливості прояву цих рис можуть змінюватися залежно від жанру, теми, форми й ситуації спілкування, авторської індивідуальності та інших чинників.
Основні стильові риси наукового мовлення виражаються через абстрактний і узагальнений характер наукового тексту. Це проявляється перш за все в тому, що майже кожне слово виступає тут як позначення загального поняття чи абстрактного предмета, напр.: Логістика- наука управління матеріальними потоками від первинного джерела до кінцевого споживача з мінімальними витратами, що пов’язані із товарорухом, і віднесеними до них потоками інформації. Характерно, що конкретна лексика виступає для позначення загальних понять, напр., До сфери транспорту входить велика кількість видів послуг, пов’язаних із розподілом товарів між виробником і споживачами. Сучасний склад промислового підприємства – це складна інженерна споруда, що має велику кількість взаємопов’язаних елементів. Абстрактно-узагальнений характер мовлення підкреслюється за допомогою спеціальних лексичних одиниць (звичайно, регулярно, завжди, кожний, всякий) і граматичних засобів: неозначено-особових речень, пасивних конструкцій, напр., (Виділяють такі контактні групи... Виконується конкретизація напрямів удосконалення).
Підстилі наукового стилю: власне науковий, науково-популярний, навчально-науковий, науково-технічний. Вони реалізуються через такі жанри: стаття, монографія, дисертація, лекція, автореферат, курсова робота. Відзначаються ясністю, логічністю, однозначністю, об'єктивністю, докладністю.
Основні риси і жанрова різноманітність зумовлюють підбір таких мовних одиниць: книжна лексика, складносурядні і складнопідрядні речення, дієприкметникові, дієприслівникові звороти, вставні структури.
Визначальна риса наукового тексту –- поділ на абзаци, рубрики, відсутність відкрито вираженої емоційності, тенденції до стандартності мовного оформлення, висока частотність використання термінології, монологічний характер письмових текстів.
Зразки наукових текстів
Суто науковий: Страхування – система особливих перерозподільних відносин, що виникають між учасниками страхового фонду у зв’язку з його утворенням за рахунок цільових грошових внесків і використанням на відшкодування збитку суб’єкта господарювання і надання допомоги громадянам (чи їх родинам) у разі страхових випадків у їхньому житті (досягнення певного віку, втрата працездатності, смерті і т. ін.). розрізняють: майнове страхування, об’єктом якого виступають різні матеріальні цінності; особисте страхування, основою якого є події в житті фізичних осіб; страхування відповідальності, предметом якого служать можливі зобов’язання страхувальника з відшкодування збитків (шкоди) третім особам; страхування підприємницьких ризиків, де об’єктом вважається ризик неотримання прибутку чи утворення збитку. (Гриньова В.Н., Коюда В.О. «Тлумачний словник економічних термінів»)
Економічний зміст фінансового менеджменту клієнта - оптимізація фінансових потоків клієнта з урахуванням особливостей його діяльності (ринок, його сегмент, зв’язки з постачальниками і покупцями, оборотність коштів, зміна сум вільних залишків на рахунок, коливання обсягів дебіторської і кредиторської заборгованості, можливостей вивільнення коштів для інвестування; якість менеджменту і ступеня готовності клієнта приймати і використовувати пропоновані банківські продукти і послуги; оцінка потреб клієнта в банківських продуктах і послугах на основі вивчення конкретних проектів господарської діяльності клієнта з позиції можливої участі в них банку) з метою забезпечення стійкої диверсифікованої ресурсної бази банку, що забезпечує ефективність його фінансових вкладень на основі збалансованої структури портфеля активів і пасивів банку. (Гриньова В.Н., Коюда В.О. «Тлумачний словник економічних термінів»)
Науково-публіцистичний:Перехід до ринкових відносин, пріоритетність питань якості продукції та забезпечення її конкурентоспроможності змінили вимоги до робітника підприємства, підвищили значення творчого ставлення до праці й високої професійності. Якщо раніше головна увага приділялася розвитку та вдосконаленню технічного прогресу, впровадженню прогресивних технологій, модифікації організаційних структур, то сьогодні на перше місце висувається особа працівника, іншими словами, саме особистості визначають сутність і ефективність економіки. Для її розвитку необхідно сформувати сприятливе середовище, в якому буде реалізовано трудовий потенціал та індивідуальні можливості людини, яка отримує задоволення від виконаної роботи й суспільного визнання своїх досягнень. («Економіка розвитку» ХДЕУ, 2003).
Науково-популярний:Що вивчає економіка
Кожна розсудлива людина, будь-яка сім'я, країна, людське суспільство в цілому щодня вирішують одну з найважливіших проблем - створення сприятливих умов для свого життєзабезпечення й подальшого розвитку. Для цього необхідно підтримувати необхідний рівень споживання матеріальних благ, задовольняти духовні потреби людей. Однак природа все це в готовому вигляді не дає. Людина повинна трудитися, створювати необхідні блага, пристосовуючи ресурси природи до своїх потреб. Чим краще, продуктивніше трудиться людина, чим раціональніше використовує вона наявні ресурси, тим повніше задовольняються її потреби. Слід також зазначити, що в процесі виробничої або господарської діяльності людина в тій або іншій формі неминуче вступає в стосунки з іншими людьми, і виробництво за своєю суттю є не індивідуальним, а суспільним, породжуючи складну систему господарських зв'язків.
Економічна теорія як навчальна дисципліна вивчає найбільш фундаментальні закони господарського життя суспільства й охоплює досить велику й різноманітну за своїм змістом галузь знань, що зумовило виділення її окремих розділів, що вивчають різні рівні господарського життя (мікро- і макроекономіка, світова економіка). На основі загальної економічної теорії утворилася сукупність конкретних економічних наук, що відбивають окремі сторони господарської діяльності (менеджмент, облік, фінанси, інвестування й ін.), особливості галузевих економік (економіка промисловості, сільського господарства, транспорту й ін.), раціонального використання ресурсів (наприклад економіка праці). (Основы экономических знаний (для абитуриентов) ИНЖЕК, 2003)
Науково-навчальний:Концепція розвитку економічної освіти є методологічною базою освітянської діяльності в умовах формування суспільства знань і соціально орієнтованої економіки і визначає методи розв’язання нагальних проблем у сфері економічної освіти шляхом усвідомлення її цілей, завдань, змісту і технологій.
Головними компонентами економічної освіти є її зміст і організаційно-освітні технології її забезпечення. Вони мають свої особливості в різних складових економічної освіти – загальноекономічній та професійно-економічній.
Особливості змісту професійно-економічної освіти зумовлюються вимогами до її кінцевого результату – формування духовно багатої творчої особистості, для якої професійні знання, вміння, навички і їх постійне оновлення становлять основу самореалізації в економічній сфері суспільства.
Зміст економічної освіти складає комплекс соціально-економічних знань, умінь і навичок, якими повинна володіти людина для забезпечення надійного функціонування та розвит ку економічного базису суспільства. («Економіка розвитку», ХДЕУ, 2003)
2. Публіцистичний стиль.Публіцистика обслуговує сферу суспільних стосунків (політику, ідеологію, економіку, культуру), тому відзначається широким діапазоном. Основні функції – інформаційно-пропагандистська та агітаційна – спрямовані на вирішення актуальних суспільно-політичних проблем, пропаганду певних думок та ідей.
Через цей стиль здійснюється вплив на свідомість людини, на її переконання формується певна суспільна думка. З огляду на таке призначення публіцистичного стилю визначальною його рисою є поєднання логізації викладу з емоційно-експресивним забарвленням. У різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають різне співвідношення, однак здебільшого вони повинні бути взаємно зрівноважені.
Публіцистичний стиль почав формуватися наприкінці ХVІ – ХVІІ ст. Джерела його витікають з наукового і художнього стилів, тому текст передбачає два компоненти – інформативний та оцінний. Цей стиль відзначається підвищеною емоційністю та докладністю, переконливістю, визначальні риси його логічність і образність.
Характерна риса публіцистичного стилю – орієнтація на усне мовлення, елементи якого надають експресивних відтінків висловленому, сприяють зацікавленню читача чи слухача. Широко використовується діалогічна форма мовлення, авторські монологи, цьому стилеві притаманні чіткі політичні оцінки.
Мовні засоби: вживання елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів; суспільно-політичної, соціально-економічної термінології, зокрема, і в переносному значенні, іншомовної лексики, відповідних фразеологізмів, перифраз, багато інновацій. Цьому стилю властивий неускладнений синтаксис, питальні, окличні та спонукальні речення. Стиль реалізується в таких жанрах: фейлетон, стаття, репортаж, інтерв'ю, повідомлення, агітаційні виступи.
За жанровою різноманітністю, мовними особливостями та способом передачі інформації публіцистичний стиль поділяється на такі підстилі: стиль засобів масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення, статті, репортажі, інтерв’ю і т. ін.); художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси й т. ін.); науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди, рецензії); а також можна виділити політико-агітаційний, ораторський, рекламний підстилі.