Здавалка
Главная | Обратная связь

ТЕМА VI. Письмові роботи наукового стилю



_________________________________________________________

1. Види письмових робіт наукового стилю.

2. Оформлення наукової роботи.

_________________________________________________________

 

У вищому навчальному закладі студенти виконують різноманітні види письмових робіт наукового характеру. Це реферати, курсові та дипломні роботи, наукові статті, рецензії тощо. Розглянемо найважливіші особливості цих робіт.

Реферат– одна з поширених форм наукової роботи, над якою доводиться працювати і учням, і студентам, і викладачам, і серйозним ученим. Будь-яка праця науково-дослідницького характеру може включити реферативну частину, яка містить критичний огляд наукової літератури, виклад змісту концепцій та їх аналіз тощо. Така реферативна частина обов'язково є в курсових і дипломних роботах. Головна вимога до неї – не вдаватись до плагіату, тобто не видавати чиїсь думки, міркування, висновки за свої. Тому в реферативних частинах роботи слід зазначити авторів концепцій, робити точні посилання і т. ін.

Реферат може існувати і як окрема робота, що являє собою стислий виклад книги чи іншого першоджерела з метою фіксування інформації.

Існують різні види рефератів. За кількістю реферованих першоджерел виділяють реферати монографічні, які складають за однією працею, і оглядові, які передають зміст кількох праць на одну тему. За повнотою викладу реферати бувають інформативні (реферати-конспекти), які в узагальненому вигляді подають усі основні положення праці, ілюстративний матеріал, а також найважливішу аргументацію, та індикативні (реферати-резюме), в які не включають другорядні відомості, а передають лише найважливіше.

За укладачами реферати поділяються на реферати, складені авторами (наприклад, автореферати дисертацій, дипломних робіт), і реферати, складені неавторами (укладачами їх можуть бути спеціалісти з даної галузі знань).

Реферат може бути не лише джерелом інформації про нову літературу, а й самостійним різновидом навчальної роботи в школі чи вузі. Це може бути письмова робота або зроблена за нею доповідь. У такому випадку визначається тема, яку студент розкриває на основі вивчення кількох наукових праць. Пишучи реферат, автор аналізує зміст цих праць, що дозволяє роздобути всю інформацію стосовно обраної теми і систематизувати її, передати інформацію в повному обсязі і водночас не дублювати загальновідомої інформації, яка заважає зосередитися на головному (історія питання, посилення, за винятком тих, які є предметом обговорення в рефераті або які необхідні для встановлення пріоритету). Слід сконцентрувати увагу на тому, що є новим у реферованих джерелах.

Як і більшість наукових текстів, реферат складається зі вступу, головної частини, висновків, списку використаної літератури. У вступі необхідно прокоментувати тему реферата: визначити її місце у проблематиці науки, обґрунтувати актуальність, сформулювати мету роботи. В основній частині викладають головні положення теми, вилучені з прореферованих праць. Слід прагнути до якомога повнішого розкриття теми, показу різних її аспектів. У висновках роблять короткий підсумок, вказують напрямки практичного застосування описаної інформації.

Курсова роботаявляє собою закінчене наукове дослідження, яке, на відміну від реферата, відзначається самостійністю і містить елемент наукової новизни. Крім ознайомлення з науковою літературою, курсова робота передбачає збір матеріалу для дослідження, спостереження над ним, обробку результатів спостережень, їх опис, виявлення певних зв'язків між предметами і явищами, пояснення цих зв'язків. За обсягом це невелика робота, здебільшого 30 – 40 сторінок рукописного тексту. У курсовій роботі досліджують окрему вузьку проблему, яка не одержала повного висвітлення в науковій літературі або була досліджена на іншому матеріалі. Недостатня вивченість проблеми забезпечує її актуальність, а також надає студентові можливість самостійного пошуку. Під час виконання курсової роботи студент повинен вивчити наукову літературу, розглянути та оцінити наукові концепції, визначити своє ставлення до них.

Курсова робота, як і більшість наукових праць, складається з таких частин: вступ, головна частина, висновки, список наукової літератури. У роботах переважно з мовознавства та літературознавства може бути список використаних джерел (художня література, словники). У курсових роботах можливий додаток (таблиці, схеми, списки слів тощо). Зміст частин курсової роботи у загальному вигляді той же, що й у дипломних роботах, він розглядається нижче.

Виконання дипломної роботита її захист – це завершальний і найбільш відповідальний етап на шляху підготовки майбутнього фахівця, остаточний підсумок його навчання у вузі.

Дипломна робота являє собою закінчене самостійно виконане наукове дослідження, яке відзначається науковою новизною і має практичне значення. Тема дипломної роботи повинна бути актуальною, відповідати сучасному стану вивченості тієї чи іншої проблеми, а також відкрити для студента можливості самостійного наукового пошуку. Дипломна робота виконується під керівництвом кваліфікованого викладача, який консультує студента, допомагає скласти план роботи, орієнтує студента в наукових концепціях, напрямках та методиці дослідження.

Велике значення для успішного виконання дипломної роботи має вибір теми. Як показує досвід, більш глибокими є дослідження, розпочаті студентами ще на початкових курсах. Найкращим є варіант, коли проблематика курсової роботи знаходить своє продовження в дипломному дослідженні. Отже, студентові ще на першому курсі варто визначити свої наукові зацікавлення. А для цього треба бути активним у науковій діяльності – знайомитись з науковою літературою, працювати в гуртках, лабораторії, брати участь у наукових конференціях, консультуватися з викладачами.

Після обрання теми треба ознайомитися з науковою літературою, де розглядаються питання, пов'язані з обраною темою. Це дасть змогу скласти попередній план дипломної роботи, сформулювати її мету та завдання. Після цього здійснюється цілеспрямований відбір матеріалу та визначаються напрямки його дослідження. Одночасно продовжується детальне вивчення наукової літератури, особливо робіт, що висвітлюють вузькоспеціальні питання. Поступово накопичується матеріал, з'ясовуються можливості його систематизації.

Досліджуваний матеріал треба виписувати на картки так, щоб одна картка містила одну одиницю дослідження або один показник з дослідження. Таким чином записаний матеріал можна наочно класифікувати, поєднувати з картками, на яких зроблено виписки тощо. Доцільно організована робота полегшує процес дослідження, дозволяє зекономити час.

Під час спостережень над досліджуваним матеріалом та опрацювання наукової літератури у студента з'являються власні думки, можливі несподівані результати, виникають і питання. Все це слід обов'язково записувати і розглядати як робочі матеріали до дипломної роботи. З них власне і виходить найцінніша частина роботи – самостійне оригінальне дослідження, нові, ще ніде не описані спостереження і ніяким не сформульовані висновки. Тому опрацювання відібраного матеріалу, його осмислення та опис – це творчий процес, який, звичайно, базується на знаннях, здобутих студентом протягом усього часу навчання та безпосередньої роботи над дипломним дослідженням.

Досить складним у виготовленні дипломної роботи є етап написання тексту. Поширений недолік – це непослідовність опису, порушення логіки викладу. Робота повинна мати добре продуману систему тверджень, доведення яких складає більшу частину змісту. Ці твердження студент підкріплює посиланнями на опубліковані праці або, навпаки, висловлює міркування, які можуть суперечити усталеним поглядам, аргументуючи при цьому свою думку. Письмовий виклад цих міркувань та тверджень потребує від студента відповідної мовної підготовки, вміння логічно, точно, стисло, граматично правильно передати зміст.

Особливу увагу слід звернути на термінологію, якою оперує досліджувана галузь науки. Термін дозволяє важливо вживати терміни відповідно до їх значення. Помилковою є думка, що велика кількість термінів у роботі підвищує рівень науковості. Термінів має бути стільки, скільки необхідно для повного викладу та забезпечення його точності. У процесі дослідження слід визначити для себе обсяг того термінологічного апарату, який є достатнім для роботи. Перенасиченість роботи термінами є такою ж вадою, як і їх недостатність.

Обсяг дипломної роботи суворо не регламентується. Звичайно він становить з гуманітарних дисциплін 7 – 100 сторінок машинописного тексту, з точних наук обсяг може бути меншим. Структура дипломної роботи така: титульний лист, зміст, вступ, головна частина, висновки, список використаної літератури, а також у разі потреби – додаток. Рекомендують дотримуватися таких пропорцій між частинами дипломної роботи: вступ – до 10%, головна частина – 80 – 85%, висновки – 5 – 10% обсягу тексту.

Вступ допомагає розкрити задум роботи, визначити місце даної теми у проблематиці відповідної галузі знань. У вступі слід обґрунтувати актуальність обраної теми, зробити короткий огляд літератури чи аналіз наукових концепцій, точно сформулювати мету і завдання роботи, вказати методи дослідження.

Головна частина роботи складається з кількох розділів. У ній здійснюють опис досліджуваного матеріалу під кутом зору мети та завдань роботи, з'ясовують закономірності існування, розвитку чи функціонування явищ, що стали об'єктом дослідження. Ці закономірності ілюструють прикладами, наводять систему аргументації тверджень.

У висновках підсумовують одержані результати. Це має бути синтез усього матеріалу дипломної роботи, у висновках автор повинен піднятися на новий рівень узагальнення. Висновки мають бути обґрунтованими і не суперечити загальному розвитку міркувань автора.

Список літератури вміщують у кінці роботи. До нього обов'язково включають цитовані і згадувані в дипломній роботі джерела, а також ті видання, з якими дипломник ознайомився і які мають прямий стосунок до теми роботи.

У додаток можуть бути включені таблиці, схеми, список досліджених об'єктів, якщо він становить окрему наукову цінність, розрахунки тощо.

Ці рекомендації є загальними для дипломних робіт з усіх дисциплін. Звичайно, роботи з певної галузі знань мають свою специфіку, яка виявляється і в самому процесі дослідження, і в змісті роботи та особливостях її оформлення.

Під час навчання у вузі та в подальшій професійній діяльності студент і дипломований фахівець можуть займатися серйозною науковою роботою, результати якої знайдуть своє втілення в науковій статті. Наукова стаття – це найбільш поширений жанр наукового стилю мовлення. Вона являє собою порівняно невелику за обсягом письмову роботу (10 - 20 сторінок машинопису), у якій розглядається, як правило, одна наукова проблема. Наукова стаття – це обов'язково оригінальне дослідження, яке містить нову інформацію стосовно зазначеної проблеми. Це може бути аналіз ще ніде не описаного матеріалу, розгляд відомого матеріалу в іншому аспекті або міркування автора щодо тих чи інших питань науки. Наукова стаття може містити невелику реферативну частину, якщо йдеться про стан вивчення проблеми.

Написання наукової статті можливе за умови глибокої компетентності автора у відповідній галузі знань. Крім того автор повинен усвідомлювати потрібність свого дослідження і необхідність ознайомлення з ним певного кола фахівців. Автор несе відповідальність за достовірність інформації, її оригінальність, об'єктивність своїх оцінок. Крім морально-етичного чинника, тут відіграє свою роль ще й те, що опублікована стаття може стати джерелом інформації для інших дослідників, отже, ця інформація повинна відзначатися науковою новизною.

Наукова стаття вимагає від автора всебічного вивчення та осмислення певних наукових положень, внаслідок чого він їх або підтримує, або піддає сумніву. Тому наукова стаття у більшості випадків буває не випадковою, а з'являється як фрагмент глибокої і системної наукової роботи.

Композиція наукової статті багато в чому залежить від галузі науки та тих традицій опису дослідження, які в ній склались. Але є такі структурні елементи, які необхідні в науковій роботі з будь-якої галузі знань. Це обґрунтування актуальності наукового дослідження, визначення об'єкту, що аналізується, та методів його дослідження, опис процесу дослідження (можливе висунення гіпотези), опис результатів (доведення чи спростування гіпотези), формування висновків.

Беручи до уваги невеликий обсяг статті, автор повинен чітко визначити об'єкт дослідження та систему завдань і, якщо є потреба, обмежити їх. Якщо опис об'єкту та його аналіз займають надто багато місця, то краще частину матеріалу залишити для іншої статті.

Матеріали наукового дослідження можуть бути покладені в основу наукової доповіді,яка може бути прочитана на будь-якому зібранні фахівців – науковій конференції, симпозіумі, семінарі тощо.

Текст наукової доповіді – це особливий жанр писемного мовлення. Специфіка його обумовлена тим, що доповідь – це різновид усного мовлення, отже, складаючи текст, треба враховувати, що сприймання на слух має свої особливості. Текст повинен чітко ділитися на частини, що відбивають логіку міркування. Речення мають бути прозорі за будовою – прості або складні з невеликою кількістю частин (не більше 2-3 одиниць). Краще не зловживати дієприслівниковими та дієприкметниковими зворотами. Без зайвої потреби не варто загромаджувати речення однорідними членами. У текст наукової доповіді, як правило, не включають громіздкі переліки позицій, оскільки слухачеві досить важко втримати їх у пам'яті. Ілюстративний матеріал добирають з урахуванням можливостей його сприймання. Цифрові дані, якщо це не на шкоду змістові, краще подавати не в абсолютних, а у відносних вимірах (відсотки, порівняльні величини тощо). Складаючи текст доповіді, слід також продумати, які засоби активізації аудиторії та підтримання контакту з нею можна використати.

Окремим різновидом письмових робіт є тезинаукової доповіді. Поширеною є практика, коли до наукової конференції готують наукову доповідь, а публікуються лише тези цієї доповіді. Отже, тези – це не тільки спосіб опрацювання книги, а й особливий жанр наукового твору. Складаючи тези доповіді, слід визначити найважливіші її положення, висновки, результати дослідження. Беручи до уваги невеликий обсяг тез, ці положення мають бути сформульовані стисло, чітко, і водночас вони повинні якомога повніше віддзеркалювати зміст. Тези можуть мати загальноприйняту композицію – вступ, головна частина, висновок, а також можуть бути складені як перелік основних положень. У тезах здебільшого відсутній ілюстративний матеріал, цифрові дані, таблиці, цитування тощо. Між окремими положеннями не обов'язкові текстові переходи, елементи міжфразового зв'язку, але ці положення повинні відбивати логіку дослідження, хід міркувань автора. Така вимога зумовлена тим, що головна мета, з якою публікуються тези, - ще до прочитання наукової доповіді в загальному вигляді ознайомити слухачів з авторською концепцією чи особливостями дослідження. Тому тези доповідей, як правило, готують і видають до початку наукової конференції.

У науковій та навчальній роботі досить часто виникає потреба написати рецензію. Рецензія – це відгук, критична оцінка того чи іншого різновиду творчої роботи: наукової праці, художнього твору, вистави, кінофільму тощо. Рецензії доводиться писати науковцям, студентам, критикам, фахівцям з будь-якої галузі науки чи виробництва. Звичайно, за рецензування повинен братися лише той, хто достатньо глибоко обізнаний з проблематикою рецензованого твору і спроможний дати йому об'єктивну оцінку.

Існують певні вимоги до композиції відгуку. Спочатку подають загальну кваліфікацію теми чи проблеми, яка є предметом рецензованого твору ("У роботі розглядається питання…", "Робота присвячена аналізові…" тощо). Визначають також коло проблем, до яких належить розглядуване в роботі питання або його місце в певній науковій системі. Важливим елементом рецензії є визначення актуальності теми, її важливості для науки, виробництва чи інших сфер життя. У багатьох випадках актуальність теми не тільки констатують, а ще й обґрунтовують. Далі в рецензії міститься стислий виклад змісту роботи або окремих її питань. Такий виклад має бути аналітичним, спрямованим на те, щоб виявити найцінніші здобутки роботи і водночас визначити спірні моменти, можливість альтернативних рішень, певні недоліки. У цій частині рецензії можливі й елементи полеміки рецензента з автором, зокрема, у значних за обсягом рецензіях, наприклад, на дисертацію. Недоліки роботи можуть бути вказані у цій аналітичній частині рецензії або перелічені окремо, якщо є необхідність чітко їх назвати. Слід звернути увагу на те, що недоліки роботи мають бути сформульовані точно і обов'язково у коректній формі. Після цього в рецензії дають загальну оцінку роботи ("Робота відповідає вимогам…", "Дослідження проведено на належному рівні…", "Робота заслуговує високої оцінки…", "Робота потребує доопрацювання…" тощо).

Таким чином, письмові роботи, які виконують у середній та вищій школі, можуть мати навчальний характер і можуть бути виконані на рівні самостійного наукового дослідження. В обох випадках вони вимагають від виконавця не тільки глибоких фахових знань, а й відповідної мовної підготовки та практичних навичок, необхідних для письмового закріплення результатів наукової діяльності.

2.Наукова робота повинна бути правильно оформлена. Правильність оформлення стосується рубрикації, опису бібліографічного апарату, способів введення ілюстративного матеріалу (схеми, таблиці, малюнки, алгоритми, графіки тощо), дотримання стандартних розмірів (береги, кількість рядків на аркуші, кількість знаків у рядку тощо). Подібну інформацію може дати будь-яка добре оформлена книга, якщо ретельно проаналізувати способи її оформлення.

Існує система стандартів на оформлення посилань та списку літератури. Розглянемо ці правила.

У наукових роботах використовують два види посилань – внутрішньотекстові та підрядкові.

Внутрішньотекстові посилання прості в оформленні, займають мало місця, однак у цьому випадку цитата відірвана від вихідних даних джерела, яке поміщено в загальному бібліографічному списку в кінці роботи. Застосувати їх краще, коли в роботі велика кількість цитат. Внутрішньотекстове посилання наводиться відразу за цитатою: у квадратних дужках вказують номер бібліографічної позиції цитованого видання за списком використаної літератури, якщо потрібно, номер тома та сторінку.

Підрядкові посилання наводяться внизу, під основним текстом і відділяються від нього горизонтальною лінією. Вони більш складні в оформленні, але зручні під час читання роботи. Посилання позначаються цифрами, нумерація посилань може бути наскрізною для всієї роботи, а також посторінковою. У підрядкових посиланнях наводяться тільки основні елементи бібліографічного опису цитованого джерела.

У кінці наукової роботи оформляється список використаної літератури, або бібліографія. У переважній більшості випадків порядок розміщення джерел – алфавітний. Якщо автор з певних причин вважає за доцільне дотримуватися іншого порядку (систематичного, тематичного, хронологічного), це має бути обумовлено в роботі. Літературу іноземними мовами розміщують в алфавітному порядку після повного списку вітчизняних видань. Кожне джерело має свій порядковий номер, весь список літератури має єдину наскрізну нумерацію.

Бібліографічний опис джерела складається з кількох розміщених у певній послідовності елементів. Існують відмінності в оформленні бібліографічного опису книги та складової частини книги, збірника, періодичного видання тощо (наприклад, статті).

У повному бібліографічному описі книги такими елементами є прізвище та ініціали автора (авторів), назва книги, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Інколи можуть опускатися назва видавництва та кількість сторінок. Між елементами опису ставлять загальноприйняті умовні розділові знаки.

Наводимо приклади повного бібліографічного опису книг.

Чухно А.А., Єщенко П.С., Климко Г.Н. Основи економічної теорії. – Київ: Вища шк.., 2001. – 606 с.

У бібліографічному описі статтімістяться такі елементи: прізвище та ініціали автора (авторів), назва статті, назва збірника, журнала, газети, іншого видання, рік видання, номер (випуск), сторінки.

Наводимо приклади бібліографічного опису статті.

Прадід Ю.І. Юридична лінгвістика як наука і навчальна дисципліна //Право України. – 2002. – №7. – С. 106 – 109.

Гайдук А.Б. Основні напрямки розвитку туристичного ринку в Карпатському регіоні // Менеджмент та підприємство в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку. – 1999. – №5. – С. 7 – 9.

Дотримання загальноприйнятих правил оформлення бібліографічного апарату свідчить про високий мовнокультурний рівень автора та якість наукової роботи.

 

Питання для самоконтролю

1. Назвіть види письмових робіт наукового характеру.

2. Що таке реферат?

3. Назвіть види рефератів і дайте характеристику кожного з них.

4. Назвіть складові частини курсової роботи. Що висвітлюється в кожній частині?

5. Розкажіть про особливості написання дипломної роботи.

6. Які особливості написання наукової статті?

7. Що таке тези?

8. Що таке рецензія?

9. Назвіть вимоги до написання наукової роботи.

10. Які вимоги до оформлення бібліографії?

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.