 |
|
Поняття та мотиви релігійного навернення
Людина віруючою не народжується, а стає у певний момент життя. У різних людей цей процес відбувається по-різному — одномоментно чи внаслідок тривалої роботи душі і розуму. Прилучення людини до віри називають наверненням.
Навернення — одноразовий акт інтенсивного становлення в душі людини віри; процес коригування та зміцнення вже наявної у неї релігійності (метаноя).
Об'єктивними, зовнішніми факторами навернення є різноманітні життєві ситуації, події, які спричиняють невдоволення суб'єкта своїм попереднім способом життя, вчинками, поведінкою, ціннісними орієнтаціями. Нерідко таке невдоволення може більш-менш інтенсивно стимулювати, а то й викликати вмілий, талановитий, глибоко віруючий проповідник. Таким був Біллі Грем (СІЛА). Одні й ті самі об'єктивні чинники діють на різних людей по-різному. Наприклад, 79 % з опитаних американців-фронтовиків навернулись до віри або утвердилися у своїй вірі під впливом пережитих ними жахів Другої світової війни. А в 19 %, навпаки, війна значно послабила віру в Бога.
Мотиви існують в певній єдності і взаємовпливі. По значимості мотивів релігійності та їх питомій вазі можна судити про релігійність людини. Якщо мотиви релігійності у віруючої людини домінують, якщо вони пригнічуються іншими мотивами, то людина починає вагатися у своїй вірі, остання втрачає свою силу і часто стає формальною.
Більшій усвідомленості мотивів індивідуальної релігійності сприяла й атеїстична пропаганда, під тиском якої віруючий змушений був задумуватися над релігійною мотивацією. Раніше звичайна людина менше задумувалася над мотивами своєї релігійності, релігія була природним буттям, вона органічно передавалася. Тепер же під впливом атеїстичної пропаганди хиталися релігійні переконання і людина, щоб зберегти свою релігійність, намагалася позитивно відповісти на питання: "Чому я вірую?” і таким чином виправдати свою віру.
Мотивація віри в Бога, виконання релігійних обрядів з посиланням на традицію; вплив релігійних почуттів на мотивацію релігійності, існували віруючі які у своїй вірі відштовхувалися від мотиву що релігія приносить радість, внутрішнє наповнення, долати стрес, психологічну напругу, дозволяла емоційно розрядитися, відчувати себе спокійним, можливість поспілкуватися.
Духовні мотиви, мотиви які наділені на спасіння душі "життя після смерті”, мотивація на здійснення окремих релігійних дій — відвідування храмів, обрядова активність, святкування релігійних свят, мотиви віруючих для здійснення таких обрядів як хрещення, вінчання та поховальний релігійний обряд.
Найбільш значними мотивами є: посилання на традицію, релігійне виховання, вплив сімї на оточення, горе та негаразди, бажання духовно зрости за допомогою релігії, отримати спасіння вічне життя. Існують також мотиви повязані з естетичною та етичною стороною релігії.