 |
|
Сутність релігійної кризи
Релігійна криза - це важкий емоційний стан внутрішнього напруження, який безпосередньо викликаний розладом релігійного життя. Релігійна криза пов'язана з проблемою цінностей і, як правило, буває довготривала. Трапляються випадки, коли боротьба між новим і старим у людині та формування в ній релігійних цінностей може тривати роками.
Як правило, релігійна кризи не виникає сама по собі, вона морже бути частиною реакції людини на життєву кризу в цілому. При цьому ця криза повинна бути досить глибокою, охоплювати важливі сфери та цінності життя людини. Таку кризу можна назвати кризою життєтворчості, яка може мати такі прояви:
- втрата змісту, цілі життя за умови послаблення або зникнення ідентифікації з людиною, сенс життя якої ми прийняли в ситуації наслідування як свій;
- розчарування в авторитеті - еталоні наслідування;
- розчарування в собі, втрата самоповаги, зниження самооцінки внаслідок розототожнення з ідеалом;
- тривога за спроможність успішно здійснювати свій життєвий проект „без допомоги" авторитету (без його наслідування тощо);
- відчуття, що життя скінчилося, що все гарне вжитті минуло і т.п.;
- відчуття, що мене як особистості нема, я — „ніщо" і „ніхто";
- відчуття неможливості обрати собі подальший шлях, стан „не знаю, чого хочу в житті";
- неможливість знайти авторитет, який би міг „допомогти" вирішити проблемну ситуацію;
- відчуття абсолютної самотності, покинутості, безпомічності і некомпетентності.
Ці прояви можуть з'являтися поодиноко, однак частіше - в комбінації з іншими переживаннями.
Також часто до релігійної кризи призводить якась серйозна втрата - втрата людини, важливої орієнтації, чи невдача. Іноді достатньо передбачення негативних подій.
Релігійні кризи як правило торкаються різних аспектів релігійного життя, зокрема найголовніші правд віри - постулатів та релігійних тлумачень (в першу чергу образу Бога), релігійних обрядів, моральності, ставлення до священства та ієрархії.
Враховуючи причини, перебіг, суть і способи подолання, о. Ф. Глуд виділив чотири типи релігійних криз (А, В, С, D)
Кризи типу А найчастіше вражають молодих людей. Характеризуються швидким наростанням та інтенсивністю. Основні вияви цих криз — це занедбання релігійних обов'язків і догматичні сумніви. Як і в будь-якому іншому типі криз, тут відбувається погіршення настрою. Причинами криз типу А звичайно бувають: вплив оточення, невиконання релігійних обов'язків і зневіра в людях. Молитви найчастіше зовсім закинуті або ж відмовляються лише механічно. У них криється багато претензій і бунту. Найкращий спосіб подолання кризи типу А — роздуми, розмови зі священиком, контакти з віруючими.
Криза типу В характеризується зниженням ретельності у виконанні релі-гійних обов'язків. Виникає і зникає така криза повільно, має малу інтенсивність. Головною причиною її виникнення є драматичні життєві ситуації. Молитва позбавляється виразного змісту або ж містить лише прохання. Однак саме молитва й виконання релігійних обов'язків та обрядів є найкра-щим засобом для виходу з криз цього тйпу.
Криза типу С характеризується падінням інтенсивності виконання релігійних обов'язків та участі в обрядах, а також ослабленням емоційного зв'язку з Богом, від якого людина сильно віддаляється. Ця криза розвивається повільно, має низьку інтенсивність і швидко згасає. Обумовлюється ця криза драматичними подіями, та недбалим ставленням до виконання релігійних обов'язків. Найкращим способом подолання цієї кризи є молитва й підтримка друзів.
Для кризи типу D характерне поєднання догматичних сумнівів, занедбання обов'язків, зменшення емоційного зв'язку з Богом і негативне ставлення до Церкви та духовенства. Ця криза виникає і відходить повільно, але відзначається сильною інтенсивністю. Серед головних факторів, які призводять до її виникнення, виділяють: надмірне захоплення світ-ським життям і зміну середовища. Після переживання кризи цього типу формуються крайні релігійні позиції й принципи.