Главная | Обратная связь

щодо забезпечення пожежної безпеки в галузі

При розміщенні підприємств здійснюється групування в окремі комплекси об'єктів, споріднених за функціональним призначенням та ознаками пожежної небезпеки.

З метою запобігання розповсюдженню вогню з однієї будівлі на іншу між ними влаштовують протипожежні розриви, величина яких (6, 9, 12, 15, 18 м) залежить від ступеню вогнестійкості протистоячих будівель, категорії їх за вибухонебезпекою і пожежною небезпекою, площі підлоги у них, наявності протистоячих глухих стін. Кіоски, ларки, тимчасові споруди повинні розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд. Будівельні норми та правила можуть передбачати більший протипожежний розрив або допускати розміщення їх біля зовнішніх протипожежних стін без отворів.

Кіоски, інвентарні будівлі мобільного типу тощо допускається розміщати групами, але не більше 10 у групі та площею не більше 800м2. Відстань між групами цих будівель, а також від них до інших споруд слід приймати не менше 15 м.

Протипожежні розриви між різними об'єктами не дозволяється використовувати для складування матеріалів, устаткування та пакувальної тари, а також стоянки транспортних засобів і встановлення індивідуальних гаражів. У межах протипожежних розривів, а також на відстані менше 15 м від будівель та споруд не допускається розведення вогнищ, спалювання відходів та тари. Не дозволяється складування горючої тари біля вікон торговельних підприємств, житлових, адміністративних та інших будівель. Допускається тимчасове розміщення її на відстані не менше 15 м від зовнішніх стін з отворами.

У будівлях та спорудах на випадок виникнення пожежі необхідно передбачати евакуаційні шляхи та виходи.

Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть: з приміщень першого поверху назовні безпосередньо чи через коридор, вестибюль, сходову клітку; з приміщень інших поверхів у сходову клітку (безпо­середньо, у тому числі через хол або через коридор), яка повинна мати вихід назовні безпосередньо або через вестибюль, відділений від примикаючих коридорів перегородками з дверима; з приміщень у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, забезпечене вказаними вище виходами. Евакуаційні виходи розташовуються розосереджено, кількість їх з будівель та з кожного поверху будівлі повинна бути не менше двох. На підприємствах торгівлі та громадського харчування у багатьох випадках один евакуаційний вихід призначений для відвідувачів, інший - для обслуговуючого персоналу. Тамбури виходів не можна використовувати для торгівлі та зберігання (навіть тимчасового) яких-небудь матеріалів та інвентаря.

Ліфти та ескалатори не є шляхами евакуації. На шляхах евакуації не повинно бути перешкод для руху людей. Двері повинні відчинятись назовні та бути двостулковими, висота їх у світлі приймається не менше 2м. На шляхах евакуації та у торговельних залах передбачається аварійне освітлення.

Ширина евакуаційних проходів, протяжність шляхів евакуації, кількість та ширина евакуаційних виходів (дверей) визначаються розрахунко­вим шляхом. Так, у магазинах з площею торговельних залів менше 1000м2 сумарна ширина маршів сходових кліток, ширина дверей, коридорів та проходів між технологічним устаткуванням приймається з розрахунку не менше 0,6м на 100 чол. Причому, ширина шляхів евакуації та дверей у всіх випадках повинна бути не менше 1,0 та 0,8м відповідно. У торговельних залах їдалень, кафе та ресторанів основний прохід, що веде до евакуаційних виходів, приймається завширшки не менше 1,35м. Ширина сходової площадки повинна бути не менше ширини маршу, а перед входом у ліфт з двостулковими дверима - не менше 1,6м. На площадках сходових кліток та у ліфтових холах не можна встановлювати кіоски та ларки. Не допускається організація торгівлі, розміщення торгових та ігрових автоматів на площадках сходових кліток та інших шляхах евакуації людей. Згідно з СНиП 2.01.02-85, відстань між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з приміщення, маючого периметр Р, повинна відповідати вимозі L ≤1,5Р . Відстань по проходах від найбільш віддаленої точки торговельного залу до виходу на евакуаційну сходову клітку або назовні слід приймати не більш 25 м. Відстань між виходами повинна бути не більше 50 м. У магазинах самообслуговування та універсамах двері для входу покупців у торговельний зал та виходи з нього необхідно влаштовувати у різних кінцях залу. При площі приміщень понад 300 м² кількість виходів з них повинна бути, як правило, не менше двох. У приміщеннях з одним евакуаційним виходом допускається перебування одночасно не більше 50 чоловік. У торговельних залах та на шляхах евакуації людей не допускається зберігання горючих матеріалів, відходів, упаковок та контейнерів.

Місткість торговельних залів для магазинів приймається з розрахунку не менше 1,35м2 на одну людину, місткість залів для відвідувачів ресторанів, кафе, їдалень - з розрахунку не менше 1, 4 м² на одне посадочне місце. При цьому для універмагів, універсамів, ресторанів, їдалень, кафе, розташованих у будівлях І та II ступеню вогнестійкості, необхідний час евакуації людей приймається 6 хв., у будівлях III та IV ступенів вогнестійкості - 4 хв., V ступеню - 3 хв.

На підприємствах, базах та складах повинні бути плани евакуації людей та дій працюючих на випадок виникнення пожежі. Для оповіщення людей про пожежу в будівлях використовуються як внутрішня радіо­трансляційна мережа, так і спеціально змонтовані мережі мовлення, а також тривожні дзвінки та інші сигнали. Типова схема системи оповіщення про пожежу повинна включати: магнітофони з заздалегідь записаними на магнітофонну стрічку текстами оповіщення, посилювач, пристрій вихідної: комунікації, розподільча провідна мережа, звукові колонки (динаміки). Плани, (схеми) евакуації людей на випадок виникнення пожежі повинні бути розроблені та вивішені на видних місцях у будівлях та спорудах (окрім житлових будинків), які мають два і більше поверхи, якщо одночасно перебувають на поверсі більше 25 чоловік.

На речових ринках торговельне обладнання слід розміщувати з таким розрахунком, щоб уздовж рядів забезпечувався вільний прохід до евакуаційних виходів завширшки не менше 2 м. Через кожні 25 м торгового ряду передбачається поперечний прохід завширшки не менше 1,4 м.

Вогнегасні речовини та матеріали. Речовини та матеріали, за допомогою яких досягається припинення процесів горіння, називаються вогнегасними засобами. Найбільш розповсюдженими з них є: вода у рідкому та пароподібному стані, різноманітні піни, вуглекислий газ, пісок, хімічні сполуки у вигляді порошкових та емульсійних сумішей.

Вода здатна відбирати у речовини, що горить, теплоту, подрібнювати та забивати полум'я, ускладнювати доступ атмосферного повітря до осередку горіння. Однак має вона і ряд негативних властивостей. Так, вода є добрим провідником електричного струму, що зумовлює небезпеку ураження ним людей при використанні її для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою.

Як вогнегасні засоби широко використовують хімічну та повітряно-механічну піни. Хімічна піна складається з бульбашок вуглекислого газу, повітряно-механічна піна містить бульбашки повітря. Вогнегасну дію піни засновано на тому, що вона охолоджує верхній, найбільш нагрітий шар речовини, що горить, та ізолює його від атмосферного повітря, її застосовують для гасіння рідин та твердих речовин, що загорілися, а також для захисту їх від нагрівання та спалахування. Піна непридатна для гасіння пожеж в електроустановках, що знаходяться під напругою, та тих речовин (натрій, калій, сірковуглець та ін.), з якими вона вступає у реакцію взаємодії.

Для гасіння вогню використовують вуглекислоту, яка не проводить електричний струм та не підтримує горіння. При гасінні пожежі вуглекислий газ створює навкруги осередку горіння зону зі зниженим вмістом кисню, завдяки чому високотемпературні процеси в ньому припиняються. Вуглекислотою не можна гасити етиловий спирт, у якому вона розчиняється, та хімічні сполуки, здатні піддаватись термічній деструкції без доступу повітря (терміт, целулоїд).

Для ліквідації осередків горіння, що не піддаються гасінню іншими вогнегасними засобами, застосовують спеціальні порошки. Гасіння пожежі порошками досягається завдяки вогнеперешкодженню, сповільненню екзотермічних реакцій, охолодженню поверхні речовини, що горить, та ізоляції її від атмосферного повітря в'язкими плівками.

На всіх підприємствах, базах та складах, інших об'єктах повинні бути у необхідній кількості первинні засоби пожежогасіння, призначені для боротьби з вогнем у початковій стадії пожежі. До таких засобів належать вогнегасники. Ручні вогнегасники - це посудини різного об'єму, наповнені вогнегасними речовинами та маючі пристосування для розбризкування або розпилення цих речовин у осередку горіння. Вогнегасники залежно від виду вогнегасних речовин, що використовуються у них, підрозділяються на пінні, вуглекислотні та порошкові.

Хімічний пінний вогнегасник ОХП-10 використовується для гасіння твердих матеріалів та горючих рідин, але не застосовується для гасіння електроустановок під напругою.

Перед використанням вогнегасника слід прочистити отвір сприску. Для приведення вогнегасника у дію необхідно повернути рукоятку його на 180° до відказу. При цьому відкривається горловина стакана з кислотною частиною заряду. Потім вогнегасник перевертається вгору дном та злегка струшується. У результаті змішування кислотної та лужної частин заряду відбувається реакція піноутворення з виділенням великої кількості вуглекислого газу та підвищенням тиску у корпусі.

Вогнегасник повітряно-пінний уніфікований ОВП-10УБ призначений для ліквідації пожеж класів А та В. Він не застосовується для гасіння загорянь лужних та лужноземельних металів та інших матеріалів, горіння яких може відбуватися без доступу кисню, а також електрообладнання, що знаходиться під напругою.

Для приведення вогнегасника у дію витягають запобіжну чеку, що фіксує положення пробійника відносно головки, та ударом долоні переміщують пробійник всередину посудини. При цьому пробійник проколює гострим кінцем мембрану, герметизуючу балон зі стисненим повітрям. Внаслідок цього стиснене повітря (маса його 30...35г) надходить у посудину вогнегасника, створює в ньому надмірний тиск 1,0-1,5 МПа, під дією якого розчин піноутворювача витісняється у піногенератор. Створювана у піногенераторі піна витісняється під тиском назовні у вигляді компактного струменя довжиною не менше 4,5 м.

Вуглекислотні вогнегасники ОУ-2, ОУ-3, ОУ-5 та ОУ-8 застосовуються для гасіння загорянь в електроустановках, що знаходяться під напругою, а також гасіння загорянь матеріалів, які можуть бути зіпсовані водою чи піною.

Для приведення вогнегасника у дію необхідно спрямувати розгруб-снігоугворювач на осередок горіння та повільно повертати маховичок вентиля проти годинної стрілки. При цьому вуглекислота надходить через сифонну трубку та вентиль у розтруб, де перетворюється у снігоподібну масу. Залежно від ємкості балону час дії вуглекислотних вогнегасників
25-40 с, корисна довжина струменя вогнегасної речовини 1,5-,5 м.

Вогнегасник порошковий ОП-10 місткістю 10 л призначений для ліквідації пожеж класів А, В, С, а також загорянь в електроустановках, що знаходяться під напругою до 1140В.

Він не застосовується для гасіння загорянь лужних і лужноземельних металів та інших матеріалів, горіння яких може відбуватись без доступу кисню. У цьому вогнегаснику використовуються як вогнегасна речовина порошок марки П-2АП або П-2АПМ, як енергоносій - стиснене повітря. Для приведення вогнегасника у дію витягають запобіжну чеку, що фіксує положення пробійника відносно головки, та ударом долоні переміщають пробійник всередину посудини. При цьому пробійник проколює гострим кінцем мембрану, герметизуючу балон зі стисненим повітрям. Внаслідок цього стиснене повітря (маса його 65...70г) надходить через спушувач у порожнину мембрани і потім - у масив порошку та у зазор між днищем посудини та мембраною. У посудині відбуваються механічне розпушування порошку мембраною, що коливається, та рівномірне псевдозрідження його потоками повітря.

Успішна боротьба з пожежами можлива при наявності пожежної сигналізації та надійного зв'язку підприємств з пожежними частинами. Сьогодні широко використовуються радіозв'язок, а також телефонний, радіотелефонний та телетайпний зв'язок. Надійне та швидке повідомлення про пожежі на різних об'єктах забезпечує електрична пожежна сигналізація, яка складається з пожежних сповіщувачів ручної та автоматичної дії, приймальної станції та спеціальної електричної мережі, що пов'язує сповіщувачі з приймальною станцією. Автоматичні пожежні сповіщувачі застосовуються на небезпечних у пожежному відношенні об'єктах, у тому числі на підприємствах торгівлі та громадського харчування, базах та складах. За принципом дії ці сповіщувачі підрозділяються на теплові, світлові, димові, комбіновані, оптичні, ультразвукові.

Теплові сповіщувачі (ИП-103, ИП-105, СПТМ-70, СПТМ-70-2, ДПС-038) спрацьовують під впливом теплоти (конвективної або променистої), яка йде від осередку пожежі. Теплові сповіщувачі використовуються в установках охоронної та охоронно-пожежної сигналізації. Температура спрацювання сповіщувача +70°С, площа, що контролюється ним, - 15 м².

Світлові сповіщувачі працюють від випромінювання відкритого полум'я.

Димові сповіщувачі (наприклад, ДИП-3, СРД-1) служать для подачі сигналу про пожежну небезпеку при появі диму у закритих приміщеннях.

Пожежні сповіщувачі, реагуючі одночасно на декілька параметрів процесу горіння, належать до класу комбінованих. Вони реагують звичайно на два параметри: теплота-дим, тєплота-випромішовання.

Сповіщувачі ручної дії (СРП, СРП-1, СРП-1Р, СРП-К, ИПР) спрацьовувають при натисканні на кнопку. Вони можуть бути ввімкнені у мережу автоматичної пожежної сигналізації, якщо в ній використовуються автоматичні сповіщувачі, розмикаючі при спрацюванні електричне коло.

Автоматична пожежна сигналізація передбачається при торговельній площі 3500 м² і менше у двоповерхових будівлях магазинів та їх одноповер­хових будівлях при розташуванні торговельних залів у цокольних та підвальних поверхах. Обладнанню автоматичними установками пожежної сигналізації підлягають: в магазинах усі приміщення (незалежно від площі), крім тих, що призначені для зберігання і підготовки для продажу м'яса, риби, фруктів та овочів (у негорючій упаковці), негорючих будівельних матеріалів, а також приміщень з мокрим процесом (охолоджувальні камери, мийні) та приміщень для інженерного устаткування будівель (при відсутності горючих матеріалів).

Автоматична пожежна сигналізація не передбачається у приміщеннях, обладнаних автоматичним пожежогасінням, а також приміщеннях з мокрим процесом, з інженерним устаткуванням будівель (при відсутності горючих матеріалів).