Здавалка
Главная | Обратная связь

Твори українських та зарубіжних авторів



 

ïïï

Вірші

 

Агния Барто

Известная детская писательница, чьи стихи в нашей стране знает каждый ребенок. Ее книги печатались миллионными тиражами. Удивительная женщина, всю свою жизнь посвятившая детям, их воспитанию и проблемам. «Она всегда идет навстречу одному поколению, провожая другое», – писал о ней Р.Гамзатов.

Агния Львовна Барто родилась в Москве в семье ветеринарного врача. Стихи начала писать еще в начальных классах гимназии. Мечтала стать балериной, окончила хореографическое училище.

Вступление в литературу началось с курьеза. На выпускных зачетах в училище, где Барто прочла свое стихотворение «Похоронный марш», присутствовал А.В. Луначарский. Через несколько дней он пригласил ученицу в Наркомпрос и выразил уверенность, что Барто рождена писать веселые стихи. В 1925 году в Госиздате Барто направили в детскую редакцию. Агния Львовна с увлечением отдается работе. Она учится у Маяковского, Чуковского, Маршака.

В 1937 году делегатом Международного конгресса в защиту культуры Барто едет в Испанию. Заседания конгресса проходят под бомбежками в Барселоне, в осажденном Мадриде. Тематика защиты мира, международной дружбы входит в стихи писательницы.

Во время Великой Отечественной Барто много выступает по радио, ездит на фронт корреспондентом от газеты. Чтобы написать поэму о подростках, которых война заставила взрослеть раньше, работать и кормить семью, она вместе с ними учится на токаря, приобретая ремесленный разряд.

В послевоенные годы Агния Львовна стала организатором огромного по своей массовости движения в СССР по поиску разлученных во время войны семей. Она предложила разыскивать потерявшихся родителей по детским воспоминаниям. Через программу «Найти человека» на радио «Маяк» удалось соединить 927 разлученных семейств. Барто потоком шли письма, она стала культовой фигурой. Первая книга прозы писательницы называется «Найти человека».

Агния Львовна Барто за свою писательскую и общественную деятельность неоднократно награждалась орденами и медалями. Она много ездила за рубеж, помогала детской интернациональной дружбе. Умерла писательница в 1981 году, прожив долгую и такую нужную людям жизнь.

ïïï


Мишка

Уронили мишку на пол,

Оторвали мишке лапу.

Все равно его не брошу –

Потому что он хороший.

Лошадка

Я люблю свою лошадку,

Причешу ей шёрстку гладко,

Гребешком приглажу хвостик

И верхом поеду в гости.

Мячик

Наша Таня громко плачет:

Уронила в речку мячик.

– Тише, Танечка, не плачь:

Не утонет в речке мяч.


ïïï

Сонечка


Тронь ее нечаянно –

Сразу: – Караул!

Ольга Николаевна,

Он меня толкнул!

Ой, я укололась! –

Слышен Сонин голос.

Мне попало что-то в глаз,

Я пожалуюсь на вас!

Дома снова жалобы:

– Голова болит...

Я бы полежала бы –

Мама не велит.

Сговорились мальчики:

– Мы откроем счет,
Сосчитаем жалобы –
Сколько будет в год?

Испугалась Сонечка

И сидит тихонечко.


ïïï

Валентин Берестов

Валентин Берестов родился 1 апреля 1928 года в г. Мещовске, Калужской области. Читать будущий поэт научился в четыре года. В 1942 году, во время Второй мировой войны, семья Берестовых оказалась в эвакуации в Ташкенте. Там ему посчастливилось познакомиться с Надеждой Мандельштам, которая познакомила его с Анной Ахматовой. Затем состоялась встреча с Корнеем Чуковским, сыгравшим большую роль в судьбе Валентина Берестова.

В 1944 году семья Берестовых перебралась в Подмосковье. Валентин Берестов закончил исторический факультет МГУ, затем аспирантуру Института этнографии. В 1946 году, ещё в студенческие годы, Берестов впервые поехал на археологические раскопки (Новгород, Хорезм). Первые его публикации взрослых стихов в журнале «Юность» как раз и были посвящены этой экзотической профессии и стали излюбленной темой для пародистов.

Первые произведения опубликовал в журнале «Смена» в 1946 г. Первый поэтический сборник «Отплытие» и первая детская книжка для дошкольников «Про машину» вышли в 1957 году. Затем читатели познакомились со сборниками стихов и сказок «Весёлое лето», «Картинки в лужах», «Улыбка» и другие.

Член Союза Писателей СССР. Подписал письмо в защиту Ю.М. Даниэля и А.Д. Синявского (1966).

В последние годы жизни писал и выпускал детские сказки вместе со своей женой художницей и писательницей Татьяной Александровой. Составил (вместе с женой) «Избранное» по «Толковому словарю» В.И. Даля (издано в 2001 г.)

Валентину Берестову благодарны многие замечательные детские писатели, которым он помог сделать первые шаги в литературе.

Лауреат Государственной премии СССР (1990). Почётный гражданин Калужской области (2000). Стихи Берестова высечены на каменной книге в городе Арпино (Арпинум), родине Цицерона (Италия).

ïïï


Больная кукла


Тихо. Тихо. Тишина.

Кукла бедная больна.

Кукла бедная больна,

Просит музыки она.

Спойте, что ей нравится,

И она поправится.


ïïï

Іванна Блажкевич

Іванна Блажкевич народилася 9 жовтня 1886 р. в с. Денисів, нині –Козівського району, в сім'ї вчителя. Майже не зазнала материнської ласки, бо вже на четвертому році життя втратила матір.

Училася спочатку в Денисівській початковій школі, потім у Тернопільській, так званій відділковій, школі. Потім екстерном здала екзамени у Львівській семінарії на вчительський диплом. Відтоді працювала народною вчителькою, вихователькою дитячих садків на Станіславщині (нині – Івано-Франківська область) і Тернопільщині.

Багато сил віддаючи боротьбі з неписьменністю в селах, вона не мирилася зі знущаннями панів над простим людом й гостро виступала проти неправди. Її вірші, оповідання, публіцистичні статті друкували прогресивні галицькі газети та журнали. Творча діяльність та громадська робота І. Блажкевич отримали глибоку підтримку О. Кобилянської, У. Кравченко, Т. Бордуляка, з якими письменниця була в дружніх стосунках.

У 20-х роках XX століття І. Блажкевич почала писати для дітей. У видавництві «Світ дитини» вийшли одна за одною її книги п'єс, оповідань, віршів: «Св. Миколай в 1920 р.» (1920), «Тарас у дяка» (1923), «Діло в честь Тараса», «Вертеп» (обидві – 1924), «Мила книжечка» (1928), «Пушистий король» (1929), «В мамин день» (1931), «Івась-характерник» (1936), «Оповідання» (1937) та ін.

Після 1939 р. І. Блажкевич брала активну участь в організації Денисівської семирічної школи, дитячого садка, вчителювала, боролася за культурні перетворення на селі. Вона друкувалася в періодичній пресі, у літературних збірниках. Вийшли книжки І. Блажкевич «Подоляночка» (1958), «Прилетів лелека» (1971), «Чи є в світі щось світліше» (1977), «Прилетіла ластівка» (1986), «У дитячому садочку» (1993) та ін. Автор популярних статей з питань літератури, етнографії та ін.

До останніх днів життя вона працювала на літературній ниві: писала мемуари про свої зустрічі з відомими письменниками минулого, нові вірші для дітей. Померла І. Блажкевич 2 березня 1976 р. в рідному селі Денисові.

1993 р. в Тернополі встановлено літературно-мистецьку премію ім. Іванни Блажкевич за кращі твори для дітей.

ïïï

Колискова


Ой летіла зозуленька,

Летіла сивенька,

Питалася, що тут робить

Дарочка маленьках.

Ми скажемо щиру правду

Цікавій зозулі:

Наша Дарочка маленька

Уже пішла люлі.


ïïï

А ти не такий?


Що за плач тут, що за крики?

Що за гам такий великий?

Хто тут сльози проливає?

Хто невмите личко має?

Там он Марта, наче рожа:

Вмита, вбрана, чиста, гожа.

Чом же плаче наш Іванко?

Чи водички мало зранку?

Нум скоренько умивайся

І чистенько утирайся!


ïïï


Новий рік


Новий рік іде горами

У червоних чобітка.

Сяють ясними вогнями

Скрізь ялинки по хатках.


 

ïïï

Грицько Бойко

Грицько Бойко ввійшов у літературу для дітей на початку 50-х років XX ст. і дуже швидко полюбився маленьким читачам. Лише в Україні за життя поета вийшло понад п'ятдесят книжок. Смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого. Григорій Пилипович Бойко народився на Донеччині. Декілька поколінь Бойків, як згадує його син Вадим, уміли говорити віршами. Дід по материнській лінії, Олексій Корнієцький, залишив по собі кілька десятків пісень, які ще й досі співають у селах Донеччини.

А батько поета, Пилип Бойко, теж писав вірші. Щоб видати їх, односельці зібрали гроші і відрядили секретаря місцевої комсомольської організації аж до Москви. І вийшла збірка «Чайка» українською мовою, але тодішня влада виплатила авторові гонорар... бібліотекою, 2000 невеликого формату книжок, які читало все рідне село Оленівка.

Пилипа Бойка відправили на науку до Харкова, де він провчився лише рік, але встиг здружитися з однокурсником Володимиром Сосюрою... Після закінчення семирічки Григорій Бойко навчався в Оленівській рудниковій школі. Відстань до школи була чимала, тому доводилося хлопцеві щодня вставати о четвертій годині, кілька кілометрів іти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи. Почалася війна. Ще юнаком зі шкільної парти пішов Григорій на фронт, а повернувся звідти тяжко пораненим.

Після війни майбутній письменник навчався на літературному факультеті Донецького педінституту.

Початком своєї літературної діяльності Григорій Пилипович вважав 1950 рік: саме тоді вийшла його перша збірка віршів «Моя Донеччина». Але друкуватися він почав ще школярем. З мізерних гонорарів купував для сім'ї бодай якісь крупи і цим дуже пишався. Ще студентом видав першу книжку, і його одразу ж прийняли до Спілки письменників. Потім було ще кілька ліричних збірок. А згодом поет став писати виключно для дітей. У дитячій літературі не знайдеться, напевно, жанру, в якому б не працював Грицько Бойко: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, п'єси-казки, тобто все, що подобається таким чарівним жителям країни Дитинства.

Письменник видав близько ста книжок для дітей. Ще за життя наклад його книжок сягав двадцяти мільйонів. Особливо полюбилися малечі «Билиці дяді Гриця», «Про дідуся Тараса», «Смішинки», «Хлопчик Ох», «Ніс у сметані», «Шпаргалка-виручалка» та нші. А ще на слова поета створено понад чотириста пісень, здебільшого для дітей. Збірник пісень на слова Г. Бойка «Соловейко» побачив світ у 1974 році.

ïïï


Хлюп, хлюп, водиченько!

...Хлюп, хлюп, водиченько,

Хлюп, хлюп на личенько,

І на ручки, і на ніжки

Хлюп, хлюп, хлюп!

Маля-немовля

Це маля-немовля

Ні слівця не вимовля.

Немовляток я люблю,

Колисаю: – Люлі-лю!


ïïï


Бублики

Ой смачні,

Ой смачні

Бублики у Тані:

Медяні,

Запашні,

З маком,

Ще й рум'яні.

 

Морозець, морозець!

Морозець, морозець!

Не щипай за щічки.

Теплі валянки у нас,

Шубки й рукавички.

Морозець, морозець!

Плещемо в долоні.

У дівчаток і хлоп'ят

Носики червоні.


ïïï







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.