 |
|
Соціальні функції історії й дискусія навколо них.
Виділяють кілька соціальних функції історичної науки.
Науково-пізнавальну функцію історії пов'язують з прямим пізнавальним завданням історичної науки — давати все більш повну і об'єктивну картину розвитку соціальної Людини в часі і просторі.
Науково-пізнавальна функція ще раз нагадує про важливість автономії історії від політики та ідеології з тим, щоб створювати об'єктивний образ минулого, не затьмаренийполітико-ідейними нашаруваннями біжучих подій.
Прогностична функція історії або роль історії у створенні підстав для прогнозування соціального розвитку знаходилась в епіцентрі дискусій істориків, філософів, соціологів. Видатний логік К.Поппер написав спеціальну працю («Злиденність історицизму»), щоб довести неможливість будь-якого соціального прогнозування на підставі історичного матеріалу. Однак разом з іншим відомим логіком К.Гемпелем він переконливо обгрунтував випадково-ймовірнісний характер історичної закономірності і, тим самим, перекреслив свою вихідну тезу про неможливість прогнозування соціальної дійсності.
Більш точне прогнозування можливе при аналізі однорідних явищ і нескладних систем. По-друге, точність прогнозування суспільного розвитку знаходиться у зворотно-пропорційній залежності від часу — чим далі від сучасності, тим різкіше знижується точність прогнозу (експонентна залежність).
Для наукового прогнозування необхідна суттєва передумова — наявність об'єктивної інформації про явище).
Ще однією важливою соціальною функцією історії є функція соціальної пам 'яті. Історія покликана не тільки вивчати, але й зберігати усі найважливіші пам'ятки, які характеризують розвиток матеріальної і духовної культури людства. Історична наука виступає посередником між минулим і сучасним.
Соціальна пам'ять — це турбота про збереження пам'яток історії і культури Ставлення до власного минулого є одним з критеріївкультурного розвитку суспільства.
Не завжди зауважується дослідниками гедоністична функція історії. Історії і спілкування з нею приносить крім пізнавальних здобутків також певне естетичне задоволення).
26. Ісорія та мистецтво. Історія і мистецтво спрямовані на один об'єкт пізнання , яким є людина. Але вони значно відрізняються у предметі, меті і способах її вивчення. Історія досліджує соціальну людину у всіх її взаємозв'язках у часі і просторі; мистецтво зосереджується на пізнанні духовного змісту соціального буття людини. Серед об'єктів пізнання історії теж знаходиться минуле духовне життя особистості у зв'язках з іншими формами її буття. Як і твори мистецтва та літератури історія дозволяє переноситись у інші епохи і країни, розширювати кругозір і світобачення, «проживати» не одне, а багато життів разом з дійовими особами історичних подій