Главная | Обратная связь

Еволюція теорії і практики управління виробництвом та менеджменту.

Практика управ­ління така ж давня, як існування людства. Хоча давні цивілізації та церква подають приклади ефективної практики управління, технічні впровадження періоду промислової революції здійснили більш динамічний вплив на розвиток теорії менеджменту. Це наочно проявилося в історії Великобританії у період з 1700 до 1785 рр., коли в організації виробництва відбулися суттєві зміни. У ХVІІІ-му столітті спочатку виникла система кустарної промисловості, коли виробники виготовляли продукцію у власних домівках. Однак невдовзі з'явилися підприємливі люди, які пропонували забезпечити кожного виробника необхідними матеріалами та умови сплати їм визначеної суми за кожну виготовлену одиницю продукції. Нарешті з'явилася фабрична система, для якої характерним є розміщення під одним дахом багатьох верстатів, що працювали за допомогою енергії.

Управління при фабричній системі характеризується, перш за все, суворим контролем операцій. Власників підприємств насамперед цікавило отримання максимально можливого прибутку на вкладений капітал. Тому велика увага приділялася спрощенню виробничих операцій, скороченню підходів і спонуканню працівників підвищувати продуктивність. Це викли­кало появу наукових методів управління.

Отже, управління існує з часів створення перших організацій. Управління виробництвом, безумовно сягає тих часів, але як наука воно почало розвиватися на початку минулого століття з моменту опублікування праці Фредеріка Тейлора «Принципи наукового управління» (1911р.). Відтоді управління виробництвом стає самостійною галуззю наукових досліджень.

Індустріальна революція була вагомим етапом розвитку виробництва. Вона привела до заміни праці людини на працю машини. Великий імпульс індустріальній революції був даний 1764 році створенням парового двигуна Джейнсом Воттсом. Подальшого розвитку промислова революція досягла із винаходом дизельного і електричного двигуна.

Як предмет науки менеджмент пройшов певні етапи свого розвитку, які отримали такі назви:

- домонополістичний етап (до 1900 року);

- етап «наукове управління виробництвом» (з 1900р. до 1930 р. в США);

- етап «адміністративно-бюрократичний підхід» (з 1900 р. до 1930 р. в Англії, Франції, Німеччині);

- етап «рух за гуманні стосунки» (1930 – 1950 рр. в США);

- сучасний етап.

Для домонополістичного етапу було характерним:

- невелика чисельність керівників середньої ланки;

- мало чисельність керівників вищої ланки;

- підвищена роль лідера;

- використання адміністративно-командних важелів.

Даний етап отримав назву «наукового менеджменту» оскільки співпав з масштабними науковими дослідженнями управління підприємством (Фредерік Тейлор, Френк і Лілія Гілбрейти, Генрі Гант (1816-1924рр.).

Тейлором було сформовано 4 основні принципи управління працею:

- заміна грубо практичних методів праці глибоко науковими (вивчення траєкторії рухів, організація робочих місць тощо.);

- відбір і навчання робітників;

- налагодження співробітництва;

- чітке розмежування функцій між адміністрацією і робітниками.

Тейлор визначив, що основна причина низької продуктивності праці прихована в недосконалості системи стимулювання робітників. Однак у своїх дослідженнях Тейлор не врахував дуже важливого аспекту праці - людської психології. Людський фактор був врахований в роботах Г.Ганта.

Етап «адміністративно-бюрократичний підхід» - на перший план висувалися формально організаційні аспекти (започаткував Анрі Файоль, якого вважають батьком менеджменту – 1841-1925 рр.). Ним було запропоновано універсальних 14 принципів управління: поділ праці; єдиновладдя; дисципліна4 повноваження та відповідальність; єдність напрямків діяльності; підпорядкування особистих інтересів загальним; винагорода персоналу; централізація; ієрархія підпорядкування; порядок; справедливість; стабільність робочого місця персоналу; ініціатива; корпоративний дух підприємства.

Етап «рух за гуманні стосунки» - як реакція на недоліки попередніх теоретичних поглядів у менеджменті виникла течія за гуманізацію відносин виробництва та управління. Засновнпиком якої був Елтоном Мейо (1880-1949рр.). На основі певних спостережень Е. Мейо зробив висновок, який став іменуватися «хотсорнським ефектом» - за яким продуктивність праці і якість продукції залежать не лише від умов праці, форми її оплати, фізіологічного стану робітників, але й від соціальних та психологічних факторів. Цей ефект вивів дослідників на необхідність обліку психологічних явищ в колективах.

В 1913 році Генрі Форд і Чарльз Соренсон створили на базі поєднання стандартизації, поділу та нормування праці з конвеєрними лініями потокове виробництво, тобто до нашого часу найефективніший спосіб виробництва товарів.

Інші наукові дослідження пов’язані з розробкою та вдосконаленням систем і методів управління якістю продукції, управління матеріально-технічним постачанням, автоматизацією та комп’ютеризацією процесів виробництва товарів і надання послуг та інше.

Ключовими моментами сучасної системи поглядів на менеджмент є :

1. Застосування системного підходу в управлінні.

2. Застосування ситуаційного підходу в управлінні.

3. Орієнтація менеджменту на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізація.

4. Визначення соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством в цілому.