Ясне сонечко не гріє
Ясне сонечко не гріє, Холодок повіва, Засихає, жовтіє На узліссі трава. Небо хмуриться часто, Потемніла ріка... Щоб дощами упасти, Плине хмара важка. Осипаються клени, Листя з дуба летить... Лиш ялинка зелена Серед лісу стоїть. ïïï Дощик, дощик! Дощик, дощик! – Аж залопотіло. Ліс і поле, Все навколо. Дощику зраділо. Дощик, дощик! По дорозі стука. Ми краплини, Мов перлини, Ловимо у руки. Дощик, дощик! – Не дає гуляти. Ми з ляльками, З іграшками Біжимо до хати. ïïï Перші крапельки весни Ще навколо біло-біло, Та вже сонечко пригріло, І з-під стріхи: капу-капу! – Прямо цуцику на лапу. Цуцик носа підставляє, Цуцик хвостиком виляє: Він радіє довгожданим Першим крапелькам весняним. Сонечко Біля сонечка, вгорі Плавала хмаринка, Проти сонечка, в дворі Бавилась Яринка. – Не журись, Яринко, Не на вік хмаринка: Хмарка розпливається, Сонечко ж – лишається! ïïï
Ти не бійся Милочко У малої Милочки Є нові санчата, Та боїться Милочка Із гори з'їжджати. І стоїть несміливо З ними на льоду. Каже: – Не зумію... – Каже: – Уп-паду... Ти не бійся, Милочко, Не страшні вони... Ти зумієш, Милочко, – Тільки розпочни! ïïï Перу, перу платтячко... Перу, перу платтячко І хустинки Для моєї лялечки, Для Маринки. Перу, перу платтячко І співаю, У вікно на сонечко Поглядаю. Вийди, вийди, сонечко, З-за хмаринки, Хай висохне платтячко Для Маринки. Буду, буду платтячко Прасувати, Буду мою лялечку Одягати. ïïï Люда милитись не хоче Я купатись в ванні буду, Покупаю й ляльку Люду. В неї пальчики зелені, В неї носик у варенні. Люда милитись не хоче, Плаче: «Мило зайде в очі!» Людо, Людочко, сідай, Тільки очі затуляй! ïïï Я вже велика дівчинка Мене мама, як маленьку, Умивала І щоранку дві косички Заплітала. Заплітала мені мама Дві косички, Одягала черевички, Рукавички. А тепер скажу я мамі, Що такою Вже не хочу бути більше Я малою. Сама буду я щоранку умиватись, Заплітатись, узуватись, Одягатись. Ще й найменшенькому братику Андрію Черевички узувати Я зумію. ïïï Майбутній адмірал У калюжі вранці-рано Ждуть кораблики Романа. Жаль – майбутній адмірал В чоботи води набрав... – Мамо, йди мерщій сюди, Тільки в море не впади! ïïï Вишенька Ранньою весною В нашому садку Я сама садила Вишеньку струнку. І шумить листвою – Вже така, як я! – Від усіх найкраща Вишенька моя! ïïï Сіяв півничок горох Сіяв півничок горох, А зібрав із поля, Змолотив – торох, торох! Аж воно: квасоля! Качечка Качечка кряче – Каченят не баче. Кличе качечка курчат: Чи не бачили качат? ïïï Ведмедики Я ведмедиків взяла, Посадила до стола, Стала медом частувати: – Пригощайтесь, ведмежата! А ведмедики сидять І нічого не їдять: Скуштувать медку охота – Та відкрить не можуть рота! ïïï Зайчик Довгі вуха, Куций хвіст. Невеличкий Сам на зріст. На городі Побував – Нам капусту Попсував. Довгі ноги Скік та скік! Ми – погнались, Він – утік ïïï ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|