Главная | Обратная связь

Машин і генераторів

Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати відповідно з вимогами ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.009-76, ГОСТ 12.3.010-82, ГОСТ 12.3.020-80 і нормативно-технічної документації, затвердженої органами державного нагляду. Безпеку вантажно-розвантажувальних робіт і транспортних операцій на підприємствах забезпечують інженерно-технічні працівники, відповідальні за безпечне виконання робіт по переміщенню вантажів, безпечну експлуатацію і утримання у справному стані підйомно-транспортного устаткування.

До вантажно-розвантажувальних робіт (обв'язування, зачеплення і переміщення вантажів) допускаються робітники не молодші 18 років, вивчені за відповідною програмою і атестовані комісією підприємства. Перевірка знань цих робітників здійснюється не рідше одного разу на рік.

Робітники, допущені до виконання вантажно-розвантажувальних і транспортних операцій, підпорядковуються особі, відповідальній за безпеку робіт по переміщенню вантажів.

Ручна укладка товару в штабель допускається на висоту не більш 2 м. Піднімати або опускати вручну вантаж масою 60-80 кг повинні два або більше вантажників. Для полегшення укладки вантажів на майданчик товарних вагів при зважуванні використовують похилі містки.

Переміщення у технологічному процесі вантажів масою більше 20 кг, а також вантажів будь-якої маси на відстань більше 25 м здійснюється механізованим способом.

На майданчиках для укладання вантажів необхідно позначити межі штабелів, проходів і проїздів між ними. Висота штабеля повинна бути визначена співвідношенням максимальної висоти його до меншого боку основи тари: для нерозбірної тари - не більше 6 м, для складної тари - не більше 4,5 м.

Мішки укладають у штабель трійниками або п'ятериками у вигляді зрізаної піраміди.

Відстані між рядами штабелів повинні бути визначені з урахуванням можливості застосування засобів механізації і створення необхідних протипожежних розривів. Проходи між штабелями у складах встановлюються не менше 1 м.

З метою забезпечення безпеки і полегшення вантажно-розвантажу­вальних робіт при постачанні вантажів на склади транспортними засобами влаштовують платформи, рампи, естакади, майданчик яких повинен знаходитись на одному рівні з підлогою вагону, машини.

Підлоги, по яких переміщають вантажі, повинні бути рівними, без ямок, порогів, набитих планок та гострих виступів.

Місця для вантажно-розвантажувальних робіт, включаючи проходи і проїзди, повинні мати достатнє природне та штучне освітлення відповідно до СНиП П-4-79. При проведенні вантажно-розвантажувальних робіт у закритих приміщеннях повинні бути передбачені санітарно-технічні пристрої, виключаючі наявність у повітрі пилу і шкідливих речовин у концентраціях, перевищуючих гранично допустими значення за ГОСТ 12.1.005-88. У місцях виконання цих робіт повинні бути знаки безпеки за ГОСТ 12.4.026-76.

Робітників, що зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах, забезпечують спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту, санітарно-побутовими приміщеннями і доброякісною питною водою.

На підприємствах торгівлі при виконанні вантажно-розвантажу­вальних робіт використовуються крани, вантажопідіймальні талі, ліфти, підйомники, транспортери, рольганги, урівнюючі майданчики, самохідні вантажні машини, візки. При улаштуванні, установці та експлуатації підйомно-транспортного устаткування необхідно керуватись галузевими правилами охорони праці, "Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів", "Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів", ГОСТ 12.2.003-91, а також вимогами безпеки, викладеними у стандартах і технічних умовах на устаткування інших видів. Підприємства торгівлі є власниками підйомного транспортного устаткування.

Опосвідчення підйомно-транспортного обладнання здійснюється органами Держнаглядохоронпраці (крани, ліфти), спеціалізованою організацією, що обслуговує ліфти, або інженерно-технічним персоналом підприємства (крани з ручним приводом, поворотні крани, тельфери, електро- та автонавантажувачі, штабелеукладачі).

Знімні вантажозахватні пристосування (траверси, стропи, ланцюги) і тара підлягають в процесі експлуатації періодичному огляду їх власником в строки, встановлені заводом-виготовлювачем.

Обслуговування підйомно-транспортних машин і механізмів та управління ними доручають спеціально навченим і атестованим особам.

Ліфти, що встановлюються на підприємствах, підрозділяються на пасажирські, вантажні з провідником і без провідника. На торговельних підприємствах використовуються також вантажні малі ліфти вантажопідйомністю 40, 100 або 250 кг, у яких кабіна має площу підлоги 0.36, 0.64 або 1 м² та висоту 0,8 або 1,2 м.

Підйомники, призначені тільки для переміщення вантажів без провідника, враховують у журналі вантажопідіймальних машин підприємства. Технічне опосвідчення і обслуговування підйомників проводить спеціалізо­вана організація. Порядок та строки технічного опосвідчення підйомників визначають "Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів".

Підйомники не вимагають улаштування шахти та машинного приміщення. Транспортування вантажів здійснюється у кабінах або на платформах, що переміщуються по напрямних на спеціальному каркасі. Двері у огорожах підйомника на поверхах мають блокуючі пристрої. Для аварійної зупинки його передбачені уловлювачі і кінцеві вимикачі. Платформу вантажних підйомників можна огороджувати з трьох боків при наявності пристроїв, що запобігають сповзанню вантажу за її габарити. Висота огорожі повинна бути не менше 1 м з суцільною обшивкою внизу висотою не менше 0,2 м.

Для переміщення вантажів використовують крани, електроталі і лебідки. Технічне опосвідчення їх проводиться перед пуском у роботу і потім періодично у строки: не рідше одного разу на рік - часткове, не рідше одного разу на три роки - повне опосвідчення (огляд, статичне та динамічне випробування).

Для переміщення і укладання тарноштучних вантажів у стелажі або штабелі на великих складах підприємств торгівлі використовуються електричні мостові крани — штабелери опорного типу і електроталі. Електроталі переміщуються по монорельсах - підвісних шляхах, які міцно прикріплюються до перекриття або до колон. Мінімальна відстань від підлоги до крюка електроталі, що знаходиться у верхньому положенні, повинна бути не менше 3 м.

Лебідки встановлюють і закріплюють на фундаменті або рамі, при цьому для забезпечення їх стійкості на раму вкладають баласт з урахуванням подвійного робочого навантаження. Зовнішні частини лебідки, що обертаються, окрім барабана, закривають знімними кожухами. Лебідки з електричним приводом обладнуються електромагнітним гальмом, автоматично діючим при відключенні електродвигуна, а лебідки з ручним приводом - храповим пристроєм і ручним стрічковим гальмом.

Навантажувачі, електрокари (автокари) та штабелери викорис­товуються для транспортування вантажів на базах і складах.

Навантажувачі з механічною системою підйому вантажу повинні і мати кінцеві вимикачі. Електронавантажувачі та електроштабелери облад­нують пристосуваннями, які запобігають перевантаженню механізмів підйому.

При навантаженні та розвантаженні тарноштучних вантажів механізмами слід здійснювати їх пакетування з використанням піддонів, контейнерів та інших пакетоутворюючих засобів.

Вантажні візочки призначені для транспортування невеликих вантажів. Вони повинні мати зйомні або жорсткі пристосування, що забезпечують стійкість вантажів, і поручні для зручності їх переміщення. При експлуатації візочків з підйомними платформами перед установкою вантажу необхідно переконатись у справності підйомного механізму. Під час перевезення вантажів платформа візочків повинна бути повністю опущена.

Конвеєри підрозділяються на стрічкові, пластинчаті, скребкові та ін.

Конструкція конвеєрів повинна передбачати установку наванта­жувального і розвантажувального пристроїв для рівномірної і центрированоі подачі вантажу у напрямку його руху.

Рольганги для переміщення вантажів у тарі бувають горизонтальними і похилими.

Спуски і похилі площини застосовують для переміщення вантажів під дією власної ваги. Нахил роблять до 30° при висоті бортів 400 мм. У кінці спуску, на приймальному майданчику встановлюють упори з пружинними амортизаторами. При нахилі менше 30° на приймальному майданчику встановлюють приймальний столик висотою 0,7...0,9 м. Для транспортування вантажів з висоти використовують гвинтові спуски. Висота бортів повинна бути не менше 450 мм. Швидкість руху вантажу не повинна перевищувати 0,75 м/с. Прорізи у підлогах для завантаження похилих транспортних засобів повинні мати міцні огорожі висотою не менше 0,9 м.

При ручному розбиранні вантажів використовують зрівнювальні майданчики (підйомні платформи), які виконують функцію проміжного настилу між рампою і платформою транспортного засобу, а також забезпечують розташування навантажувального ярусу контейнера і вантажної гілки конвеєра на одному рівні.

Для торговельних складів та баз випускається комплексне устаткування, яке дозволяє максимально механізувати і забезпечити безпеку підйомно-транспортних робіт, наприклад, механізований комплектуючий склад СМК - 2.

Для нарізання гастрономічних продуктів використовуються машини типу МРГ – 300 А та МРГУ - 370 (МРГУ - 370 М).

Для забезпечення безпечної експлуатації машини МРГ – 300 А необхідно стежити за міцністю кріплення дискового ножа у корпусі і завантажувального лотка на важелі. Забороняється експлуатація машини при відсутності або пошкодженні захисного кожуха, що огороджує дисковий ніж. Завантаження машини продуктами слід здійснювати тільки при зупиненому електродвигуні.

У машині МРГУ - 370 дисковий ніж і передавальний механізм закриті захисним кожухом. Для заточення дискового ножа є заточувальне пристосування, яке встановлене у верхній частині корпусу і закрите огорожею.

Машини для різання заморожених продуктів мають як виконавчий орган пилку або гільйотину. Найбільш небезпечні машини зі стрічковими пилками. Для запобігання розриву полотна пилки його не слід надмірно натягувати. Полотно необхідно встановлювати у середній частині ободів шківів. Заради уникнення розлітання шматочків розпилюваного продукту рух робочої частини пилки повинен бути направлений зверху вниз. Захист працівників від рухомих частин машин досягається використанням огорож. При роботі продукт до полотна необхідно подавати рівномірно, без надмірних зусиль. Заради уникнення нещасних випадків не можна наближати руки до робочого органа ближче ніж на 0,1м.

М'ясорубки різних видів мають однаковий принцип дії і розрізняються за конструкцією незначно. Найбільш небезпечним елементом м'ясорубки є шнек. Для того, щоб при завантаженні продукту пальці працівника не діставали до шнека, завантажувальному пристрою надається форма воронки або лотка.

У фаршомішалках найбільш небезпечним елементом є вал з лопатями. Для запобігання травмування рук персоналу при завантаженні продукту фаршомішалка МС8-150 має у верхній частині завантажувальної воронки запобіжну хрестовину. Перед початком роботи перевіряють технічний стан універсального приводу і приєднаної до нього за допомогою хвостовика фаршомішалки. Розвантажувальний отвір робочого циліндра повинен бути щільно закритий. Завантаження змінного механізму продуктом здійснюється після перевірки роботи його на холостому ході.

При експлуатації тістомісильної машини ТММ-1М захист працівників від місильного важеля, що рухається, забезпечує корпус діжі. Положення візка з діжею на фундаментній плиті машини фіксується трьома циліндричними штирями. Заради уникнення викидання тіста з діжі при його замішуванні передбачені спеціальні огороджуючі щити. У момент замісу " щити опускаються вниз і щільно охоплюють діжу. При піднятті огорожі система блокування відключає електропривід.

У кремозбивальних машинах огорожею збивача є місильний бачок. Під час роботи збивальних машин забороняється змінювати частоту обертання збивача (виняток складають машини МВ-35М та МВ-6). Машина МВ-60 оснащена вимикачем, який у момент перемикання швидкостей відключає електродвигун.

Електричні харчоварильні котли оснащені контрольно-вимірю­вальною та запобіжною арматурою. На котлах встановлені: електроконтактний манометр, подвійний запобіжний клапан, наповнююча воронка і клапан-турбінка. За допомогою електроконтактного манометра автоматично підтримується у заданих межах тиск пари у пароводяній рубашці котла і здійснюється управління тепловим режимом його роботи.

Для заземлення (занулення) металевого корпусу харчоварильного котла використовують окремий провідник, переріз якого повинен бути не менше перерізу фазного провідника. Як окремий провідник заземлення (занулення) корпусу котла допускається використовувати сталеву трубу, у якій прокладений живлячий його електричний кабель.

У апараті пароварильному електричному секційному модульованому АПЕСМ-2 нагрівання води у парогенераторі здійснюється трубчастими електронагрівачами, потужність яких регулюється за допомогою пакетного перемикача. Захист трубчастих електронагрівачів від "сухого ходу" і надмірного підвищення у парогенераторі тиску пари здійснюється за допомо­гою реле тиску РД-4. Подача пари у варильні камери регулюється шибером. Конденсат, що утворюється в процесі варіння, відводиться по трубопроводу у каналізацію. Є сигнальні лампи: "Немає води" і "Нагрівання". Передбачено захисне заземлення (занулення) корпусу апарата. Заради уникнення опіків паром не допускається відчиняти двері та верхню кришку апарата до його вимикання.

Для миття посуду використовуються посудомийні машини різних видів. Найбільшу потенційну небезпеку при експлуатації представляють мийні машини безперервної дії, наприклад ММУ-2000. У цій машині секції завантаження та вивантаження посуду утворені настилом конвеєра та облицювальними листами. Секція миття - це тунель, створений настилом конвеєра і кожухом, який має підйомні дверцята. Ванни закриті решітками. Сходження посуду з конвеєра виключає дія встановленого на ньому кінцевого вимикача. Передбачено захист від ураження електричним струмом. Температура у секції миття реєструється двома термометрами УТ-200. У ванні первинного полоскання термосигналізатор ТСМ-100 регулює роботу трьох електронагрівних елементів і підтримує температуру води у межах 58-62°С. Рівень води у ваннах підтримується датчиками рівня і соленоїдними клапанами.

У гарячих цехах для теплової обробки продуктів використовують електричні плити з відкритою жаровою поверхнею. Електричні плити (ПЕ-0,51-0,1, ПЕТ-0,51-0,1, ПЕСМ-4 та ін.) розмішують у гарячих цехах з урахуванням вимог пожежної безпеки. Для зниження небезпеки опіків по периметру плити встановлюються на кронштейнах металеві поручні. Жарова поверхня повинна бути рівною, гладкою, без тріщин і знаходитись на одному рівні з бортовою поверхнею. Інтенсивність та температура нагрівання конфорок регулюються пакетними перемикачами. Температура у жаровій шафі плити підтримується автоматично вбудованим у її стінку терморегулятором. У колі живлення кожної електроплити встановлено плавкі запобігачі і магнітний пускач. Передбачено заземлення (занулення) металевих конструктивних елементів плити. Для видалення газів і парів, що створюються при тепловій обробці продуктів, використовуються місцеві вентиляційні відсмоктувачі. При експлуатації плит необхідно максимально завантажувати жарову поверхню надплитним посудом з метою зниження тепловтрат і обмеження інфрачервоного теплового випромінювання. На нагріті конфорки не повинна попадати рідина заради уникнення появи у них тріщин за рахунок різких перепадів температури і зволоження їх електроізоляції.

Холодильні установки призначені для підтримання визначеної температури у холодильних камерах. У зв’язку з наявністю у холодильних установках холодоагентів – аміаку або хладонів, що знаходяться під значним тиском і мають небезпечні властивості, експлуатація їх вимагає сурового дотримання техніки безпеки і технічних умов.

На кожному підприємстві або у об'єднанні підприємств, де вико­ристовуються установки, наказом призначаються з числа інженерно-технічних працівників відповідальні особи за справний стан, правильну і безпечну дію апаратів (посудин), трубопроводів і пристроїв холодильної установки і по нагляду за технічним станом і безпечною експлуатацією | холодильної установки. Перевірка знань з питань охорони праці у керівників та інженерно-технічних працівників, пов'язаних з експлуатацією холодильних установок, здійснюється перед призначенням їх на посаду і періодично не рідше одного разу на три роки.

У процесі експлуатації холодильних установок здійснюються періодичний огляд апаратів (посудин) у робочому стані згідно з інструкцією з експлуатації, а також їх технічне опосвідчення. При технічному опосвідченні апаратів їх піддають зовнішньому та (у доступних місцях) внутрішньому огляду не рідше одного разу на 2 роки і випробуванню надмірним тиском не рідше одного разу на 8 років. У аміачних холодильних установках апарати, не доступні для внутрішнього огляду, піддаються пневматичним випробуванням на міцність і щільність не рідше одного разу на 2 роки.

Для запобігання аваріям у аміачних і хладонових холодильних установках використовуються арматура, запобіжні клапани, контрольні вимірювальні прилади і засоби автоматичного захисту.

У холодильних установках запірні вентилі на трубопроводах та апаратах неагрегатованих машин, крім основних запірних вентилів компресорів, повинні бути запломбовані у відкритому положенні. У місця де арматура і трубопроводи можуть бути пошкоджені транспортними засобами або вантажами, встановлюються металеві захисні огорожі. У кожухотрубних апаратах, посудинах і ресиверах є оглядове скло для візуального контролю рівня рідини.

У холодильних установках для спостереження за робочим тиском нагнітання, всмоктування, у системі змазки і у картері використовуються манометри і мановакууметри.

Компресори холодильних установок мають пружинний запобіжний клапан, що з'єднує порожнини нагнітання і всмоктування при перевищенні допустимої різниці тисків. Посудини, апарати і технологічне устаткування з безпосереднім охолодженням, що містять рідкий холодильний агент, а також деякі компресори оснащені пружинними клапанами, які скидають його пари у атмосферу. У аміачних холодильних установках запобіжні клапани повинні бути відрегульовані на початок відкривання: 1,2 МПа - з боку всмоктування і 1,8 МПа - з боку нагнітання.

Холодильні установки обладнані приладами автоматичного захисту, що зупиняють компресори при небезпечних режимах роботи.

При нецілодобовому обслуговуванні автоматизованих аміачних холодильних установок у приміщеннях машинних (апаратних) і конденсаторних відділень обов'язкова установка індикаторів витоку аміаку і сигналізаторів і аварійної концентрації його у повітрі.

При цілодобовому обслуговуванні холодильної установки індикатори витоку і сигналізатори аварійної концентрації пари аміаку можна не І встановлювати у приміщеннях.

Витік аміаку, наявність його у розсолі або циркуляційній воді визначають за допомогою індикаторного паперу (фільтрувального паперу, обробленого і розчином фенолроту і висушеного на повітрі).