 |
|
Визначити співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість»
Особистість людини завжди була і залишається однією з найбільш інтригуючих таємниць, що хвилювали і хвилюють не тільки видатні уми. Наприклад, відомий російський філософ Н.А. Бердяєв писав: "Джерела людини лише частково можуть бути зрозумілі і раціоналізовані. Таємниця особистості, її єдиності, нікому не зрозуміла до кінця. Особистість людська більш таємнича, ніж світ. Вона і є цілий світ. Людина - мікрокосм і містить в собі все ".
Не претендуючи на розкриття цієї таємниці, можна все-таки привести деякі загальноприйняті положення.
Насамперед варто, мабуть, показати відмінність понять: "людина", "особа", "індивідуальність".
Людина - це родове поняття, яке вказує (з матеріалістичної точки зору) на віднесення істоти до вищого ступеня розвитку живої природи - до людського роду. Людина - це специфічне, унікальна єдність біологічного і соціального. Як істота біологічна, він підкоряється біологічним і фізіологічним законам, як істота соціальна - Вона частина соціуму та продукт суспільного розвитку.
Особистість - це найголовніше в людині, найважливіший його соціальний ознака. Якщо людина - носій найрізноманітніших властивостей, то особистість -- це основна його властивість, в якому виявляється його суспільна сутність. Особистість виражає віднесеність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культурі, науці і т.д.
Індивідуальність - це єдність неповторних особистісних властивостей конкретної людини. Це також своєрідність його психофізіологічної структури (тип темпераменту, фізичні дані, психічні особливості), інтелекту, світогляду; поєднання сімейно-побутових, виробничих і суспільних функцій, своєрідність життєвого досвіду. Індивідуальність - це неодмінний і найважливіша ознака особистості.
Поняття і структура особистості
У психологічній науці є декілька загальновизнаних положень щодо особистості. Принаймні, можна говорити про чотири аксіоми:
1) особистість притаманна кожній людині;
2) особистість є те, що відрізняє людину від тварин, у яких особистості немає;
3) особистість є продуктом історичного розвитку, тобто виникає на певному ступені еволюції людської істоти;
4) особистість є індивідуальна відмінна характеристика людини, тобто те, що відрізняє однієї людини від іншої. Спілкуючись з людьми, ми насамперед орієнтуємося на особливості їх особистісного складу.
Слід сказати, що до цих пір поняття "особистість" на Сході і на Заході трактується по-різному. У європейській культурі, заснованої на християнстві, особистістю вважався святий, праведник, подвижник. У східній культурі власне про особистості заговорили з часів Конфуція (554 -- 479 рр.. до н.е.), для якого особистістю був "шляхетний чоловік", тобто активно бере участь в управлінні державою, дбає про його благо. У новий час західна особистість - це насамперед індивідуальність, як би стоїть над суспільством, а ідеал східної особистості - людина, добровільно віддає себе служінню суспільству.
У цілому, структура особистості може бути - в теоретичному плані - Представлена наступною схемою, яка, звичайно ж, досить умовна:
1) загальнолюдські властивості (відчуття, сприйняття, мислення, пам'ять, воля, емоції);
2) соціально-специфічні риси (соціальні установки, ролі, ціннісні орієнтації);
3) індивідуально-неповоторімие риси (темперамент, сполучення ролей, самосвідомість)
Особистість - система соціально значущих якостей індивіда, міра оволодіння їм соціальними цінностями і його здатність до реалізації цих цінностей.
Як щодо самостійних компонентів структури особистості (її підструктур) можна виділити:
1) динаміку її психічних процесів - темперамент;
2) психічні можливості особистості, в окремих видах діяльності - здібності;
3) спрямованість особистості - характерні для неї потреби, мотиви, почуття, інтереси, оцінки, симпатії і антипатії, ідеали та світогляд;
4) проявляючись у відповідних узагальнених способи поведінки спрямованість обумовлює характер особистості.
Системний підхід до психології людини означає подолання уявлення про особистість як вмістилище психологічних процесів, станів і властивостей.
Особистість - це єдине цілісне утворення, окремі елементи якого знаходяться в закономірних взаємозв'язках. Так, природні особливості індивіда - його тип вищої нервової діяльності - закономірно визначає його темперамент. Темперамент проявляється у всіх діях особистості. Тип вищої нервової діяльності та темперамент людини обумовлюють в певною мірою його здатності.
Здібності людини обумовлюють можливості його включення до певні види діяльності, тому вони впливають на формування спрямованості особистості. Спрямованість, здатність і темперамент людини переломлюються в рисах характеру.
Психічні властивості многосістемни, тобто вони по-різному проявляються в різних системах взаємозв'язків. Можна виділити властивості особистості як суб'єкта пізнання, трудової діяльності, спілкування.
Так, в процесі пізнання першорядне значення набувають гностичні властивості особистості: сенсорно-перцептивні, мнемічні і інтелектуальні (когнітивні). У процесі трудової діяльності першорядне значення мають відповідні здібності й характер, а в процесі спілкування -- характер і комунікативні властивості (мовні особливості, контактність, рефлексивність, сугестивному, конформність, психологічна сумісність і ін). Сукупність психічних властивостей утворює психічний склад особистості.