КОРОТКИЙ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ
А АВАЛЬ АВАЛЬ, -ю— вексельне гарантування, за яким особа, що його здійснює (аваліст), бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом чи індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. АВАНС АВАНС, -у— 1) грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх платежів за матеріальні цінності, виконані роботи чи надані послуги; 2) грошова сума, яку видають працівникові підприємства у рахунок належної йому заробітної плати, на витрати у зв'язку зі службовим відрядженням чи на господарські витрати. АВЕРС АВЕРС— лицьова сторона монети чи медалі. АВИЗО АВІЗО— офіційне письмове банківське повідомлення про виконання розрахункової операції. АВИСТА АВІСТА— 1) напис на векселі чи іншому платіжному документі, який засвідчує, що оплату за цим документом належить здійснити відразу після його пред'явлення або через певний час після цього; 2) вексель на пред'явника, виданий без зазначення терміну оплати. АВТАРКИЯ АВТАРКІЯ— економічна політика відокремлення держави від економіки інших країн із метою створення самодостатнього, замкнутого господарства у межах окремої держави. АВУАРЫ АВУАРИ— 1) різні активи (готівка, чеки, векселі, акредитиви), за рахунок яких можуть бути здійснені виплати і погашені зобов'язання їх власників; 2) грошові ресурси банку в чужоземних валютах, цінних паперах, золоті, що є на його рахунках у закордонних банках. АГЕНТ АГЕНТ, –а— фізична або юридична особа, котра виконує функції довіреної особи, посередника, уповноваженого здійс нювати певні дії від імені іншої особи (принципала) за дорученням і в інтересах цієї особи. У фінансово-комерційни операціях агентами є брокери, дилери, маклери, комісіонери. АДДЕНДУМ АДЕНДУМ, -у— у страхуванні — доповнення до договору, яке змінює чи доповнює ті чи інші його умови. АЖИО АЖІО— відхилення курсу валюти, акцій, векселів та інших цінних паперів від їхньої номінальної вартості або паритету в бік перевищення. АЖУР АЖУР— ведення бухгалтерського обліку, при якому записи у рахункових книгах робляться у день здійснення операції. АКВИЗИТОР АКВІЗИТОР, -а— 1) працівник страхової організації, страховий агент, який займається укладанням або відновленням страхових контрактів, договорів про страхування; 2) агент транспортної організації, який залучає нових вантажовідправників. АККРЕДЕТИВ АКРЕДИТИВ, -а— 1) документ, за яким одна кредитна установа (банк) згідно із заявою клієнта доручає іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред'явникові акредитиву певну суму грошей; 2) іменний цінний папір, що підтверджує право особи, на ім'я якої він виписаний, отримати у банку вказану в акредитиві суму. АКТИВ АКТИВ, -у— 1) частина бухгалтерського балансу (як правило, лівий бік), яка показує на певну дату всі належні підприємству активи (матеріальні цінності, кошти, боргові вимоги); 2) майнові права (майно), що належать фізичній або юридичній особі; 3) перевищення грошових надходжень держави, одержуваних із-за кордону, над її закордонними виплатами. АКТИВЫ АКТИВИ— ресурси підприємства (кошти, цінні папери, товарно-матеріальні цінності, фонди, інвестиції, боргові вимоги та ін. власність). АКЦЕПТ АКЦЕПТ, -у— 1) згода на оплату або гарантування оплати платіжних документів;. 2) згода укласти договір на умовах, запропонованих іншою стороною; 3) одна з форм безготівкових розрахунків, за якою платник протягом певного терміну повинен прийняти фінансові документи до оплати або у письмовій формі повідомити банк про відмову платити, обґрунтововавщи причини цього; 4) підтвердження страховою компанією готовності виписати поліс життя. АКЦЕПТАНТ АКЦЕПТАНТ, -а— особа, яка акцептує (підписує) вексель (трату), беручи на себе зобов'язання вчасно оплатити вексель; те саме, що трасант. АКЦИЗ АКЦИЗ, -у— непрямий податок на товари і послуги, включений у ціну і сплачуваний за рахунок покупців. АКЦИОНЕР АКЦІОНЕР, -а— власник акцій, співвласник акціонерного підприємства. АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО —товариство, що має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій, і несе відповідальність щодо своїх зобов'язань тільки майном товариства. АКЦИЯ АКЦІЯ— цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у ньому та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації акціонерного товариства. АЛЛИЕНАЦИЯ АЛІЄНАЦІЯ— 1) відчуження майна; 2) операція щодо зміни власника акції, капіталу, цінності, тобто передавання майна, що належало одній особі, у власність іншій. АЛЛОНЖ АЛОНЖ, -а— додатковий листок до векселя для додаткових індосаментів (передавальних записів) у разі, коли на зворотньому боці векселя вони не вміщаються. АЛЬПАРИ АЛЬПАРІ— відповідність ринкового (біржового) курсу цінних паперів чи валюти їхньому номіналові (паритетові). АМБАЛЛАЖ АМБАЛАЖ, -у— витрати на пакування; пакувальний матеріал. АМПЛИАЦИЯ АМПЛІАЦІЯ— 1) копія розписки про прийняття грошей; АНАТОЦИЗМ АНАТОЦИЗМ, -у— нарахування процентів на проценти. АНДЕРЛАИНГ АНДЕРЛАЇНГ, -а— цінні папери, на які є право купівлі чи продажу відповідно до умов опційного контракту. АНДЕРРАЙТЕР АНДЕРАЙТЕР, -а— 1) маклер в операціях із цінними паперами; 2) фізична або юридична особа, котра гарантує емітентові цінних паперів їх розміщення на ринку на узгоджених АНДЕРРАЙТИНГ АНДЕРАЙТИНГ, -у— 1) придбання цінних паперів нових випусків із метою подальшого розміщення на первинному ринку; 2) угода між гарантом та емітентом щодо розміщення цінних паперів на первинному ринку. АННУИТЕТ АНУЇТЕТ, -у— 1) фінансова рента, що являє собою рівновеликі грошові виплати, надходження, що здійснюються через однакові проміжки часу протягом певного періоду; 2) один із видів строкової державної позики, за якою щорічно виплачують проценти і погашають частину суми. АНТИЦИПАЦІЯ АНТИЦИПАЦІЯ— 1) сплата боргу раніше визначеного терміну; 2) стягнення податків раніше, ніж передбачено чинним законодавством. АРБИТРАЖ АРБІТРАЖ, -у— спосіб розв'язання суперечок, конфліктів, нез'ясованих питань, що виникають між юридичними особами у процесі їхньої господарської діяльності. АРЕНДА ОРЕНДА— 1) тимчасове користування майном на договірних засадах; 2) плата за таке користування. АССИГНОВКА АСИГНОВКА— документ, розпорядження, за яким здійснюють витрачання кредитів, відкритих посадовій особі чи установі, або видають певну суму. АССОЦИАЦИЯ БАНКОВСКАЯ АСОЦІАЦІЯ БАНКІВСЬКА— добровільне об'єднання приватних банків із метою захисту своїх професійних інтересів. АССОЦИЯЦИЯ ХОЗЯЙСТВЕННАЯ АСОЦІАЦІЯ ГОСПОДАРСЬ-КА —договірне об'єднання підприємств із метою спільного здійснення однієї чи кількох виробничо-господарських функцій. АУДИТ АУДИТ, -у— перевірка офіційної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству. АУДИТОР АУДИТОР, -а— працівник аудиторської служби (фірми). АУДИТОРСКАЯ СЛУЖБА (ФИРМА) АУДИТОРСЬКА ФІРМА (СЛУЖБА) —організація, що на договірних засадах здійснює аудит. АУКЦІОН АУКЦІОН, -у— продаж товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну; установа, що займається таким продажем. АУТТРЕЙД АУТТРЕЙД, -у– торговельна операція, що не вдалася через непорозуміння у оформленні документів. АФОРРЄ АФОРРЕ— фінансування міжнародної торгівлі шляхом обліку першокласних векселів без права регресу, коли покупець векселя бере на себе ризик неплатежу і не може пред'явити претензії попередньому векселетримачеві. Б БАЗИС БАЗИС, -у— 1) підвишка до біржового котирування чи знижка з нього, які є предметом торгу; 2) різниця між ціною товару, проданого з умовою постачання через певний час, і ціною того ж товару, проданого за готівку з умовою негайної поставки. БАЙ-БЕК, БАЙ-БЕК, -у— довготермінова товарообмінна операція, за якої постачання машин та обладнання у кредит оплачується з часом продукцією, виробленою з їх використанням. Є однією з форм фінансування великих підприємств. БАЛАНС БАЛАНС, -у— спосіб групування цифрових показників, що характеризують певне явище (зокрема, наявність та використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів), через зіставлення або протиставлення окремих його сторін. БАНК БАНК, -у— кредитно-фінансова установа, що зосереджує тимчасово вільні кошти, надає їх у тимчасове користування у формі кредитів (позик), стає посередником у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, установами чи окремими особами; регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей. БАНКНОТЫ БАНКНОТИ— банківські білети, грошові знаки різного БАНКО БАНКО— курс, за яким банк купує і продає цінні папери. БАНКОВСКАЯ СИСТЕМА УКРАИНЫ БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ —сукупність банківських установ, що функціонують на території України. БАНКРОТ БАНКРУТ, -а— неплатоспроможний боржник. БАНКРОТСТВО БАНКРУТСТВО— неспроможність боржника-підприємст-ва, банку, іншої організації чи окремої особи платити за своїми борговими зобов'язаннями. БАРТЕР БАРТЕР, -у— 1) прямий безгрошовий обмін товарами чи послугами; 2) безвалютна, але оцінена та збалансована щодо вартості товарообмінна операція. БЕНЕФЦИАР БЕНЕФЦІАР, -а— особа, якій призначений платіж; одержувач грошей. БЕССА БЕСА— зниження курсу цінних паперів або цін на товари. БИЗНЕС БІЗНЕС, -у— економічна і підприємницька діяльність, спрямована на отримання прибутку. БИЛ-БРОКЕР БІЛ-БРОКЕР, -а— брокер, який спеціалізується на операціях із цінними паперами. БИМЕТАЛИЗМ БІМЕТАЛІЗМ, -у— грошова система, коли роль загального еквівалента законодавче закріплена за двома металами (переважно за золотом і сріблом), а монети із цих металів виконують усі функції грошей. БИРЖА БІРЖА— установа та організаційна форма гуртової торгівлі масовими товарами (товарна біржа) або центр систематичних операцій щодо купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), золота і валюти (валютна біржа), а також робочої сили (біржа праці) . БИРЖЕВОЙ КУРС БІРЖОВИЙ КУРС, -у— ціна, за якою у даний момент продаються і купуються на біржі акції та інші цінні папери чи товари. БОНУС БОНУС, -у— 1) премія, додаткова винагорода; 2) додаткова цінова знижка, що надається продавцем за умовами угоди чи постійним покупцям. БОНЫ БОНИ— 1) короткотермінові боргові зобов'язання у формі'^ цінних паперів (кредитних документів), за якими їх власник може отримати певну суму грошей чи інші цінності; 2) паперові грошові знаки малого номіналу, що тимчасово випускаються в обіг для забезпечення потреби в розмінних грошах; 3) вилучені з обігу паперові гроші. БРЕЙК БРЕЙК, -у— неочікуване раптове зниження цін на біржі. БРЕЙКИВЕН БРЕЙКІВЕН, -у— обсяг виробництва продукції (робіт, послуг), за якого сукупні витрати на виробництво відповідають виторгові від реалізації продукції. БРОКЕР БРОКЕР, -а— офіційний посередник в укладанні угод на біржі. БРУТТО-ДОХОД БРУТТО-ДОХІД, -у— 1) дохід за вкладеннями у цінні папери чи нерухомість, обчислений до сплати податків; 2) валовий дохід без урахування витрат. БРУТТО-ПРИБЫЛЬ БРУТТО-ПРИБУТОК, -у— вартість продажів за вирахуванням витрат виробництва, обчислена до сплати податків. БУМАГИ ЦЕННЫЕ ПАПЕРИ ЦІННІ— грошові документи, що засвідчують право власності чи відносини позики, визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають із цих документів, іншим особам. БЮДЖЕТ БЮДЖЕТ, -у— грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці, підприємства, установи за певний період. В ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ВНП) —макро-економічний показник економічної статистики, який відбиває сумарну вартість товарів та послуг (у цінах реалізації), що надходять у розпорядження даної країни за певний проміжок часу. ВАЛОВЫЙ ВНУТРЕННИЙ ПРОДУКТ ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ, -у (ВВП) —макро-економічний показник економічної статистики, який відбиває сукупну вартість кінцевих продуктів і послуг, вироблених у даній країні за певний проміжок часу, у поточних ринкових цінах без урахування сальдо платіжного балансу. ВАЛОРИЗАЦИЯ ВАЛОРИЗАЦІЯ— штучне підвищення цін на товари або курсу цінних паперів внаслідок державних заходів. ВАЛЮТА ВАЛЮТА— 1) платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави; 2) грошові чеки іноземних держав; 3) міжнародні грошові одиниці. ВАЛЮТА СВОБОДНО КОНВЕРТИРУЕМАЯ ВАЛЮТА ВІЛЬНО КОНВЕРТОВАНА —валюта, що вільно і необмежене обмінюється на інші чужоземні валюти. ВАЛЮТНЫЙ КУРС ВАЛЮТНИЙ КУРС, -у— ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої країни. ВАЛЬВАЦИЯ ВАЛЬВАЦІЯ— визначення цінності, вартості іноземної валюти у національній грошовій одиниці. ВАРРАНТ ВАРАНТ, -а— 1) свідоцтво, що дозволяє власникові облігацій чи привілейованих акцій купувати звичайні акції за узгодженою наперед ціною; 2) свідоцтво про прийняття товару на зберігання, що видається товарними складами і дає його власникові право отримувати позику під заставу вказаного в ньому товару. ВАУЧЕР ВАУЧЕР, -а— 1) грошовий підтверджувальний документ; розписка; 2) документ про надання кредиту чи оплату; 3) приватизаційний цінний папір; 4) контрольний талон. ВЕКСЕЛЬ ВЕКСЕЛЬ, -я— цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві). ВЕНЧЕРНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ (ФИРМА) ВЕНЧЕРНЕ ПІДПРИ-ЄМСТВО (ФІРМА) —комерційна науково-технічна організація, що спеціалізується на створенні та впровадженні у виробництво нових видів продукції, нової техніки і технологій, використовуючи венчурний капітал. ВЗНОС ВНЕСОК, -у— гроші, цінності, передані юридичною або фізичною особою до благодійних, екологічних фондів громадських чи міжнародних організацій, а також на певні конкретні потреби. ВКЛАД ВКЛАД, -у— кошти, передані власником або третьою особою за дорученням і за рахунок власника до банку для зберігання на певних умовах. ВЫВОЗ КАПИТАЛА ВИВІЗ КАПІТАЛУ— розміщення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку від підприємницької діяльності. ГАП ГАП, -у — різке зниження ціни біржового товару. ГАРАНТ ГАРАНТ, -а— поручитель; юридична або фізична особа, держава, що дає гарантію (виступає запорукою) у чомусь. ГАРАНТИЯ ГАРАНТІЯ— передбачене законом чи окремою угодою зобов'язання, згідно з яким юридична або фізична особа відповідає повністю або частково перед кредиторами в разі невиконання боржником своїх зобов'язань. ГРИВНЯ ГРИВНЯ— 1) вагова, лічильна і монетна одиниця Київської Русі; 2) грошова одиниця Української Народної Республіки (1918-1920 рр.); 3) національна валюта незалежної України, введена в обіг 2 вересня 1996 р. Д ДАМИНИФИКАЦИЯ ДАМНІФІКАЦІЯ— зазнання збитків, втрата майна. ДАМНО ДАМНО— 1) збиток від продажу цінних паперів за ціною, нижчою від номінальної вартості; 2) спеціальна плата клієнтів банків за інкасування й облік векселів, коносаментів та інших документів; 3) різниця між номінальною вартістю та їхньою вартістю за поточним курсом. ДЕБЕТ ДЕБЕТ, -у— ліва сторона бухгалтерських рахунків, яка служить для відображення господарських операцій методом подвійного запису. ДЕБИТ ДЕБІТ, -у— кількість нафти, газу, води, що дається джерелом за одиницю часу. ДЕБИТОР ДЕБІТОР, -а— юридична чи фізична особа, що має документально зафіксовану в бухгалтерських відомостях фінансову заборгованість певному підприємству, організації, установі. ДЕВАЛЬВАЦИЯ ДЕВАЛЬВАЦІЯ— зниження офіційного курсу національної валюти щодо валют інших країн. ДЕВИАЦИЯ ДЕВІАЦІЯ— раптове, непередбачуване відхилення курсу цінних паперів, цін біржових товарів під впливом форс-ма-жорних обставин. ДЕВИЗЫ ДЕВІЗИ— платіжні засоби (боргові вимоги і зобов'язання) у чужоземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків. ДЕЗИНФЛЯЦИЯ ДЕЗИНФЛЯЦІЯ— зниження темпів інфляції або повне ЇЇ припинення. ДЕКОРТ ДЕКОРТ, -у— зниження ціни товару за умови дострокової його оплати або у випадку постачання товару нижчої якості чи іншого зразка, ніж було передбачено угодою. ДЕКУВЕР ДЕКУВЕР, -у— різниця між сумою оцінки майна і страховою сумою. ДЕЛИКТ ДЕЛІКТ, -у— правопорушення, зобов'язаність відшкодування завданих збитків. ДЕМОНЕТИЗАЦИЯ ДЕМОНЕТИЗАЦІЯ— 1) втрата коштовними металами функції грошей; 2) законодавче позбавлення монети сили платіжного засобу й засобу обігу. ДЕМОНИЗАЦИЯ ДЕНОМІНАЦІЯ— зміна (збільшення) номінальної вартості грошових знаків з метою стабілізації валюти чи спрощення розрахунків. ДЕМПИНГ ДЕМПІНГ, -у— продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від витрат виробництва з метою отримання конкурентних переваг в експорті на певний ринок. ДЕНОНСАЦИЯ ДЕНОНСАЦІЯ— повідомлення однією державою іншої про припинення дії укладеного між ними договору. ДЕНЬГИ ГРОШІ— економічна категорія, що означає специфічний товар, який виконує у суспільстві роль загального еквівалента під час обміну товарів. ДЕНЬГИ ЭЛЕКТРОННЫЕ ГРОШІ ЕЛЕКТРОННІ— умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками в електронній системі банківських послуг. ДЕПОЗИТ ДЕПОЗИТ, -у— 1) кошти, цінні папери, віддані до банку на зберігання; 2) початкова сплата за товар чи послугу; 3) запис у банківських книгах, що підтверджує певну вимогу клієнта до банку; 4) внески до митниці як забезпечення сплати мита; ДЕПОНЕНТ ДЕПОНЕНТ, -а— 1) фізична чи юридична особа, що має певну суму грошей, не виплачену їй через якусь причину підприємством чи організацією у визначений термін і відкладену для подальшої виплати; 2) власник депозиту. ДЕПОРТ ДЕПОРТ, -у— 1) спекулятивна біржова угода з метою отримання курсової різниці (дисконту); 2) зниження курсу цінних паперів. ДЕФИЦИТ ДЕФІЦИТ, -у— нестача певного ресурсу, зокрема споживчого, в мікроекономіці; перевищення витрат над доходами. ДЕФЛЯТОР ДЕФЛЯТОР, -а— індекс цін, що використовується для перерахування вартісних показників у цінах базового року. ДЕФЛЯЦИЯ ДЕФЛЯЦІЯ— вилучення з обігу надлишкової грошової маси, випущеної у період інфляції. ДЕФОЛТ ДЕФОЛТ, -у— відмова платити за боргами. ДЖОБЕР ДЖОБЕР, -а— 1) посередник на фондовій біржі; 2) фірма, яка скуповує значні партії товарів з метою їх швидкого спекулятивного продажу. ДИВЕРСИФИКАЦИЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЯ— 1) інвестування коштів у різні види цінних паперів з метою мінімізації ризику; 2) розширення номенклатури (асортименту) товарів і послуг, що виробляються і надаються підприємством, з метою зменшення ризику можливих втрат капіталу і зниження доходів. ДИВИДЕНДЫ ДИВІДЕНДИ— 1) частина прибутку акціонерного товариства, котра щорічно розподіляється серед акціонерів після сплати податків, різних відрахувань; 2) доходи, які отримуються суб'єктом оподаткування за корпоративними правами у вигляді частини прибутку юридичної особи. ДИЗАЖИО ДИЗАЖІО— відхилення у бік зменшення, зниження ринкового (біржового) курсу валюти чи цінних паперів від їх номінальної вартості. ДИЛЕР ДИЛЕР, -а— особа, що займається перепродажем товарів, цінних паперів і валют. ДИСКАУНТ ДИСКАУНТ, -а— 1) пряме зниження ціни, що застосовується у міжнародних контрактах; 2) різниця, яку отримує банк, купуючи цінні папери за ціною, нижчою від номіналу. ДИСКОНТ ДИСКОНТ, -у— 1) облік векселів; купівля векселів до закінчення терміну їх оплати; 2) знижка, процент, що беруть банки під час обліку векселів; обліковий процент; 3) у валютних угодах — знижка з курсу валюти у строкових готівкових операціях; 4) різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх біржовим курсом, якщо останній є нижчим за вартість; 5) різниця між цінами на один і той же товар; 6) різниця між форвардним курсом і курсом негайної поставки валюти. ДИСПОНЕНТ ДИСПОНЕНТ, -а— 1) фізична чи юридична особа, котра володіє вільними коштами на рахунках комісіонерів чи кореспондентів банку; 2) уповноважений у справах фірми, розпорядник, управитель. ДИСТРИБЬЮТОР ДИСТРИБ'ЮТОР, -а— різновид агента, що здійснює збут товарів у межах свого регіону. ДИФФИРЕНТ ДИФЕРЕНТ, -у— різниця у цінах товару під час укладання угоди на постачання товару та в момент його отримання. ДОВЕРЕННОСТЬ ДОРУЧЕННЯ— документ, за яким доручитель уповноважує свого представника здійснювати від імені доручителя певні дії. ДОГОВОР ДОГОВІР, -у— згода двох чи кількох осіб, спрямована на встановлення, зміни чи припинення прав або обов'язків цих осіб. ДОГОВОРНАЯ ЦЕНА ДОГОВІРНА ЦІНА— ціна на продукцію, що встановлюється за згодою між виробником і споживачем. ДОТАЦИЯ ДОТАЦІЯ— 1) сума коштів, що виділяється з державного бюджету підприємствам, у яких витрати на виробництво та реалізацію продукції не покриваються отримуваними доходами, а також на підтримування відносно низьких роздрібних цін на окремі товари для населення; 2) фіксована грошова допомога, що за певних умов на безповоротній основі надається державним бюджетом місцевим бюджетам; 3) матеріальна допомога, доплата. ДОХОД ВАЛОВЫЙ ДОХІД ВАЛОВИЙ— сукупний грошовий виторг підприємства, одержуваний від діяльності основного, допоміжних, обслуговуючих виробництв підприємства та від реалізації додаткових послуг. ДОХОД ДОХІД, -у— 1) різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво і збут цієї продукції; 2) гроші чи матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної, посередницької чи іншої діяльності (виторг). доходами. Е ЕВРОВАЛЮТЫ ЄВРОВАЛЮТИ — сукупна назва стійких валют, якими комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позикові операції за межами країн-емітентів цих валют: євродолари, євромарки тощо. ЕВРОКАРД ЄВРОКАРД, -а— міжнародна кредитна картка з правом використання в країнах-учасницях європейської банківської системи. ЕВРОЧЕК ЄВРОЧЕК, -а— чек, що приймається до оплати в будь-якій із країн — учасниць європейської банківської системи «Євро-чек» (створена 1968 р.). Ж ЖИЗНЕННЫЙ ЦИКЛ ИЗДЕЛИЯ ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ВИРОБУ—одна із теорій, яка широко використовується у маркетингу. Суть її у тому, що весь період випуску і продажу товарів розбивається на кілька етапів, на кожному з яких слід по-різному цей товар рекламувати, продавати і міняти на нього ціну. ЖИРАНТ ЖИРАНТ, -а. Див.: ІНДОСАНТ. ЖИРАТ ЖИРАТ, -а. Див.: ІНДОСАТ. ЖИРО ЖИРО— 1) вид безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою розрахункових чеків; 2) передавальний запис у векселі, чеку; те саме, що індосамент. ЖИРОКОНТО ЖИРОКОНТО— особливий вид поточного рахунку, що відкривається для розрахунків із третіми особами, котрі мають поточні рахунки у тому самому банку. З ЗАДАТОК ЗАВДАТОК— певна погоджена сторонами сума грошей, яку одна зі сторін угоди передає іншій стороні у рахунок договірних платежів. ЗАДОЛЖЕНОСТЬ ЗАБОРГОВАНІСТЬ— сума фінансового зобов'язання чи грошового боргу, яка підлягає погашенню (поверненню) протягом певного терміну. ЗАЁМ ПОЗИКА— передавання грошей чи матеріальних цінностей за договором позики юридичній або фізичній особі на умовах повернення. ЗАКОН НАЛОГОВЫЙ ЗАКОН ПОДАТКОВИЙ— правовий акт вищого органу законодавчої влади, який зобов'язує юридичних осіб і громадян сплачувати до бюджету податки певних розмірів і в точно фіксовані терміни. ЗАЛОГ ЗАСТАВА— форма забезпечення боргових зобов'язань, яка передбачає передавання кредиторові майнових чи інших цінностей позичальника. ЗАПАС ЗОЛОТОЙ ЗАПАС, -у ЗОЛОТИЙ— запас золота у злитках чи монетах у центральному банку країни для покриття банкнотної емісії, а в деяких країнах і для забезпечення поточних розрахунків та інших зобов'язань, що підлягають оплаті за пред'явленням. ЗАЧЕТ ЗАЛІК— взаємне скасування грошових зобов'язань у рівновеликих сумах між двома чи кількома юридичним або фізичними особами. ЗЕЛЕНАЯ КАРТА ЗЕЛЕНА КАРТА— угода про взаємне визнання страхового покриття цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів і про взаємодопомогу щодо відшкодування можливих збитків у міжнародному автотранспортному сполученні. ЗОЛОТЫЕ ТОЧКИ ЗОЛОТІ ТОЧКИ— межі, в яких міг коливатися валютний курс, що базувався на золотому паритеті в умовах золотого стандарту при вільних купівлі та продажу золота і його необмеженому ввезенні-вивезенні. ЗОНА ОФШОРНАЯ ЗОНА ОФШОРНА— невеликі держави чи території, що залучають чужоземні капітали через надання податкових та інших пільг у проведенні фінансово-кредитних операцій із чужоземними резидентами і в чужоземній валюті. ИМПОРТ ІМПОРТ, -у— закупівля у чужоземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів і ввезення їх на територію країни-імпортера, включаючи закупівлю товарів, призначених для споживання установами та організаціями цієї країни, розташованими за її межами. ИНВЕНТАРИЗАЦИЯ ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ— складання опису майна (інвентаря) підприємства, установи; періодична перевірка наявності цінностей, що перебувають на балансі підприємства, стану їх зберігання, правильності ведення складського господарства і реальності даних обліку. ИНВЕСТИЦИИ ІНВЕСТИЦІЇ— грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; капітальні вкладення у розвиток виробництва чи невиробничу сферу. ИНВЕСТИЦИОННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬ-НІСТЬ—сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держав по реалізації інвестицій. ИНВЕСТОР ІНВЕСТОР, -а— суб'єкт інвестиційної діяльності, що приймає рішення про вкладання власних, позичених і залучених матеріальних й інтелектуальних цінностей. ИНДЕКС ДОУ-ДЖОНСА ІНДЕКС ДОУ-ДЖОНСА— середній показник курсів акцій групи найбільших компаній США; обчислюється як середнє арифметичне щоденних курсів акцій. ИНДЕКС ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ ІНДЕКС ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ—відносний показник динаміки середньої заробітної плати одного працівника за певний період. ИНДЕКС ІНДЕКС, -у— статистичний показник, що характеризує динаміку певних явищ, зокрема економічних, у часі або просторі. ИНДЕКС КОНЦЕНТРАЦИИ ДОХОДОВ (КОЭФИЦИЕНТ ДЖИ-НИ) ІНДЕКС КОНЦЕНТРАЦІЇ ДОХОДІВ (КОЕФІЦІЄНТ ДЖІ-НІ)— статистичний макроекономічний показник, який використовують для часової оцінки динаміки рівня доходів населення. ИНДЕКС ПОТРЕБИТЕЛЬСКИХ ЦЕН ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН—показник динаміки вартості споживчого кошика, який містить фіксований набір товарів і послуг масового споживання. ИНДЕКС УРОВНЯ ЖИЗНИ ІНДЕКС РІВНЯ ЖИТТЯ—індекс, який характеризує зміну рівня реальних доходів населення, його окремих груп. ИНДЕКС ЦЕН ІНДЕКС ЦІН— показник, що характеризує динаміку зміни середнього рівня цін у часі або в територіально-регіональному аспекті. ИНДЕКСАЦИЯ ВКЛАДОВ ІНДЕКСАЦІЯ ВКЛАДІВ— зміна величини процентної ставки банків, передбаченої для сплати вкладникові, у разі зміни загального рівня цін у країні (рівня інфляції). ИНДЕКСАЦИЯ ІНДЕКСАЦІЯ— встановлення зв'язку, пропорційної залежності між змінами величин будь-яких показників. ИНДОСАМЕНТ ІНДОСАМЕНТ, -у— передатний напис на векселі, чеку, іншому цінному папері, який засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи. ИНДОССАНТ ІНДОСАНТ, -а— особа, яка здійснює індосамент; жирант. ИНДОССАТ ІНДОСАТ, -а— особа, на користь якої робиться індосамент; жират. ИНКАССАТОР ІНКАСАТОР, -а— посадова особа (банківський працівник), котра приймає гроші в організацій, підприємств тощо, здійснює їх транспортування та здавання у банк. ИНКАССАЦИЯ ІНКАСАЦІЯ— збір готівки в касах підприємств, організацій та установ і здавання її до кас кредитних установ. ИНКАССО ІНКАСО— банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта отримує на підставі розрахункових документів гроші, перераховані клієнтові і зараховує ці кошти на банківський рахунок клієнта. ИННОВАЦИЯ ІННОВАЦІЯ—нововведення. ИНСТЕБЛИШМЕНТ ІСТЕБЛІШМЕНТ— еліта, діяльність якої чинить значний вплив на розвиток економіки, формування ідеології та політики держави. ИНСТРУМЕНТЫ ФИНАНСОВЫЕ ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСОВІ—різні види ринкового фінансового продукту, зокрема цінні папери, грошові зобов'язання, валюта, ф'ючерси, опціони тощо. ИНТЕГРАЦИЯ ІНТЕГРАЦІЯ— об'єднання частин і елементів. В економіці — вища форма інтернаціоналізації господарського життя, об'єктивно зумовлена поглибленням міжнародного поділу праці, виражається у взаємному зближенні та об'єднанні в єдині господарські організми підприємств, галузей і навіть національних економік різних країн, а також економічна політика, що регулює цей процес. ИНФЛЯЦИЯ ІНФЛЯЦІЯ— знецінення паперових грошей, що супроводжується зростанням цін на товари і послуги. ИНФРАСТРУКТУРА ІНФРАСТРУКТУРА— комплекс галузей господарства, які обслуговують промислове сільськогосподарське виробництво, а також населення: транспорт, зв'язок, торгівля, матеріально-технічне забезпечення і т.п., наука, освіта, медицина, охорона навколишнього середовища. ИПОТЕКА ІПОТЕКА— 1) застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довготермінового кредиту; 2) борг за іпотечним кредитом.
К КАДАСТР КАДАСТР, -у— систематизований опис та оцінка об'єктів, що підлягають оподаткуванню. КАЗНА СКАРБНИЦЯ— 1) фінансові ресурси держави, централізовані державні джерела фінансування; 2) сховище грошей, коштовностей та інших цінностей коронованих осіб, монастирів тощо. КАЗНАЧЕЙСКИЙ БИЛЕТ КАЗНАЧЕЙСЬКИЙ БІЛЕТ (БІЛЕТ ДЕРЖАВНОЇ СКАРБНИЦІ)— один із видів державних цінних паперів, який засвідчує внесення власником білета коштів на його придбання і зобов'язання держави виплачувати власникові певні визначені доходи періодично протягом усього терміну чинності білета. КАЗНАЧЕЙСКОЕ ОБЯЗАТЕЛЬСТВО КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ЗОБОВ'Я-ЗАННЯ (СКАРБНИЧЕ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ)— вид цінних паперів на пред'явника, що розповсюджується серед населення на добровільних засадах, і засвідчує внесення його власниками коштів до бюджету і дає право на одержання фінансового доходу. КАЛЬКУЛЯЦИЯ КАЛЬКУЛЯЦІЯ— 1) розрахунок, обчислення у грошовому вимірі певних економічних показників: собівартості робіт, продукції, послуг, гуртових та інших цін; 2) форма калькуляційного листа, в якому розраховують собівартість робіт (продукції, послуг) за встановленими статтями витрат; 3) один із елементів методу бухгалтерського обліку. КАМБИО КАМБІО— борговий лист, боргове зобов'язання. КАМБИСТ КАМБІСТ, -а— особа, що займається вексельними операціями. КАМПАНИЯ КАМПАНІЯ— 1)сукупність заходів для здійснення у певний період відповідного завдання; 2) сукупність воєнних операцій; 3) час дії машини, агрегату і т. ін. КАНИКУЛЫ НАЛОГОВЫЕ КАНІКУЛИ ПОДАТКОВІ—певний період часу, на який платника податків звільняють від сплати одного чи декількох податків. КАПИТАЛ КАПІТАЛ, -у— 1) сукупні ресурси, що використовуються у підприємництві; сума накопичених матеріальних благ, результат минулої (попередньої) і засіб для подальшої виробничої чи комерційної діяльності; 2) початкова сума коштів; 3) чиста вартість; 4) вартість – носій додаткової вартості; 5) гроші, велика сума грошей. КАРГО КАРГО— страхування вантажів, що транспортуються морським шляхом. КАРТЕЛЬ КАРТЕЛЬ, -ю— об'єднання підприємців, учасники якого домовляються про розміри виробництва, ринок збуту, умови продажу і ціни на продукцію. КАССА КАСА— 1) готівка, що є у розпорядженні; 2) рахунок бухгалтерського обліку, де відображено надходження і видавання готівки; 3) спеціально обладнане приміщення для приймання, зберігання і видачі грошей та інших цінностей; 4) структурний підрозділ підприємства, організації чи установи, що виконує касові операції. КВАЗИЦЕНА КВАЗІЦІНА— ціна, що не відповідає реальній вартості товару. КВИТАНЦИЯ КВИТАНЦІЯ— письмове офіційне підтвердження (розписка) встановленої форми, що засвідчує одержання грошей, матеріальних цінностей чи документів. КВОТА КВОТА— 1) кількісний показник, що визначає частку у спільному виробництві, збуті, платежах кожного з учасників певної угоди; 2) податкова ставка, що припадає на певну одиницю оподаткування; 3) один із способів уведення кількісних обмежень імпорту з протекціоністською метою (імпортна квота); 4) частка кожного страховика, що бере участь у страхуванні, коли один і той же об'єкт застраховано від одних і тих же небезпек у кількох страховиків, або частка кожного перестраховика, що бере участь у перестрахуванні. КЛИРИНГ КЛІРИНГ, -у— система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери, послуги, що базується на зарахуванні взаємних вимог і зобов'язань. КОВЕРНОТ КОВЕРНОТ, -а— документ, яким страховик повідомляє страхувальника про те, що його інструкції щодо страхування виконані. КОЛЛЕКТИВНІЙ ДОГОВОР КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР —угода, що укладається між адміністрацією підприємства з однієї сторони і колективом робітників, службовців, яких представляє профспілкова організація, з іншої. КОЛЛЕКТИВНІЙ ПОДРЯД КОЛЕКТИВНИЙ ПІДРЯД, -у— форма організації і стимулювання праці колективу робітників, в основі якої — оперативно-господарська самостійність, матеріальна зацікавленість і повна відповідальність колективу за кінцеві результати господарювання. КОМИССИЯ КОМІСІЯ— 1) угода, за якою одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду провести операцію від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента; плата за здійснення цієї операції; 2) плата комерційному банкові за проведення операцій за дорученням і за рахунок клієнта; 3) надвишок до всієї суми витрат на залучення нових страхувальників та інших накладних витрат, яку компанія-цедент платить перестраховикові. КОМИТЕНТ КОМІТЕНТ, -а— юридична або фізична особа, яка доручає комісіонерові здійснити комісійну операцію. КОММИВОЯЖЁР КОМІВОЯЖЕР, -а— роз'їздний представник торгової фірми, який пропонує покупцям товари, представляючи зразки і каталоги. КОМПАНИЯ КОМПАНІЯ— торгово-промислове об'єднання підприємців. КОМПЕНСАЦИЯ КОМПЕНСАЦІЯ— 1) відшкодування, винагорода за щось; 2) грошові виплати працівникам, крім основної заробітної плати. КОНВЕНТИРОВАННОСТЬ ВАЛЮТ КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ—валютно-фінансовий режим, що дозволяє під час зовнішньоекономічних операцій здійснювати більш або менш вільний обмін національних грошових одиниць на іноземні. КОНВЕРСИЯ КОНВЕРСІЯ— 1) зміна пропорцій розподілу всіх видів ресурсів між громадянською і військовою сферами; 2) зміна умов раніше випущених державних займів. КОНДИЦИЯ КОНДИЦІЯ— норма, стандарт, якість товару. КОНКУРЕНЦИЯ КОНКУРЕНЦІЯ— зумовлена різними формами власності на засоби виробництва боротьба між підприємцями, товаровиробниками за джерела сировини, ринки збуту і сфери використання капіталу з метою отримання найбільшого прибутку. КОНСАЛТИНГ КОНСАЛТИНГ, -у— надання консультацій товаровиробникам, продавцям і покупцям з питань діяльності підприємств, 1 КОНСИГНАНТ КОНСИГНАНТ, -а— власник експортованого товару, призначеного до реалізації через посередника (консигнатора). КОНСИГНАТОР КОНСИГНАТОР, -а— посередник, який реалізує товари консигната зі своїх складів і від свого імені за винагороду, виплачувану йому за консигнаційною угодою. КОНСИГНАЦИЯ КОНСИГНАЦІЯ— форма комісійного продажу експортованих товарів, коли їх власник передає комісіонерові товар для продажу зі складу комісіонера. КОНСОМЕНТ КОНОСАМЕНТ, -у— 1) поширений у зовнішній торгівлі товаророзпорядчий документ, що надає його тримачеві право розпоряджатися вантажем; 2) документ, що містить умови договору на морське перевезення вантажу. КОНСОРЦИУМ КОНСОРЦІУМ, -у— тимчасове добровільне об'єднання, створюване підприємствами чи банками для розв'язання конкретних завдань щодо реалізації великих цільових програм і проектів. КОНТАНГО КОНТАНГО— ситуація на біржі, коли ціни на товар з негайною поставкою нижчі за ціни з поставкою через певний період часу. КОНТРАГЕНТ КОНТРАГЕНТ, -а— кожна зі сторін у договорі. КОНТРАКТ КОНТРАКТ, -у— 1) офіційний комерційний документ, угода сторін (контрагентів) зі взаємними обов'язками щодо постачання і придбання товару, виконання певної роботи, будівництва конкретного об'єкта тощо; 2) особлива форма трудового договору, за яким здійснюється наймання на роботу працівників. КОНТРИБУЦИЯ КОНТРИБУЦІЯ— 1) платежі, що накладаються під час війни на переможену державу на користь держави-переможця; сучасним міжнародним правом заборонені; 2) примусові грошові збори, що стягуються окупаційною владою з населення окупованої території. КОНЦЕРН КОНЦЕРН, -у— об'єднання (організація), що здійснює спільну діяльність на засадах добровільної централізації функцій науково-технічного і виробничого розвитку, а також інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. КОНЦЕСІЯ— договір про передання державою в експлуатацію чужоземним фірмам чи приватним підприємцям на певних умовах підприємств, надр, землі, інших господарських об'єктів з метою відбудови та розвитку національної економіки й освоєння природних ресурсів. КОНЬЮКТУРА КОН'ЮНКТУРА— сукупність умов, обставин, становище, що склалися у даний час у певній галузі діяльності. КОНЬЮКТУРА РЫНКА КОН'ЮНКТУРА РИНКУ— сукупність економічних умов, які формуються на ринку у кожен даний момент часу, при яких проходить процес реалізації (рівень цін, стан товарних запасів). КООПЕРАТИВ КООПЕРАТИВ, -у— об'єднання осіб з метою спільного виробництва і збуту продукції, закупівлі чи послуг, будівництва та експлуатації жилих приміщень і т.п. КОРЕСПОНДЕНТ БАНКА КОРЕСПОНДЕНТ БАНКУ—особа, яка користується послугами банку. КОРИДОР ВАЛЮТНЫЙ КОРИДОР ВАЛЮТНИЙ—установлені державою межі коливання валютного курсу. КОРН КОРН, -у— вага (маса) чистого коштовного металу в монеті. КОРНЕР КОРНЕР, -у— форма тимчасового об'єднання юридичних або фізичних осіб з метою оволодіння ринком певного товару, скуповуванням його для подальшого спекулятивного перепродажу. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|