Главная | Обратная связь

На підприємствах галузі

На підприємствах торгівлі вентиляція призначена для видалення з торговельних залів, виробничих, складських та інших приміщень теплонадлишків, шкідливих газів, парів та пилу, а також подачі до них чистого повітря та створення потрібних мікрокліматичних умов.

Природна вентиляція здійснюється за рахунок різниці питомої вага повітря зовні та усередині приміщень, а також швидкісного напору зовнішніх повітряних потоків.

Допускається передбачати природну вентиляцію у магазинах торговельною площею до 250 м².

Природна вентиляція може застосовуватись у приміщеннях з об'ємом в кожного працюючого більше 40 м³ при наявності вікон та відсутності виділені шкідливих речовин та речовин з неприємним запахом. У приміщеннях комор передбачають природну витяжну вентиляцію з роздільними каналами.

У виробничих, складських та інших приміщеннях, де природна венти­ляція не забезпечує потрібні санітарно-гігієнічні умови, влаштовують приму­сову вентиляцію з використанням вентиляторних установок.

Провітрювання приміщень за рахунок роботи вентиляторів та природ­ного повітрообміну називають змішаною вентиляцією.

На підприємствах використовується в основному загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція, що забезпечує провітрювання всього об'єму

приміщень.

У приміщеннях магазинів з торговельною площею 400м² та більше об­сяг витяжки повинен бути повністю компенсований припливом повітря. У магазинах з окремими залами по продажу продовольчих та непродовольчих товарів передбачають роздільні для кожного залу системи припливно-витяжної вентиляції. Роздільні системи вентиляції передбачаються для під­приємства торгівлі та його структурних секцій - кафетерію, кондитерського цеху.

Окрім загальнообмінної вентиляції на підприємствах використовується місцева вентиляція для видалення шкідливих речовин, нагрітого або зволоженого повітря безпосередньо з місць їх виділення.

Роботи, пов'язані з застосуванням та виділенням надзвичайно небезпечних та високонебезпечних шкідливих речовин, виконують у витяж­них шафах під тягою.

Для захисту працівників від перегрівання поблизу джерел значного тепловиділення влаштовують повітряні душі: подають у робочу зону через розподільчі пристрої чисте повітря з певними значеннями температури та

відносної вологості.

Згідно з діючими правилами, системи місцевої та загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.

Приміщення, у які можливе раптове надходження у великих кількос­тях шкідливих речовин (окрім пилу), обладнують системами витяжної аварій­ної вентиляції, що забезпечує восьмикратний повітрообмін. У машинних, апаратних та конденсаторних відділеннях аміачних холодильних установок аварійна вентиляція повинна забезпечувати не менше ніж восьмикратний обмін повітря протягом кожної години (без урахування продуктивності постійно діючої робочої витяжної вентиляції).

Повітря, що надходить до приміщення, очищується від пилу за допо­могою фільтрів та, у холодний період року, підігрівається. Повітря, що вида­ляється з виробничих приміщень, повинне бути очищене фільтрами від пилу та шкідливих речовин. Очищення повітря, що містить горючий пил та інші горючі відходи, здійснюється до надходження його у витяжний вентилятор за допомогою гідрофільтрів, сухих фільтрів, циклонів та інших пристроїв.

Температура повітря, що подається у робочу зону, повинна бути у хо­лодний період року не вище +25°С та не нижче +16°С.

На підприємствах може здійснюватись кондиціонування повітря-створення та автоматичне підтримане у приміщеннях постійних або зміню­ваних за визначеною програмою температури, вологості, чистоти та швидкості руху повітря, найбільш сприятливих для перебування людей. У приміщеннях будь-якого призначення з постійним або тривалим (більше 2 год.) перебуванням людей передбачається система опалювання, яка повинна забезпечувати достатнє, постійне та рівномірне нагрівання повітря у приміщеннях у холод­ний період року та бути при експлуатації пожежо- та вибухобезпечною. Для уникнення пригорання пилу температура поверхні нагрівальних приладі не повинна перевищувати 95°С.

Системи вентиляції, кондиціонування повітря та опалення приміщень повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91. "Отопление, вентиляция и кондинционирование".

Вимоги до засобів колективного захисту від інфрачервоних випромі­нювань викладені у ГОСТ 12.4.123-83. "ССБТ. Средства коллективной защи-тн от инфракрасннх излучений. Общие технические требования".

На практиці зниження інтенсивності теплового випромінювання на робочих місцях досягається застосуванням: різних екранів (водяні завіси, скло із спеціальним покриттям, сітки, ланцюжки та ін.), теплоізоляційних матеріа­лів (азбест, скловата, комбіновані екрани та ін.), водоповітряного душіювання при інтенсивності випромінювання понад 0,36 кВт/м², індивідуальних засобів захисту (окуляри, костюми з відбіленої тканини і т.п.).

Добрим засобом індивідуального захисту працівників від теплових випромінювань є халат з відбіленої тканини.

Згідно з Кодексом законів про працю України, працівники гарячих

цехових та виробничих дільниць повинні бути забезпечені безкоштовно газованою солоною водою.

Захист від електромагнігних полів радіочастот забезпечується екрануванням джерела випромінювання, екрануванням робочих місць, безпечною відстанню, обмеженням часу перебування людини у електромагнітному полі із застосуванням засобів індивідуального захисту. У машинах та апаратах для захисту обслуговуючого персоналу від електромагнітних полів застосовують екрани (суцільні металеві, сітчасті, еластичні та ін.), екрановані камери та блокування (для заборони роботи установок при знятій огорожі, для автоматичного розряду конденсаторів при відкриванні дверей блоку та автоматичного включення водоохолодження при подачі напруги).

У НВХ- печах, що використовуються у торгівлі для теплової обробки харчової продукції, передбачено камерне обгородження генератор електромагнітної енергії. Завдяки наявності блокування виключається можливість включення його у роботу при відчинених дверцятах робочої камери, знятої задньої панелі та знятому зовнішньому кожусі.

Зниження шуму, що створюється на робочих місцях та проникає ззовні досягається використанням таких методів: зменшення шуму у джерелі, зменшення шуму на шляху його поширення, акустична обробка приміщень, раціональне планування підприємств, раціональна організація робіт.

Зменшення шуму у джерелі забезпечується, наприклад, застосуванням у машинах та механізмах неметалевих деталей, малошумного металу з вукоізолюючих кожухів. Зменшити шум на шляху його поширення можна за допомогою акустичних екранів та різноманітних огорож. Для зниження загального шуму у приміщеннях здійснюється їх акустична обробка, що полягає у облицюванні стін та стель звукопоглинаючими матеріалами (деревинно-волокнистими плитами, мінеральною ватою, капроновим волокном та ін.). Зниження шуму у приміщеннях досягається використанням підвішуваних до стелі об'ємних поглиначів звуку. У торговельних залах підприємств торгівлі та громадського харчування з метою зниження шуму влаштовують підвіс стелі. На підприємствах передбачаються архітектурно-планувальні методи захисту від шуму, які включають, наприклад, раціональне розміщення технологічного устаткування та робочих місць. Під настільні шумні апарати, машини та механізми необхідно підкладати м'які килимки з синтетичних матеріалів, під ніжки столів - прокладки з м'якої гуми або повсті товщиною 6-8 мм. Необхідне своєчасне та правильне регу­лювання, змазування або заміна механічних вузлів різних апаратів, машин та механізмів.

Вібробезпечні умови праці забезпечуються:

– зниженням вібрації у джерелі виникнення;

– запобіганням режиму резонансу;

– вібродемпфіруванням, динамічним гасінням коливань, віброізоляцією.

Найбільш розповсюдженими інженерними методами захисту від вібрації є віброгасіння та вібродемпфіру-вання. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) встановлюються на окремі фундаменти. Між фундаментами під обладнанням та стінами будинку повинні бути розриви. Джерела коливань ізолюють від опорних поверхонь гумовими, пружинними або комбінованими віброізоляторами. Вентилятори приєднують до повітроводу за допомогою гнучких вставок.

Обмеження часу впливу вібрації на працівників забезпечується регламен­тованими перервами протягом робочої зміни для активного відпочинку та лікувально-профілактичних заходів.

До освітлення ставляться певні гігієнічні вимоги. Освітлення повинне бути рівномірним та достатнім для швидкого та легкого розрізнення об'єктів, забезпечувати деяку контрастність між об'єктом та фо­ном. Джерело світла не повинне осліплювати людину та створювати відблис­ки на об'єкті розгляду.

Оптимальним вважається таке освітлення, і при якому втома органів зору найменша. Недостатнє освітлення робочих місць може бути непрямою причиною нещасних випадків на виробництві.

Освітлення буває природним, штучним та суміщеним (одночасно використовується природне та штучне світло).

Природне та штучне освітлення виробничих приміщень та робочих місць повинно відповідати СНиП ІІ-4-79. "Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования».

Для освітлення приміщень у темний час доби, а при відсутності у них природного освітлення - у будь-який час використовуються джерела штучно­го світла.

Штучне освітлення підрозділяється:

– за конструктивним виконанням на загальне, місцеве та комбіноване;

– за функціональним призначенням на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне.

Загальне освітлення забезпечує розподілення світла по всьому об'єму приміщення. На підприємствах торгівлі передбачається, як правило, за­гальне рівномірне освітлення приміщень. Комбіноване штучне освітлення - це поєднання загального та місцевого освітлення. Комбіноване освітлення передбачається, наприклад, на робочих місцях контролерів-касирів. Застосування тільки міс­цевого освітлення не допускається.

При комбінованому освітленні освітленість робочої поверхні світиль­никами загального освітлення повинна складати 10% від нормованої для комбінового освітлення.

Штучне освітлення, що забезпечує виконання робіт у звичайному ре­жимі, називають робочим освітленням. На підприємствах у сфері торгівлі ро­боче освітлення передбачається для всіх приміщень будівель, а також дільниць відкритих просторів, призначених для роботи, проходу людей та руху транспорту.

Аварійне освітлення передбачається для продовження роботи на випадок відключення робочого освітлення.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення безпечної евакуації людей з приміщень та будівель на випадок аварійного відключення робочого освітлення. Воно передбачається у приміщеннях, де можуть одночасно зна­ходитись більше 100 осіб, у проходах та на сходах при кількості тих, що ева­куюються, більше 50 осіб.

Охоронне освітлення призначене для освітлення у темний час доби об'єктів, що спеціально охороняються.

Для освітлення приміщень та робочих місць не допускається викорис­товувати відкриті лампи. Застосовуються з цією метою світильники - прила­ди, що складаються з джерела світла (лампи) та арматури.

Колір характеризується довжиною хвилі, коефіцієнтом відбиття та насиченістю. За довжиною хвилі кольори підрозділяються на короткохвильові та довгохвильові. Короткохвильові кольори (блакитнувато-зелений, блакит­ний, синій, фіолетовий) називаються холодними, оскільки створюють почуття свіжості та холоду. Довгохвильові кольори (червоний, оранжевий, жовтий, жовто-зелений) називають теплими, оскільки асоціюються з уявленнями про теплоту.

У виробничих приміщеннях з великим тепловиділенням та у приміщеннях з орієнтацією вікон на південний бік рекомендується фарбувати стіни у світлі холодні кольори, які психологічно компенсують теплонадлишки. Для фарбування стін у приміщеннях із зниженою температурою доцільно використову­вати теплі кольори слабкої насиченості.

Оптичні властивості кольору враховуються при оформленні інтер'єру. Теплі кольори зорово зменшують приміщення, світлі холодні, навпаки, збільшують. Ці особливості кольору використовують при фарбуванні стін приміщень з непропорційними розмірами. Шляхом добору кольорів можна створювати для працівників сприятливий психофізіологічний стан та регулю­вати освітленість приміщень природним та штучним світлом.

Темне пофарбування поглинає багато світлових променів, погіршує освітленість приміщень, сприяє швидкій утомлюваності працівників. Кращі кольори для оформлення інтер'єрів та фарбування устаткування: блакитний, зеленувато-блакитний, зелений, жовтий. Ці кольори, маючи великий коефіцієнт відбиття, забезпечують гарну освітленість на робочих місцях, попереджують зорову та нервову втому працівників. Сприятливе зорове сприйняття виробничого середовища створюється при різноманітності кольорового оформлення інтер'єру.

Класифікація засобів індивідуального захисту наведена у ГОСТ 12.4.011-89. "ССБТ. Средства защиты работаюших. Общие требования и классификада.". Захист тіла людини забезпечується застосуванням спецодягу (халатів, комбінезонів), спецвзуття, головних уборів, рукавиць. При необхідності пра­цівникам видається безкоштовно теплий спецодяг.

Для захисту очей від теплових випромінювань використовуються окуляри із скельцями ТС-3. При роботі з пилячими речовинами, кислотами та лугами застосовують герметичні окуляри ПО-3 з напівмаскою. Захисні окуля­ри випускають згідно з вимогами ГОСТ 12.4.013-85Е. "ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия".

Для захисту органів дихання засто­совуються респіратори (протипилові та газові) і протигази (фільтруючі та ізо­люючі).

На підприємствах торгівлі для захисту органів дихання працівників від пилу при просіюванні сипучих харчових продуктів доцільно використовувати респіратори типу "Пелюстка", які відповідають ГОСТ 12.4.028-76. "ССЕІ Респираторн ІПБ-1 "Лепесток". Технические условия". Для захисту органів дихання та обличчя працівника при обкурюванні, вивантаженні капусти та інших роботах усередині дошників слід застосовувати шлангові протигази типу ПШ-1 або ПШ-2. Ізолюючі протигази та кисневі ізолюючі прилади є на випадок аварії у приміщеннях аміачних холодильних установок.

Як засоби індивідуального захисту від шуму використовуються вкла­диші, навушники та шлемофони.

При роботі з вібруючим інструментом застосовують рукавиці з амортизуючими прокладками. Для захисту працюючих від загальних вібрацій використовується спеціальне віброзахисне взуття. Загальні технічні вимоги до цього взуття викладені у ГОСТ 12.4.024-76.

Наказом по підприємству, на основі діючого в Україні законодавства визначається порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям і іншими засобами індивідуального захисту, а також організації належного їх зберігання та вмісту.