Главная | Обратная связь

Загальна характеристика умов праці в галузі

Найважливішими показниками трудового процесу є характер та умови праці. Характер праці визначається робочою позою (нахили тулуба, перемі­щення у просторі), напругою (увага, напруга аналізаторних функцій зору і слуху, емоційна та інтелектуальна напруга, монотонність), змінністю і важкіс­тю (динамічність роботи, статична напруга). При плануванні робочого місця виходять з того, щоб працівник протягом зміни забезпечував потрібну проду­ктивність праці, витрачав мінімум фізичних сил, не піддавався впливу небезпе­чних та шкідливих виробничих факторів. Важливе значення мають робоча поза, темп та ритм виконання роботи. Виключаються статичні м'язові на­пруги та, отже, профзахворювання (викривлення хребта, розширення вен) у робочій позі, що забезпечує розташування центру ваги ті­ла у межах площі опори. Загальні ергономічні вимоги до робочого місця ви­кладені у міждержавних стандартах ГОСТ 12.2.032-78 (при виконанні робіт сидячи) та ГОСТ 12.2.033-78 (при виконанні робіт стоячи). Робочим місцем вважають місце постійного або тимчасового перебування працюючого у проце­сі трудової діяльності. При вільному ритмі роботи темп її визначається самим працівником згідно з його індивідуальними можливостями. У процесі одно­манітних, короткочасних робочих операцій (наприклад, розфасовки та паку­вання товарів) можливе відчуття монотонності праці. Чітко виражена моно­тонність роботи призводить не тільки до передчасної втоми, але й до швид­кого нервового виснаження. Утомлюваність можна знизити періодичними змінами робочої пози та ритму операції, зміною робочих місць, естетиза­цією праці, використанням раціональної організації режиму праці та відпо­чинку. У роботі, пов'язаній з великим м'язовим навантаженням, перерви повинні бути довгочасними (до 10 хв.), але не частими, причому їх трива­лість та частота повинні змінюватись протягом робочої зміни.

На основі за­гальних енерговитрат організму людини розрізнюють (згідно з ГОСТ 12.1.005-88) фізичні роботи:

– легкі (категорія І);

– середньої важкості (категорія II);

– важкі (категорія III).

Легкі фізичні роботи категорії І з енерговитратами до 139 Вт - робота, що виконуються сидячи та супроводжуються незначною фізичною напру­гою, категорії І з енерговитратами 140–174 Вт - роботи, що виконується сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деякою фізичною напругою. Фізичні роботи середньої важкості охоплюють види діяльності з витратою енергії 175-232 Вт - категорія ІІ та 233-290Вт – категорія ІІ. До категорії ІІ належать роботи, пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи та вимагають певної фізичної напруги, до категорії ІІ – роботи, пов'язані з ходінням, переміщенням та перенесенням вантажу до 10 кг та супроводжується помірним фізичним навантаженням. Важкі фізичні роботи (категорія III) з енерговитратами більше 290Вт пов'язані з постійними пересуваннями, переміщеннями та перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів та вимагають великих фізичних зусиль.

Згідно з ГОСТ 19.605.74, умови праці - це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини у процесі праці. Умови праці визначаються наявністю на робочих місцях шкідливих хімічних речовин, пилу, вібрації, шуму, інфразвуку, ультразвуку, неіонізуючих випромінювань різноманітного діапазону, біологічних факторів (мікроорганізми, білкові препарати, природні компоненти організму - амінокислоти, вітаміни та ін.), а також мікрокліматом.

Важливе значення у формуванні виробничого середовища відіграє технічна естетика, яка дозволяє запобігати нервово-психічним перевантажанням працівників. Це досягається використанням раціональних архітектурно-планувальних рішень, високохудожніх інтер'єрів, а також науково обгрунтованих кольорів для фарбування стін, стель та устаткування. Кольори для фарбування приміщень та устаткування обирають залежно від їх функції пального призначення, умов зорової роботи, особливостей клімату та орієнтації вікон відносно сторін світу. Так, у приміщеннях з великим тепловідділенням конструкції та поверхні устаткування фарбують у кольори холодильних тонів, у приміщеннях без природного освітлення - у кольори теплих тонів.

Для забезпечення нормальних умов праці санітарні норми установлюють на одного працюючого об'єм виробничого приміщення не менше 15, з площею приміщення, відгородженого стінами або глухими перегородками, - не менше 4,5м². На підприємствах передбачаються кабінети психофізіологічного розвантаження (емоційно-вольового тренування), приміщення для виконання фізичних вправ, санітарно-побутові приміщення.

Оптимальні умови і характер праці - це такі умови і характер праці при яких виключений несприятливий вплив на здоров'я працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, утворюються передумови для збереження високого рівня працездатності (відсутність таких факторів або відповідність їх рівням, які прийняті як безпечні для населення).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992р. № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці", робочі місця, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів підлягають атестації. Така атестація проводиться згідно з "Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими 1 серпня 1992р. Міністром праці України та Головним державним санітарним лікарем України. Робочі місця за умовами праці оцінюються з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середо­вища і трудового процесу на працюючих, передбачених гігієнічною класифікацією праці сукупними факторами технічного й організаційного рівня умов праці ступеня ризику пошкодження здоров'я.

За результатами атестації ро­бочі місця з шкідливими і небезпечними умовами та характером праці можна віднести до однієї з категорій:

– зі шкідливими умовами праці (1 ступінь);

– зі шкідливими і важкими умовами пращ (2 ступінь);

– з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці (3 ступінь).

Атестація робочих місць перед­бачає виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих фа­кторів, причин їх утворення; дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на ро­бочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру пращ на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм і правил; обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії зі шкід­ливими умовами праці; підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги та компенсації залежно від умов праці; перевірку правильності застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Результати атестації робочих місць за умовами прці, за якими складаються Карти умов праці, є основою для вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", інших пільг та компенсацій, а також розробки і реалізації організаційних, технічних, економічних та соціальних заходів колективного договору (угоди) щодо покращення умов трудової діяльності.

Для організації і проведення атестації робочих місць наказом по підприємству (організації) створюється атестаційна комісія, до складу якої входять головні спеціалісти, працівники відділу кадрів, відділу праці і заробітної плати, служби охорони праці, органів охорони здоров'я, представив громадських організацій та ін.

Вимоги виробничої санітарії до підприємств торгівлі визначають і нормативні документи: "Санітарні норми проектування промислових підприємств СН245-71", "Санітарні правила організації технологічних процесів та гігієнічні вимоги до виробничого обладнання №1042-73", "Правила охорони праці для об'єктів роздрібної торгівлі", "Правила техніки безпеки і виробничої санітарії в магазинах споживчої кооперації", "Правила охорони праці при експлуатації баз, складів і сховищ, виконанні вантажно-розвантажувальних робіт на об'єктах оптової торгівлі", "Правила охорони праці для підприємств громадського харчування", міждержавні стандарти ССБТ (наприклад, ГОСТ 12.1.003-і "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности"), будівельні норми і правила (наприклад, СНиП П-4-79. "Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования.") та ін.

На підприємствах на самопочуття, стан здоров'я та працездатність людини впливає мікроклімат виробничих приміщень - метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються діючими на організм людини поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повіт­ря і теплового випромінювання. Розрізняють оптимальні та допустимі мікро­кліматичні умови. Оптимальні мікрокліматичні умови - поєднання кількісних показників мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на .людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруги механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності. Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання кількісних показників мікро­клімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати перехідні та такі, що швидко нормалізуються зміни теплового стану організму, які супроводжуються напругою механізмів терморегуляції, що не виходить за межі фізіологічних пристосувальних можливостей. При .цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись дискомфортні теплові відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень залежно від періоду року (розрізняють холодний та теплий періоди) та категорії роботи (Іа, І6, ІІа, ІІб, III) наведені для постійних і непостійних робочих місць у ГОСТ 12.1.005-88. "ССБТ.

Із збільшенням ступеня важкості роботи норми оптимальної та допустимої температури повітря на постійних та непостійних робочих місцях у холодний та теплий періоди року зменшуються, а нормовані значення швидкості руху повітря у цих умовах, навпаки, збільшуються.

Якщо при виконанні легкої роботи категорії Іа оптимальна та допустима швидкість руху повітря приймається не більше 0,1м/с, то при виконанні важ­кої роботи оптимальна швидкість руху повітря встановлюється не більше 0,3м/с та допустима - не більше 0,5 м/с. Так, при виконанні легкої роботи категорії Іа допустима відносна вологість повітря, що має температуру 28°С, складає 55%, при виконанні важкої роботи - 75%, якщо температура повітря 24°С та нижче.

Значні відхилення параметрів мікроклімату у виробничих приміщен­нях від допустимих значень призводять до порушення терморегуляції організму працівників, до гострих та хронічних захворювань.

У гарячих цехах підприємств громадського харчування мікрокліматичні умови значною мірою визначаються технологічним процесом теплової обробки харчової продукції, який супроводжується інтенсивним тепло- та вологовиділенням.

У сфері торгівлі існують виробничі приміщення, наприклад, охолоджувальні камери, в яких неможливо встановити нормативні величини показ­ників мікроклімату через технологічні вимоги до виробничих процесів. Пра­цівники, що беруть участь у таких виробничих процесах, забезпечуються приміщеннями для відпочинку та обігрівання, а також спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту. Для них регламентується час роботи та відпочинку.