Главная | Обратная связь

Охарактеризувати співвідношення особистості і характеру

Характер залежить від спрямованості особистості, тобто її потреб, цінностей, норм, ідеалів та інтересів, які перебувають у різних співвідношеннях. Адже вчинки людини можуть мати кілька мотивів, а одному мотиву відповідає кілька способів поведінки.

Він тісно пов'язаний із самосвідомістю, оскільки зміст Я-ідеального, рівень самооцінки та рівень дома­гань визначають зміст життєвих цілей, стійкі ставлен­ня, позиції, конкретні вчинки. Ці складові самосвідо­мості зумовлюють спрямованість самовиховання особи­стості та її характеру.

Характер також залежний від фізіологічних особли­востей людини, передусім від типу нервової системи. Впливають на нього і властивості темпераменту, визна­чаючи прояви характеру, динамічні особливості їх виникнення і перебігу. Риси характеру і темпераменту не роздільні, є базовою складовою загального образу людини, цілісної характеристики її індивідуальності.

В основі характеру - динамічний стереотип, у фор­муванні і функціонуванні якого певну роль відіграє друга сигнальна система. У становленні, вихованні пев­них рис характеру особливе значення має тип нервової системи. Наприклад, у меланхоліка важче виховати смі­ливість, ніж у сангвініка, тому і способи досягнення мети мають бути різними. Неоднаково виявляють працьовитість флегматик і холерик, доброту - сангві­нік і меланхолік.

Характер не тотожний темпераменту, який більш безпосередньо пов'язаний із властивостями вищої нер­вової системи. Темперамент людини оцінюють на під­ставі підконтрольності його волі, підпорядкованості характеру. Риси темпераменту - продукт природи і впливу оточення. Нерідко якісна його зміна відбуваєть­ся під впливом характеру. Між темпераментом і харак­тером можливі тимчасові неузгодженості. Особливості темпераменту можуть сприяти або заважати розвитку певних рис характеру: флегматикові важче, ніж холе­рику чи сангвініку, сформувати в себе ініціативність та рішучість. Для меланхоліка серйозна проблема - подо­лання невпевненості і тривожності. Гуманні особистісні стосунки створюють сприятливі умови для розвитку в холериків стриманості та самокритичності, в сангвіні­ків - слухняності, флегматиків - активності.

Поєднується характер із розумом і здібностями людини. Адже особливості мисленнєвої діяльності лю­дини впливають на його прояви і властивості. Це засвід­чує процес вироблення життєвих цілей і розв'язування життєвих проблем (самостійно чи несамостійно); одні намагаються знайти відповідь, досягти результату, інші - відразу мати все.

Спостережливість, уміння орієнтуватися, передба­чати результати поєднані з волею, роблять характер творчим, принциповим. Здібна, але лінива особистість часто не реалізовує своїх інтелектуальних можливо­стей. Найкраще, коли глибокий розум поєднується з наполегливістю, бо нерозумна наполегливість - не біль­ше ніж упертість.

Сильний характер є важливою передумовою розвит­ку здібностей людини. Особлива роль належить творчо­му ставленню до діяльності, позитивному ставленню до себе (вимогливість, правильність самооцінки). Зарозу­мілість часто унеможливлює розвиток здібностей.

Стимулює діяльність та сприяє становленню стійко­го характеру інтерес. Проте тільки інтересу мало. Навіть за найсильнішої любові до музики не можна досягти високого розвитку музичних здібностей. Дійо­вий інтерес, підсилений волею, навіть за недостатньо розвинених здібностей сприяє значним творчим досяг­ненням. У свою чергу, задатки, здібності стимулюють появу інтересу, що неможливо, якщо людина не вірить у свої сили або невисоко оцінює сферу діяльності, до якої в неї є здібності. Здібності розвиваються в процесі напруженої діяльності.

Пов'язаний характер із психічними процесами, які мають індивідуальні особливості. їх організація впливає на формування здібностей і характеру. Функціонування органів чуття, особливості сприймання тощо не є харак­терологічними, а належать до структури здібностей. Деякі властивості стають характерологічними: одні люди сприймають пасивно, інші активно вирізняють не тільки те, що впадає відразу у вічі; в одних поведінка імпульсивна, інші у всьому виявляють послідовність, усе ретельно зважують, над усім наполегливо працюють тощо. Емоції, переживання, які впливають на запам'я­товування і відтворення, залежать від значущості мате­ріалу та спрямованості особистості.

Характер пов'язаний з уявою: є люди-фантазери, реалісти, з активною чи пасивною, однобічною чи смі­ливою уявою. Без уяви людина не може поставити цілі у житті, виховувати власні риси характеру. Завдяки характеру уява стає активною, сміливою.

Помітний взаємозв'язок характеру із психічними станами. Одні люди часто переживають стреси, фру­страції, тривожність, в інших - настрій динамічно змі­нюється з оптимістичного на песимістичний, з рішучо­го на нерішучий.

Проявляється характер у мовленні і поведінці. Хтось, наприклад, багато говорить, а інший - мало або зовсім мовчазний. Одні люди розмовляють змістовно і красиво, а є просто балакучі. Це наслідки впливу різ­них рис характеру. Красномовність може виражати самовпевненість, бажання похизуватися, самозакоха­ність, або навпаки, уважність до людей, бажання ство­рити їм кращий емоційний простір; мовчазність - від­повідальність за слова або хитрість, намагання прихо­вати свої думки, почуття чи відлюдність, боязкість, підозріливість.

Кожен дотримується свого стилю, надає перевагу певному змісту мовлення (тематика, сюжет). Особливе характерологічне значення мають внутрішні монологи. Загальну специфіку мовлення зумовлює тип темпера­менту: спілкування сангвініка значно відрізняється від спілкування меланхоліка.

Про характер можна робити висновки на підставі зовнішності, в т. ч. виразу обличчя. Однак зовнішній вигляд людини не може бути самодостатнім джерелом вичерпних даних про її характер. Про нього слід судити за вчинками, оскільки система звичних дій і вчинків - фундамент характеру. Зовнішність не дає підстав для широкого узагальнення, оскільки зв'язок між нею і спрямованістю, волею особистості не простежується.

Описом зв'язків між зовнішнім виглядом, окремими частинами тіла та характером займається фізіогноміка.Вірили, що розум віддзеркалюється в будові черепа і чола; моральне та емоційне життя - у будові м'язів обличчя, в рисах носа і щік; чуттєве життя - у склад­ках рота і лініях підборіддя. За тілесною фізіогномікою судили про психологічні, соціальні та духовні якості людини.

Характер намагається пояснювати і графологія(грец. grapho - пишу і logos - слово, вчення) - наука, яка визначає його за почерком. Найефективніше її використовують у криміналістиці. Вважається, що під­пис без розчерку властивий людям позитивним, витри­маним. Відсутність закарлючок свідчить про відваж­ність, сміливість, діяльність; одна рівно і красиво про­ведена риска (товста) під підписом - про життєвість натури, ідеальну душу, прагнення до високого; спірале­подібний почерк - про енергійність, активність і само­владання; підпис із закарлючками, рисками, з будь-якою винахідливістю - про бідність розуму, безхарак­терність, безініціативність. Почерк із розділеними, не зв'язаними між собою буквами мають особи із сильною фантазією, схильністю до мистецтва, відсутністю прак­тичних якостей; зі зв'язаними буквами вказує на практичність, комерційні здібності, відсутність фанта­зії. Скептики та егоїсти пишуть правильно виведеними буквами. Акуратно виведені букви - ознака терпіння, послідовності та охайності.

Риси характеру віддзеркалюються в міміці. Люди, у яких ніколи на обличчі немає усмішки, - холодні, суворі. Раптова легка посмішка може означати іронію, скептицизм, невпевненість, усмішка - м'якість, при­вітність, добродушність. Жести іноді видають харак­тер краще, ніж зовнішній вигляд. Жестикуляція пов'язана з емоційністю. Багата вона у холериків і сан­гвініків і має характерологічне значення - вказує на витриманість, вимушеність. Відсутність жестів може бути ознакою загальмованості, сором'язливості або великої витримки, самовладання. Приваблює оригі­нальний, але не манірний жест. Одяг також видає осо­бливості характеру.

Характер пов'язаний і взаємодіє з іншими властиво­стями особистості, впливає на їх вияв, міру вираженості та розвитку. Він - лише одна зі сторін особистості. Людина, яка перебуває в екстремальній ситуації або ситуації вибору, здатна піднятися над обставинами і власним характером. Тоді на перший план виступає не конкретно характерне начало, а загальнолюдське.