Здавалка
Главная | Обратная связь

Управління охороною праці на підприємствах



(в установах, організаціях) галузі

Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною управління підприємствами, що включає прогнозування та планування, організацію роботи, координацію та регулювання, активізацію та стимулю­вання, контроль, облік та аналіз. Об'єктом управління є діяльність функціональ­них служб та структурних підрозділів щодо забезпечення безпеки праці на робочих місцях, дільницях, у цехах та на підприємстві в цілому. Управління охороною праці здійснюють: на підприємстві в цілому - власник (керівник); в цехах, на виробничих дільницях та у службах - керівники відповідних підрозділів та служб. Для цього розробляється та затверджується Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.

Управління охороною праці вирішує такі основні завдання:

– навчання працюючих безпеці праці та пропаганда досягнень охорони праці;

– забезпечення безпеки виробничого устаткування, виробничих процесів, а також будівель та споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

– забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту;

– забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працюючих;

– організація лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування працюючих;

– професійний відбір працюючих за окремими спеціальностями.

На кожному підприємстві для забезпечення ефективного функціонування СУОП за участю служби охорони праці виконуються такі види робіт: розробляються перспективні, поточні річні та оперативні (квартальні, місячні) плани по створенню безпечних та нешкідливих умов праці, комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії, а також положення, інструкції та інші нормативні акти про охорону праці, діючі у межах підприємства; здійснюється атестація робочих місць за умовами праці; складається розділ "Охорона праці" колективного договору і "Угода з охорони праці"; проводяться навчання, інструктажі та перевірка знань з охорони праці; організуються проходження попереднього та періодичних медичних оглядів працівників певних категорій, а також забезпечення працівників засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчо­вими продуктами, змиваючими та знешкоджуючими засобами.

Для практичного вирішення питань забезпечення безпеки праці на підприємстві створюються постійно діюча комісія з питань атестації робочих місць з умов праці та комісія по введенню у експлуатацію об'єктів виробничого або соціального призначення, відремонтованого або модерні­зованого устаткування. В управлінні охороною праці та здійсненні громад­ського контролю за дотримуванням законодавства з охорони праці беруть участь уповноважені трудових колективів з питань охорони праці. Діяльність їх здійснюється згідно з Положенням про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яка затверджується на загальних зборах (конференції) трудового колективу підприємства.

На підприємстві для управління охороною праці необхідно мати такі документи:

– Положення про систему управління охороною праці на підприєм­стві;

– Положення про службу охорони праці підприємства; Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

– Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці;

– Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

– Положення про організацію та проведення інструктажів та спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) з питань пожежної безпеки; наказ про порядок атестації робочих місць на їх відповідність нормативним актам про охорону праці;

– Положення про організацію попереднього (при прийнят­ті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників певних категорій;

– Положення про санітарну лабораторію підприємства;

– Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями та видами робіт;

– Інструкцію про порядок організації та проведення зварюваль­них та інших вогневих робіт на підприємстві;

– загальнооб'єктні та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;

– перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких необхідні спеціальне навчання та щорічна перевірка знань з охорони праці;

– перелік посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню та періодичну перевірку знань з охорони праці;

– Наказ про організацію видачі безплатно працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування (для підприємств, де є виробництва з особливо шкідливими умовами праці); наказ про організацію видачі безплатно молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці;

– Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, організації належного зберігання та утримання цих засобів.

При плануванні роботи з охорони праці як вихідні дані використовують: план економічного та соціального розвитку підприємства; план організаційно-технічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на підвищення ефективності, пошук резервів виробництва; матеріали атестації робочих місць з умов праці; комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничої санітарії; матеріали розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій; приписи органів державного нагляду, служби охорони праці; рекомендації комісії з питань охорони праці підприємства; пропозиції уповноважених трудових колективів з питань охорони праці; результати адміністративно-громадського контролю стану охорони праці; постанови профспілкового комітету, рішення зборів (конференції) трудового колективу щодо питань охорони праці; відповідні накази адміністрації, документи вищестоящих господарчих та профспілкових органів.

Заходи з охорони праці повинні бути забезпечені проектно-кошторисно-конструкторською та іншою технічною документацією, фінансу­ванням та матеріальними ресурсами.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про охорону праці", на госпрозрахункових підприємствах, в установах і організаціях, в галузях, на

регіональному та державному рінях створюються фонди охорони праці.

На підприємствах фінансування заходів з охорони праці може здійснюватися, як правило, за рахунок: витрат виробництва (матеріальні затрати на удосконалення технологій та організацію виробництва, підтримку основних виробничих фондів у робочому стані, утримання засобів колективного захисту тощо); амортизації основних фондів; капітальних вкладень; банківського кредиту; кошторису видатків бюджетних організацій і установ; фонду охорони праці. Кошти фондів охорони праці підприємств формуються за рахунок: частини прибутку від підприємницької діяльності, що визначається колективними договорами; відрахувань коштів підприємств; коштів, одержаних від застосування органами державного нагляду з охорони праці штрафних санкцій до підприємств за порушення нормативних актів про охорону праці. Кошти фонду охорони праці підприємства повинні використо­вуватися тільки на виконання комплексних заходів, які забезпечують досягнення встановлених нормативів з охорони праці, подальше підвищення рівня охорони праці в умовах діючого виробництва.

У державні, галузеві та регіональні фонди охорони праці спрямовуються: кошти, що одержані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до підприємств, а також від стягнення цими органами штрафів з фізичних осіб, винних у порушенні вимог щодо охорони праці; добровільні відрахування, внески та інші надходження, а у державний і регіональні фонди - також кошти, передбачені окремим рядком відповідно у державному і місцевих бюджетах.

До заходів, що можуть здійснюватися за рахунок коштів галузевого - фонду охорони праці належать, наприклад: створення і впровадження автоматизованих систем попередження аварій, пожеж, нещасних випадків на виробництві, а також систем управління охороною праці; розроблення і здійснення програм метрологічного, кадрового та організаційного забезпе­чення атестації робочих місць; нормативно-правове забезпечення охорони праці; проведення та впровадження у виробництво науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

За рахунок коштів регіонального фонду охорони праці здійснюються, наприклад, такі заходи: приведення у відповідність до вимог нормативних актів сховищ отруйних, пожежо- і вибухонебезпечних речовин; утилізація шкідливих та небезпечних відходів виробництва; забезпечення безпечної експлуатації об'єктів, де постійно перебуває значна кількість людей (магазини, заклади освіти тощо).

Управління державним фондом охорони праці здійснює Комітет з нагляду за охороною праці. Кошти цього фонду згідно з кошторисом, затвердженим Держнаглядохоронпраці за погодженням з Міністерством фінансів, спрямовуються на фінансування заходів щодо комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі Національних програм з цих питань, сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств і виробництв, науково-технічних центрів і експертних груп та здійснення інших заходів.

Складовою частиною системи управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації) є навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці. На підприємстві розробляються та затверджуються його керівником Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, складаються плани-графіки виконання цієї роботи.

Усі працівники при прийнятті на роботу й щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань охорони праці. Ці інструктажі підрозділяють­ся на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться за програмою, розробленою службою охорони праці і затвердженою керівником підприємства, з усіма особами, які щойно прийняті на постійну або тимчасову роботу, а також прибули у відрядження чи на практику і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі. Цей інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або у спеціально обладнаному для цього приміщенні спеціалістом з охорони праці чи особою, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки.

Первинний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці з особами, які щойно прийняті на підприємство чи відряджені для безпосеред­ньої участі у виробничому процесі, а також з працівниками, які будуть виконувати нову для них роботу або переводяться з одного відділу (цеху) до іншого, та з прибулими на виробничу практику студентами (учнями).

Повторний інструктаж за повною програмою первинного інструктажу проводиться на робочому місці з усіма працівниками у такі строки: 1 раз на квартал - при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, 1 раз на півріччя - при виконанні інших робіт.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці в таких випадках: введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також внесення змін та доповнень до них; зміна технологічного процесу; заміна або модернізація устаткування; порушення працівником нормативних актів про охорону праці, що могли призвести або призвели до аварій, травм або отруєння; вимога посадових осіб органу державного нагляду за охороню праці, вищестоящої господарської організації або державної виконавчої влади, якщо виявлено незнання працівником (студентом або учнем) безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці; при перерві у виконанні робіт з підвищеною небезпекою більше ніж на 30 календарних днів, у виконанні інших робіт - більше 60 днів. Обсяг і зміст цього інструктажу залежать від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням робіт: за нарядами-допусками (дозволами); разових, безпосередньо не пов'язаних з обов'язками за фахом (навантаження та розвантаження товарів тощо); по ліквідації аварії, стихійного лиха.

Працівники, діяльність яких безпосередньо пов'язана з експлуатацією торговельно-технологічного, холодильного і іншого обладнання, що застосо­вується на підприємствах торгівлі й громадського харчування, проходять навчання за програмою технічного мінімуму на діючому обладнанні кожні два роки, на новому - за надходженням його на підприємство. Працівники, які допущені до експлуатації малих вантажних ліфтів та похилих підіймачів, проходять навчання щорічно. Навчання за програмою технічного мінімуму закінчується іспитом, результати якого оформляються протоколом.

Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою (електрозварювальних, вантажно-розвантажувальних з застосуванням машин та механізмів, по обслуговуванню вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів та ін.) проводиться тільки в навчальних закладах (професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах тощо).

Існує перелік посад посадових осіб, які зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з охорони праці до початку виконання ними своїх обов'язків, а також періодично - один раз на 3 роки. До цього переліку включені: керівники, заступники керівників, головні спеціалісти підприємств (установ, організацій), керівники, заступники керівників і спеціалісти їх структурних підрозділів, які безпосередньо пов'язані з проведенням робіт на виробничих дільницях, а також здійснюють контроль за технічним станом машин, механізмів, будівель та споруд, проведенням технологічних процесів; керівники і спеціалісти виробничо-технічних відділів, енергомеханічної і технологічної служб; посадові особи, які безпосередньо відповідають за пожежну безпеку і безаварійну експлуатацію об'єктів, проводять інструктажі з охорони праці для працівників; спеціалісти служб охорони праці.

Згідно з законом України "Про охорону праці", державний нагляд за охороною праці на підприємствах (в установах, організаціях) здійснюють:

– Комітет з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці), підпорядкований Міністерству праці та соціальної політики України;

– Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки, підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середо­вища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки України);

– органи державного пожежного нагляду Головного управління Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України (Держпожнагляд);

– органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Нагляд здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, що не залежать у своїй діяльності від власника.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за дотриманням законодавства про працю на підприємствах (в установах, і організаціях), що знаходяться у їхньому функціональному підпорядкуванні.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкова­ними йому прокурорами.

У складі Держнаглядохоронпраці створено на місцях ряд терито­ріальних управлінь та підпорядкованих їм інспекцій, що діють за галузевим принципом або видами нагляду.

Державний нагляд за охороною праці здійснюють державні інспектори та посадові особи Комітету і територіальних органів. Вони відповідно до посадових обов'язків мають право: перевіряти без перешкод в будь-який час стан охорони праці на підприємствах (в установах, організаціях); надсилати їхнім керівникам обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці; зупиняти експлуатацію (із накладенням пломби) як окремих робочих місць і видів устаткування, так і підприємства в цілому; накладати на підприємства штрафи; залучати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні вимог охорони праці; вирішувати інші питання, пов'язані із забезпеченням безпеки праці.

Нагляд за дотриманням умов санітарного законодавства, санітарних норм, викладених у стандартах та інших нормативно-технічних документах, а також за відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я та життя населення здійснюють органи, установи та організації державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" і "Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні".

Головний державний санітарний лікар України, поряд з іншими повноваженнями, затверджує державні санітарні норми, гранично допустимі концентрації, орієнтовно безпечні рівні хімічних і біологічних чинників у харчових продуктах, предметах та виробах, у воді, повітрі, грунті, а також встановлює норми радіаційної безпеки та допустимі рівні впливу на людину інших фізичних факторів.

Головні державні санітарні лікарі та їх заступники здійснюють нагляд за дотриманням умов санітарного законодавства, погоджують відведення земельних ділянок під забудову, місця водозаборів, скидання стічних вод, розташування промислових та інших об'єктів, а також розслідують причини і умови виникнення професійних чи групових захворювань, отруєнь, радіаційних аварій.

Головний державний санітарний лікар України та його заступники, інші головні державні санітарні лікарі та їх заступники, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби можуть видавати постанови про накладання штрафів та застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства на основі відповідних протоколів за підсумками перевірок.

Контроль за дотриманням законодавства про працю здійснює державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України, законодавства про охорону праці (в межах компетенції) і охорону навколишнього природного середовища - державна інспекція Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. На адміністративних територіях дотримання умов законодавства про охорону праці контролюють місцева державна адміністрація і місцеві Ради народних депутатів. За станом охорони праці і функціонуванням СУОП на підприємствах здійснюють відомчий контроль вищестоящі органи.

На підприємствах (в установах, організаціях) професійні спілки мають право без перешкод перевіряти стан умов та безпеки праці, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів (угод). Згідно з законом України "Про охорону праці", безпосередніми виконавцями функцій профспілок на підприємствах є профспілковий комітет, його комісія з питань охорони праці, цехові комітети, профгрупи і громадські інспектори з охорони праці.

Власник організує контроль за станом охорони праці: повсякденний з боку керівників робіт, підрозділів та інших посадових осіб; з боку служби охорони праці; адміністративно-громадський.








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.