Главная | Обратная связь

Принципи управлінськаї діяльності.

Важливим моментом менеджменту є система принципів управління. Спроби сформулювати принципи управління робилися ще в давні часи. Так, принципи управління домашнім господарством і сільськогосподарським маєтком розглядав у своїх роботах Ксенофонт, давньогрецький письменник і історик (близько 430-355 або 354 рр. до н.е.).

У літературі дається тлумачення поняття «принцип». Це основне вихідне положення будь-якої теорії або вчення, внутрішнє переконання, що формує норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи. Отже, у менеджменті під принципом слід розуміти основні керівні ідеї, правила й орієнтири діяльності управлінського персоналу. Принципи повинні не тільки відповідати цілям менеджменту, але й враховувати сучасні вимоги до бізнесової діяльності, прогресивні тенденції змін, бути легітимними.

Проте вважається, що принципи раціонального менеджменту були сформульовані в 1912 р. у книзі американського менеджера Г. Емерсона «Дванадцять принципів продуктивності»:

1.Точно поставлені ідеали або цілі.

2. Здоровий глузд.

3. Компетентна консультація.

4. Дисципліна.

5. Справедливе ставлення до персоналу.

6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.

7. Диспетчеризація.

8. Норми і розклади.

9. Нормалізація умов.

10.Нормування операцій.

11.Письмові стандартні інструкції.

12.Винагорода за продуктивність.

Під принципами управління слід розуміти основні ідеї, правила, норми поведінки, які є обов’язковими в діяльності організації.

Принципи є своєрідними провідниками свідомого використання законів і даних практики управління. Кожен принцип управління використовується для вирішення конкретних організаційно-політичних, соціально-економічних і виробничо-господарських завдань, тобто передбачає досягнення визначеної цілі, мети, завдання.

Крім цих важливих політичних і соціально-економічних принципів управління, у практичній діяльності широко використовують загально організаційні (необхідної різноманітності регламентування діяльності та ін.), а також конкретно організаційні (визначення функціональних напрямків діяльності кожного робітника в конкретних умовах практики; створення нормальних умов праці в конкретних виробничих ситуаціях; постійного, своєчасного і якісного обслуговування системи робочих місць у певних умовах виробництва; випереджаючого визначення специфічних проблем розвитку, що виникають на його окремих етапах; встановлення прав та норм для якісного виконання функцій).

У сукупності групи принципів управління створюють певну систему, яка реалізується у практичній діяльності.

Визначальну роль у цій системі відіграє група організаційно-політичних і соціально-економічних принципів управління.

Принцип єдності політичного і господарського управління спрямований на реалізацію взаємозв’язку політичних і господарських цілей, дій менеджерів, у тому числі в залежності від напрямків політики і соціального спрямування елементів.

Принцип демократичного централізму спрямований на поєднання централізованого управління економікою країни і демократизації діяльності низових підрозділів і управління ними.

Складовими елементами принципу демократичного централізму є єдиноначальство, колегіальність, відповідальність, гласність і соціальна справедливість в управлінні. Єдиноначальність означає підпорядкованість у трудовому процесі усіх працівників одній особі – керівникові, який має необхідні права щодо управління колективом і несе відповідальність за його роботу. Принцип єдності розпорядництва вимагає, щоб виконавець отримував розпорядження тільки від одного начальника.

Управління діяльністю організації завжди має колективний характер. Тому єдиноначальність в управлінні трудовими колективами повинна поєднуватися з колегіальністю, прийняттям рішень загальними зборами (конференціями) трудових колективів, широким залученням спеціалістів до розв’язання важливих господарських завдань.

Згідно з принципом поєднання демократизму і доцільного економічного централізму, питання господарської діяльності організацій самостійно вирішуються їх трудовими колективами з урахуванням економічної політики держави, запитів ринку і можливостей максимального задоволення потреб працюючих. Працівники управління здійснюють функції координації та регулювання трудової діяльності колективів, забезпечують доцільне використання виробничого потенціалу і створюваних економічних фондів. Для забезпечення соціального і екологічного захисту населення створюються відповідні централізовані фонди. Держава централізовано визначає політику ціноутворення, оподаткування, розробляє валюту, банківську, митну системи тощо.

Вирішальним напрямком розвитку економіки країни є демократизація всіх сторін суспільного життя, підвищення ролі місцевих органів розвитку самоуправління, забезпечення господарської самостійності трудових колективів, зростання ролі та значення профспілок і рад трудових колективів.

Принцип самоуправління сприяє активізації трудових колективів на підприємстві, їх структур, кожного працівника.

Цей принцип посилює права трудових колективів, їх самостійність і відповідальність за рішення виробничо-господарських, соціально-економічних і управлінських задач.

Важливим принципом є досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності. Цей принцип передбачає результативність або мінімальні витрати для одержання відповідного результату, успіх у досягненні мети, мінімалізацію ризику.

Зростання ефективності виробництва передбачає широке застосування економіко-математичних методів і сучасної електронно-обчислювальної техніки для прийняття оптимальних рішень і розв’язання важливих питань розвитку трудових колективів, узгодженості локальних критеріїв ефективності із загальним глобальним критерієм ефективності виробництва.

Плановість є принципом, особливо характерним для умов виробництва, заснованого на суспільній формі власності. Цей принцип дозволяє планувати діяльність наперед, тобто дивлячись на свої можливості, прогнозувати свою діяльність. Він також дозволяє в ринкових умовах не «прогоріти» фірмі.

Принцип стимулювання включає в себе форми і розміри стимулювання працівників, в залежності від кількості і якості виконуваних робіт. Ефективне стимулювання впливає на моральну та економічну сторони діяльності робітників і трудових колективів. Розрізняють моральне і матеріальне стимулювання.

Важливим принципом управління у будь-яких організаціях є також принцип підбору, розстановки і виховання кадрів.

Ефективність управлінської діяльності підвищується із застосуванням принципу науковості. Він передбачає використання найновіших досягнень розвитку науки і техніки, прогресивного досвіду організації менеджменту.