 |
|
Проблема визначення психологічної норми,здоровя і патології
Особистість людини накладає певні відбитки на релігійність. Якою є особистість, такою є її релігійність. Феноменологія релігійності є достатньо різноманітно, особливо зважаючи на наявність релігійних і містичних переживань, екстазів, нерідко постає питання психологічного здоров'я віруючих людей. Здоров'я - це стан повною фізичного, розумового її соціального благополуччя що базується на суб'єктнвиому відчутті здоров'я Норма - це оптимум функціонування і розвитку організму і особистості, що визначається за об'єктивними критеріями . Б.Братусь дає наступне визначення нормальному розвитку: „Нормальний розвиток - це такий розвиток, який веде людину до здобуття нею родової людської суті. Умовами і одпочасно критеріями цього розвитку є: відношення до іншої людини як до самоцінності. як до істоти, що втілює в собі нескінченні потенціал людського роду; здатність до децентрації, самовіддачі і любові як способу реалізації цього відношення: творчий, характер життєдіяльності; здатність до вільного волевияву; віра в здійсненність наміченого; внутрішня відповідальність перед собою і іншими, минулими і майбутніми поколіннями; загального сенсу свого життя'' . Людина може бути цілком психічно здоровою (добре запам'ятовувати і мислити, ставити складні цілі, бути діяльною, керуватися усвідомленими мотивами, досягати успіхів, уникати невдач і т.ін.) і одночасно бути особистісно неповноцінною, хворою (не координувати, не спрямовувати своє життя до досягнення людської суті, відходити від нього, задовольнятися сурогатами і т.ін.). Принцип Курта Шнайдера: „У звязку з можливістю повної феноменологічної схожості психічним захворюванням (психопатологічним симптомом) визначається лише те що може бути таким доведене". Також слід враховувати принцип „презумпції психічної нормальності", який полягає в тому, що ніхто не можи бути визнаний психічно хворим до того, як поставлений діагноз захворювання, крім того, ніхто не зобов'язаний доводити у себе відсутність психічного захворювання. Відповідно до цього кожна людина вважаться психічноздоровою, поки не доведено протилежне, і ніхто не вправі вимагати від неї підтвердження цього очевидного факту.Майже не існує психічних проявів людини, які можуть бути однозначно зараховані до рангу симптомів, так само як і визнані абсолютно адекватними.Релігійна віра є сферою переконань. Для атеїста релігійні вірування можуть виглядати як нелогічні, такі, що не підлягають корекції. Однак це не означає, шо вони є маячнею. В даному випадку вони є частиною релігійного світогляду. Світогляд - це система принципів, цінностей, ідеалів, переконань,які визначають спрямованість діяльності і ставлення до діяльності окремої людини, соціальної групи чи суспільства в цілому.Постає питання яке,полягає в тому, визначити де є межі між релігійними переконаннями, світоглядом і маячнею? Сучасна психіатрія ввела нове визначення маячні .Маячня- це непохитна впевненість в чомусь незважаючи на безсумнівні і очевидні докази і свідчення протилежною.якщо ця впевненість не притаманна іншим членам даної культури чи субкультури. Аналогічною є диференціація маячні і забобону. Якшо певний забобон, повіря є типовим для певного мікросоціуму, то переконаність в ньому не може бути основою для діагностики патопсихологічного симптому. Для того щоб з високою імовірністю віднести переконаність в чомусь до маячних ідей, необхідно це переконання оцінити як унікальне і суб'єктивне явище, яке не знаходить аналогів в субкультурі даної людини. В.Франкл: Якщо людина вбиває в собі Бога, вона породжує в собі диявола. Якщо людина не може задовольнити потребу в релігійній вірі, вона стає забобонною.Старбак підкреслював складність у визначенні критерію нормальності: стосовно релігійного досвіду-"Важко визначити ту межу, за якою нормальний релігійний досвід переходить в патологічний. …